Ухвала

від 24.10.2016 по справі 804/2695/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2016 рокусправа № 804/2695/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Трах К.О.

за участі представника позивача Андрощук Т.О.

представника відповідача Васюченка М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. в справі № 804/2695/15 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольській завод сталевих труб «ЮТІСТ» (далі - ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000541501 від 02.02.2015 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 445145 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 222572,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає про ненадання судом першої інстанції правової оцінки доводам позивача про відсутність порушення абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки суми податку на додану вартість по податковим накладним, виданим в листопаді-грудні 2013 р., включені до складу податкового кредиту протягом строку, встановленого вказаною нормою. Подання уточнюючих розрахунків відбулось протягом строків, визначених ст. 102 Податкового кодексу. Вказані обставини свідчать про те, що позивачем без порушення строків, визначених Податковим кодексом України для подачі уточнюючих розрахунків, подано контролюючому органу в електронній формі уточнюючі розрахунки.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «НЗСТ «Ютіст» (уточнюючому розрахунку № 9073406152 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р.; уточнюючому розрахунку № 9073409389 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 р.; уточнюючому розрахунку № 9073411111 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за січень 2014 р.), за наслідками якої складено акт від 17.01.2015 р. № 115/1501/37837198. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 р. № 966, п. 198.6 ст. 198, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 19) на суму 445144 грн., в тому числі за листопад 2013 р. в сумі 264372 грн., за грудень 2013 р. в сумі 180772 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1), на суму 445145 грн., в тому числі за грудень 2013 р. в сумі 264372 грн., за січень 2014 р. в сумі 180773 грн.

Відповідачем на підставі вказаного акту камеральної перевірки 02.02.2015 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000541501 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 445145 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 222572,5 грн., в тому числі за грудень 2013 р. зменшено суму бюджетного відшкодування на 264372 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 132186 грн., за січень 2014 р. зменшено суму бюджетного відшкодування на 180773 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 90386,5 грн.

У вересні 2014 р. позивачем направлено контролюючому органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2013 р. - січень 2014 р., які не визнано податковою звітністю у зв'язку з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України.

18.12.2014 р. позивачем повторно направлено уточнюючі розрахунки за листопад 2013 р. - січень 2014 р.

Приймаючи до уваги, що у вказаних уточнюючих розрахунках позивачем до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, з дати виписки яких минуло понад 365 днів, а також через відсутність у поданих додатках до уточнюючих розрахунків інформації щодо уточнених показників, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Крім того, судом зазначено про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, яким встановлена правомірність відмови контролюючим органом у прийнятті уточнюючих розрахунків за листопад 2013 р. - січень 2014 р.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «НЗСТ «Ютіст» (уточнюючому розрахунку № 9073406152 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р.; уточнюючому розрахунку № 9073409389 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 р.; уточнюючому розрахунку № 9073411111 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за січень 2014 р.), за наслідками якої складено акт від 17.01.2015 р. № 115/1501/37837198. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 р. № 966, п. 198.6 ст. 198, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 19) на суму 445144 грн., в тому числі за листопад 2013 р. в сумі 264372 грн. за грудень 2013 р. в сумі 180772 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1), на суму 445145 грн., в тому числі за грудень 2013 р. в сумі 264372 грн., за січень 2014 р. в сумі 180773 грн.

Нікопольською ОДПІ на підставі вказаного акту камеральної перевірки 02.02.2015 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000541501 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 445145 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 222572,5 грн., в тому числі за грудень 2013 р. зменшено суму бюджетного відшкодування на 264372 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 132186 грн., за січень 2014 р. зменшено суму бюджетного відшкодування на 180773 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 90386,5 грн.

Підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є встановлення контролюючим органом факту включення позивачем до складу податкового кредиту в уточнюючих розрахунках до декларацій з податку на додану вартість за листопад 2013 р. - січень 2014 р. суми податку по податковим накладним, з дати виписки яких минуло понад 365 днів, а також відсутність у поданих додатках до уточнюючих розрахунків інформації щодо уточнених показників.

Також колегією суддів встановлено, що ТОВ «НЗСТ «Ютіст» 18.12.2014 р. подано Нікопольській ОДПІ в електронній формі уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2013 р. - січень 2014 р.

Так, 18.12.2014 р. подано уточнюючий розрахунок № 9073406152 по декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р., в якому включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 264372 грн. по податковим накладним, виписаним та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2013 р.

Також 18.12.2014 р. позивачем подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок № 9073409389 по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 р., яким збільшено податковий кредит, залишок від'ємного значення на суму 180772 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. При цьому позивачем до уточнюючого розрахунку подано додаток № 5 з нульовими показниками.

Уточнені розрахунком № 9073406152 показники рядків 19 та 20.2 декларації за листопад 2013 р. враховані при визначення значення рядків 21.1, 22 декларації за грудень 2013 р. відповідно до уточнюючого розрахунку № 9073409389, що вплинуло на розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку до декларації за грудень 2013 р.

18.12.2014 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок № 9073411111 по декларації з податку на додану вартість за січень 2014 р., в якому збільшено залишок відємного значення та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Уточнені розрахунком № 9073409389 показники рядків 19 та 20.2 декларації за грудень 2013 р. враховані при визначення значення рядків 21.1, 22 декларації за січень 2014 р. відповідно до уточнюючого розрахунку № 9073411111, що вплинуло на розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку до декларації за січень 2014 р.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пункту 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Як зазначено вище, позивачем в уточнюючому розрахунку від 18.12.2014 р. № 9073406152 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р. включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 264372 грн. по податковим накладним, виписаним та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2013 р.

Як зазначено вище, абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Оскільки позивачем суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених у листопаді 2013 р., включені до складу податкового кредиту листопада 2013 р. саме уточнюючим розрахунком № 9073406152 від 18.12.2014 р. до декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р., тобто після спливу 365 днів після складання податкових накладних, є обґрунтованим висновок контролюючого органу, підтриманий судом першої інстанції, про доведеність порушення позивачем абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту листопада 2013 р. на підставі уточнюючого розрахунку від 18.12.2014 р., що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 р. в сумі 264372 грн., відповідно, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 р. на суму 264372 грн.

Крім того, підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 р. є висновок контролюючого органу про відсутність у поданих додатках до уточнюючих розрахунків інформації щодо уточнених показників.

Відповідно до розділу IV «Внесення змін до податкової звітності» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 р. за № 1267/26044 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Як вбачається з уточнюючого розрахунку до податкової декларації за грудень 2013 р., позивачем додано до нього додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів із нульовими показниками, тобто в порушення зазначених положень Порядку позивачем у додатку 5 до уточнюючого розрахунку не зазначено інформації щодо уточнених показників, хоча власне уточнений розрахунок містить уточнені показники.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про недотримання платником податку зазначеного Порядку при складанні уточнюючого розрахунку.

Сукупність встановлених контролюючим органом порушень податкового законодавства, а також порядку заповнення податкової звітності дає підстави для висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у листопаді-грудні 2013 р. на підставі уточнюючих розрахунків, а також відображення уточнених показників уточнюючими розрахунками від 18.12.2014 р., що обумовлює правильний висновок суду першої інстанції про обґрунтованість зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими. Не піддаючи сумніву право платника податку на подання уточнюючих розрахунків протягом строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів), судова колегія вказує, що внесення змін до податкової звітності в частині формування податкового кредиту повинно здійснюватися з урахуванням приписів статті 198 Податкового кодексу, зокрема, щодо обмеження строку віднесення сум податку на додану вартість протягом 365 днями з дня складання податкової накладної, що не було дотримано позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що первісне подання позивачем уточнюючих розрахунків у вересні 2013 р. в даному випадку не має правового значення, оскільки такі уточнюючі розрахунки контролюючим органом не визнані податковою звітністю та такі дії Нікопольської ОДПІ не визнані протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р. в справі № 804/1869/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 р.

Доводи апелянта щодо неправильного розрахунку суми штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, які викладені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не приймаються судовою колегією до уваги відповідно до ст. 195 КАС України, оскільки такі доводи не були зазначені позивачем ні як підстава позову, ні як доводи апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. в справі № 804/2695/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. в справі № 804/2695/15 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 25.10.2016 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко