Рішення

від 20.10.2016 по справі 910/14618/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/14618/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омегастрой"

до Приватного малого підприємства "ПУЛЬС"

про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості з поворотної фінансової допомоги у розмірі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про поворотну фінансову допомогу, який укладено між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, а саме, не повернув позивачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

01.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому ПМП "ПУЛЬС" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки між сторонами не було укладено договору про поворотну фінансову допомогу, а також жодної істотної умови між позивачем та відповідачем щодо такої допомоги не обговорювалось, тому перерахування коштів у сумі 50 000,00 грн. є лише самовільною дією позивача.

У судовому засіданні 01.09.2016 згідно ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.09.2016.

Представником відповідача 21.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду подано додатковий відзив на позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" та Приватним малим підприємством "ПУЛЬС" договору про поворотну фінансову допомогу. Також, представник відповідача подав клопотання, у якому просить суд відкласти розгляд даної справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" в іншій справі.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав письмові пояснення, в яких зазначає, що уданому випадку укладення договору про поворотну фінансову допомогу підтверджується фактом оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" на користь Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" 50 000, 00 грн. з призначенням платежу: «Поворотна фінансова допомога згідно листа № 3 від 08.01.2015 в т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33 грн.» та прийняття цього платежу відповідачем.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа № 3 від 08.01.2015 про надання поворотної фінансової допомоги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" перераховано на рахунок Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 08.01.2015.

Проте, відповідач надані у строкове користування грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим 12.07.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення поворотної фінансової допомоги, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання даної претензії повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн., яка отримана відповідачем 22.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).

Відповідач на претензію відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих у строкове користування грошових коштів у розмірі 50 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Проаналізувавши наведені вище положення Цивільного кодексу України, суд відзначає, що укладений між сторонами договір у спрощений спосіб, за своєю природою не є договором позики, оскільки є безпроцентним, в той час як договір позики, по-перше, передбачає обов'язкову письмову форму, якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми договору, по-друге, нарахування процентів від суми позики.

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір поворотної фінансової допомоги у спрощений спосіб на загальну суму 50 000, 00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на рахунок Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" грошові кошти у сумі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 08.01.2015.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача з повернення грошових коштів у розмірі 50 000, 00 грн. настав починаючи з 30.07.2016.

Щодо заперечень відповідача, суд відзначає, що Приватним малим підприємством "ПУЛЬС" не надано суду доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, зокрема договору поставки № 281113 від 28.11.2013, доказів перерахування відповідачем 1 865 676, 58 грн., та поставки позивачем товару на менше суму, а саме у розмірі 1 815 671, 58 грн., при цьому наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2013 - лютий 2015 не приймається судом як належний доказ, оскільки не містить даних на підставі якого договору його підписано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поворотної фінансової допомоги та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 000, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "ПУЛЬС" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60, ідентифікаційний код - 19261832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омегастрой" (01033, м. Київ, вул. М. Пимоненка, буд. 4, ідентифікаційний код - 38900066) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.