Постанова

від 31.01.2007 по справі б-39/60-04

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

31 січня 2007 р.                                                                                  

№ Б-39/60-04 

               Вищий господарський суд України

у складі колегії суддів:

Головуючого          Полякова Б.М.

Суддів -           Ткаченко

Н.Г.

Катеринчук

Л.И.

За участю : гр.ОСОБА_1, гр.

ОСОБА_2, гр.ОСОБА_3, представника 

профспілкового комітету ЗАТ "Зміївська овочева фабрика" - гр.

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, профспілкового комітету

ЗАТ "Зміївська овочева фабрика"

на ухвалу господарського суду

Харківської області від 17.05.2006 р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 06.09.2006 р. по справі № Б-39/60-04 за заявою

Державної податкової інспекції у Зміївському районі м. Зміїв до ЗАТ

"Зміївська овочева фабрика" про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою    господарського суду    Харківської    області від 30.04.2004 р. за заявою ДПІ у

Зміївському районі м. Зміїв було порушено провадження по справі № Б-39/60-04

про банкрутство боржника - ЗАТ "Зміївська овочева фабрика".

В газеті "Голос України"

від 11.06.2004 р. №106 було опубліковано оголошення про порушення справи про

банкрутство ЗАТ "Зміївська овочева фабрика".

17.08.2004 р. до господарського

суду Харківської області надійшли заяви від громадян : ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 та  від профспілкового комітету

ЗАТ "Зміївська овочева фабрика", 

в яких вони просили включити їх майнові вимоги до реєстру вимог

кредиторів ЗАТ "Зміївська овочева фабрика".

Ухвалою господарського суду

Харківського області від 17.05.06 р. по справі №Б-39/60-04 /суддя Швидкій А.О./

відмовлено у задоволенні вищезазначених заяв, на підставі ст. ст.5, 14  Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.  

Постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 06.09.06р. по справі № Б-39/60-04 /судді :

Лащенко Л.Д., Істоміна О.А., Погребняк В.Я./ ухвалу господарського суду

Харківської області від 17.05.2006р. залишено без змін, а апеляційні скарги -

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без задоволення.

В касаційних скаргах громадяни

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і профспілковий комітет ЗАТ "Зміївська овочева

фабрика" просять скасувати ухвалу господарського суду Харківської області

від 17.05.06р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від

06.09.06р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального

та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко

Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та

обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що

касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвала господарського суду першої

інстанції та апеляційна постанова мотивовані тим, що громадянами ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 і профспілковим комітетом ЗАТ "Зміївська овочева

фабрика" не надано суду доказів про розмір вимоги та документів, які

підтверджували б грошові зобов'язання боржника перед ним.  Крім того, вимоги Профспілкового комітету ЗАТ

"Зміївська овочева фабрика" подані із пропуском встановленого ч.1

ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом”  тридцятиденного строку,

а згідно зі п.2 зазначеної статті, 

вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку,

встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і

вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою

затверджує реєстр вимог кредиторів.

Поскільки громадянами ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та   ОСОБА_3  в порушення ст.ЗЗ ГПК України не надано

доказів в підтвердження своїх грошових вимог, суди попередніх інстанцій прийшли

до висновку, що відповідні заяви про включення майнових вимог до реєстру вимог

кредиторів ЗАТ "Зміївська овочева фабрика" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.41 ГПК

України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку

провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей,

встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”.

У справі про банкрутство

господарським судом розглядаються лише ті вимоги, розгляд яких регламентований

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому

порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника,

щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також

органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють

контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів

(обов'язкових платежів).

Грошовим зобов'язанням, відповідно

до вищезазначеної статті даного Закону зобов'язання боржника заплатити

кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на

інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу

грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання перед

засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої

участі.

Таким чином, незважаючи на те, що

вказані вимоги фізичних особ мають грошовий вираз, вони не є грошовими

зобов'язаннями в розумінні Закону. Ці вимоги виведені законодавцем за межі конкурсних

грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за

результатами розгляду грошових вимог у попередньому засіданні господарський суд

виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів,

які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні

міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими

зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових

платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки

(штрафу, пені).

Отже, Закон України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не

передбачає як включення вимог із зобов'язань учасників (засновників) юридичної

особи до реєстру вимог кредиторів, так і окремий їх облік у реєстрі.

Отже, господарські суди попередніх

інстанцій, дійшли до правильного висновку, що оскільки громадяни ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із майновими, а не грошовими вимогами до

боржника, то їх заяви щодо включенню майнових вимог до реєстру вимог кредиторі,

є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а даний спір

підлягає розгляду в позовному провадженні.

За таких обставин, колегія суддів

приходить до висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від

17.05.06р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від

06.09.06 р. по справі                 № Б-39/60-04,

відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи і підстав для їх

скасування не вбачається.

Доводи касаційних скарг не

спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Проте,  відповідно до ст. 31 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у п'яту

чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу до

статутного фонду підприємства.

Таким чином,  незалежно від того, що Законом України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не

передбачено визнання та включення вимог учасників (засновників) юридичної особи

до реєстру, такі вимоги підлягають погашенню у справі про банкрутство та

задовольняються у ліквідаційній процедурі у п'яту чергу, а у разі виникнення

спірних питань, вони можуть вирішуватись шляхом подання скарги на дії

ліквідатора, відповідно до ст. 25 даного Закону.

На підставі викладеного та

керуючись  ст. ст.1115, 1117

-11111,    Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги громадян ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 і профспілкового комітету ЗАТ "Зміївська овочева

фабрика" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду

Харківської області від 17.05.06р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 06.09.06 р. по справі № Б-39/60-04   залишити без змін.

Головуючий

-          Поляков Б.М.

Судді

-           Ткаченко Н.Г.

Катеринчук Л.Й.