Рішення

від 17.10.2016 по справі 569/14786/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14786/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року Рівненський міський суд

в особі головуючої судді Крижової О.Г.,

при секретарі Гриценюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 48,6 кв. м., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, шляхом надання ПАТ «Західінкомбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної об'єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення дій по реалізації предмета іпотеки.

В обґрунтування позову представник ПАТ «Західінкомбанк» покликається на те, що 10.10.2006 року між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1010-3, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит на придбання житла у розмірі 12 000, 00 доларів США на умовах, визначених кредитним договором зі сплатою 14% річних. Відповідно до додаткового договору від 28.11.2008 року починаючи з 01.12.2008 року підвищено відсоткову ставку за користування кредитними коштами згідно кредитного договору від 10.10.2006 року до 16% річних. Однак, позичальник не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором згідно умов кредитного договору та графіку погашення кредиту, у зв'язку з чим 12.06.2015 року ОСОБА_2 було надіслано претензію від 09.06.2015 року з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 4042, 82 доларів США до 30.06.2015 року. Однак зобов'язання позичальником не виконувалось, у зв'язку з чим, боржнику 09.09.2015 року було надіслано повідомлення вимогу про негайне, дострокове та повне погашення кредитної заборгованості у розмірі 4682, 80 доларів США. Однак, заборгованість погашеною так і не була. Відповідно до розрахунку станом на 15.10.2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Західінкомбанк» за кредитним договором №1010-3 від 10.10.2006 року в загальному становить 4682, 80 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором укладено іпотечний договір №1010-3 від 10.10.2006 року, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку двокімнатну квартиру площею 48,6 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, подав клопотання в якому просив справу розглядати без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у запереченнях .

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що береть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно з"ясувавши обставини, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам , які мають значення для справи , приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не доведеними та не підлягають до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 10.10.2006 року між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1010-3, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит на придбання житла у розмірі 12 000, 00 доларів США на умовах, визначених кредитним договором зі сплатою 14% річних.

Згідно додаткового договору від 28.11.2008 року починаючи з 01.12.2008 року підвищено відсоткову ставку за користування кредитними коштами згідно кредитного договору від 10.10.2006 року до 16% річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №1010-3 від 10.10.2006 року та передано в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру загальною площею 48,6 кв. м., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 10 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_3.

Частина 1 ст. 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1,2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч. 6 ст. 38 Закону «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартир та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У зв'язку із тим, що предмет іпотеки відповідає зазначеним критеріям -двокімнатна квартира загальною площею 48,6 кв. м., в якій зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, малолітні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, зважаючи на те, що сім"я відповідача не має іншого житла, вищевказана квартира не підлягає примусовому відчуженню.

Відповідно до матеріалів справи на момент укладення іпотечного договору вартість квартири склала 161 600 грн. 00 коп., що еквівалентно 32 000 доларів США 00 центів (згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.10.2006 року 5,05 грн. за 1 долар США). За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого значно перевищує розмір заборгованості, є не неспівмірним із визначеним позивачем розміром боргу відповідно не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшій реалізації

Отже, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зобов'язаний визначити спосіб реалізації предмету іпотеки та його початкову ціну. Зазначене покладає на особу, що звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначити в позові початкову ціну предмета іпотеки і надати належні докази на підтвердження її обґрунтованості.

Позивач вказані вимоги закону не виконав, а виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в статті 11 ЦПК України, суд позбавлений можливості вирішувати зазначене питання самостійно.

Таким чином,суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

На підставі ст.ст. 316,317,319,321,328 ЦК України, Закону України „Про іпотекуВ» , керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218, 223, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду Крижова О.Г.