Рішення

від 11.10.2016 по справі 911/729/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа № 911/729/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», м.Вишневе

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі», м.Вишневе

про стягнення 16726902,79 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача 1: ОСОБА_2

Від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа №911/729/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі» (відповідач 2) про стягнення 16726902,79 грн. у зв'язку з порушенням умов Кредитного договору № 113 від 23.06.2006 року.

Провадження у справі №911/729/15 порушено відповідно до ухвали суду від 26.02.2015 року.

В судовому засіданні 27.10.2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій здійснив перерахунок позовних вимог станом на день розгляду справи 27.10.2015 року, за яким заборгованість Позичальника за Кредитним договором №113 від 23.06.2006 року становить 822 217,17 доларів США та 997,18 грн., з яких: 601 000,00 дол. США заборгованість за кредитом; 47 185,28 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 156 880,66 дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 6 230,89 дол. США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 10 920,94 доларів США 3% річних; 500,00 грн. заборгованість за комісіями; 141,70 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 45,03 грн. 3% річних; 310,45 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

В ході розгляду спору відповідач1 зазначив, що ним виявлено розбіжності в нарахуванні позивачем процентів за користування кредитними коштами за період з 16.09.2014 року по 20.01.2015 року, і за розрахунком відповідача розбіжність складає 1481,97 дол. США (виходячи з первісно заявлених вимог без врахування заяви про уточнення позовних вимог). Також, відповідачем1 виявлені невідповідності в нарахуванні пені та 3% річних за прострочення сплати процентів.

Дослідивши в судовому засіданні викладені в заяві відповідача про призначення у справі судової експертизи обставини, враховуючи наявні у справі докази та заперечення позивача, судом встановлено наступне.

В матеріалах справи № 911/729/15 заявлено про стягнення заборгованості за Кредитним договором №113 від 23.06.2006 року (надалі - Кредитний договір) з відповідача1 як Позичальника та відповідача2 як Поручителя.

Як вбачається з умов Кредитного договору та додаткових угод до нього, ліміт кредитування збільшувався протягом дії Кредитного договору і погашення кредитних коштів мало відбуватись згідно з погодженим сторонами графіком, термін повернення кредиту до 26.06.2015 року. Однак, позивачем в позові не обґрунтовано заборгованість за Кредитним договором посиланням на графік погашення заборгованості та відповідні періоди прострочення, наданий до позовних матеріалів розрахунок є складним і не містить всієї інформації, необхідної для перевірки обґрунтованості розрахунку. Зокрема, розрахунок заборгованості складено з 2006 року з зазначенням періодів прострочення, які не обґрунтовані відповідними первинними документами та відповідними поясненнями, не містить посилання на дати та підтверджуючі документи про сплату, що позбавляє суд можливості перевірити правильність такого розрахунку, в тому числі і щодо процентів, пені, річних, інфляційних, комісій, які нараховані як на заборгованість в дол.США, так і на заборгованість в гривнях. Також, за відсутності посилання на графік погашення заборгованості не можливо встановити періоди та суми прострочення повернення кредитних коштів та нарахування процентів.

Враховуючи наведене та, оскільки відповідач1 не погоджуючись з позовними вимогами, заперечує визначену позивачем суму заборгованості, метод її нарахування та періоди, за які розраховано заборгованість та штрафні санкції, в ході розгляду справи № 911/729/15 ухвалою від 27.10.2015 року призначалась судова експертиза документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Матеріали справи № 911/729/15 було надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинялось ухвалою суду від 27.10.2015 року на час проведення судової експертизи.

05.09.2016 року до Господарського суду Київської області із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №22513/15-45 від 16.06.2016 року. 12.09.2016 року до господарського суду повернулись матеріали справи №911/729/15.

Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження у справі №911/729/15 підлягає поновленню у відповідності до ч. 3 ст. 79 ГПК України.

Відповідно до ухвали суду від 14.09.2016 року поновлено провадження у справі №911/729/15 та призначено справу до розгляду на 29.09.2016 року.

Відповідач1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.09.2016 року не з'явився та 28.09.2016 року надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, 28.09.2016 року до господарського суду від відповідача1 надійшов відзив на заяву позивача про забезпечення позову. Однак, подана позивачем заява про забезпечення позову розглянута судом в ухвалі від 11.08.2016 року.

Відповідач2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.09.2016 року не з'явився.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 27.09.2016 року розгляд справи відкладався до 11.10.2016 року.

В судовому засіданні 11.10.2016 року позивач позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору з врахуванням висновку експертизи.

Відповідачем1 подано заяву про відстрочення виконання судового рішення, відповідач2 в судове засідання 11.10.2016 року не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

В позові позивач зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»).

На підставі наказу Тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк» №3-п від 24.11.2014 року та відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 24.11.2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_3 набула всіх повноважень органів управління (загальних зборів, спостережної ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_4 (в подальшому назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_4») (надалі - ОСОБА_4) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо 55» (якого 22.10.2010 року згідно договору про внесення змін №17 до Кредитного договору №113 від 15.06.2006 року в подальшому замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд») (надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір №113 (надалі - Кредитний договір), за яким ОСОБА_4 надав ТОВ «Фоззі-Фуд» кредит в сумі 1 100 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків відповідно до умов Кредитного договору, терміном повернення кредиту до 26.06.2015 року. В подальшому згідно додаткових угод до Кредитного договору ліміт кредиту збільшено до 2 400 000,00 дол. США.

Відсоткова ставка за Кредитним договором неодноразово змінювалась та з 23.06.2011 року відповідно до Договору про внесення змін №20 до Кредитного договору №113 від 23.06.2006 року становить 12%.

Позивач зазначає, що Банком належним чином виконано свої зобов'язання за Кредитним договором та надано ТОВ «Фоззі-Фуд» кредит в погодженому Кредитним договором обсязі.

Згідно умов Кредитного договору ТОВ «Фоззі-Фуд» зобов'язувалось забезпечити повернення Кредиту відповідно до умов п.1.1.2., 2.3. Кредитного договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій (п.3.3.3 Кредитного договору).

В порушення умов Кредитного договору № 113 ТОВ «Фоззі-Фуд» допускались прострочення в здійсненні оплат за кредитом та процентами в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Станом на 20.01.2015 року прострочена заборгованість ТОВ «Фоззі-Фуд» за кредитом по Кредитному договору № 113 складала 140 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного сурсу НБУ станом на 18.02.2015 року становить 3 751 954,36 грн.

Станом на 20.01.2015 року заборгованість ТОВ «Фоззі-Фуд» по сплаті процентів за Кредитним договором № 113 складала 16 273,67 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року становить 436 129,05 грн.

Згідно з п. 2.11 Кредитного договору №113 (з подальшими змінами та доповненнями) у разі ваявності простроченої заборгованості протягом більше ніж 5 (п'ять) банківських днів за Траншами/Кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими Кредитним договором, ОСОБА_4 має право призупинити надання Траншів/Кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі.

Положеннями п.4.4. Кредитного договору №113 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що ОСОБА_4 має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених Кредитним договором, вимагати погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами, що вказані у письмовій вимозі, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання на свою адресу письмової вимоги про дострокове погашення. Якщо протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання на свою адресу письмової вимоги, Позичальник не погасив заборгованість у повному обсязі, ОСОБА_4 має право на позасудове звернення стягнення на предмет застави/іпотеки.

Сторонами в п. 4.5 Кредитного договору №113 узгоджено, що у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, він зобов'язується на вимогу Банку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим Договором на суму боргу, за реквізитами та у день, вказаний Банком.

Відповідно до п.7.5. Кредитного договору №113, у разі настання обставин, визначених п.п. .5. Кредитного договору, термін повернення Кредиту вважається таким, що настав, і, відповідно, Позичальник зобов'язаний повернути Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування Кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначенні Кредитним договором.

Заборгованість ТОВ «Фоззі-Фуд» за Кредитним договором №113 від 23.06.2006 року станом на 20.01.2015 року становила за розрахунком позивача 16 726 902,79 грн., з яких 624 105,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 16 725 810,54 грн., саме: 461 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 12 354 649,71 грн. строкова заборгованість за кредитом; 140 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 3 751 954,36 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 16 273,67 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 436 129,05 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 6106,96 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 163 664,54 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 312,81 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 8383,21 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 411,56 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 18.02.2015 року складає 11 029,67 грн. 3% річних; та 1 092,25 грн., а саме: 500,00 грн. заборгованість за комісіями; 66,20 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 109,56 грн. 3% річних заборгованості по комісіях; 416,49 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

Також, 31.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_4» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі» (надалі - Поручитель) укладено Договір поруки № 113/131/140-П (надалі - Договір поруки), згідно з умовами якого ТОВ «Фоззі» зобов'язався солідарно відповідати перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за виконання ТОВ «Фоззі-Фуд» зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором № 113 від 23.06.2006 року, Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 року та Кредитним договором № 140 від 16.08.2006 року.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій передбачених в вищеназваному кредитному договорі та зобов'язань щодо страхування.

Згідно з п.2.1. Договору поруки Поручитель зобов'язався в разі невиконання та/або порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» своїх зобов'язань перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» погасити протягом 15 робочих днів з моменту отримання повідомлення ПАТ «ВіЕйБі Банк» про невиконання ТОВ «Фоззі-Фуд» своїх зобов'язань, заборгованість по Кредитним договорам.

Відповідно до норми ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до норм ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель пручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно положень ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не становлено договором поруки. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Позивач зазначає, що в порушення умов Кердитного договору та Договору поруки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» та Товариством з меженою відповідальністю «Фоззі» не виконуються зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений гсов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення звернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини вики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

29.01.2015 року на адреси відповідачів було надіслано листи з вимогою до Боржника та Поручителя сплатити наявні заборгованість та штрафні санкції за невиконання умов Кредитного договору та інфляційні збитки (копії вимог та докази направлення надаються). Однак, відповідні вимоги були залишені відповідачами без задоволення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідачів з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 113 від 23.06.2006 року.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій здійснив перерахунок позовних вимог і просить стягнути з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №113 від 23.06.2006 року в сумі 822 217,17 доларів США та 997,18 грн., з яких: 601 000,00 дол. США заборгованість за кредитом; 47 185,28 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 156 880,66 дол. США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 6 230,89 дол. США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 10 920,94 доларів США 3% річних; 500,00 грн. заборгованість за комісіями; 141,70 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 45,03 грн. 3% річних; 310,45 грн. інфляційні збитки по заборгованості за комісіями.

В ході розгляду спору відповідачі проти позову заперечували, відповідач1 посилався на виявлені ним розбіжності в нарахуванні позивачем процентів за користування кредитними коштами за період з 16.09.2014 року по 20.01.2015 року (виходячи з первісно заявлених вимог без врахування заяви про уточнення позовних вимог). Також, відповідачем1 виявлені невідповідності в нарахуванні пені та 3% річних за прострочення сплати процентів.

Як вбачається з умов Кредитного договору та додаткових угод до нього, ліміт кредитування збільшувався протягом дії Кредитного договору і погашення кредитних коштів мало відбуватись згідно з погодженим сторонами графіком, термін повернення кредиту до 26.06.2015 року. Однак, позивачем в позові не обґрунтовано заборгованість за Кредитним договором посиланням на графік погашення заборгованості та відповідні періоди прострочення, наданий до позовних матеріалів розрахунок є складним і не містить всієї інформації, необхідної для перевірки обґрунтованості розрахунку. Зокрема, розрахунок заборгованості складено з 2006 року з зазначенням періодів прострочення, які не обґрунтовані відповідними первинними документами та відповідними поясненнями, не містить посилання на дати та підтверджуючі документи про сплату, що позбавляє суд можливості перевірити правильність такого розрахунку, в тому числі і щодо процентів, пені, річних, інфляційних, комісій, які нараховані як на заборгованість в дол.США, так і на заборгованість в гривнях. Також, за відсутності посилання на графік погашення заборгованості не можливо встановити періоди та суми прострочення повернення кредитних коштів та нарахування процентів.

Враховуючи наведене та, оскільки відповідач1 не погоджуючись з позовними вимогами, заперечував визначену позивачем суму заборгованості, метод її нарахування та періоди, за які розраховано заборгованість та штрафні санкції, в ході розгляду справи № 911/729/15 ухвалою від 27.10.2015 року призначалась судова експертиза документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

За наслідками проведення призначеної судом експертизи, 05.09.2016 року до Господарського суду Київської області із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №22513/15-45 від 16.06.2016 року.

Як вбачається з Висновку експерта №22513/15-45 від 16.06.2016 року, підтверджується факт надання в період з 26.06.2006 року по 10.10.2007 року кредиту в сумі 2400000 дол. США. Підтверджується заборгованість за період з 03.11.2014 року по 27.10.2015 року в сумі 601000 дол.США. Підтверджується заборгованість по процентах за період з 21.01.2015 року по 27.10.2015 року в сумі 47185,29 дол. США. Розмір пені та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за його користування підтверджується у наступних сумах: 3 332 082,03 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 27.04.2015 року по 27.10.2015 року; 132 952,64 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 27.04.2015 року по 27.10.2015 року; 10 536,67дол.США 3% річних по кредиту за період з 21.01.2015 року по 27.10.2015 року; 384,27 дол. США 3% річних по процентах за період з 17.02.2015 року по 27.10.2015 року.

Також, експерт зазначає, що згідно листа Верховного суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014 року, 3% річних повинні нараховуватись лише на суму основного боргу, а не на суму непогашених процентів, тому вирішення питання щодо обґрунтованості нарахування товариству «Фоззі-Фуд» 3% річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами відноситься до компетенції суду.

Щодо пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість по сплаті комісії та заборгованості по сплаті комісії за внесення змін в умови кредитування, розрахунок не перевірявся у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позивач 29.09.2016 року надав пояснення щодо Висновку експерта, в яких зазначив, що визначена експертом сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 3 332 082,03 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 132 954,64 грн., розрахована не в доларах США, як в розрахунку, а в гривневому еквіваленті, що вплинуло на значне заниження заявленої до відшкодування суми. Позивач наполягає на задоволенні відповідної вимоги в заявленому розмірі згідно уточненого розрахунку позову, до якого експертом не наведено істотних зауважень.

Позивач заперечував проти висновку експерта щодо неможливості нарахування 3% річних на прострочені суми процентів та зазначав про безпідставність тверджень експерта про сплив позовної давності щодо вимог, пов'язаних з комісією, оскільки платежем 28.04.2015 року на суму 8 908,04 грн. строк давності переривався.

Відповідачі не надали пояснень чи заперечень проти позовних вимог з врахуванням Висновку експерта №22513/15-45 від 16.06.2016 року та пояснень позивача.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Пунктом 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як визначено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що також встановлено Висновком експертизи, заборгованість за Кредитним договором за період з 03.11.2014 року по 27.10.2015 року в сумі 601000 дол.США та заборгованість по процентах за період з 21.01.2015 року по 27.10.2015 року в сумі 47185,29 дол. США, відповідні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених в позові вимог (з врахуванням заяви про уточнення) щодо пені та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за його користування, в позові (з врахуванням заяви про уточнення) заявлено 156 880,66 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 6 230,89 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 10 920,94 доларів США 3% річних. Висновком експертизи підтверджено 3 332 082,03 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 132 952,64 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 10 536,67 дол.США 3% річних по кредиту; 384,27 дол. США 3% річних по процентах.

Оскільки, пеня та 3% річних нараховані на підтверджену експертизою заборгованість в дол.США і заявлені в позові в дол.США, експертизою безпідставно здійснено розрахунок на суму заборгованості в гривневому еквіваленті. Враховуючи, що у Висновку експертизи не наведено зауважень щодо правомірності, строків та періодів нарахування пені та 3% річних, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі згідно розрахунку позивача.

Суд також не погоджується з твердженнями експерта про неможливість нарахування 3% річних на суми прострочених відсотків за користування кредитом, оскільки відсотки за користування кредитом не мають ознак відповідальності, а фактично є платою за користування кредитом і породжують відповідні грошові зобов'язаня, за прострочення яких ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено нарахування 3% річних, як компенсація за несвоєчасність виконання.

Також в позові (з врахуванням заяви про уточнення) заявлено до стягнення 500,00 грн. заборгованість за комісіями; 141,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 45,03 грн. 3% річних; 310,45 грн. інфляційних по заборгованості за комісіями (всього 997,18 грн).

У Висновку експерт не здійснював перевірку нарахування відповідних сум, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Однак, такі висновки експерта є безпідставними, оскільки сплив позовної давності не скасовує заборгованості, а є лише підставою для відмови в позові, якщо про застосування строків позовної давності заявила сторона. В іншому випадку, якщо про застосування строків давності стороною не подано до суду відповідної заяви, строки позовної давності не досліджуються і їх сплив не є підставою для відмови в позові.

