Рішення

від 21.10.2016 по справі 905/2661/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.2016 Справа № 905/2661/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Верум Логістик"

м. Дніпро

про розірвання договору оренди №5-А від 02.06.2014 року та стягнення суми основної заборгованості у розмірі 888352,62 грн., інфляції у розмірі 184658,24 грн., 3%річних у розмірі 26521,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №11 від 31.03.2016 року

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 10.10.2016 р.

у судовому засіданні 18.10.2016року оголошувалась перерва до 21.10.2016року о 12:00

СУТЬ СПРАВИ:

13.09.2016року Публічне акціонерне товариство "Криворізький центральний рудоремонтний завод" м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - ПАТ «КЦРЗ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка Донецької області (далі - ТОВ «ГМ-ДМЗ»), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Верум Логістик" м. Дніпро (далі - ТОВ «Верум Логістик») про розірвання договору оперативної оренди №5-А від 02.06.2014 року та стягнення солідарно з відповідачів суми основної заборгованості у розмірі 888352,62 грн., інфляції у розмірі 184658,24 грн., 3% річних у розмірі 26521,03 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2661/16, розгляд справи відкладався.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем - 2 не виконані зобов'язання з оплати орендної плати за договором оперативної оренди №5-А від 02.06.2014 року за період з червня 2014року по серпень 2016року включно, внаслідок чого виникла заборгованість, підстави для нарахування 3%річних та інфляційних нарахувань. Крім того, в зв'язку з не внесенням орендної плати понад 3 місяці орендодавець просить розірвати договір. Позовні вимоги щодо відповідача-1 обґрунтовані тим, що 14.06.2014року між позивачем, як кредитором, та відповідачем-1, як поручителем, укладено договір поруки, за п. 1.1.якого останній поручається за виконання всіх зобов'язань ТОВ «Верум Логістик», що виникли з договору №5-А від 02.06.2014 року.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору оперативної оренди №5-А від 02.06.2014 року, специфікації, акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 02.06.2014року, протоколу узгодження договірної ціни, договору поруки від 14.06.2014року, листа-вимоги №015-139 від 20.07.2016року, акту звірки розрахунків, що підписаний одноособово позивачем станом на 09.07.2016року, доказів направлення листа-вимоги та двох примірників акту, реєстру відстеження пересилання поштових відправлень, актів про надання послуг оренди: №06-158 від 30.06.2014року, №10-283 від 31.10.2014року, №11-318 від 30.11.2014року, №12-351 від 31.12.2014року, №01-22 від 31.01.2015року, №02-53 від 28.02.2015року, №04-105 від 30.04.2015року, №05-133 від 31.05.2015року, №06-160 від 30.06.2015року, витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача, Статуту підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.24,128,129 Конституції України, ст.ст. 1,3,11,256, 509, 512, 514, 530, 549, 553, 610, 611, 625, 627, 628, 638, 692, 759, 762, 763, 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), ст. ст.173,174,175,180,193,231,232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1,4-2,4-3, 12,15,22,54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17.10.2016року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4, в яких остання пояснює, що відповідні акти та рахунки на оплату надавались особисто представнику Орендаря ОСОБА_5, частково акти підписані та повернуті позивачу, частково - ні. До даних письмових пояснень надані копії бланків актів про надання послуг оренди за період липень 2014року - серпень 2016року, які не підписані сторонами договору, та рахунки за період червень 2014року - серпень 2016року. За супровідним листом позивач також надав суду акт приймання-передачі документів від 25.03.2016року, бланк додаткової угоди до договору оперативної оренди від 25.03.2016року та акту приймання-передачі нерухомого майна з оренди від 25.03.2016року, листа.

ТОВ «Верум Логістик» у запереченнях на позовну заяву частково визнає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 712868,34грн., в іншій частині просить відмовити, оскільки у порушення п.п. 3.6,7.8 договору належними доказами у справі не підтверджено факт передачі або відправлення засобами поштового зв'язку рахунків на оплату та актів приймання-передачі наданих послуг, що свідчить про наявність прострочки кредитора та унеможливлює встановлення факту прострочення виконання зобов'язання по оплаті. Одночасно, відповідач стверджує, що позивач невірно визначає період користування майном на праві оренди, так як 25.03.2016року сторонами договору підписано додаткову угоду №1 про припинення дії договору та акт приймання-передачі майна. Таким чином, майно перебувало в оренді з 02.06.2014року по 25.03.2016року, сума заборгованості складає 712868,34грн., вона підтверджена сторонами у п.2 вказаної додаткової угоди. Відповідач надав суду копії додаткової угоди №1 від 25.03.2016року, акту приймання-передачі майна з оренди від 25.03.2016року.

29.09.2016року ПАТ «КЦРЗ» звернулось до суду з заявою про відмову від позовних вимог до ТОВ «ГМ-ДМЗ» у повному обсязі, в іншій частині позовні вимоги підтримує.

Ухвалою від 18.10.2016року суд на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України припинив провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «ГМ-ДМЗ».

Згідно ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Як наслідок, господарський суд Донецької області продовжив розгляд справи №905/2661/16 по суті.

21.10.2016року ПАТ «КЦРЗ» звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), в якій просить стягнути з ТОВ «Верум Логістик» основну заборгованість в сумі 712868,34грн., інфляційні втрати в сумі 155275,59грн., 3%річних в сумі 18080,76грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 21.10.2016року уповноважені представники сторін з'явились.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки вважає, що вони здійснені безпідставно, наполягав, що жоден акт та рахунок за договором підприємство не отримувало, на підприємстві відсутні копії актів про надання послуг оренди, які підписані сторонами за період червень2014року - червень 2015року, копії яких містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про витребування у позивача оригіналів актів про надання послуг оренди: №06-158 від 30.06.2014року, №10-283 від 31.10.2014року, №12-351 від 31.12.2014року, №01-22 від 31.01.2015року, №02-53 від 28.02.2015року, №04-105 від 30.04.2015року, №05-133 від 31,05.2015року, №06-160 від 30.06.2015року для огляду у судовому засіданні.

Суд відмовляє у означеному клопотанні відповідача, оскільки у судовому засіданні 29.09.2016року судом досліджено оригінал договору оренди №5-А від 02.06.2014 року та зазначених вище актів про надання послуг оренди, які у цьому ж судовому засіданні залучені до матеріалів справи у копіях. Про цей факт зазначено безпосередньо у протоколі судового засідання та в ухвалі суду від 20.09.2016року.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

02.06.2014року між ПАТ «КЦРЗ» (Орендодавець) та ТОВ «Верум Логістик» (Орендар) укладено договір оперативної оренди приміщень №5-А, за п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендатор приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 778,00кв.м. Орендоване майно розташоване за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Заводська, буд.1 (п.1.2 договору).

Орендоване майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності Орендатором. Вартість майна, що орендується, за узгодженням сторін складає 286980,52грн. Незалежна оцінка майна, яке орендується, не проводилась. (п.п. 1.4,1.5 договору).

У відповідності з п. 9.1 вказаного договору строк оренди за даним договором складає 34 календарних місяці з моменту передачі орендованого майна (згідно п.2.1 договору).

Пункт 2.1 договору передбачає, що передача орендованого майна у користування Орендатора здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору. Передача орендованого майна оформлюється Актом приймання - передачі орендованого майна, який є невід'ємною частиною даного договору.

Повернення орендованого майна Орендодавцю здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди та оформлюється відповідним Актом здачі-приймання (приймання-передачі), що є невід'ємною частиною даного договору. У разі припинення даного договору, у тому числі його дострокового розірвання, Орендатор зобов'язується повернути орендоване майно протягом 2 календарних днів з моменту розірвання /припинення дії даного договору. При цьому Орендатор зобов'язаний забезпечити відсутність майна, яке не передавалось йому Орендодавцем, та не пов'язано з покращенням орендованого приміщення.(п.2.3 договору).

Обов'язок складання Акту приймання-передачі покладається на Орендодавця. (п.2.4 договору).

У розділі договору «Орендна плата» сторонами встановлено наступне:

Всі розрахунки за даним договором здійснюються виключно в національній валюті України. Орендна плата за місяць складає 28333,40грн., ПДВ - 5666,68грн., всього з ПДВ - 34000,08грн.(п.3.1). Орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.(п.3.6). У разі припинення (розірвання) даного договору Орендатор платить орендну плату до дня повернення орендованого майна по акту здачі-приймання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендатора від зобов'язання сплатити заборгованість по орендній платі, у разі, якщо вона виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Орендодавцю (п.3.8).

До обов'язків Орендатора згідно п.5.2,п.5.3 договору віднесено зобов'язання щомісячно до 20 числа надавати Орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць та щоквартально до 10 числа проводити з Орендодавцем звірку взаєморозрахунків по орендним платежам та оформлювати відповідні акти звірки.

До обов'язків Орендодавця згідно п. 7.8 договору віднесено надавати Орендатору акт приймання-передачі наданих послуг.

В якості додатків до договору сторонами підписані Специфікація, акт приймання - передачі нерухомого майна в оренду до договору оперативної оренди №5-А від 02.06.2014року від 02.06.2014року, протокол узгодження договірної ціни, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, майна, що передається в оренду, а також розміру орендної плати та строку оренди. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств посвідчений нотаріально, зареєстрований у встановленому законом порядку. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Враховуючи викладене, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1. ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, виходячи з приписів п. п. 2.1, 9.1 договору, оскільки сторонами акт приймання - передачі нерухомого майна в оренду до договору оперативної оренди №5-А від 02.06.2014року підписано 02.06.2014року, майно є переданим 02.06.2016року, договір діє протягом 34 місяців з 02.06.2014року.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач, у зв'язку з наявністю домовленості сторін щодо припинення договірних зобов'язань, останній за актом приймання-передачі документів від 25.03.2016року передав представнику відповідача ОСОБА_5 два примірники додаткової угоди №1 від 25.03.2016року про розірвання договору, акту приймання-передачі майна з оренди від 25.03.2016року, однак документи не були підписані та повернуті позивачу.

Копія означено акту міститься в матеріалах справи.

Листом №015-66 від 11.04.2016року ПАТ «КЦРЗ» звертався до ТОВ «Верум Логістик» вимогою про підписання та повернення на адресу позивача вказаних документів. Факт направлення та отримання листа відповідачем підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів на підтвердження наявності відповіді на означений лист відповідачем суду не надано.

Натомість відповідач у запереченнях на позовну заяву посилається на факт підписання сторонами означеної додаткової угоди та акту приймання-передачі майна з оренди від 25.03.2016року.

Як вбачається з додаткової угоди №1 від 25.03.2016року сторони дійшли згоди, що у відповідності з п.9.5 договору, з 25.03.2016року розірвати договір оперативної оренди №5-А від 02.06.2014року, Орендатор підтверджує, що заборгованість Орендатора за орендною платою перед Орендодавцем складає 712868,34грн. Повернення предмету оренди здійснюється на підставі актів приймання-передачі повернення майна з оренди у відповідності з п.2.3 договору. Дана додаткова угода вважається укладеною та вступає в силу з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками підприємства.

Дана додаткова угода підписана представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств.

Крім того, матеріали справи містять акт приймання-передачі нерухомого майна з оренди від 25.03.2016року, що підписаний до даної додаткової угоди, та підтверджує передачу майна від Орендатора Орендодавцю.

Таким чином, шляхом підписання додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди щодо розірвання договору з 25.03.2016року, відповідне майно є повернутим за актом від 25.03.2016року.

Приписами ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач визнає факт користування майном за вказаним договором у період з 02.06.2014року по 25.03.2016року та наявність заборгованості за вказаний період в сумі 712868,34грн. Розмір заборгованості не оспорюється.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1. ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Плата за користування майном встановлюється договором найму (ч.1. ст. 762 ЦК України).

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів оплати заборгованості в сумі 712868,34грн. відповідач суду не надав.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частині не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 712868,34грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на чинному законодавстві та підтверджуються наданими до позову документами.

Одночасно, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3%річних в сумі 18080,76грн. та інфляційних витрат в сумі 155275,59грн., оскільки вважає, що має місце прострочка кредитора - у порушення п.п. 3.6,7.8 договору належними доказами у справі не підтверджено факт передачі або відправлення засобами поштового зв'язку рахунків на оплату та актів приймання-передачі наданих послуг, що унеможливлює встановлення факту прострочення виконання зобов'язання по оплаті.

За умовами ч.ч.1,2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно ст. 221 ГК України, що у даному випадку регулює спірні правовідносини, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Як вбачається з умов п. 7.8 договору позивач зобов'язаний щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, надавати відповідачу акт приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, п.3.6 договору передбачає, що орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку(п.3.6).

Матеріали справи містять копії актів про надання послуг оренди: №06-158 від 30.06.2014року, №10-283 від 31.10.2014року, №11-318 від 30.11.2014року, №12-351 від 31.12.2014року, №01-22 від 31.01.2015року, №02-53 від 28.02.2015року, №04-105 від 30.04.2015року, №05-133 від 31.05.2015року, №06-160 від 30.06.2015року, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Ствердження відповідача, що жоден з цих актів не підписувався керівником підприємства не підтверджено будь-якими доказами у справі.

Оригінали актів досліджені у судовому засіданні 29.09.2016року.

Одночасно, позивач надав суду примірники непідписаних актів та рахунків за весь період дій договору.

З приводу порядку їх направлення відповідачу для підписання вказує, що умови договору не містять конкретного порядку їх направлення засобами поштового зв'язку або вручення уповноваженому представнику підприємства, з визначенням конкретної особи, тому всі документи за домовленістю сторін передавались представнику Орендаря ОСОБА_5 особисто.

Дані факти також зазначені у письмових поясненнях головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4

Суд вбачає, що опосередковано факт отримання документів за договором саме цією особою вбачається з того, що за актом приймання-передачі документів від 25.03.2016року йому передані два примірники додаткової угоди №1 від 25.03.2016року про розірвання договору, акту приймання-передачі майна з оренди від 25.03.2016року, які у подальшому відповідачем підписані та на які він посилається в якості доказів. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 не є працівником підприємства у період дії договору.

Виходячи умов договору акти підписуються сторонами на підтвердження виключно факту користування орендованим майном. У даному випадку відповідачем визнається факт користування майном у період з 02.06.2014року по 25.03.2016року та наявність заборгованості за вказаний період в сумі 712868,34грн., які згідно приписів ст.35 ГПК України не потребують доведення.

Умови договору не пов'язують порядок здійснення оплати за договором з відповідним актом, тому дотримання або порушення порядку направлення актів за договором, за наявності встановленого факту користування майном, не впливає на зобов'язання з оплати орендної плати.

Щодо обов'язковості направлення рахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до ОСОБА_6 фінансів України № 31-08410-07-27/13794 від 30.05.2011року, за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер.

Таким чином, рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Саме з такою метою рахунок передбачений договором.

За своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, відповідно до частини першої якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не мін виконати свого обов'язку.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року по справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 180.2013 року по справі № 923/38/13-г.

Платіжні реквізити сторін наведені в тексті договору оперативної оренди №5-А від 02.06.2014року.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що має місце прострочення кредитора, яке унеможливило б виконання боржником свого зобов"язання по оплаті орендної плати.

При цьому, суд приймає до уваги, що згідно ст. 221 ГК України, що разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті (припустився прострочки), за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Тоді як, у даному випадку у додатковій угоді сторони дійшли згоди виключно щодо суми заборгованості, будь-якого погодження перенесення строку виконання зобов"язання з приводу наявності прострочення кредитору сторонами не погоджено.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати орендної плати, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.

Позивач нараховує 3%річних та інфляційні нарахування за заборгованістю, що виникала помісячно, за кожен місяць окремо, починаючи з 21 числа місяця, наступного за звітним та до 25.03.2016року.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що позивач здійснив нарахування невірно, без врахування необхідності нарахування виключно за повний місяць. Період нарахування 3%річних визначено вірно.

Врахувавши наведене, перевіривши за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних суд приходить до висновку, що за вказаний період сума 3%річних складає 18080,76грн., розмір інфляційних нарахувань з урахуванням можливості нарахування за повний місяць складає 147152,74грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 13171,53 грн.

Згідно з приписами Закону України «Про судовий збір», враховуючи наявність клопотання позивача про повернення суми судового збору внаслідок зменшення позовних вимог, яке викладене у вказаній заяві, судовий збір підлягає поверненню на користь позивача в сумі 4571,61грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 549, 599, 613, 625, 629, 640,651,759 Цивільного кодексу України; ст.ст.181, 193, 202, 221, 230,283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 78, 82-85,115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Верум Логістик" м. Дніпро про стягнення основної заборгованості в сумі 712868,34грн., інфляційних втрат в сумі 155275,59грн., 3%річних в сумі 18080,76грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Верум Логістик" (49069, м.Дніпро, пр. Олександра Поля, 107-Г, ідентифікаційний код 39136806) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00190940) основну заборгованість в сумі 712868,34грн., інфляційні витрати в сумі 147152,74грн., 3%річних в сумі 18080,76грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 13171,53 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00190940) суму судового збору 4571,61грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законої сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.10.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.10.2016року.

Суддя А.М. Осадча