У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
суддів: Кадєтової О.В., Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ВІ ГРУП» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група», товариство з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка», про стягнення грошових коштів за договором факторингу, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ВІ ГРУП» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року ,
в с т а н о в и л а:
У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ВІ ГРУП» (далі - ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» ) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 28 листопада 2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» (далі - ТОВ «Транснаціональна комодітна група») було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого останнє відступило йому право вимоги до своїх дебіторів грошових коштів, право на отримання яких належить ТОВ «Транснаціональна комодітна група» на підставі документів, які підтверджують таке право вимоги відповідно до договору постачання, а він зобов'язався придбати вказані права вимоги грошових коштів до дебіторів і передати відповідачу за плату грошові кошти в порядку і у випадках, передбачених договором факторингу.
21 травня 2013 року відповідно до умов договору факторингу між ним та ТОВ «Транснаціональна комодітна група» було підписано додаток до договору факторингу, згідно яких він зобов'язався надати фінансування ТОВ «Транснаціональна комодітна група» під договір купівлі-продажу на постачання плитки керамічної, укладеного 05 січня 2011 року між ТОВ «Транснаціональна комодітна група» та товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка» (далі - ТОВ «Деснянська кераміка») з встановленням ліміту на дебітора у розмірі 5 372 000,00 грн та розміром фінансування - 43 % від повної суми з порукою. 22 серпня 2013 року відповідно до умов договору факторингу між ним та ТОВ «Транснаціональна комодітна група» було підписано додаток № 2/18 до цього договору, яким було продовжено дію лімітів до 22 листопада 2013 року.
10 вересня 2012 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких, останні зобов'язались перед ним виконати всі дії по виконанню зобов'язань за договором факторингу та зазначеного вище договору купівлі-продажу у разі невиконання їх ТОВ «Транснаціональна комодітна група» у повному обсязі як солідарні боржники. Ним було повністю виконано свої зобов'язання за договором факторингу та перераховано ТОВ «Транснаціональна комодітна група» грошові кошти у відповідному до умов договору факторингу розмірі. Відповідачі натомість своїх зобов'язань не виконують У зв'язку з чим утворилася заборгованість, яку на неодноразові його звернення відповідачі не погасили.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 5 879 987,82 грн, з яких: 1 474 141,92 грн - сума основного боргу, 502 954,50 грн - штраф, 1 161 173,63 грн - пеня, 159 580,82 грн - заборгованість по додатковій платі за фінансування та додаткова комісія за надані позивачем послуги, 233 521,72 грн - 3 % річних та 1 217 321,45 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку, що оскільки договір купівлі-продажу, укладений 05 січня 2011 року між ТОВ «Транснаціональна комодітна група» та ТОВ «Деснянська кераміка» рішенням Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року визнано недійсним, то відповідачі в силу вимог ст. 548 ЦК України не можуть нести відповідальність по недійсному основному зобов'язанню .
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України) і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и в :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ВІ ГРУП» у справі за позовом відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кадєтова О.І. Євтушенко Т.Л. Ізмайлова
Суд | Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ |
Дата ухвалення рішення | 28.09.2016 |
Оприлюднено | 26.10.2016 |
Номер документу | 62201810 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Кадєтова Олена Веніамінівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні