Ухвала

від 19.10.2016 по справі 758/7998/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

19 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватного підприємства «Рекламно-виробнича компанія «Дінго» про стягнення грошової компенсації за порушене авторське право за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їм належать виключні авторські права на графічне (мальоване) зображення аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», частинами якого є персонажі «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4». В інтернет - магазині під назвою «Дінго», офіс якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5, господарську діяльність в якому проводить приватне підприємство «Рекламно-виробнича компанія «Дінго» (далі - ПП «Рекламно-виробнича компанія «Дінго») 25 травня 2015 року було зафіксовано факт відтворення та піратства шляхом реалізації контрафактного товару, а саме фотошпалер з малюнком трьох персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», що є частиною зазначеного твору.

З урахуванням зазначеного, вважаючи, що відповідач порушив їхні авторські права шляхом розповсюдження без їх дозволу контрафактних примірників твору, позивачі просили суд стягнути з відповідача по 10 мінімальних розмірів заробітної плати за використання окремо кожного персонажу, тобто стягнути з відповідача на користь кожного з них по 30 мінімальних заробітних плат, а всього 60 мінімальних заробітних плат.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 січня 2016 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року , позовОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Рекламно-виробнича компанія «Дінго» на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 13 780 грн.

Стягнуто з ПП «Рекламно-виробнича компанія «Дінго» на користь

ОСОБА_4 грошову компенсацію за порушення авторських прав у розмірі

13 780 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника -

ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним факт порушення відповідачем виключно авторських прав позивачів. При цьому, визначаючи розмір грошової компенсації, виходив із засад розумності та справедливості, та урахував, що графічне зображення головних персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4» є цілою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1», а кожен із них не є його окремою самостійною частиною твору.

Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду. При цьому зазначив також, що запропоновані відповідачем зазначені зображення для фотошпалер є відтворенням графічних зображень зазначених персонажів, як ціла частина аудіовізуального твору і ці обставини не спростував та не заперечив відповідач. Також вважав, що районний суд правильно визначив розмір грошової компенсації та виходив із засад розумності та справедливості. При цьому зазначив, що позивачі не довели реалізацію контрафактного твору.

Проте погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належать виключні авторські права на графічне (мальоване) зображення аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1» частинами якого є персонажі «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4». В інтернет - магазині під назвою «Дінго», офіс якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5, господарську діяльність в якому проводить ПП «Рекламно-виробнича компанія «Дінго» 25 травня 2015 року було зафіксовано факт відтворення та піратства шляхом реалізації контрафактного товару, а саме фотошпалер з малюнком трьох персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», що є частиною зазначеного твору.

За змістом ст. ст. 440, 441 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

У п. 44 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз'яснено, що відповідно до п. «б» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту.

Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Згідно п. 42 постанови Пленуму Верховного суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права є будь-яке порушення, зазначене у ст. 15 цього Закону, так само і розповсюдження контрафактних примірників твору.

Згідно ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивачі послались на те, що районний суд не взяв до уваги зазначені роз'яснення та вимоги закону про те, що порушенням авторського права є будь-яке порушення, зазначене у ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», так само і розповсюдження контрафактних примірників твору. При цьому зазначав, що для кваліфікації дій особи необхідно встановити, коли відповідач здійснив 1) відтворення; 2) публічний показ; 3) розповсюдження і повинен нести відповідальність, передбачену цим Законом.

Тобто, компенсації підлягають дії відповідача за вказану кожну дію порушення авторського права кожного окремого об'єкта авторського права.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не навів у рішенні мотивів відхилення зазначених доводів позивача.

Отже, висновки апеляційного суду про обґрунтованість та законність рішення районного суду є передчасними і ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Ф. Хопта

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.П. Штелик