Оскільки, у справі сторонами (відповідачами) не заявлено про застосування строків позовної давності та не обґрунтовано до яких з вимог сплинули строки позовної давності, у Висновку експертизи відповідний розрахунок не перевірявся і відповідачами не наведено обґрунтованих заперечень у відповідній частині вимог, позовні вимоги щодо стягнення 500,00 грн. заборгованість за комісіями; 141,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 45,03 грн. 3% річних; 310,45 грн. інфляційних по заборгованості за комісіями підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог (уточнених) в повному обсязі шляхом стягнення заявленої в позові заборгованості у відповідності до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом солідарного стягнення з відповідачів заявленої у позові заборгованості.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що на момент подання пзову позивач був звільнений від сплати судового збору, за наслідками розгляду спору позов задоволено, сплата судового збору покладається на відповідачів в рівних частках, що з заявлених (уточнених) позовних вимог (на момет їх заявлення) складає 182700 грн., відповідно з відповідачів до Державного бюджету підлягає сплаті по 91350 грн. з кожного. Оскільки експертиза оплачувалась відповідачем1 і позов задоволено, витрат на експертизу не підлягають відшкодуванню.

Відповідач1 в ході розгляду спору позовні вимоги не спростував, просив суд врахувати його складне фінансове становище та відстрочити виконання судового рішення на підставі ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України до 01.03.2018 року.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідачі зазначають, що згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інше.

В заяві відповідач1 зазначає, що проаналізувавши грошовий потік компанії ТОВ «Фоззі-Фуд», виявлено, що на підприємстві виникла складна ситуація, пов'язана, перш за все, із загальною економічною і політичною ситуацією в Україні, і викликана: зростанням курсу іноземної валюти по відношенню до української гривні, що в свою чергу спричинило збільшення загальної суми кредитного портфеля; зниженням платоспроможного попиту населення; значним підвищенням тарифів на комунальні платежі для підприємств і для населення; підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали, що безпосередньо впливає на погіршення прибутковості операцій, так як витрати на паливо є вагомою складовою у видатковій частині; нововведеннями в податкове законодавство і інші нормативно-правові акти, які теж впливають на дохідну частину.

Всі ці фактори вплинули на зниження доходів від реалізації продукції і рентабельності ТОВ «Фоззі-Фуд», а також на значне збільшення фінансового навантаження. Компанія змушена застосовувати різні методи для утримання діючих клієнтів і залучення нових, оскільки значно зменшилася купівельна спроможність населення.

Наведені обставини унеможливлюють виконання рішення суду без заподіяння незворотної шкоди підприємству без відстрочки початку виконання рішення не раніше ніж до 01.03.2018 року.

Відповідач1 зазначив, що за даними звіту про фінансові результати за 2015 рік ТОВ «Фоззі-Фуд» має збиток у сумі 1 405 909 000,00 грн., за даними звіту про фінансові результати за 1 квартал 2016 року - збиток у сумі 420 393 000,00 грн., за даними звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2016 року - збиток у сумі 618 871 000,00 грн. За таких умов негайне виконання рішення суду в повному обсязі є неможливим і неминуче призведе до банкрутства підприємства.

Також, відповідач1 зазначає, що підприємство значно постраждало через анексію Криму та антитерористичну операцію на сході України, пережило разом з країною економічну кризу і тільки зараз досягло найнижчої точки рецесії. В найближчий рік очікується повільне економічне зростання і відновлення господарської діяльності. Відсутність відстрочки у виконанні рішення суду однозначно призведе до того, що підприємство так і не зможе зупинити економічний спад своєї діяльності, значне скорочення продуктивності, торгової активності і рівня зайнятості, що в кінцевому підсумку призведе до банкрутства і ліквідації підприємства.

На тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а також в Донецькій та Луганській областях відповідач1 здійснював свою діяльність в магазинах під торговою маркою «Сільпо» (11 магазинів). Через окупацію території Автономної Республіки Крим, а також проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що супроводжується бойовими діями, ТОВ «Фоззі-Фуд» позбавлене можливості здійснювати в розташованих на відповідних територія приміщеннях господарську діяльність та отримувати прибуток. Також, у вказаних магазинах окрім торгового обладнання залишилися також товари ТОВ «Фоззі-Фуд», що завдало підприємству значних збитків. Вказані обставини призвели до того, що у ТОВ «Фоззі-Фуд» внаслідок зупинення торгової діяльності на вказаних територіях зменшився прибуток, на який ТОВ «Фоззі-Фуд» розраховувало, що призводить до неможливості на даний час виконати взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів без відстрочення виконання рішення суду.

