Рішення

від 17.12.2007 по справі 2-2573/2007

ПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа № 2-2573/2007 p.

РІШЕННЯ

іменем України

м. Донецьк 17 грудня 2007 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., при секретарі Тітусь Н.В., за участю представника позивачів ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

встановив:

Позивачі звернулись до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачами шкоди, завданої пошкодженням здоров'я та майна у дорожньо-транспортній пригоді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 травня 2007 р. на перехресті вулиць Серафімовича та Петровського в Петровському районі м. Донецька сталося зіткнення автомобілю ВАЗ-21099, що належить відповідачеві ОСОБА_3, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та моторолера „Viper", що належить позивачеві ОСОБА_5, під керуванням позивача ОСОБА_6 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди позивачеві ОСОБА_6 завдано тяжкі тілесні ушкодження та пошкоджено моторолер „Viper", чим позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди. З наведених підстав позивачі просять суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_6 5 366 грн. 18 коп. в порядку відшкодування матеріальної шкоди, 75 000 грн. - в порядку відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 - 4 884 грн. 99 коп. в порядку відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. - в порядку відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивачів збільшив позовні вимоги, суду пояснив, що 30 травня 2007 р. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21099, що належить відповідачеві ОСОБА_3, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого на перехресті вулиць Серафімовича та Петровського в Петровському районі м. Донецька сталося зіткнення з моторолером „Viper", що належить позивачеві ОСОБА_5, яким керувала позивач ОСОБА_6 Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 завдано тяжкі тілесні ушкодження, з приводу яких вона тривалий час знаходилась на лікуванні, під час якого витратила 3 526 грн. 53 коп. для придбання медикаментів та обладнання. Крім того, за період з 30 травня до 24 вересня 2007 р. за місцем роботи вона втратила заробітну плату на суму 2 160 грн. З наведених підстав ОСОБА_6 просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_6 5 688 грн. 18 коп. в порядку відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, внаслідок пошкодження здоров'я ОСОБА_6 зазнала моральні -страждання, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів солідарно 75 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди. В результаті зазначено дорожньо-транспортної пригоди також було пошкоджено моторолер „Viper", що належить позивачеві ОСОБА_5, чим йому завдано матеріальну шкоду на суму 4 884 грн. 99 коп., які представник позивача просить суд стягнути солідарно з відповідачів. Крім того, внаслідок пошкодження вказаного

майна ОСОБА_5 зазнав моральні страждання, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів солідарно 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, в судовому засіданні пояснив, що, дійсно, 30 травня 2007 p., керуючи автомобілем ВАЗ-21099, що належить його сестрі ОСОБА_3, він порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого зіткнувся з моторолером „Viper" під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок цієї пригоди ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, а моторолер - пошкодження. Він визнає позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, якщо їх витрати документально підтверджено. Вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнає, вважаючи, що своїми діями на завдав позивачам моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала частково, в судовому засіданні пояснила, що автомобіль ВАЗ-21099 належить їй, автомобілем на підставі довіреності керував її брат ОСОБА_23О травня 2007 р. брат скоїв зіткнення з моторолером „Viper" під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, а моторолер -пошкодження. Вона визнає позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, якщо їх витрати документально підтверджено. Вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнає, вважаючи, що позивачам моральної шкоди не завдано.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 25 вересня 2007 р. кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України закрито в зв'язку із застосуванням Закону „Про амністію" від 19 квітня 2007 р. Судом встановлено, що 30 травня 2007 р. приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи без посвідчення водія на підставі довіреності автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вулиць Серафімовича та Петровського в Петровському районі м. Донецька порушив вимоги п. 2.3, 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення з моторолером „Viper" під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок зіткнення потерпілій ОСОБА_6 завдано тяжкі тілесні ушкодження, (а.с. 6)

Досліджені в судовому засіданні матеріали кримінальної справи свідчать про те, що зазначений автомобіль ВАЗ-21099 належить відповідачеві ОСОБА_3, а моторолер „Viper" - позивачеві ОСОБА_5 (а.к.с. 122-124)

Висновком автотоварознавської експертизи встановлено, що вартість поновлюваного ремонту моторолера „Viper" становить 4 454 грн. 99 коп. (а.к.с. 45-63)

Згідно п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р., для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.10.1 тих же Правил перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п. 16.11 Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

-3-

Аналіз викладеного свідчить про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_7 п.2.3, 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, що перебуває у прямому причинному зв'язку зі спричиненням позивачам матеріальної шкоди.

У відповідності зі ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що автомобілем ВАЗ-21099, який належить відповідачеві ОСОБА_3, на підставі довіреності керував відповідач ОСОБА_2, суд у відповідності зі ст. 1187 ЦК покладає на ОСОБА_2 відповідальність за спричинення позивачем матеріальної шкоди.

Покласти солідарну з ОСОБА_7 відповідальність за спричинення шкоди на ОСОБА_3, якій належить джерело підвищеної небезпеки, суд не має право, оскільки у відповідності зі ст. 1190 ЦК солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.

При цьому суд приймає до уваги, що згідно роз'ясненням, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. з відповідними змінами „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Викладене надає суду підстави для відмови у задоволені позову про відшкодування ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.

Наданими позивачем ОСОБА_6 доказам встановлено, що з ЗО травня до 24 вересня 2007 р. в зв'язку з отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями вона перебувала на лікуванні, під час якого витратила 2 964 грн. 16 коп. для придбання медикаментів та обладнання, приписаних лікарями, а висновком МСЕК від 28 вересня 2007 р. визнана інвалідом 2 групи з 24 вересня 2007 р. (а.с. 7, 8, 37-39, 40-45, 54-60)

У відповідності зі ст. 1187 ЦК вказану суму (2 964 грн. 16 коп.) необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_6, частково задовольнивши її вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 в порядку відшкодування матеріальної шкоди кошти у сумі 3 526 грн. 53 коп., витрачених для придбання медикаментів та обладнання, суд не може, оскільки решта витрат позивачем не доведена, документи про ці витрати суду не надані.

Прийняти до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що він за проханням ОСОБА_6 придбав й передав для її лікування медикаменти на суму 340 грн. 60 коп. (а.с. 62-64), та здав для неї кров, суд не може, оскільки зазначені витрати позивачем не й не пред'являлись до стягнення, а здача крові є гуманним вчинком відповідача, який не звільняє його від зобов'язання відшкодувати шкоду.

-4-

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_2 втраченого заробітку у сумі 2 160 грн., суд приймає до уваги наступне.

Згідно довідки з місця роботи, ОСОБА_6 з 29 листопада 2006 р. дійсно працювала охоронцем у ПК імені Петровського (а.с. 9), наданими позивачем листками непрацездатності встановлено, що вона находилась на лікуванні з 30 травня до 24 вересня 2007 р. (а.с. 7), але за повідомленням адміністрації ПК імені Петровського Фондом державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності позивачеві сплачено допомогу по втраті працездатності за період з 30 травня до 24 вересня 2007 р. у сумі 2 101 грн. 14 коп. (а.с. 61), що є підставою для відмови у задоволені позову про стягнення втраченого заробітку.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено моторолер „Viper", який належить позивачеві ОСОБА_5 (а.к.с. 124), згідно висновку автотоварознавської експертизи вартість поновлюваного ремонту моторолера становить 4 454 грн. 99 коп. (а.к.с. 45-63), які у відповідності зі ст. 1187 ЦК необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5

Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги наступне.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні на підставі наведених вище доказів встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2, позивач ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, ставши інвалідом 2 групи, а також пошкоджено моторолер, що належить позивачеві ОСОБА_5, чим їм завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу ушкодження здоров'я та пошкодження майна, що у відповідності зі ст. 1167 ЦК є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_6, суд, враховуючи ступінь тяжкості завданих їй ушкоджень, глибину моральних та фізичних страждань з цього приводу, характер дій відповідача, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши її вимоги.

Задовольнити вимоги позивача ОСОБА_6 про стягнення з відповідача 75 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає ступеню тяжкості завданих позивачеві тілесних ушкоджень, глибині моральних та фізичних страждань позивача.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_5, суд, враховуючи ступінь пошкодження його майна, глибину моральних та фізичних страждань з цього приводу, характер дій відповідача, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши його вимоги.

Задовольнити вимоги позивача ОСОБА_5 про стягнення з відповідача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає ступеню пошкодження його майна, глибині моральних та фізичних страждань позивача.

Згідно зі ст. 79, 80, 81 ЦПК, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" з відповідача ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 59 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1167, 1187 ЦК, ст. 79, 80, 81, 213-215 ЦПК,

суд

вирішив:

Позов ОСОБА_6, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4: 2 964 грн. 16 коп. - в порядку відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. - в порядку відшкодування моральної шкоди, усього - 12 964 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5: 4 884 грн. 99 коп. - в порядку відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. - в порядку відшкодування моральної шкоди, усього - 5 884 грн. 99 коп.

У задоволені позову про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 втраченого заробітку відмовити.

У задоволені позову про відшкодування ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 59 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.