Ухвала

від 28.02.2017 по справі 911/729/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"28" лютого 2017 р. Справа №911/729/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Сухового В.Г.

Суліма В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016

у справі № 911/729/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі"

про стягнення 16726902,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" апеляційна скарга на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/729/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 клопотання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення; апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/729/15 повернуто скаржнику без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Пунктом 5-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оцінюючи обставини справи, суд враховує наступне.

Оскаржуване рішення господарського суду Київської області у справі № 911/729/15 прийнято 11.10.2016 та підписано 21.10.2016.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вперше 02.11.2016.

При цьому, до апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" не було надано жодних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на складне фінансове становище.

Відповідно до роз'яснень п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 клопотання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення; апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/729/15 повернуто скаржнику без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в ухвалі від 12.05.2016 у справі № 910/21846/15.

Не усунувши недоліків, що стали підставою для повернення апеляційної скарги, скаржник звернувся зі скаргою вдруге 22.02.2017.

Разом з апеляційною скаргою скаржник просить відновити строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, посилаючись при цьому на велику кількість судових справ, які розглядаються в судах різних інстанцій, що потребує значного часу для складання процесуальних документів та участі в судових засіданнях, відсутність коштів та скорочення штату працівників, що унеможливлює своєчасне складення та направлення процесуальних документів до суду.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 ГПК України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.

Таким чином, для відновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкодили вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Подане скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мотивоване лише посиланням на завантаженість скаржника, відсутність коштів та скорочення штату працівників.

При цьому, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувшись з апеляційною скаргою вдруге, не усунуло допущені при оформленні апеляційної скарги процесуальні недоліки, чим порушив приписи ч. 4 ст. 97 ГПК України, а саме: після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Відтак, в даному випадку не вбачається обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом встановленого законодавством процесуального строку. Тобто, можливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку встановленого для подання апеляційної скарги, а тому згідно з приписами ст. 53 ГПК України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Відповідно до п. 4 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, до апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" не надано жодних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на складне фінансове становище. Вказане клопотання вже було предметом розгляду суду і в його задоволенні було відмовлено.

За таких обставин апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 53, 86, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" у задоволенні клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі № 911/729/15 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді В.Г. Суховий

В.В. Сулім