Рішення

від 28.12.2016 по справі 569/14786/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю Нікольченко Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 17 жовтня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 покликається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що судом першої інстанції в порушення п.6.7 договору іпотеки та ст.590 ЦК України відмовлено в задоволенні вимог банку за рахунок предмету іпотеки.

Доводив, що судом першої інстанції безпідставно застосовано вимоги ст.3 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Оскільки цією нормою введено лише тимчасову заборону з примусової реалізації предмета іпотеки за валютними договорами. При цьому, даним Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин; чинність вказаного закону на час ухвалення рішення є підставою для визначення порядку його виконання, зокрема вказівка на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , що в свою чергу призвело до порушення норми ст. 1 вказаного Закону.

Крім того, рішення суду прийняте в порушення ст.33 Закону України Про іпотеку , яка надає право іпотекодержателю, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказував, що така ж правова позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 24.12.2014 року у справі №6-35233св14, 24.12.2014 року у справі № 6-40734св14, 17.12.2014 року у справі №6-39130св14, 19.11.2014 року у справі №6-29969св14, 19.11.14 року у справі №6-31197св14, 29.10.2014 року у справі 632198св14, а також у Постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року №6-58ЦС15.

Зазначав, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як не співмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 17 жовтня 2016 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов Західінкомбанк задовольнити повністю.

Представник банку у встановленому законом порядку, завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився і причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Представник ОСОБА_3 адвокат Нікольченко Б.Б. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи банку в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що предмет іпотеки відповідає критеріям зазначеним в Законі України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 3 червня 2014 року № 1304-VII, - двокімнатна квартира загальною площею 48,6 кв. м., в якій зареєстровані ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, малолітні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, зважаючи на те, що сім"я відповідача не має іншого житла, відсутня згода власника, вищевказана квартира не підлягає примусовому відчуженню.

Крім того, підставами для відмови банку в позові, суд першої інстанції вказав не співмірність вартості предмету іпотеки з виниклим розміром боргу та не зазначення в позові початкової ціни предмета іпотеки і не надання банком належних доказів на підтвердження її обґрунтованості, тобто недоведеність позовних вимог.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону та є взаємовиключними за своїм змістом.

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2006 року між КБ Західінкомбанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1010-3, згідно якого банк надав позичальнику кредит на придбання житла у розмірі 12000, 00 доларів США на умовах, визначених кредитним договором зі сплатою 14% річних.

За умовами додаткового договору від 28.11.2008 року, з 01.12.2008 року було підвищено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 16% річних.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань між банком і ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №1010-3 від 10 жовтня 2006 року та передано в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру загальною площею 48,6 кв. м., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 10 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Червук О.В.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки ОСОБА_3 не виконував умови за кредитного договору згідно графіку платежів, то 12.06.2015 року йому було надіслано претензію від 09.06.2015 року з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 4042, 82 доларів США до 30.06.2015 року.

09.09.2015 року відповідно до п.6.2 Іпотечного договору №1010-3 від 10.10.2006 року банком було надіслана вимога ОСОБА_3 про негайне, дострокове та повне погашення кредитної заборгованості у розмірі 4682, 80 доларів США, однак заборгованість залишилась так і не погашена.

Згідно розрахунку банку станом на 15.10.2015 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ Західінкомбанк за кредитним договором №1010-3 від 10.10.2006 року становила 4682, 80 доларів США, яка складається з заборгованості:

по тілу кредиту: 3070 доларів США, що при оформленні банком позову за існуючим на той час курсом нацбанку долара до гривні становило 66 342 грн.70 коп.;

за відсотками: 532,15 доларів США, еквівалент 11499,76 грн.;

штраф: 1080,65доларів США еквівалент 23352,84 грн., а всього заборгованість в гривневому еквіваленті складає 101195,3 грн.

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 33, 11 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно п. 1.2, 11, 12, 12.1 іпотечного договору укладеного між банком та ОСОБА_3, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, яке за його вибором здійснюється на підставі рішення суду та самостійно встановлює спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.38 Закону України Про іпотеку , банк має право на продаж предмета іпотеки від свого імені.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові № 6-1219 цс16 від 14 вересня 2016 року, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, зазначена правова позиція є обов'язковою для судів.

Отже, заявлений банком спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання йому права його продажу не суперечить закону та встановленій судовій практиці.

На час укладення іпотечного договору та його п.3.5, вартість квартири склала 161 600 грн.

В зв'язку з загальновідомими обставинам, які не потребують доказування, а саме наявність інфляції національної валюти та збільшення курсу іноземних валют, за вказану суму на даний час іпотечна квартира банком не може бути продана, оскільки це порушить права боржника, а підлягає вона продажу за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення реалізації предмета іпотеки.

Як зазначено в правовій позиції № 6-57цс15 від 27 травня 2015 року, згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Отже, Закон № 1304-VII не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів, а тому позов підлягає до задоволення, однак рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає до виконання на час дії зазначеного вище Закону.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги банку, як обґрунтовані та доведені - до задоволення.

Керуючись ст.ст. п.2 ч.1 ст.307, 309, 313,314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №1010-3 від 10.10.2006 року у розмірі 4682, 80 доларів США, що еквівалентно 101 195 (сто одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 30 коп., з яких сума заборгованості за кредитом 66 342 грн.70 коп.; сума заборгованості за відсотками - 11 499 грн. 76 коп.; штраф в розмірі 23352 грн. 84 коп. на користь Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк (код ЄДРПОУ 34047020) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

двокімнатну квартиру загальною площею 48,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання Публічному акціонерному товариству Західінкомбанк (код ЄДРПОУ 34047020) права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення реалізації предмета іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк 1588,12 грн. та в дохід держави судовий збір в розмірі 1669,74 грн.

Дане рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає до виконання на час дії ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :