Рішення

від 18.10.2016 по справі 910/12163/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016Справа №910/12163/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудспортіндустрія»

про стягнення 86 110,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Хлабистін Д.М., за довіреністю;

від відповідача - Фумельов І.О., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося ПАТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудспортіндустрія» про стягнення з останнього штрафу в сумі 86 110,00 грн.

Позов мотивований неправильним зазначенням відповідачем у накладній №34856724 маси вантажу у вагоні №67863134, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 86 110,00 грн.

Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зокрема вказав, що оскільки на момент зважування спірного вантажу (02.01.2016) тримісячний строк з моменту проведення останнього огляду - перевірки закінчився, а новий огляд не проводився, то відповідно зважування та таких вагах було заборонено, а отже складені комерційний акт та загальний акт є неналежними доказами. До того, ж в акті загальної форми №0056 маса вантажу у вагоні №64743123 становить 62 000,00 кг. нетто, а в акті загальної форми №10304 вже 49000 кг. нетто, що свідчить про невідповідність однієї і тієї самої ваги та несправність ваг залізниці. Комерційний акт не є належним доказом, оскільки в порушення п. 12 Правил складання актів не було проведено належним чином фактичної маси вантажу.

Крім того, відповідач просить суд зважити що мало місце недовантаження, а не перевантаження вагону, у зв'язку з чим просив суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та 551 ЦК України зменшити розмір штрафу, в разі якщо суд визнає наявність підстав для його застосування.

У задоволенні клопотань про витребування доказів поданих відповідачем до суду 20.09.2016 суд відмовив, оскільки клопотання не відповідають вимогам ст. 38 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.09.2016 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на підстави ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року зі станції Олевськ Південно-Західної залізниці відправником ТОВ «Промбудспортіндустрія» відправлено до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж - пиломатеріали, не зазначені в алфавіті. 3 штабеля по 4 м. 3 штабеля в шапці, ув'язка дротом, у вагоні № 67863134. Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМ. ІЛЛІЧА".

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 66 000,00 кг.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Спір між сторонами справи виник, внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.

Так, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 67863134 складає 48 600 кг, тобто на 17400 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниці відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Так, судом встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем, (п. 24 накладної), шляхом зважування на електронних вагах (п. 26 накладної).

З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон №67863134 вантажовідправником - відповідачем.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Так, правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за № 567/6855, в п.2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Пунктом 5.5 Правила оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.

Так, при проходженні вагону №67863134 через станцію П'ятихатки Придніпровської залізниці, позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 24 Статуту залізниць України, здійснив переважування вантажу, за наслідками чого було виявлено, що маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт від 02.01.2016 серії АА №010564/2/04.

Як вбачається з комерційного акта серії АА № 010564/2/04 від 02.01.2016, підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні №67863134, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 34856724.

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону № 67863134 з вантажем на справних вагах (150 т), було виявлено, що маса вантажу складає 48600,00 кг, що на 17400 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній. Також вказано, що даному вагоні навантаження у 3 штабелі по довжині вагону з глухими торцевими дверми. Ув'язки цілі не порушені. Вагон у технічному відношенні справний. Зважування вагону проводив приймальник поїздів Горловий в присутності агента комерційного Клименко. При повторному зважуванні недостача 17 400 кг. вантажу підтвердилась.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційний акт від 02.01.2016 серії АА № 010564/2/04 підписано начальником станції, начальником вантажного району приймальником поїздів. Завідувач вантажного двору не передбачено штатним розписом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт складено із дотриманням п. 10 Правил складання актів.

З комерційного акту від 02.01.2016 серії АА № 010564/2/04 вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв'язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.

При зважуванні цього вагону з вантажем, як свідчать матеріали справи, станцією використовувалися 150 т вагонні ваги, копію технічного паспорту на які позивачем додано до матеріалів справи.

Згідно з п.12 технічного паспорту засобу вагоновимірювальної техніки (ЗВВТ) №12 вагонні ваги інтервал між оглядами - перевірками ЗВВТ 3 (три) місяці.

Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442, зареєстрованому в Мінюсті України 11.10.2012 за № 30/143-08(39366-07(10/348-06), затверджено Інструкцію про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України (далі - Інструкція), розроблена відповідно до положень Законів України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Закону України «Про залізничний транспорт».

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи (п.13. Інструкції).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, огляд-перевірка придатності ЗВВТ для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.

Відповідно до п.5.6 Інструкції, під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.

Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі (п.5.7 Інструкції).

Згідно з п.3.46 Інструкції не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних).

Згідно з п.3.47 Інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.

Позивачем надано копію технічного паспорта на доказ своєчасності проходження огляду-перевірки вагонних ваг, на яких проводилося зважування вагону №67863134 з вантажем.

Пунктом 13 технічного паспорту визначені особливі умови. Похибка. 7.5-50 т.=+-50кг., 50-100т. =+-100кг., 100-150т. =+-150кг. Ваги призначені для зважування усіх категорій вантажів. Висновком експертизи від 07.10.2014 №018.02/ВВ-2014 вагам погоджено термін експлуатації до 06.10.2019 без обмеження навантаження.

Судом встановлено, що 22.10.2016 та 22.01.2016 було виконано огляд перевірки показників в межах допустимих похибки.

Отже, заперечення відповідача в частині того, що новий огляд вагонних ваг після 20.07.2015 не проводився визнаються необґрунтованими.

Допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.

Суд дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність ТОВ «Промбудспортіндустрія».

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порти стягується штраф у розмірі згідно Із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту.

Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 86 110,00 грн.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 33 і 34 ГПК, не спростованою.

Відносно доводів відповідача суд зазначає, що вони відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до норм Статуту, зокрема, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами спору, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладної, з фактичними.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення.

Решта доводів, наведених відповідачем у відзиві не спростовують висновків суду.

Як зазначалося вище, відповідач просив суду зменшити розміру штрафу в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК, та на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України

Розглядаючи вказану заяву відповідача, суд виходить з такого.

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з наведених норм права і обставин даної справи, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір неустойки (штрафу) на десять відсотків.

Згідно з п. 6.4. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами) відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З врахуванням того, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, вагону, тобто це не вело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону, позивачу в даному випадку не завдано жодних збитків, позивачем не доведено, що саме недовантаження (в тому числі у встановленому розмірі) могло з великою ймовірністю створити загрозу безпеці руху поїздів, а також враховуючи, що сума штрафу є надмірно великою, оскільки у п'ять разів перевищує суму коштів, сплачених Відповідачем по тарифу, суд застосовує ст. 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПКУ країни, та дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу на 10%, тобто до 77 499,00 грн.

Враховуючи наведене, клопотання відповідача щодо зменшення неустойки підлягає задоволенню частково.

Таким чином, позов ПАТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" підлягає задоволенню частково в сумі 77 499,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 10, кв. 8, ідентифікаційний код 13580039) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф сумі 77 499 (сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.10.2016

Суддя І.І.Борисенко