Ухвала

від 31.08.2020 по справі 2-6834/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 2-6834/11

Провадження № 6/947/491/20

УХВАЛА

31.08.2020

Київський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого - судді Луняченка В.О.,

секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про примусове проникнення до житла боржника, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2020 державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, в якому просить вирішити питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення опису рухомого майна, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 для забезпечення виконання виконавчого листа №2-6834/11 виданого Київським районним судом м.Одеси 06.03.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 366620 в рамках виконавчого провадження № 59516454.

Вимоги подання обґрунтовує тим, що на виконанні у Другому Київському відділі ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6834/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 06.03.2012 року про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 366 620 грн. виконавець зазначив про наявність обставин, що ускладнюють виконання виконавчого документу, боржник ухиляється від виконання виконавчого документу. У поданні приватний виконавець просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, розглянувши подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, дослідивши подані докази у справі, встановивши виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.

На виконанні На примусовому виконанні у Другому Київському відділі ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6834/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 06.03.2012 року про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 366 620 грн.

11.07.2019 року державним виконавцем Відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що за боржником не зареєстровані транспортні засоби, боржник не працює за трудовими та цивільно- правовими договорами та не отримує пенсії, не має відкритих рахунків у банківських установах та не отримує сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платника податку.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - за боржником зареєстрована квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державним виконавцем винесена постанова про арешт даного об`єкта нерухомого майна.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вищевказаний об`єкт нерухомого майна являється об`єктом обтяження, підстава обтяження: договір іпотеки за реєстровим №2209 від 25.07.2006 року, зареєстрований приватним нотаріусом ОНМО Колодяжною А.В.

06.09.2019 року державним виконавцем виходом за адресою ( АДРЕСА_1 ) встановлено наступне: двері ніхто не відчинив, в дверях залишено виклик до Відділу.

Згідно відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській обл. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.03.2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

06.09.2019року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що містяться на рахунку(-ах) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та направлено в 21 банківську установу.

04.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме на частку у статутному фонді наступної юридичної особи: ТОВ "ФІШ МАРКЕТ КОМПАНІ".

16.07.2020 року державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою боржника ( АДРЕСА_1 ) та встановлено наступне: двері ніхто не відчинив, в дверях залишено виклик до Відділу.

На прийом до державного виконавця Златов Юрій Радіонович жодного разу не з`явився, пояснень не надав.

Станом на день звернення до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 на прийом до державного виконавця особисто не з`явився та пояснень щодо перебування належного йому майна не надав.

Станом на теперішній час, боржником вимоги виконавчого документу та рішення суду не виконано.

На адресу Відділу 28 травня 2020 року надійшла заява стягувача про арешт та вилучення майна боржника, а саме: здійснити опис рухомого майна, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено зобов`язання виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Але державним виконавцем не надано відомостей щодо осіб, які є можливим співмешканцями боржника у квартирі АДРЕСА_2 , не надано довідки про стан сім`ї та осіб, місце мешкання яких зареєстровано у даній квартирі, наявність речей у квартирі які можуть належати особам, які мешкають у даній квартирі.

Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

У ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року проголошено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов`язання не тільки, якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а і за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якою встановлено межі застосування обмежень прав, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Також, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Зазначене дає підстави для висновку, що до подання державного (приватного) виконавця мають бути долучені копії належним чином завіреного поштового повідомлення про вручення боржникові копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена боржнику на адресу, зазначену у виконавчому документі, або конверта з копією цієї постанови, який повернувся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення (адресат за цією адресою не проживає, не знайдений, по закінченні терміну зберігання тощо).

Право державного (приватного) виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Однак, в матеріалах подання відсутні відомості щодо осіб місце мешкання яких зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 , а саме відсутня довідка форми 1 про склад сім`ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні /будинку осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні будь-які докази того, що боржник перешкоджає вільному доступу державного виконавця до свого житла. Із доданих до подання актів не вбачається часу проведення виконавчих дій, які могли проводитись у час перебування боржника на роботі, лікуванні, у відпустці, тому вказаний акт не може вважатися належним і допустимим доказом для надання дозволу на примусове проникнення в житло боржника.

Крім того, подані матеріали про примусове проникнення до житла боржника не свідчать про те, що боржник належним чином повідомлявся про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, що останній чинив цьому перешкоди та не надавав доступу до житла у відведений для цього час вчинення виконавчих дій. Фіксування державним виконавцем у акті того факту, що не надав допуск, не дають підстав вважати, що йому чинились перешкоди для проникнення в приміщення.

Дані обставини, у своїй сукупності не можуть бути безумовними доказами ухилення боржника від виконання рішення суду.

Крім того, державним виконавцем не наведено даних на підтвердження того, що в квартирі, до якої потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Відтак твердження виконавця про те, що боржник навмисно не надає виконавцю доступ до даного домоволодіння суд вважає необґрунтованим.

Державним виконавцем не надано суду доказів повідомлення боржника з метою безперешкодного доступу до домоволодіння про дату, час та намір вчиняти виконавчі дії щодо опису майна боржника.

За таких обставин, державним виконавцем не подано беззаперечних відомостей про перешкоджання боржником здійсненню виконавчих дій, і надання дозволу на примусове проникнення до житла за цією адресою може призвести до суттєвих порушень майнових прав інших осіб, тому у задоволенні подання необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність достатніх підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Тому суд вважає, що подання є необґрунтованим, наявність достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла є недоведеною, та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією прав щодо недоторканості житла власника домоволодіння та осіб, які в ньому проживають, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 5, 18, 28 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 4, 76-81, 95, 247, 258-260, 263, 439 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення опису рухомого майна, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_2 для забезпечення виконання виконавчого листа №2-6834/11 виданого Київським районним судом м.Одеси 06.03.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 366620 в рамках виконавчого провадження № 59516454 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

У відповідності до вимог ч.1,2 с. 261 ЦПК України ухвали суду, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя Луняченко В. О.