З метою обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення суду до 01.03.2018 року ТОВ «Фоззі-Фуд» надав складений прогноз «Звіту про фінансові результати» за період з 3 кв.2016 року по 4 кв. 2018 року. Зокрема, за прогнозами у 3 кв. 2016 року ТОВ «Фоззі-Фуд» очікує збиток у сумі 161 198 500,00 грн. Але поступово збиток буде зменшуватися і вже за результатами 4 кв. 2017 року ТОВ «Фоззі-Фуд» зможе отримати прибуток у сумі 27 061 100,00 грн.

Основним видом діяльності ТОВ «Фоззі-Фуд» є реалізація продовольчих і непродовольчих товарів через роздрібні магазини (супермаркети «Сільпо»). Останні декілька років в Україні спостерігається високий рівень інфляції і за рахунок цього нівелюються доходи від реалізації товарів. Однак, за прогнозами Національного банку України інфляційні процеси в України будуть уповільнюватися. Так, у 2016 році за прогнозами НБУ базова інфляція становитиме 9,1%, а у 2017 році - 5,5% (за даними Інфляційного звіту НБУ, Макроекономічний прогноз (квітень 2016). Уповільнення інфляції дозволить ТОВ «Фоззі-Фуд» поступово покращувати результат господарської діяльності, що відобразиться на збільшенні чистого доходу від реалізації продукції.

Відповідач зазначи, що на даний час близько 80% від чистого доходу від реалізації продукції ТОВ «Фоззі-Фуд» спрямовує на оплату поставленого товару та закупівлю нового. Якщо ТОВ «Фоззі-Фуд» зменшить обсяги закупівлі товару, це призведе до ще більшого зростання збитків та неможливості виконання судового рішення.

Відсутність відстрочення виконання рішення суду у даній справі фактично призведе до зупинки господарської діяльності і всіх магазинів ТОВ «Фоззі-Фуд», як наслідок до зростання збитків, припинення податкових надходжень до державного бюджету України, невиплати заробітної великій кількості співробітників (у ТОВ «Фоззі-Фуд» налічується близько 35000 працівників), до припинення постачання в магазини продуктів харчування, які закуповуються підприємством щодня, до незворотних наслідків і банкрутства.

Також,відповідачем1 надано судову практику щодо надання відстрочки виконання судового рішення в аналогічних ситуаціях а саме: Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 року, яка залишена в силі Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №910/23142/14; Постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2012 року у справі № 37/322-09.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України унормовано, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відтак, дослідивши наведені відповідачем1 обставини, враховуючи специфіку та умови діяльності останнього, те, що підприємство функціонує в складних економічних умовах, обумовлених тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та проведенням антитерористичної операції на сході України, а також те, що негайне виконання рішення у справі фактично призведе до повної зупинки господарської діяльності і всіх магазинів ТОВ «Фоззі-Фуд», а як наслідок - до зростання збитків, припинення податкових надходжень до державного бюджету України, невиплати заробітної плати великій кількості співробітників, до припинення постачання в магазини продуктів харчування, які закуповуються підприємством щодня, до незворотних наслідків і банкрутства, унеможливить виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача1 та відстрочку виконання рішення у даній справі до 01.03.2018 року.

Крім того, враховуючи, що п. 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду під час прийняття рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення не залежно від клопотаня сторін, та враховуючи що стягнення за судовим рішенням у справі № 911/729/15 відбувається солідарно, тобто, не можливо відокремити стягнення щодо відповідачів, суд дійшов висновку про відстрочку виконання судового рішення у справі № 911/729/15 в повному обсязі до 01.03.2018 року.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 32294926) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 25294089) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27т, код 19017842) заборгованість за Кредитним договором №113 від 23.06.2006 року: 601 000,00 дол. США заборгованості за кредитом; 47 185,28 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом; 156 880,66 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 6 230,89 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 10 920,94 доларів США 3% річних; 500,00 грн. заборгованості за комісіями; 141,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 45,03 грн. 3% річних; 310,45 грн. інфляційних по заборгованості за комісіями.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 32294926) в доход Державного бюджету України 91350 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код 25294089) в доход Державного бюджету України 91350 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 року у справі № 911/729/15 до 01.03.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 21.10.2016 р.