Ухвала

від 10.10.2016 по справі 2-6834/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 2-6834/11

Провадження № 4-с/520/126/16

УХВАЛА

10.10.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі - Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 скаргу на постанову начальника державної виконавчої служби по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ,-

ВСТАНОВИВ:

19.09.16 року до суду зі скаргою на постанову начальника державної виконавчої служби звернулась ОСОБА_2, в якій просить Постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.09.2016 р. про відмову у задоволені відводу державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_4 - скасувати та відсторонити державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 від здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом міста ОСОБА_1 11.04.2012 р. по цивільній справі № 2-6834/11, та передати його іншому державному виконавцю Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Мотивуючи скаргу тим, що 30 серпня 2016 року представником ОСОБА_2 до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була подана заява про відвід державного виконавця, ОСОБА_4 За результатами розгляду вищевказаної заяви про відвід начальником Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 05.09.2016 р. була винесена постанова, відповідно до якої відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про відвід державного виконавця Алієва А.Т. Зазначену постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області неправомірною, оскільки не було досліджено всіх обставин, у результаті чого була прийнята необгрунтована постанова, яка підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2, ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності, вимоги по скарзі підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Державний виконавець Київського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнав вимоги по скарзі, підтримуючи надані суду заперечення проти скарги, в яких зазначено, що вимоги скарги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки підстави на які посилається скаржник є надуманими. Доказів заінтересованості державного виконавця у результатах виконання виконавчого листа №2-6834/11 виданого 11.04.2012 року Київським районним судом м.Одеси, наявності у державного виконавця інших обставин, що виникають сумніви у його упередженості, упередженого ставлення державного виконавця до скаржника суду не надано. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2

Представник заінтересованої особи боржника ОСОБА_3, ОСОБА_6, діюча на підставі довіреності, вимоги у скарзі вважає не обґрунтованими, вважає, що державний виконавець діє на підставі закону та в межах своїх повноважень, більш того боржник частково сплатив борг ОСОБА_2, про що свідчить відповідна квитанція, та намагається у найближчий час сплатити заборгованість у повному обсязі, тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Суд, оглянувши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушені їхні права і свободи.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-6834/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.03.12 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, а саме стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 366620,00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору сумою 1700 гривень та витрати на ІТЗ сумою 120 гривень.

11.04.12 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №2-6834/11 на примусове виконання рішення суду про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу.

16.04.13 року головним державним виконавцем Першого Київського ВДВС ОМУЮ відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20,25 Закону України «Про виконавче провадження», 06 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37546249 за вищевказаним виконавчим листом. Копії зазначеної постанови із супровідним листом в порядку, встановленому ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», направлено сторонам. Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду, проте в строк наданий державним виконавцем боржник вимоги виконавчого документа не виконав.

Надалі, 28.04.16 року головним державним виконавцем Київського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Алієвим А.Т. відкрито виконавче провадження ВП №51048993 з примусового виконання виконавчого листа виданого Київським районним судом м.Одеси 11.04.2012 року по справі 32-6834/11 про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 366620,00 гривень

30 серпня 2016 року представником ОСОБА_2 до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була подана заява про відвід державного виконавця, ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що державним виконавцем не виконуються всі можливі заходи щодо примусового виконання рішення, а саме виконавцем не вирішено питання щодо звернення до суду з поданням про заборону виїзду боржнику за межі України, та взагалі є підстави вважати що державний виконавець Алієв А.Т. перебуває у дружніх стосунках з боржником.

08.08.16 року постановою Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_2 про направлення подання про обмеження виїзду ОСОБА_3 за межі України, що також ним не було виконано.

За результатами розгляду заяви про відвід державного виконавця від 30.08.16 року начальником Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 05.09.2016 р. була винесена постанова, відповідно до якої відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про відвід державного виконавця Алієва А.Т. на підставі того, що обставин , що викликають сумніви у неупередженості головного державного виконавця Алієва А.Т. не встановлено, ним виконані всі покладені на нього Законом України « Про виконавче провадження» обов'язки.

Відповідно до ч. 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частин 1,2 ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Слід враховувати той факт, що за правилами ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як роз'яснено в п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

За приписами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення даних норм закону, заявником не надано суду доказів того, що дії головного виконавця ОСОБА_4 суперечать чинному законодавству, а посилання, викладені в скарзі, не може бути підставою для її задоволення, оскільки матеріали скарги не містять жодних доказів упередженості державного виконавця.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" , передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участь у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Скаржником не доведено заінтересованості державного виконавця у результатах виконання зазначеного рішення, не надані докази наявності у державного виконавця інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Посилання представника заявника на невиконання виконавцем дій передбачених діючим законодавством щодо звернення до суду із клопотанням про заборону виїзду боржнику за межі України, складення акту майна, яке знаходиться за місцем перебування боржника та звернення до суду із клопотанням про примусове проникнення до житла спростовуються матеріалами виконавчого провадження, оглянутими у судовому засіданні - державним виконавцем складений акт про майно, яке знаходиться за місцем проживання боржника, судом було відмовлено у забороні виїзду боржника за межі України у зв'язку із відсутністю доказів ухилення боржника від виконання рішення.

Також судом приймається до уваги наявні у матеріалах виконавчого провадження відомості про часткову сплату боржником заборгованості у порядку виконання рішення. Заява представника заявника про невеликий розмір сплачених боржником коштів не приймається судом, у зв'язку із відсутністю доказів наявності у боржника можливості сплати заборгованості в більшому розмірі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова начальника Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.09.16 року про відмову у задоволенні відводу головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 є обґрунтованою та правомірною, а від так скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.7, 209, 293, 384,386,387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в одеської області від 05.09.2016 року про відмову у задоволенні відводу державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4

Ухвала може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.