Постанова

від 08.12.2016 по справі 910/12163/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/12163/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Хлабистін Д.М. (дов. від 25.10.2016, Вих.№б/н);

від відповідача - не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудспортіндустрія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудспортіндустрія"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудспортіндустрія" про стягнення штрафу в сумі 86110 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" штраф сумі 77 499 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 по справі №910/12163/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2016.

У судове засідання 08.12.2016 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що наявні матеріали справи є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, він не був позбавлений можливості подати, за необхідності додаткові письмові пояснення стосовно предмету спору, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, встановивши наступне.

У січні 2016 року зі станції Олевськ Південно-Західної залізниці відправником Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" відправлено до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж - пиломатеріали, не зазначені в алфавіті 3 штабеля по 4 м. 3 штабеля в шапці, ув'язка дротом, у вагоні № 67863134.

Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМ. ІЛЛІЧА".

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 66000 кг.

При проходженні вагону №67863134 через станцію П'ятихатки Придніпровської залізниці, позивач, скориставшись своїм правом наданим ст. 24 Статуту залізниць України, здійснив переважування вантажу, за наслідками чого було виявлено, що маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт від 02.01.2016 серії АА №010564/2/04.

Підставою складення комерційного акта серії АА № 010564/2/04 від 02.01.2016 стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні №67863134, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 34856724.

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону № 67863134 з вантажем на справних вагах (150 т), було виявлено, що маса вантажу складає 48 600,00 кг, що на 17400 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній. Також вказано, що у даному вагоні навантаження у 3 штабелі по довжині вагону з глухими торцевими дверми. Ув'язки цілі не порушені. Вагон у технічному відношенні справний. Зважування вагону проводив приймальник поїздів Горловий в присутності агента комерційного Клименко. При повторному зважуванні недостача 17400 кг вантажу підтвердилась.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, відповідачем у накладній № 34856724 було неправильно зазначено масу вантажу у вагоні №67863134, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 86 110 грн.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно зі ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 1.1. «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Згідно з п. 2.3. «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Правильність внесених відомостей до накладної № 34856724 підтвердив своїм підписом представник відправника ОСОБА_5

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

При проходженні вагону через станцію П'ятихатки Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вказаному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній про що був складений комерційний акт від 02.01.2016 серії АА №010564/2/04.

Згідно комерційного акту АА №010564/2/04 від 02.01.2016 в накладній № 34856724 у вагоні №67863134 вказана маса вантажу складає 66000 грн., фактично ж встановлено, що маса вантажу становить 48600 кг, що на 17 400 кг менше, ніж вказано у накладній.

Згідно з п. 6.1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2012 (зі змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно розрахунку, сума штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу становить 86110 грн. (17222 грн. - провізна плата за вагон, згідно накладній від станції Олевськ Південно - Західної залізниці до станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці х 5, згідно ст. 118 Статуту залізниць України ).

Згідно з п. 6.2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2012 (зі змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до п. 6.3 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2012 (зі змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Відповідач, не погоджуючись із заявленим позовом та оскаржуючи постановлене місцевим судом рішення, зазначає, що зважування вантажу на станції П'ятихатки Придніпровської залізниці відбулось на ЗВВТ (засоби ваговимірювальної техніки), що мають прострочений термін огляду-перевірки.

Колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442 (далі - Інструкція) вимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - засіб вимірювальної техніки, який застосовується для визначення маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом.

Згідно із п. 2.3 Інструкції, якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан.

Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ.

Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ.

Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.

Пунктом 3.47 Інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких, зокрема прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.

Відповідно до п. 12 Технічного паспорту ЗВВТ № 12 інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ становить 3 місяці.

За твердженням апелянта остання перевірка ЗВВТ була здійснена більше ніж за три місяці до 02.01.2016 (дата зважування вантажу за спірним комерційним актом), а саме 20.07.2015.

Проте, дане не відповідає дійсності, оскільки як вбачається із копії технічного паспорту ЗВВТ № 12, що була долучена до матеріалів справи, перевірка ваг, із зазначенням того, що вони повірені еталонними гирями та визнані придатними до застосування, здійснена держповірником 22.10.2015.

Наступна перевірка ЗВВТ була здійснена 22.01.2016, що відповідає встановленому строку для оглядів-перевірок (3 місяці) та спростовує твердження апелянта.

Крім того, в судове засідання апеляційної інстанції представником позивача для огляду надавався оригінал Технічного паспорту ЗВВТ № 12, який оформлений належним чином та відповідно до Інструкції та колегією суддів встановлено, що наявна в матеріалах справи копія (а.с.82-84) відповідає оригіналу Технічного паспорту ЗВВТ № 12.

Дане також спростовує твердження апелянта проте, що оригінал паспорту втрачений, зокрема та в тому числі на дату проведення зважування вантажу 02.01.2016, а відповідно до положень Інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких втрачений технічний паспорт ЗВВТ.

Зважаючи на все вище зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду, що акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність ТОВ "Промбудспортіндустрія".

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 33 і 34 ГПК, не спростованою.

Відповідачем в суді першої інстанції була подана заява про зменшення розміру штрафу, з посиланням на ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуюче те, що штраф був застосований у зв'язку з невірно зазначеною відповідачем маси вантажу (зазначена була маса вантажу в більшому розмірі ніж виявлено під час перевірки ) і фактично позивачу збитки не були завдані, а також те, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, вагону, тобто це не вело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону, позивачу в даному випадку не завдано жодних збитків, позивачем не доведено, що саме недовантаження (в тому числі у встановленому розмірі) могло з великою ймовірністю створити загрозу безпеці руху поїздів, враховуючи, що сума штрафу є надмірно великою, оскільки у п'ять разів перевищує суму коштів, сплачених відповідачем по тарифу, то на думку колегії суддів місцевий суд, дійшов правильного висновку, про зменшення розмір неустойки (штрафу) на 10%, з урахуванням того, що невірне зазначення маси вантажу (більше ніж дійсно перевозилось) не дало позивачу вірно та раціонально сформувати склад потягу для здійснення перевезення та, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, задоволено до стягнення з відповідача на користь позивача - 77 499 грн.

Згідно з п. 6.4. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами) відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця", а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудспортіндустрія" не підлягає задоволенню.

Оскільки колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудспортіндустрія" залишається без задоволення, судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудспортіндустрія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/12163/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/12163/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко