Постанова

від 01.06.2016 по справі 904/2474/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 904/2474/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі№ 904/2474/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптпромцентр" простягнення 161019,64 грн. за участю представників сторін:

позивача: Бухарєв С.В., дов. від 01.04.2016 № 28/2

Булава Ю.В., керівник

відповідача: Кахраманов Р.Н., дов. від 07.05.2015 № 1927-К-О

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом (з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог від 03.08.2015) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 161471,27 грн. основного боргу, 74893,52 грн. втрат від інфляції, 4211,01 грн. 3% річних та 5126,27 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі № 904/2474/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кеся Н.Б., судді Фещенко Ю.В., Мартинюк С.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" 161471,27 грн., пеню у розмірі 5126,27 грн. та суму судового збору у розмірі 3331,95 грн.; в частині позовних вимог про стягнення 74893,52 грн. індексу інфляції та 4211,01 грн. 3% річних відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Герасименко І.М., Паруснікова Ю.Б.), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі № 904/2474/15 скасовано; у задоволені позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1665,98 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015, залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі № 904/2474/15.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що застосована банком процедура ідентифікації заявника та реєстрація нових ключів ЕЦП не відповідає вимогам укладеного між сторонами договору та вимогам Регламенту АЦСК Приватбанку, у зв'язку із чим у відповідача не було правових підстав приймати до виконання платіжні документи, підписані новими ключами ЕЦП; банк в односторонньому порядку, без повідомлення позивача та за відсутності його згоди збільшив ліміт кредитування та зарахував кредитні кошти на поточний, а не картковий рахунок позивача. Також скаржник вказує, що не укладав і не підписував з банком письмової угоди про приєднання до Умов та правил банківських послуг, що не було враховано судом апеляційної інстанції.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (далі - Клієнт) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) було укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно із п. 2.1.6 Договору Банк приймає та виконує розрахункові документи згідно з чинним законодавством та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між Банком і Клієнтом.

Відповідно до п. 2.1.7 Договору у разі потреби за вимогою Клієнта Банк зобов'язується надавати йому можливість здійснення платежів зі своїх рахунків у Банку, а також отримання інших послуг за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів, що оформлюються шляхом підписання сторонами цього Договору та додатків до нього, які є невід'ємною його частиною, або окремих договорів, які регламентують відповідні правовідносини.

Як передбачено п. 2.1.10 Договору, Банк зобов'язується списувати грошові кошти з рахунку (рахунків) Клієнта, (у тому числі карткових), на підставі його розпорядження або без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором ( у тому числі Клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством.

За умовами п.п. 2.1.14, 2.1.15 Договору Банк взяв на себе зобов'язання здійснювати своєчасне зарахування та списання коштів з рахунку (рахунків) Клієнта та забезпечити збереження коштів Клієнта.

У разі потреби, за вимогою Клієнта, Банк зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних ) та картковому (карткових ) рахунку (рахунках) Клієнта, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів.

Порядок та умови надання Клієнту овердрафту обумовлюються у Додатковій угоді до Договору банківського рахунка або окремому Договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між Клієнтом та Банком (п. 2.1.25 Договору).

Розділом 4 Договору сторони передбачили можливість віддаленого управління рахунком та отримання інформації про його стан за допомогою спеціальних програмних продуктів. Зокрема, Клієнт за допомогою наданих Банком програмних продуктів надає Банку розрахункові документи в електронному вигляді, а також отримує інформацію про стан рахунку (рахунків), відкриття якого (яких) передбачено цим Договором (п. 4.1 Договору).

Згідно із п. 5.13 Договору Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати Клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів).

Банк не несе фінансової відповідальності перед Клієнтом у разі порушення останнім умов цього Договору та Додатків, які є його невід'ємною частиною (п. 5.14 Договору).

Додатком № 3 до Договору сторони погодили Регламент робіт електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів, а Додатком № 7 - Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок.

Судом апеляційної інстанції також визначено, що позивач приєднався та погодився із умовами, викладеними в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті відповідача privatbank.ua.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2014 та 18.08.2014 з поточного рахунку Позивача № 26000054300727 Банком перераховано третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптпромцентр" кошти за такими платіжними дорученнями, поданими в електронному вигляді:

-№ 17330 від 15.08.2014 на суму 34139,80 грн. (перераховано о 20 год. 13 хв. в п'ятницю 15.08.2014);

-№ 17331 від 15.08.2014 на суму 33987,24 грн. (перераховано о 20 год. 12 хв. в п'ятницю 15.08.2014);

-№ 17332 від 15.08.2014 на суму 84892,60 грн. (перераховано о 09 год. 0 хв. в понеділок 18.08.2014);

- № 17334 від 16.08.2014 на суму 8000,0 грн. (перераховано о 09 год. 0 хв. в понеділок 18.08.2014), всього на загальну суму 161019,64 грн.

Судами з'ясовано, що за платіжними дорученнями № 17330, № 17331 від 15.08.2014 були списані власні кошти позивача в сумі 34139,80 грн. та 33987,24 грн. відповідно, за платіжним дорученням № 17332 від 15.08.2015 списані кошти в сумі 84892,60 грн., надані Банком на умовах кредиту овердрафт за збільшеним лімітом кредитування, за платіжним дорученням № 17334 від 16.08.2015 Банком списані власні грошові кошти позивача в сумі 8000,00 грн.

У період з 18.08. по 20.08.2014 виданий позивачеві кредит овердрафт в сумі 84892,60 грн. був повністю погашений на рахунку позивача за його власні кошти, які надійшли від його контрагентів, а також списано з рахунку позивача 451,63 грн. комісійних за проведення спірних операцій.

Враховуючи, що спірні операції були проведені у п'ятницю 15.08.2014 у позаробочий час і у першу хвилину понеділка 18.08.2015, позивач подав на адресу відповідача заяву про безпідставне списання коштів 18.08.2015.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, невідомими особами від Публічного акціонерного товариства "Київстар" було отримано дублікат sim-картки номеру мобільного телефону Позивача, повідомленого ним при укладанні Договору.

З використанням дублікату sim-картки вказаними особами від імені позивача був зареєстрований новий аккаунт та отримано від Банку новий логін та паролі доступу, з використанням яких був одержаний доступ до банківського рахунку Позивача, а авторизація нового аккаунту здійснена Банком на підставі SMS-повідомлень з використанням дубліката sim-картки мобільного номеру телефону Позивача.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи встановлені фактичні обставини здійснення спірних переказів, виходив з того, що відповідач здійснив спірні платіжні операції без належної ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу, у тому числі без дотримання положень Регламенту електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів, чим порушив умови п. 2.1.15 Договору банківського рахунку щодо обов'язку забезпечити збереження коштів; Банк не довів наявності обставин, які свідчать про те, що своїми діями чи бездіяльністю позивач сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати спірні платіжні операції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновками місцевого господарського суду з тих підстав, що списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено на підставі його дистанційного розпорядження, що надійшло до банку за допомогою систем дистанційного обслуговування в порядку, передбаченому законодавством та умовами договору; електронний платіж проводився з ініціативи клієнта, всі генеруючі ключі та паролі доступу до системи ПРИВАТ-24, згідно з якими можливо розпорядження рахунком, знаходилися виключно у клієнта, як власника рахунку, а тому здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин справи вбачається, що предметом спору у цій справі є перш за все правомірність дій банку щодо здійснення авторизації доступу до рахунку позивача у системі Приват24 за новим обліковим записом BTR0727, з використанням якого були здійснені спірні операції.

Відповідно до розділу 3.8 Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку "Приват24 (Умови і правила користування системою віддаленого банківського обслуговування)", аккаунт - обліковий запис, що містить відомості, які користувач повідомляє про себе системі. Обліковий запис містить відомості, необхідні для впізнання користувача при підключенні до системи, відомості для авторизації та обліку. Це ім'я користувача (login) і пароль користувача.

Пунктом 3.8.1.3 Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку "Приват24 (Умови і правила користування системою віддаленого банківського обслуговування)" передбачено, що відносини банку з Користувачем і Клієнтом при наданні послуг у Системі Приват24 для бізнесу регулюються, зокрема і Постановою Національного банку України "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" № 223 від 30.04.2010 (чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Матеріали справи свідчать, що після укладення договору на ім'я позивача в ПК Приват24 було зареєстровано аккаунт Bulavatr, який використовувався позивачем для здійснення платіжних операцій протягом 2008-2015 років.

Разом з тим, як вбачається з рішення суду першої інстанції, згідно з даними програмного комплексу Банку, на ім'я позивача 15.08.2014 в Приват24 було зареєстровано новий аккаунт ВТR0727, до якого були прив'язані рахунки позивача, і спірні операції з переказу коштів здійснювалися з використанням Приват24 для бізнесу, аккаунт ВТR0727.

Згідно із положеннями розділу 3.8.2.2 Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку "Приват24 (Умови і правила користування системою віддаленого банківського обслуговування)", після реєстрації в системі, користувач може змінити пароль користувача і логін користувача . Зміна паролю користувача проводиться через сайт www.client-bank.privatbank.ua , www.cb.pb.ua і www.p24.privatbank.ua в розділі "Налаштування - безпека - змінити пароль входу". Зміна логіна користувача проводиться через сайт www.client-bank.privatbank.ua , www.cb.pb.ua і www.p24.privatbank.ua в розділі "Налаштування - безпека - змінити ім'я користувача". Для зміни пароля і логіна користувач заповнює форму, що включає в себе поля для введення чинного пароля і нового пароля та поле для введення нового логіна (імені користувача). Після успішного заповнення даних і підтвердження заявки Банком проводиться заміна логіна і пароля користувача для доступу в систему на нові (пп. 3.8.2.2.4).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доступ до поточного рахунку позивача і формування спірних платіжних документів на переказ коштів третій особі був здійснений із використанням нового облікового запису ВТR0727, а не шляхом зміни логіна і пароля діючого аккаунту позивача у Системі Приват24, як це визначено положеннями розділу 3.8 Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку "Приват24 (Умови і правила користування системою віддаленого банківського обслуговування)" і якими не передбачено можливості створення двох облікових записів для доступу до Системи Приват24.

За таких обставин, місцевий господарський суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, вірно виходив з того, що Банк, не довівши обставин, що свідчать про те, що своїми діями чи бездіяльністю позивач сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, здійснив спірні платіжні операції без належної ідентифікації платника, чим порушив умови п. 2.1.15 договору щодо обов'язку забезпечити збереження коштів Клієнта.

Як передбачено ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як передбачено ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а вірне по суті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 904/2474/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі № 904/2474/15 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" 5896,85 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере