Ухвала

від 10.10.2016 по справі 808/932/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2016 рокусправа № 808/932/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року

у справі № 808/932/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2016 року №Ф-0004201702, якою визначено суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35924,90 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, відповідно до пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 02 жовтня 2015 року №1029/0828-1702/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, підпункту 1 пункту 2 статті 6, пунктів 3, 5 статті 7, пунктів 2, 8, 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункту 3.3 розділу ІІІ, абзацу 2 підпункту 2 пункту 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 року №455, а саме: не нарахування та несплата у строки, визначені чинним законодавством, сум єдиного внеску за 2014 рік в розмірі 35924,90 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з встановленням факту заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 2 972 916,67 грн., як наслідок, позивачем не нарахована та не сплачена сума єдиного внеску за 2014 рік на суму 35924,90 грн.

При цьому, висновок контролюючого органу про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 2972916,67 грн., ґрунтується на твердженні про неправомірність віднесення до складу валових витрат грошових коштів, сплачених в межах господарських операцій з фермерським господарством «Золоте Руно 2013», оскільки, на думку контролюючого органу, не підтверджено реальність господарських операцій фермерського господарства «Золоте руно 2013» у зв'язку з відсутністю контрагента за податковою адресою, неподанням податкової звітності з липня 2014 року, відсутністю найманих працівників у потрібній кількості, не наданням бухгалтерських регістрів, реєстрацією за місцем масової реєстрації, відсутністю складських приміщень, не наданням під час перевірки будь-яких документів.

На підставі акта перевірки відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2015 року №Ф-0015611702, якою зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів і пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 35924,90 грн., та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 жовтня 2015 року №0016871702, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 3592,49 грн.

За результатами адміністративного оскарження вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2015 року №Ф-0015611702 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій від 15 жовтня 2015 року №0016871702 скасовано.

За результатами повторного адміністративного оскарження вимоги, частково задоволено скаргу позивача, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2015 року №Ф-0015611702 та зобов'язано відповідача скласти та направити позивачу нову вимогу, у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки зазначена вимога сформована на підставі нормативно-правового акта, який втратив чинність.

03 березня 2016 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0004201702, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 35924,90 грн. (т. 1 а.с. 38).

Не погодившись з вказаною вимогою позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено базу нарахування єдиного внеску, зокрема, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), та встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, розмір належного до сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску залежить від розміру доходу, отриманого нею від здійснення підприємницької діяльності, який є базою для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 квітня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фермерським господарством «Золоте руно 2013» укладено договір поставки №37, та в подальшому додаткові угоди №1 від 28 квітня 2014 року, №2 від 14 травня 2014 року, №3 від 22 травня 2014 року, за умовами якого позивачем придбано соняшник. Здійснення господарських операцій підтверджується податковими та видатковими накладними. Оплата за товар здійснена позивачем шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару здійснювалось позивачем власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами. Також, на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення соняшника, а також трудових відносин з водіями, до матеріалів справи надано трудові договори з найманими працівниками (водіями) та договори оренди вантажного транспорту. Крім того, до матеріалів справи долучено копію журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік, якими підтверджується видача довіреностей на отримання соняшника від фермерського господарства «Золоте руно 2013» водіям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Придбаний товар відвантажувався позивачу на елеваторі товариства з обмеженою відповідальністю «Зачепилівське хлібоприймальне підприємство», який розташований в с. Ногорне, смт. Зачепілівка, Зачепилівський район, Харківська область, що також підтверджується копію журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Зачепілівське хлібоприймальне підприємство».

Також, судом установлено, що придбаний у фермерського господарства «Золоте руно 2013» соняшник позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом виготовлення соняшникової олії, що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними на передачу готової продукції, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між позивачем з контрагентом підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 2972916,67 грн., у зв'язку з чим у позивача не було обов'язку нарахувати та сплачувати єдиний внесок за 2014 рік в розмірі 35924,90 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому, посилання податкового органу на акт позапланової перевірки фермерського господарства «Золоте руно 2013» не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 02 жовтня 2015 року №1029/0828-1702/НОМЕР_1, оскільки він не спростовує дійсність укладеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з контрагентом правочину щодо придбання товару, та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Посилання відповідача про відсутність у позивача документів, визначених Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном та продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, на підтвердження якості зерна та передачі на зерновий склад, є хибними, оскільки зазначені норми регулюють порядок оформлення товаророзпорядчих документів на зерно, який розповсюджується на взаємовідносини зі зберігання зерна на зерновому складі, та застосовується у випадку передачі зерна власником на зберігання до зерносховища. При цьому, позивач у даній справі виступає як покупець зерна та не є хлібоприймальним або зернопереробним підприємством, тому зазначені норми на нього не поширюються.

Стосовно посилання відповідача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі №808/905/15, яким скасована постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року №0002321702, слід зазначити, що предметом розгляду в справі №808/905/15 була правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, адміністрування та порядок сплати якого є відмінним від єдиного внеску. Крім того, зазначене рішення скасовано Вищим адміністративним судом України від 24 травня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки висновки податкового органу щодо заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 2972916,67 грн., спростовані матеріалами справи, то і висновок про заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35924,90 грн. також не відповідає дійсності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим