Рішення

від 11.10.2016 по справі 914/3191/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016р. Справа№ 914/3191/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства В«Всеукраїнський ОСОБА_1В« (ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» ) в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» ОСОБА_3, м.Київ

до відповідача : Приватного підприємства В«Петрос-СервісВ» , м. Львів

про: стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову : 237 045 203,24 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

За участю представників:

від позивача : не з»явився

від відповідача : ОСОБА_4 - представник (довіреність від 02.10.2015р.).

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, суд роз»яснив представнику відповідача. В порядку ст.20 ГПК України заяви від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство В«Всеукраїнський ОСОБА_1В« (ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» ) в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» ОСОБА_3, м.Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Петрос-Сервіс », м. Львів про стягнення 237 045 203,24 грн. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 07.09.2015 порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 05.10.2015 року.

З підстав, зазначених в ухвалі від 21.09.2015 року відмовлено ПАТ В«ВіЕйБі Банк» у задоволенні клопотання (вх.№39335/15 від 17.09.2015р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим судом відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та у зв»язку із розглядом справи №914/3191/15 за електронним запитом від 05.10.2015р. №21279013 встановлено, що станом на 05.10.2015р. приватне підприємство «Петрос-Сервіс» в статусі юридичної особи включено до ЄДР; ідентифікаційний код 33252667; місцезнаходження юридичної особи :79024, Львівська область, місто Львів, Шевченківський район, вул.Лінкольна, будинок, 29-А; керівник - ОСОБА_5; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, в процесі припинення, дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи та підстава для його внесення , - відсутні.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду від 05.10.2015р., від 19.10.2015 року та від 02.11.2015 р.

Ухвалою від 15.10.2015 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання вих.№11/2-33523 від 07.10.2015 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

19.10.2015 р. за вх.№44559/15 в документообігу суду зареєстровано поступлення від позивача заяви про долучення документів до матеріалів справи, а саме : довідки №11/2-35985 від 15.10.15р. про стан заборгованості відповідача за кредитним договором №12-2014 від 08.01.14р.; копій меморіальних ордерів №245961 від 08.01.14 р. та №245954 від 08.01.14р.; копії Витягу з ЄДР від 23.09.15 р. №21220948 з відомостями, які містить ЄДР про позивача; копії довіреності на представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_6

Судом задоволено заяву представника ПП «Петрос-Сервіс» №153 від 19.10.2015 р. (вх.№44693/15 від 19.10.15р.) та надано представнику матеріали справи для ознайомлення та виготовлення копій із документів справи.

У Заяві від 22.10.2015 р. №11/2-38054 (вх.№45916/15) ПАТ «ВіЕйБі Банк» повідомляло суд про причини, які унеможливлювали надання для огляду оригіналів документів, що в копіях долучені до позовної заяви, та просило долучити до матеріалів справи копію листа за вихідним №51/12-061/02 від 17.11.2014 р., адресованого ПАТ «ВіЕйБі Банк» Слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області про витребування оригіналів документів, перелічених у листі, та про долучення до справи витягу з копії листа позивача, адресованого Третьому відділенню слідчого відділу ГУ СБУ у м.Києві та Київській області від 17.11.2014 року про надіслання 211 оригіналів кредитних договорів, 109 оригіналів томів кредитних справ та 79 оригіналів томів юридичних справ клієнтів Банку (в переліку і кредитний договір №12-2014 від 08.01.2014 року з додатками, який є підставою заявлених позовних вимог, документи стосовно видачі кредиту та забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором тощо).

Ухвалою від 28.10.2015 року, задоволивши клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» (вх.№45921/15 від 26.10.2015р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеокононференції, суд постановив розгляд справи, призначеної на 02.11.15 р. о 15 год.30 хв., здійснювати в режимі відеоконференції та доручив господарському суду м.Києва забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У Заяві від 30.10.2015р. №16/3 ( вх.№46853/15 від 30.10.15р.) представник ПП «Петрос-Сервіс» просив долучити до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями, які містяться станом на 27.10.2015 р. в ЄДР про приватне підприємство. За даними у Витягу місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 79024, Львівська область, місто Львів, Шевченківський район, вулиця Промислова, будинок 53.

За вх.№47136/15 02.11.2015 року зареєстровано в суді клопотання, у якому відповідач просить витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінали кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014р. з усіма додатками та оригінали платіжних документів (меморіальних ордерів), які підтверджують перерахування банком за кредитним договором коштів на рахунок відповідача. У клопотанні представник відповідача ствердив, що не погоджується із позовними вимогами банку, які не підтверджені документально. За вх.№5087/15 02.11.2015р. в документообігу суду зареєстровано клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на п»ятнадцять днів.

В судовому засіданні 02.11.2015 року в режимі відеоконференції у господарському суді м.Києва взяв участь представник позивача, який повідомив, що на адресу суду Банком надіслано документи ( довідку про стан заборгованості відповідача за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014р.; копію заявки відповідача на одержання коштів за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014р на суму 110 000 000,00 грн.; копію договору застави №12-32-2014 від 30.04.2014р.; копію довіреності на представника позивача), проте станом на час проведення судового засідання в системі діловодства господарського суду Львівської області не зареєстровано поступлення від позивача вказаних документів.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзиву на позов та витребовуваних документів не подав, підтримав клопотання вх.№47136/15 від 02.11.2015 р. про витребування оригіналів документів для огляду, оскільки вважав, що незасвідчені копії документів, долучені до позовної заяви позивачем, не можуть підтверджувати тих обставин на яких грунтуються заявлені банком позовні вимоги. Однак, чіткої відповіді на запитання представника позивача та суду, чи укладався між позивачем та відповідачем кредитний договір №12-2014 від 08.01.209014 року та чи отримував відповідач на підставі цього договору кредитні кошти в сумі 110 000 000,00 грн. представник відповідача не надав, послався на відсутність у відповідача документів на підтвердження таких обставин.

За наведеного, з метою повного і всебічного з»ясування обставин справи, ухвалою від 02.11.2015 року суд продовжив строк розгляду справи на п»ятнадцять днів з 05.11.2015 року, відклав розгляд справи на 17.11.2015 року; витребував у Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області кредитний договір №12-2014 від 08.01.2014 року та договори про внесення змін до кредитного договору; меморіальні ордери які підтверджують видачу банком відповідачу кредитних коштів в сумі 110 000 000,00 грн., заявки на видачу кредиту ПП «Петрос-Сервіс»; договори на підтвердження забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором тощо.

03.11.2015 року за вх.№47295/11 в документообігу господарського суду зареєстровано надходження Заяви позивача №11/2-41058 від 29.10.2015 року про долучення документів до матеріалів справи, а саме: довідки про стан заборгованості відповідача за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014 р., копії заявки приватного підприємства «Петрос-Сервіс» на одержання коштів в сумі 110 000 000,00 грн. згідно кредитного договору №12-2014 від 08 січня 2014 р.; копії договору застави №12-32-2014 від 30.04.2014 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ПП «Петрос-Сервіс», укладеного в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014р. з додатком №1, який містить перелік переданого в заставу майна.

17.11.2015 року в документообігу господарського суду за вх.№49969/15 зареєстровано поступлення від Приватного підприємства «Петрос-Сервіс» Відзиву на позовну заяву за №57 від 16.11.2015 року, з підстав наведених у якому просить у задоволені позовних вимог відмовити позивачу повністю та стверджує, зокрема, що долучені позивачем до позовної заяви копії документів не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх (копій) оформлення , а відтак не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.36 ГПК України на підтвердження тих обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем позовні вимоги, не виступають доказом факту надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором в розмірі 110 000 000,00 грн., а оригінали документів позивач для огляду не надав.

17.11.2015 року в документообігу господарського суду за вх.№49970/15 зареєстровано поступлення від Приватного підприємства «Петрос-Сервіс» Довідки від 16.11.2015 р. №56-д, підписаної директором підприємства ОСОБА_5 та завіреної гербовою печаткою юридичної особи ( ПП «Петрос-Сервіс») у якій повідомлялось про те, що згідно даних бухгалтерського обліку не відображено отримання ПП «Петрос-Сервіс» кредитних коштів у сумі 110 000 000,00 грн. згідно кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 р.

Ухвалою суду від 17.11.2015р. призначено колегіальний розгляд справи №914/3191/15 у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.11.2015р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б. та Ділай У.І.

Ухвалою суду від 18.11.2015р. прийнято справу №914/3191/15 до розгляду у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б. та Ділай У.І. та призначено справу до розгляду на 09.12.2015р. Оскільки станом на 18.11.2015 року витребувані документи на адресу суду не надходили, як і відповідь Слідчого відділу Головного Управління Служби Безпеки України у м.Києві та Київській області про неможливість їх надати, суд прийшов до висновку про необхідність повторного витребування документів у Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області. Крім того, зважаючи на значну суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення, необхідність надання представником позивача усних, обгрунтованих пояснень на запитання, які виникають під час судового засідання та погану якість зв»язку під час розгляду справи в режимі відеоконференції, що ускладнювало належне з»ясування всіх обставин по справі, суд прийшов до висновку про проведення наступного судового засідання у звичайному режимі, що теж відображено в ухвалі від 18.11.2015 року.

19.11.2015 року за вх.№50194/15 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від позивача ОСОБА_7 (за №11/2-47676 від 16.11.2015р.) пояснень по справі. До зазначених пояснень долучено : довідку про стан заборгованості відповідача за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014 року; копію повідомлення про нікчемність правочину (договору) за вихідним №11/2-27451 від 29.08.2015р.; копію опису вкладень у цінний лист в підтвердження відправлення відповідачу повідомлення про нікчемність правочину (договору) за вихідним №11/2-27451 від 29.08.2015 року; копію фіскального чеку КМД УДППЗ «Укрпошта» Київ 100 №9320 від 29.08.2015 року.

07.12.2015 року за вх.№52937/15 в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано лист Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області від 30.11.2015 р. за №51/12-11407, скерований до суду за результатами розгляду ухвали від 02.11.2015 року у справі стосовно витребування оригіналу кредитного договору, укладеного між ПП «Петрос-Сервіс» та ПАТ «ВіЕйБі Банк»,інших документів кредитної справи, у якому повідомлялось, що Слідчим відділом Головного управління розслідувалось кримінальне провадження №22012000000000061, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.200, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 та ч.5 ст.191 КК України. Під час розслідування даного кримінального провадження 17.11.2014 року на адресу Слідчого відділу Головного управління із ПАТ «ВіЕйБі Банк» (МФО 380537) за вих.№06-843/1БТ надійшли 211 оригіналів кредитних договорів, один з яких був укладений ПП «Петрос-Сервіс», однак 15.12.2014, за минуванням потреби зазначені кредитні договори супровідним листом за вих.№51/12-061/3 повернуті ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Ухвалою суду від 07.12.2015р. відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

За вх.№53303/15 в документообігу господарського суду 08.12.2015 року зареєстровано надходження від позивача ОСОБА_7 пояснень від 04.12.2015 р.

Стосовно твердження відповідача, що між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк» не укладався кредитний договір №12-2014 від 08.01.2014 року ОСОБА_1 у зазначених додаткових поясненнях посилається на те, що позичальником (ПП «Петрос-Сервіс») було вчинено дії, що, на думку Банку, свідчать про визнання позичальником боргу. Так, в підтвердження часткового виконання зобов»язання ПП «Петрос-Сервіс» за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014 року в 2014-2015 роках позичальником було погашено 8 367 152,69 грн. (у 2014 році) та перераховано з рахунку №260090100947, відкритому в ПАТ «КБ « Фінансова ініціатива», на погашення заборгованості перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» 86 027,42 грн. (призначення платежу: сплата відсотків згідно договору №12-2014 від 08.01.2014 року. ПП «Петрос-Сервіс» ( ЄДРПОУ 33252667), без ПДВ) ( у 2015 році). До додаткових пояснень позивачем долучено: копію виписки по особовому рахунку ПП «Петрос-Сервіс» з 08.01.2014 року по 17.11.2015 року; копії платіжних доручень №401 (#1095257311) від 30.09.2015 року; №395 (#1047698011) від 06.08.2015 року; №388 (#982438811) від 30.04.2015 року; №2 від 13.06.2014 року; №384 від 23.03.2014 року; №8 від 05.03.2014 року; копію довіреності на представника позивача.

08.12.2015 року від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку із неможливістю забезпечити в судове засідання 09.12.2015 року явку представника з причин його участі в іншому судовому процесі. До клопотання долучено копію ухвали господарського суду м.Києва у справі №910/15680/15.

З підстав, зазначених в ухвалі від 09.12.2015р., розгляд справи відкладався на 23.12.2015р.

Ухвалою від 18.12.2015 року в задоволенні клопотання вих.№11/2-53276 від 15.12.2015 р. (вх.№55050/15 від 18.12.15) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції позивачу відмовлено.

Приватне підприємство «Петрос-Сервіс» 23.12.2015 року подало до господарського суду клопотання, датоване 22 груднем 2015 р., про зупинення провадження у справі (клопотання зареєстровано за вх.№6111/150) мотивуючи його тим, що 09.12.2015 року господарським судом міста Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі №910/30886/15 за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю «ЕкстрарХолдінгЛімітед» до ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та до ПП «Петрос-Сервіс» про визнання недійсним кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 р. Предметом же розгляду спору у справі №914/3191/15, яка перебуває на розгляді у господарському суді Львівської області, є стягнення заборгованості з ПП «Петрос-Сервіс» за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014 р. На думку відповідача, до закінчення розгляду справи №910/30886/15 не може бути продовжено розгляд справи №914/3191/15, а відтак просило зупинити провадження у даній справі до вирішення господарським судом міста Києва пов»язаної справи №910/30886/15 .

Ухвалою суду від 23.12.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.01.2015р., розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено.

Згідно з Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2016р. у справі № 914/3191/15, у зв'язку з перебуванням судді Мазовіти А.Б. у відпустці, введено в склад колегії суддю Кидисюка Р.А.

Ухвалою суду від 25.01.2016р. прийнято справу до розгляду в новому складі суду: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. та Кидисюк Р.А, судове засідання призначено на 24.02.2016 р.

Ухвалою від 25.01.2016 року у задоволенні клопотання вих.№11/2 -1647 від 18.01.2016р. (вх.№2198/16) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції позивачу відмовлено.

За вх.№2771/16 в документообігу господарського суду 25.01.2016 р. зареєстровано ОСОБА_7 (вих.№ б/н від 21.01.16р.) пояснення по справі ПАТ «ВіЕйБі Банк», у яких позивач пояснив, що не може надати оригіналу кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року, оскільки такий (разом з іншими кредитними договорами, кредитними справами, юридичними справами) визнані в ході досудового розслідування речовими доказами та зберігаються в матеріалах кримінального провадження №12014000000000496, у зв»язку з чим не підлягають поверненню до ПАТ «ВіЕйБі Банк», на підтвердження чого позивач долучив до ОСОБА_7 пояснень копію листа Головного слідчого управління Національної Поліції України від 04.01.2016 року №2/24/1/2-2016. Крім того до зазначених пояснень Банком долучено довідку про стан заборгованості за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014 року станом на 17.11.2015 року та копію довіреності представника ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Задоволивши заяву представника ПП «Петрос-Сервіс» (вх.№19.02.2016 р. вх.№6830/16) суд надав представнику матеріали справи для ознайомлення та для виготовлення копій із документів справи.

З підстав, зазначених в ухвалі від 22.02.2016 року, у задоволенні клопотання позивача вих.№18.02.2016 №11/2-7825 (зареєстрованого в автоматизованій системі документообігу суду 22.02.2016 року за вх.№6978/16) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 24.02.2016р. витребувано у Головного слідчого управління Національної Поліції України необхідні для розгляду справи документи, які стосуються укладення кредитного договору між сторонами та надання позивачем відповідачу кредиту в сумі 110 000 000,00 грн., відкладено розгляд справи на 16.03.2016р.

За вх.№9260/16 в автоматизованій системі документообігу суду 09.03.2016 року зареєстровано поступлення листа Головного слідчого управління Національної Поліції України за №4688/24/1/2-2016 від 23.02.2016 р. за результатами розгляду ухвали господарського суду Львівської області від 25.01.2016 р. у справі №914/3191/15 згідно якої витребовувались оригінали документів що стосуються кредитної справи ПП «Петрос-Сервіс» №12-2014 від 08.01.2014, вилучених в ПАТ «ВіЕйБі Банк» під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000496, у якому повідомлялось, що кримінальне провадження №1201400000000049 у квітні 2015 року було закрите, у зв»язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, а матеріали кримінального провадження, які складаються з понад 1000 томів були передані до архіву для зберігання, у зв»язку з чим на даний час ГСУ вживаються заходи, спрямовані на отримання доступу до вказаних архівним матеріалів кримінального провадження та на пошук затребуваних судом матеріалів кредитної справи ПП «Петрос-Сервіс» в оригіналах серед інших матеріалів вказаного провадження. Ураховуючи наведене, на даний час, як повідомлялось у листі, ГСУ НП України не має можливості надати затребувані судом матеріали кредитної справи ПП «Петрос-Сервіс» у судове засідання, призначене на 24.02.2016 року об 11:00 , проте зобов»язується надати вказані матеріали кредитної справи у наступне судове засідання у справі №914/3191/15 за попереднім повідомленням ГСУ НП України про його дату та час проведення.

Письмове пояснення відповідача від 16.03.2016 року з приводу нікчемності додаткових угод до кредитного договору та з повідомленням про звернення до Банку із листом від 23.03.2016 р. про надання копії повідомлення про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору, зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду 16.03.2016 року за вх.№10658/16.

Клопотання відповідача від 16.03. 2016 року про долучення до матеріалів справи копій статутів ПП «Петрос-Сервіс» (зареєстрованих 10.12.2013 р. та 16.10.2015р.(нова редакція)) поступило до господарського суду 16.03.2016 р. та зареєстровано за вх.№10656/16.

Ухвалою від 16.03.2016 року у задоволенні клопотання №11/2-11985 від 09.03.2016р. (зареєстрованого в автоматизованій системі документообігу суду 12.03.2016 року за вх.№9727/16) про проведення судового засідання в режимі відео конференції позивачу відмовлено.

З підстав, наведених в ухвалі від 16.03.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за клопотанням відповідача (вх.№1560/16 від 16.03.2016р.) та відкладено розгляд справи на 06.04.2016р.

28.03.2016р., за вх.№9260/16, на адресу суду надійшов лист від Головного слідчого управління Національної поліції України з інформацією аналогічною по змісту як у листі №4688/24/1/2-2016 від 23.02.2016р. Витребувані документи не надійшли до суду станом на час поступлення листа №6308/24/1/2-2016 від 16.03.2016р.

Ухвалою від 05.04.2016 року у задоволенні клопотання №11/1-16352 від 29.03.2016р. (зареєстрованого в автоматизованій системі документообігу суду 04.04.2016 року за вх.№14367/16) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції позивачу відмовлено.

У клопотанні від 06.04.2016р., яке поступило до суду 06.04.2016р. та зареєстровано за вх.№1978/16, зокрема стверджуючи про відсутність заборгованості перед банком за кредитним договором, відповідач просив призначити у справі судово-економічну експертизу та поставити на вирішення експерта запитання: чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви щодо нарахування ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми заборгованості за тілом кредиту згідно кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 р.; чи підтверджується документально розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви щодо нарахування Банком суми заборгованості за процентами згідно умов кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 р., а також, аналогічно, стосовно сум нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат. Оплату за проведення судово-економічної експертизи ПП «Петрос-Сервіс» просило покласти на підприємство.

Ухвалою від 06.04.2016 року суд призначив у справі №914/3191/15 судову економічну експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; оплату за проведення експертизи поклав на Приватне підприємство «Петрос-Сервіс»; зобов»язав сторони створити необхідні умови експерту для проведення експертизи; на час проведення експертизи провадження у справі зупинив.

08.04.2016 року в автоматизованій системі документообігу суду, за вх.№15402/16, зареєстровано поступлення ОСОБА_7 пояснень Банку за №11/1-19026 від 05.04.2016р., до яких додано довідку про заборгованість за кредитом від 05.04.2016 р. №11/1-18186 виписку по рахунку та копію довіреності представника позивача.(додаткові пояснення з документами приєднані до матеріалів справи).

В додаток до листа від 06.07.2016р. №3973 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз скерував Приватному підприємству «Петрос-Сервіс» (вул.Промислова,53, м.Львів,79024) рахунок №894 від 31 травня 2016 року на оплату витрат по експертизі та попередив , що у разі, якщо оплати вартості проведення експертизи не буде здійснено протягом 45-ти календарних днів, відповідно до ч.4 п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145 ( в чинній редакції), матеріали справи будуть повернуті без виконання ухвали суду від 06.04.2016 року про призначення судово-економічної експертизи в господарській справі №914/3191/15.

Про скерування ПП «Петрос-Сервіс» листа №3973 від 06.07.2016р. разом із рахунком на оплату вартості проведення експертизи Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив і господарський суд Львівської області (лист Інституту зареєстровано 11.07.16р. за вх.№29244/16).

У листі за №914/3191/15/3/16 від 12.07.2016 року , адресованому ПП «Петрос-Сервіс» (вул.Промислова,53, м.Львів,79024), господарський суд Львівської області акцентував увагу відповідача на необхідності проведення оплати рахунку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №894 від 31.05.2016 року в строки, вказані експертною установою, з метою проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 06.04.2016 року у справі №914/3191/15.

Зазначений лист суду не вручений органом зв»язку адресату з причин «за закінченням терміну зберігання» і повернутий до господарського суду Львівської області 17.08.2016 року ( вх.№33774/16).

На адресу cуду супровідним листом від 31.08.2016р. №6077 (вх.№1490 від 02.09.2016р.) Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи №914/3191/15 без виконання ухвали суду від 06.04.2016р., оскільки вартість проведення експертизи не оплачена ПП «Петрос-Сервіс».

Справа №914/3191/15 передана головуючому судді 09.09.2016 року, у зв»язку із перебуванням останнього у щорічній основній відпустці включно по 08.09.2016 року.

У зв»язку із перебуванням у відпустці судді Кидисюка Р.А., було проведено зміну складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі головуючого судді Кітаєвої С.Б., судді Ділай У.І. та судді Мазовіти А.Б. Ухвалою від 09.09.2016 року поновлено провадження у справі №914/3191/15, прийнято справу до розгляду у новому складі суду, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2016 року.

Ухвалою від 23.09.2016 року у задоволенні клопотання від 19.09.2011р. №11/1-45677, яке поступило до суду 23.09.2016р. та зареєстровано за вх.№37968/16, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції позивачу відмовлено.

У письмовому поясненні, яке поступило до суду 28.09.2016 року та зареєстровано за вх.№38664/16, приватне підприємство «Петрос-Сервіс» просить зупинити провадження у справі №914/3191/15 та призначити у справі судово-економічну експертизу відповідно до клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№1978/16 від 06.04.2016р.) з тих мотивів, що після отримання ухвали суду від 09.09.2016 року відповідач звернувся до поштового відділення Укрпошти №24 м.Львова з питанням чи надходили листи на адресу підприємства та з»ясував, що за липень місяць на адресу ПП «Петрос-Сервіс» надходив рекомендований лист №7901410619809 з поштового відділення Львів-14 за адресою: м.Львів, вул.Промислова,53. Вищевказаний лист повернутий за закінченням терміну зберігання 21.08.2016р.

Письмове пояснення ПП «Петрос-Сервіс» від 28.09.2016 року поступило до суду 28.09.2016 року ( вх.№38663/16). У Поясненні відповідач посилається на те, що про повідомлення Банку про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року йому стало відомо з тексту позовної заяви по даній справі. У відповідь на запит ПП «Петрос-Сервіс» 29.06.2016 року відповідачу від позивача надійшли документи, серед яких і повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 29.08.2015р. №11/2-27451, яким уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» , у відповідності до п.1 ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб « повідомлено про нікчемність Договорів про внесення змін до кредитного договору №12-2014 укладеного 08.01.2014р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПП «Петрос-Сервіс», а саме договорів про внесення змін : від 15.04.2014р.; від 15.05.2014р.; від 16.06.2014р. ; від 15.07.2014р. ; від 13.08.2014р. ; від 15.08.2014 р.; від 15.08.2014р.; від 15.08.2014р.; від 15.09.2014р. ; від 15.10.2014 р.; повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 13.05.2016р. №11/1-28909, яким ОСОБА_2 особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» , у відповідності до п.1 ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб « повідомлено про нікчемність Договорів про внесення змін до кредитного договору №12-2014 укладеного 08.01.2014р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПП «Петрос-Сервіс», а саме договорів про внесення змін від 17.02.2014р та від 31.10.2014р. Відповідач у письмових поясненнях акцентує увагу суду на тому, що вищенаведені повідомлення ним отримано після подання ПАТ «ВіЕйБі Банк» позовної заяви до суду.

З підстав, зазначених в ухвалі від 28.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 11.10.2016 року .

В додаток до Пояснень за №11/1-47938 від 27.09.2016р., які поступили до суду 30.09.2016 року та зареєстровані за вх.№39098/16, ПАТ «ВіЕйБі Банк» подав до справи : розрахунок заборгованості станом на 28.09.2016 року за кредитом; виписку по рахунку; копію відповіді ГСУ МВС України від 31.12.2015 №2/42/2-2016; копію наказу ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 19.03.2015 №250; копію повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 29.08.2015 №11/2-27451 з доказами направлення відповідачу 29.08.2015р.;копію листа ПП «Петрос-Сервіс» від 03.03.2016р. копію повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 13.05.2016 №11/1-28909 з доказами направлення відповідачу 13.05.2016р.; копією довіреності представника.

На виконання вимог суду згідно ухвал у справі №914/3191/15 Головне слідче управління Національної Поліції України у листі №20604/24/1/2-2016 від 28.09.2016 року повідомило, зокрема, що з метою надання до суду затребуваних документів ГСУ НП України отримано доступ до архівних матеріалів кримінального провадження №12014000000000496 та направляє окремі документи кредитної справи ПП «Петрос-Сервіс» №12-2014 від 08.01.2014 року в копіях з матеріалів зазначеного кримінального провадження в додатках до листа№20604/24/1/2-2016.

Ухвалою від 10.10.2016 року у задоволенні клопотання позивача №11/1-49178 від 05.10.2016р., яке поступило до суду 10.10.2016 року та зареєстровано за вх.№40303/16, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції позивачу відмовлено.

Заява від 11.10.2016р. про визнання позову поступила від Приватного підприємства «Петрос-Сервіс» до господарського суду 11.10.2016 року та зареєстрована за вх.№40599/16. У заяві зазначається, що користуючись правом, передбаченим ч.1 ст.78 ГПК України, ПП «Петрос-Сервіс» визнає заявлені ПАТ «ВіЕйБі Банк» позовні вимоги в частині стягнення 110 000 000,00 грн. (ста десяти мільйонів гривень 00 копійок) заборгованості за кредитом. Щодо позовних вимог в частині стягнення: 34 983 397,22 грн. (тридцяти чотирьох мільйонів дев»ятисот вісімдесяти трьох тисяч трьохсот дев»яносто семи гривень 22 коп.) заборгованості за процентами, 32 023 561,64 грн. (тридцяти двох мільйонів двадцяти трьох тисяч п»ятсот шістдесят однієї гривні 64 коп.) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 7 620 245,80 грн. (семи мільйонів шістсот двадцяти тисяч двохсот сорока п»яти гривень 80 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 630 041 ,73 грн. (двох мільйонів шістсот тридцяти тисяч сорока однієї гривні 73 коп.) заборгованості по 3% річних, 40 081 313,53 грн. (сорока мільйонів вісімдесят однієї тисячі трьохсот тринадцяти гривень 53 коп.) інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 9 706 643,32 грн. (дев»яти мільйонів сімсот шести тисяч шістсот сорока трьох гривень 32 коп.) інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів, то посилаючись на те, що підприємство добровільно визнає позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» в частині стягнення 110 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, на те, що ПП «Петрос-Сервіс» перебуває у складному фінансовому становищі, а також на те, що сума, заявлена до стягнення (237 045 203,24 грн.), є досить значною і сплата цієї суми на сьогоднішній день може призвести до ліквідації підприємства, а у зв»язку із наявність інших кредиторів підприємства - до неможливості виконання зобов»язань у повному обсязі перед всіма кредиторами підприємства, на наявність інфляційних процесів в економіці держави, нестабільність політичної ситуації в країні, що в сукупності негативно впливає на фінансовий стан та стабільність роботи підприємства, відповідач просить врахувати «виключність» викладеної ситуації та з метою добровільного виконання рішення суду в повному обсязі в частині стягнення 110 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, заборгованості за 3% річних, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів. Заява мотивована посиланням на ст.233 ГК України.

За вх.№40602/16 в системі документообігу господарського суду зареєстровано 11.10.2016 року подане Приватним підприємством «Петрос-Сервіс» клопотання від 11.10.2016 року про відстрочку виконання рішення суду. Посилаючись на ті ж обставини, що й у заяві про визнання позову (вх.№40599/16 від 11.10.16р. ), відповідач просить відстрочити виконання рішення суду по справі №914/3191/15 за позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ПП «Петрос-Сервіс» на один рік шість місяців.

В судове засідання 11.10.2016 року явку повноважного представника забезпечив лише відповідач.

Представник відповідача підтримав заяву від 11.10.2016 року (вх.№40599/16) про визнання позову в частині основного боргу за кредитним договором в сумі 110 000 000,00 грн. та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, заборгованості за 3% річних, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

Судом перевірено повноваження представника відповідача ОСОБА_4 стосовно визнання та відмови від позову. Встановлено, що довіреністю, виданою представнику 02 жовтня 2015 року ПП «Петрос-Сервіс» (довіреність підписана директором приватного підприємства ОСОБА_5, завірена гербовою печаткою юридичної особи та зареєстрована за №84/2) ОСОБА_4 надано повноваження представляти інтереси ПП «Петрос-Сервіс» перед третіми особами, в усіх державних та недержавних, громадських, приватних організаціях, підприємствах та організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, державним реєстратором, в органах нотаріату, бюро технічної інвентаризації, в органах державної податкової служби, державної статистики, органах центру зайнятості, Пенсійному фонді України та інших фондах, в правоохоронних органах, органах прокуратури, в органах державної виконавчої служби України, в усіх судах загальної юрисдикції України та третейських судах з усіма наданими чинним законодавством України правами учасника судового процесу, позивачу (заявнику, скаржнику, кредитору), відповідачу (боржнику), потерпілому та третій особі, правами сторін у виконавчому провадженні з правом подання, одержання та підпису будь-яких документів від імені Підприємства, в тому числі заяви про відмову від позову. Довіреність чинна по 31 грудня 2016 року.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про відстрочку виконання рішення суду (вх.№40602/16 від 11.10.2016 року).

На підставі відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/30886/15, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду, в задоволенні позовних вимог Компанії з обмеженою відповідальністю «ЕкстрарХолдінгЛімітед» до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та до ПП «Петрос-Сервіс» про визнання недійсним Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року відмовлено повністю.

В касаційному порядку постанова апеляційної інстанції не оскаржена станом на момент прийняття рішення у даній справі.

Відтак, клопотання відповідача (вх.№6111/15) про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва справи №910/30886/15 відхилено.

Судом розглянуто заяву від 11.10.2016 року (вх.№40599/16) та відмовлено відповідачу в частині клопотання у заяві про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, заборгованості за 3% річних, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

Судом розглянуто клопотання відповідача вх.№40602/16 від 11.10.2016 року про відстрочку виконання рішення суду та відмовлено у його задоволенні .

Судом розглянуто клопотання відповідача, викладене у письмових поясненнях від 28.09.2016 р.( вх.№38664/16 від 28.09.2016 р.) про повторне призначення судової експертизи.

Зважаючи , що відповідач не підтримав у судовому засіданні даного клопотання, визнав позов в частині основного боргу, що судова експертиза вже призначалась ухвалою суду у даній справі, однак відповідачем не оплачено витрати на проведення експертизи, що спричинило повернення експертною установою матеріалів справи до суду без виконання ухвали від 06.04.2016 року, а також те, що станом на даний час у справі є достатньо доказів для вирішення спору по суті, які спростовують твердження відповідача про неотримання кредиту за кредитним договором від ПАТ «ВіЕйБі Банк» та про відсутність заборгованості перед банком, відповідачем не надано своїх контррозрахунків до розрахунків позивача по заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, заборгованості за 3% річних, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання.

Крім того суд враховує, що клопотання відповідача про повторне призначення судової експертизи базується на тому , що ним не отримано листа господарського суду Львівської області за №914/3191/15/3/16 від 12.07.2016 року, адресованого ПП «Петрос-Сервіс» (вул.Промислова,53, м.Львів,79024), у якому суд акцентував увагу відповідача на необхідності проведення оплати рахунку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №894 від 31.05.2016 року в строки, вказані експертною установою, з метою проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 06.04.2016 року у справі №914/3191/15.

Однак, надсилання таких листів не є обов»язком суду, а його правом, оскільки в ухвалі від 06.04.2016 року у справі №914/3191/15 обов»язок оплати витрат на проведення судової експертизи та обов»язок створити необхідні умови експерту для проведення експертизи, покладено на відповідача.

Крім того, копія довідки, яка долучена до письмових пояснень (вх.№38664/16 від 28.09.16 р.) не містить відомостей про те кому конкретно і з яких підстав (на запит, лист та якої особи конкретно; якою була запитувана в них інформація) видавалась довідка, як не містить і відомостей про посадове становище особи , яка її видала та підписала ( а відтак, про її повноваження щодо вчинення таких дій), відповідно, зазначений документ не може вважатись належним та допустимим доказом на підтвердження ненадходження до відповідача листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.07.2016р. №3973 разом із рахунком на оплату витрат експертизи №894 від 31 травня 2016 року.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до ст..22 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

8 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (кредитор) та Приватним підприємством «Петрос-Сервіс» (позичальник) було укладено кредитний договір №12-2014. За цим договором кредитор (позивач) зобов»язувався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 110 000 000 грн. 00коп., а позичальник (відповідач) зобов»язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов»язки, визначені цим договором. Відповідно до п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитом становить 24,5% річних. Згідно п. 1.3. договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником 06 січня 2015 р. включно.

Згідно з п.5.3 Договору кредит надається за цільовим призначенням шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника або шляхом оплати наданих Позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Відповідно до п.15.4 Договору він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього Договору зобов'язань.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 08.01.2014р. надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується копіями меморіального ордера №245961 від 08.01.2014 р., меморіального ордера №245954 від 08.01.2014р., заявкою від 08.01.2014 р. на одержання коштів згідно Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 р., виписками по особовому рахунку позичальника, наявними у справі.

Матеріалами у справі підтверджується, що 13.04.2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (заставодержатель) та ПП «Петрос-Сервіс» (заставодавець) укладено Договір застави №12-32-2014, відповідно до п.1.1 якого в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором №12-2014, укладеним 08.01.2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» і ПП «Петрос-Сервіс» ( позичальник) зі всіма подальшими змінами до нього, в подальшому «Кредитний договір», згідно з яким ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 110 000 000,00 грн., строком користування до 06.01.2015 року включно, зі сплатою позичальником на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 24,5% процентів річних, а також в забезпечення виконання позичальником зобов»язань зі сплати всіх інших комісій, виплат та штрафних санкцій, визначених в Кредитному договорі , а також зобов»язань заставодавця за цим договором застави,-заставодавець надає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності майно : товари -сільськогосподарська техніка, що зазначені в Додатку №1 до цього Договору, який є невід»ємною частиною цього Договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/30886/15, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду, в задоволенні позовних вимог Компанії з обмеженою відповідальністю «ЕкстрарХолдінгЛімітед» до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та до ПП «Петрос-Сервіс» про визнання недійсним Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року відмовлено повністю.

Судовими інстанціями у справі №910/30886/15 встановлено факт укладення 08.01.2014 року між Приватним підприємством «Петрос - Сервіс» (Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (Кредитор) кредитного договору №12-2014, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 110 000 000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов'язався отримати Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

Судовими інстанціями також встановлено,що на виконання умов Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» були надані Приватному підприємству «Петрос - Сервіс» кредитні кошти, що підтверджується копіями виписок по особовим рахункам Відповідача - 2 ( тобто, ПП «Петрос-Сервіс») за період з 08.01.2014 року по 28.12.2015 року.

Встановлено, що при укладенні Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року між Приватним підприємством «Петрос - Сервіс» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1», Сторонами були погоджені мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту відповідно до норм ч.2 статті 345 Господарського кодексу України.

Сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Кредитний договір №12-2014 від 08.01.2014 року, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Судами встановлено також, що спірний договір від імені Позичальника - Приватного підприємства «Петрос - Сервіс» було укладено директором ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту, з одного боку та від імені Кредитора - Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» було укладено Заступником голови правління ОСОБА_8, який діяв на підставі Статуту, з іншого боку.

Директор Приватного підприємства «Петрос - Сервіс» при укладенні спірного Договору мав повноваження на укладання Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року, що визначені Статутом Приватного підприємства «Петрос - Сервіс», в межах наданих йому функцій без згоди власника.

На виконання умов Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» були надані Приватному підприємству «Петрос - Сервіс» кредитні кошти, що підтверджується копіями виписок по особовим рахункам Відповідача - 2 за період з 08.01.2014 року по 28.12.2015 року, у зв'язку з чим суди прийшли до висновку, що сторони своїми конклюдентними діями підтвердили дійсність укладеного між сторонами договору, що виключало можливість визнання даного договору недійсним з мотивів вчинення його представником товариства з перевищенням повноважень.

Суди відзначили і те, що крім установленої наявності у директора ОСОБА_5 Приватного підприємства «Петрос - Сервіс» повноважень на укладення Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року від імені ПП «Петрос-Сервіс», останнім були вчинені дії з виконання спірного договору (користування кредитними коштами), що свідчить про схвалення правочину особою, на користь якої його було укладено.

Як роз»яснено у п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/30886/15, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду, повністю спростовано доводи ПП «Петрос-Сервіс» у даній справі про неотримання кредитних коштів у сумі 110 000 000,00 грн. згідно кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 р. та про відсутність у підприємства перед Банком заборгованості за цим кредитним договором. Крім того, станом на момент прийняття рішення у справі №914/3191/15 відповідач визнав суму основного боргу за кредитним договором - 110 000 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014р. проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, щодо розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці методом факт/факт. Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок який вказаний у п.2.4, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту. Відповідно до п.5.1 заборгованість за кредитом (поточна заборгованість) погашається позичальником в повному обсязі до дати вказаної в п.1.3.

Згідно п.14.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього договору. До врегулювання правовідносин, які не врегульовані цим договором застосовуються відповідні норми чинного законодавства України.

Відповідно до п.14.4. кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов»язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов»язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов»язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов»язання.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти в сумі 110 000 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів та заявок на одержання коштів, виписками по особовим рахункам, встановлено судовим рішенням у справі №910/30886/15 та визнається відповідачем у поданій 11.10.2016 року заяві.

17.02.2014 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані за період з 08.01.2014 р. по 31.01.2014 р., позичальник сплачує в строк до 15.03.2014 р.

15.04.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили, що проценти, нараховані по березень 2014 року позичальник сплачує в строк до 15.05.2014 р.

15.05.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили, що проценти, нараховані по квітень 2014 року, позичальник сплачу в строк до 15.06.2014 р.

16.06.2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили, що проценти, нараховані з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. позичальник сплачу в строк до 15 липня 2014р.

15.07.2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким встановили, що проценти, нараховані по червень 2014 р., позичальник сплачу в строк до 15.08.2014 року.

13.08.2014 р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, у якому домовилися викласти пункт 1.2 статті 1 «Предмет договору» Договору в наступній редакції: « 1.2. процентна ставка за користування кредитом з 08.01.2014р. по 31.08.2014р. - 24,5% річних; з 01.09.2014р. - 16,10% річних».

15.08.2014 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору у якому домовилися викласти пункти 1.2 і 1.3 кредитного договору в наступних редакціях: « 1.2. процентна ставка за користування кредитом у гривні починаючи з 01.11.2014р. встановлюється у розмірі 13,5%. 1.3. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.01.2020 року включно».

15.08.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким узгодили з 01.11.2014 р. встановити індивідуальні умови користування траншем в розмірі 110 000 000,00 грн., а саме : строк користування траншем по 06.01.2015р.; процентна ставка за користуванням траншем -13,5% річних.

15.08.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким погодили, що проценти, нараховані за період з 01.05.2014р. по 31.07.2014р. позичальник сплачує в строк до 15.09.2014р.

15.09.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким погодили, що проценти, нараховані по серпень 2014р. позичальник сплачує в строк до 15.10.2014р.

15.10.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким погодили, що проценти, нараховані по вересень 2014р. позичальник сплачує в строк до 15.11.2014р.

31.10.2014р. сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, яким погодили, що проценти, нараховані по жовтень 2014р. позичальник сплачує в строк до 15.12.2014р.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором, кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування, вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред»явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом ( в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Як вбачається з матеріалів у справі, 29.08.2015 р. на адресу відповідача ОСОБА_2 особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було направлено Повідомлення №11/2-27451 про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014р., укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПП «Петрос-Сервіс», зокрема договорів: від 15.04.2014р., від 15.05.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 13.08.2014 р., від 15.08.2014 р., від 15.08.2014р., від 15.08.2014р.,від 15.09.2014 р., від 15.10.2014 р., за умовами яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом. На підставі викладеного та керуючись положеннями ч.5ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», від відповідача вимагалось негайне (в день отримання даного повідомлення) виконання зобов'язань за Кредитними договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін.

Належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що зазначене повідомлення було скеровано 29.08.2015 року ПП «Петрос-Сервіс» , за місцезнаходженням останнього, а саме на адресу :79024, м.Львів, вул.Лінкольна, буд.29-А , що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чека.

Як підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим судом станом на 05.10.2015 року, адреса: 79024, м.Львів, вул.Лінкольна, буд.29-А відповідала місцезнаходженню відповідача станом на дату скерування Банком зазначеного повідомлення.

Оскільки зазначене повідомлення скеровувались позивачем за місцезнаходженням відповідача, відомості про яке на дату надіслання відповідали відомостям про місцезнаходження відповідача у ЄДР, суд приходить до висновку , що відповідач був повідомлений Банком про нікчемність правочину ( договору), а саме Договорів про внесення змін до Кредитного договору №12-2014, укладеного 08.01.2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПП «Петрос-Сервіс», зокрема договорів від 15.04.2014р., від 15.05.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 13.08.2014 р., від 15.08.2014 р., від 15.08.2014р., від 15.08.2014р.,від 15.09.2014 р., від 15.10.2014 р., а звернення відповідача до Банку із заявою від 03.03.2016 року не спростовує встановленого. Неотримання відповідачем зазначеного повідомлення не підтверджується належними та допустимими доказами.

ПП «Петрос-Сервіс» з позовом до ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" про визнання протиправними дій ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014 року не зверталось. Зазначене підтвердив представник приватного підприємства у судовому засіданні. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відтак Договори про внесення змін від 15.04.2014р., від 15.05.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 13.08.2014 р., від 15.08.2014 р., від 15.08.2014р.,від 15.08.2014р., від 15.09.2014 р., від 15.10.2014 р., судом до уваги не приймаються з огляду на Повідомлення про їх нікчемність та той факт, що ними не нівелюються права та обов"язки відповідача за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, розрахунок заборгованості здійснено Банком станом на 18.08.2015р. без врахування договорів від 15.04.2014р., від 15.05.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 13.08.2014 р., від 15.08.2014 р., від 15.08.2014р.,від 15.08.2014р., від 15.09.2014 р., від 15.10.2014 р про внесення змін до кредитного договору №12-2014 від 08.01.2014р.

В порядку ч.4 ст.22 ГПК України із заявами ОСОБА_1 до суду не звертався.

Тобто, розрахунок суми заборгованості, яка заявлена до стягнення Банком у позовній заяві, проведено без посилання Банком на нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 17.02.2014 року та від 31.10.2014р., відтак доводи відповідача про те, що датою вихідного номеру повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 13.05.2016р. №11/1-28909 є 13.05.2016р., а датою вихідного номеру позовної заяви є 29.08.2015р. судом до уваги не приймаються.

В порушення умов кредитного договору відповідач допускав прострочення щодо здійснення розрахунків за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 18.08. 2015 року заборгованість приватного підприємства «Петрос-Сервіс» становила 237 045 203,24 грн., з яких 110 000 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 34983397,22 грн. заборгованість за процентами, 32023561,64 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 7620245,80 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2630041,73 грн. заборгованість за 3% річних, 40081313,53 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту, 9706643,32 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

Згідно з частиною першою ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати боржника виконання його обов'язку.

Водночас, за приписами частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають, зокрема, з договорів.

В силу ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, в силу ст.ст. 11, 202, 509, 1054 Цивільного кодексу України між сторонами у справі на підставі кредитного договору виникли зобов"язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.8.1 кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов"язань за цим договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред"явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитом складала 24,5% річних.

Положенням ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.612 вказаного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України констатує, що договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На момент розгляду справи представником відповідача не спростовано факту наявності заборгованості по кредиту, доказів погашення заборгованості по тілу кредиту суду не подано, факт отримання кредитних коштів визнано.

Таким чином, прострочену до повернення суму кредиту в розмірі 110 000 000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Станом на 18.08.2015 року заборгованість по процентах за користування кредитом становила 34 983397,22 грн. Як вбачається із розрахунку заборгованості позивача, долученого до пояснення №11/1-47938 від 27.09.2016р.(вх..№39-98/16 від 30.09.2016р.) за час перебування справи у провадженні відповідач сплатив позивачу в погашення боргу по процентах за користування кредитом 01.10.2015р. кошти в сумі 21 232,88 грн., 28.12.2015р. сплатив ще 2 328,78 грн. ( всього - 23 561,66 грн.).

Суд повторно відзначає, що позивач не в порядку ч.4 ст.22 ГПК України із заявами до суду не звертався, відповідно, суд розглядає спір в межах заявлених у позовній заяві вимог.

Таким чином, в частині стягнення 23 561,66 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 с.80 ГПК України, у зв»язку із відсутністю предмету спору. В частині стягнення 34 959835,56 грн. заборгованості по процентах (34983397,22 грн. - 23561,66 грн.) вимогу Банку суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність оригіналу кредитного договору тощо.

З огляду на твердження відповідача про те, що наявні в матеріалах справи копії документів не завірені належним чином, оскільки як вбачається з матеріалів наявних у справі оригінал кредитного договору, договорів про внесення змін до даного договору, інших документів кредитної справи, у т.ч. які підтверджують надання кредиту відповідачу, вилучено в Банку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000496, що підтвердило Головне слідче управління Національної поліціє України у листах адресованих до суду. Головним слідчим управлінням Національної Поліції України отримано доступ до архівних матеріалів вказаного кримінального провадження та в додаток до листа №20604/24/1/2-2016 скеровано до суду копії документів кредитної справи ПП «Петрос-Сервіс» серед яких і копію кредитного договору №12-2014 від 01.08.2014р., зміст кредитного договору у якій відповідає змісту зазначеного договору в копії, яка долучена Банком до позовної заяви.

Позивачем доведено неможливість надання суду оригіналу кредитного договору та інших документів кредитної справи по ПП «Петрос-Сервіс».

Згідно з п. 2.3.-2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач не заперечував відповідність наявних в матеріалах справи копій кредитного договору( із договорами про внесення змін до нього) їх оригіналу, а лише вказував на відсутність таких документів у нього, зважаючи на обґрунтованість доводів позивача щодо неможливості надання суду оригіналів вищевказаних документів, зважаючи на отримані судом від Головного слідчого управління Національної Поліції України копії документів із матеріалів кредитної справи по ПП «Петрос-Сервіс» які не викликають у суду сумнівів стосовно відповідності наданих суду копій документів їх оригіналам, суд вважає наявні у матеріалах справи копії зазначених документів належними та допустимим доказами в розумінні ст.32, 34 ГПК України.

Такі висновки суду підтверджуються і рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі №910/30886/15, у якому суд висвітлював умови кредитного договору №12-2014 року та які відповідають змісту пунктів у копіях кредитного договору, які надав до справи позивач та Головне слідче управління Національної Поліції України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 32023561,64грн. та за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 7620245,80 грн., а також заборгованість по 3% річних в розмірі 2630041,73 грн., інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 9706 643,32 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів суд констатує наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549, 550 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 14.4 Кредитного договору сторони визначили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов"язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов"язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов"язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов"язання.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені в ІПС "Законодавство" та задоволено за розрахунком позивача з огляду на правильність нарахування.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови ВГСУ № 14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абз. 3 п. 3.2. Постанови ВГСУ №14).

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 2630041,73 грн., 40081 313,53 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та 9706643,32 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів підлягає до задоволення.

Відповідач правильність розрахунків позивача в частині нарахованих сум по пені, 3% річних і інфляційних втратах не оспорює, відтак своїх контрозрахунків не надав суду .

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011, № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач не просить зменшити розмір нарахованої позивачем пені. Як вбачається зі змісту заяви про визнання позову (вх.№40599/16 від 11.10.16р.) відповідач, покликаючись на скрутне фінансове становище, інфляційні процеси в державі тощо, просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат взагалі. При цьому посилається на положення ст.233 ГК України.

Однак, нараховані проценти за користування кредитом, 3% річних, інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, правомірність нарахування процентів за користування кредитом, 3% річних і інфляційних втрат судом встановлена, позивач не відмовився від заявлених вимог про стягнення нарахованих процентів,3% річних і інфляційних втрат, ст.233 ГК України, на яку посилається відповідач, не надає суду право відмовити позивачу у задоволенні правомірно заявлених вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відтак, підстав для відмови Банку в задоволенні заявлених вимог в цій частині суд не вбачає.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік шість місяців в частині вимоги про стягнення 110 000 000, 00 грн. заборгованості за тілом кредиту, то вона теж не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається, заява відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення мотивована, зокрема, наявністю інфляційних процесів в економіці держави, нестабільністю політичної ситуації в державі, що негативно впливає на фінансовий стан та стабільність роботи підприємства; що через скрутне фінансове становище ПП «Петрос-Сервіс» змушене було тимчасово призупинити господарську діяльність, однак має наміри відновити господарську діяльність та добровільно здійснювати погашення суми боргу (110 000 000,00 грн.). Відповідач також просить врахувати те, що він добровільно визнає заборгованість по тілу кредиту в сумі 110 000 000,00 грн. за кредитним договором.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно чинних положень ГПК України, надання відстрочки виконання судового рішення допускається лише у виняткових випадках при наявності об»єктивних обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву відповідача, слід зазначити, що наведені ній обставини, які на думку відповідача свідчать про наявність підстав для відстрочки виконання рішення, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку відповідач здійснює на власний ризик.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Заборгованість за кредитним договором виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Зважаючи на зазначене та те, що позивач перебуває у процедурі ліквідації Банку, відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити про те, що кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Суд також бере до уваги, що зважаючи на дату порушення провадження у даній справі і дату прийняття рішення, на ті обставини, які унеможливлювали прийняття рішення у справі раніше, безпідставні (як вбачається з документів у справі станом на даний час) доводи відповідача впродовж перебування справи у провадженні суду про те, що підприємству невідомо про кредитний договір з Банком і заборгованість за кредитним договором у підприємства відсутня, то фактично відповідач вже скористався відстрочкою по сплаті заборгованості Банку за кредитним договором №12-2014 від 01.08.2014р.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів. При цьому в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище боржника утворилося внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної підприємницької діяльності, яка здійснюється на його власний ризик, суду не надано.

Також відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов»язання на умовах відстрочки.

При цьому суд також враховує нормативні приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України стосовно права відповідача на повторне звернення до суду про розстрочку або відстрочку виконання судового рішення на етапі виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача, оскільки обставини, на які він посилається в обґрунтування вказаної заяви, за змістом положень процесуального закону, не є підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Щодо стягнення судового збору слід зазначити наступне.

На момент звернення до суду з даним позовом Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_3 звільнялось від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви).

Згідно з ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Поряд з тим, пунктом 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Разом з тим, відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачалось, що розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становив 1218 грн.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище положення законодавства та те, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю та підлягає до стягнення в доход Державного бюджету України в розмірі 73080 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49,п.1-1 ст.80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Петрос-Сервіс» (м. Львів, вул.Промислова, 53 (ідентифікаційний код 33252667) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ, вул.Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) 237 021 641,58 грн. заборгованості за кредитним договором №12-2014 від 08.01.2014 року, з якої: 110 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту,34 959 835,56 грн. заборгованості по сплаті процентів, 32 023 561,64 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 7 620 245,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 2 630 041,73 грн. заборгованості за 3% річних; 40 081 313,53 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту; 9 706 643,32 грн. інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Петрос-Сервіс» (м. Львів, вул.Промислова, 53 (ідентифікаційний код 33252667)в користь державного бюджету України 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

4. Припинити провадження в частині стягнення 23 561,66 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.10.2016 р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.