Постанова

від 30.03.2012 по справі 2а/0270/1047/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

30 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/1047/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Оніщенка Петра Анатолійовича

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "ШляхБуд Ван"

до: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

У березні 2012 року позивач - приватне підприємство «ШляхБуд Ван» звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області. У позовній заяві просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_1 та від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу про те, що ПП «ШляхБуд Ван» віднесено до складу податкового кредиту та витрат підприємства отримані податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, наданих контрагентом - постачальником ПП «Транс Строй», код ЄДРПОУ 37008094 (м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Кострова, 28), договори з яким визнані нікчемними та недійсними, посилаючись на п.1 ст.203, ч. 1,2,3 ст. 215, ч. 1 ст.216 ч. 1 ст. 228 ст. 626, 629, 658 ЦК України. На думку позивача, податковий орган зробивши вказані висновки вийшов за межі наданих йому повноважень визнаючи вищевказані Договори з ПП «Транс-строй» нікчемними, оскільки обмін активами відбувся, правочин реальний, тобто товар отриманий, (послуги надані), гроші за нього перераховані, а товари (роботи, послуги) використані позивачем в господарській діяльності, окрім цього, позивачем при укладанні Договорів для формування податкового кредиту було перевірено наявність статусу платника ПДВ у свого контрагента - ПП «Транс-строй». Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто відповідальність має нести особа, що допустила порушення вимог чинного законодавства. У разі, якщо контрагент Позивача ПП «Транс-строй» не мав права здійснювати діяльність передбачену Договорами, відповідальність, як зазначає позивач, повинно нести саме зазначене підприємство. Підтвердженням цього є те, що Законами України «Про систему оподаткування» та «Про податок на додану вартість» не передбачено обов'язку та права контрагента вимагати будь-які відомості та контролювати показники податкової звітності своїх контрагентів, здійснення ними господарської діяльності. Крім того, на думку позивача, визнати договір нікчемними може лише суд, і тому негативні наслідки (зняття податкового кредиту і зменшення від'ємного значення податку) можуть настати лише після набуття чинності рішення суду. Попри це, відповідач при проведенні перевірки самостійно визнав ряд договорів укладених позивачем нікчемними, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про заміну його правонаступником - Могилів-Подільською об'єднаною Державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби, яке задоволено судом у зв'язку із його документальним підтвердженням Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Окрім цього представник відповідача проти позову заперечив. У письмових запереченнях на позовну заяву вказав, що у перевіреному періоді ПП «ШляхБуд Ван» відображено в бухгалтерському та податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей (щебеню та відсіву), автотранспортних послуг (по переведенню щебеню та відсіву) та послуги машини для холодного фрезерування асфальтно-бетонних покриттів і причепа - ваговоза вантажопідйомністю 40 тон, від контрагента - постачальника ПП «Транс Строй», код ЄДРПОУ 37008094 (м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Кострова,28), вартість яких було включено до складу валових витрат у перевіряємому періоді всього у сумі 179577,0 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі 179577,0 грн., на підставі укладених договорів які на думку відповідача є нікчемними. Підставою для такого висновку контролюючого органу стало те, що кількість працюючих на ПП «Транс Строй» становила 3 особи. Окрім цього, співробітниками ВПМ Могилів-Подільської ОДПІ, було здійснено виїзд до Малинівського району м. Одеси та виявлено, що ПП «Транс Строй» за місцем реєстрації -м. Одеса, вул. Кострова, 28 не знаходиться. Також відповідач посилається на те, що згідно отриманої відповіді УДАІ ГУМВС України в Одеській області у контрагента позивача - ПП «Транс Строй» відсутні автомобілі для надання транспортних послуг. Тобто, у ПП «Транс Строй», на момент оформлення документів про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та надання транспортних послуг, були відсутні трудові, технічні (матеріальні) ресурси, дозвільні документи для забезпечення діяльності - реалізації щебеню та відсіву, надання транспортних послуг по перевезенню щебеню та відсіву, надання послуг машини для холодного фрезерування асфальтно-бетонних покриттів і причепа - ваговоза вантажопідйомністю 40 тон. Таким чином, згідно поданої ПП «Транс Строй», податкової звітності, інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Могилів-Подільської ОДПІ та іншої наявної в Могилів-Подільській ОДПІ інформації, відповідач дійшов висновку про відсутність необхідних умов для здійснення ПП «Транс Строй» операцій з поставки (реалізації) товарно-матеріальних цінностей (щебеню та відсіву) та надання послуг ПП «ШляхБуд Ван».

Тому, на думку відповідача позивач не мав підстав віднести витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей ( щебеню та відсіву) та послуг від ПП «Транс Строй» до складу валових витрат та податкового кредиту, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При розгляді справи у судовому засіданні, представники сторін свої вимоги підтримали із мотивів зазначених у позовній заяві та запереченні на позовну заяву відповідно.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що на підставі направлень від 23.01.2012 року №№ 17,18,19 виданих Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією, ОСОБА_4 - головним державним податковим ревізор - інспектором, інспектором податкової служби 1-го рангу, відділу податкового контролю юридичних осіб Могилів-Подільської ОДПІ, ОСОБА_5 - головним державним податковим ревізор - інспектором, інспектором податкової служби 1-го рангу, відділу податкового контролю юридичних осіб Могилів -Подільської ОДПІ, ОСОБА_6 - головним державним податковим ревізор - інспектором, інспектором податкової служби 1-го рангу, відділу оподаткування фізичних осіб Могилів-Подільської ОДПІ, згідно зі ст.77 Податкового кодексу України, наказу Могилів-Подільської ОДПІ від 10.01.2012 року № 15 та відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства «ШляхБуд Ван» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

На підставі проведеної перевірки складено Акт від 17.02.2012 року № 230/2301/35711710 «Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «ШляхБуд Ван» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 року (а.с. 24-64).

Вказаним актом задокументовано ряд наявних на думку контролюючого органу порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема:

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 35915,00 грн.

-п.5.1., п.п. 5.2.1, 5.2.5, 5.2.7 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.6, п. 5.7 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 та п.п. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 47443,00 грн.

Вказані порушення стали підставою для прийняття 28 лютого 2012 року Могилів -Подільської ОДПІ податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, визначення суми податкового зобов'язання ПП «ШляхБуд Ван» із податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств в сумі 104558,16 грн. (в тому числі, за основним платежем - 83718,66 грн., штрафні санкції - 20839,50 грн.).

Розбіжності у даних податкового обліку виникли внаслідок того, що контролюючим органом при проведенні перевірки визнані нікчемними ряд договорів укладених між ПП «ШляхБуд Ван» та ПП «Транс Строй», оскільки податковий орган вважав, що такі є безтоварними, а тому спрямовані виключно на заподіяння шкоди інтересам держави.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, та фактичним обставинам, що стали підставою для їх прийняття, суд враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно Договору № 2/15 від 09.08.2010 року (а.с. 65-67) ПП «Транс Строй» згідно видаткової накладної № 910 від 10.08.2010 року (а.с. 68) здійснило поставку щебеню позивачу із природного каменю для будівельних робіт ф. 40-70 мм. в кількості 354,312 куб.м. на суму 24801,84 грн.(без ПДВ), ПДВ - 4960,37 грн. а також надані транспортні послуги по перевезенню щебеню на суму 59648,43 грн. (без ПДВ), ПДВ -11929,69 грн. Сума сплаченого податку на додану вартість підтверджується податковою накладною (а.с. 69).

Згідно Договору № 2/2/18 від 09.08.2010 року (а.с. 70-73) ПП «Транс Строй» надав Позивачу транспортні послуги по перевезенню щебеню в кількості 70,3 м.куб. і відсіву в кількості 28,12 м.куб. із м. Гнівань Вінницької області до с. Борщівці Могилів-Подільського р-ну. Згідно акту приймання - здачі виконаних робіт від 20.08.2012 року (а.с. 74) сума послуг по перевезенню складає 16716,91 грн.(без ПДВ), ПДВ - 3343,38 грн. Сума сплаченого податку на додану вартість підтверджується податковою накладною від 20.08.2010 р. № 380 (а.с. 75).

Згідно Договору № 2/26 від 02.09.2010 року (а.с. 76-79) ПП «Транс Строй» надав позивачу послуги по перевезенню щебеню в кількості 32,1 тони і відсіву в кількості 504,2 тони на суму 37541,0 грн. (без ПДВ ) ПДВ-7508,20 грн. Виконання вказаного договору підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 834 від 13.09.2010 року (а.с. 80). Сума сплаченого податку на додану вартість підтверджується податковою накладною від 13.09.2010 року № 251 (а.с. 81).

Згідно Договору № 3/19 від 26.08.2010 року (а.с. 82) ПП «Транс Строй» поставив Позивачу згідно видаткової накладної № 905 від 02.09.2010 року (а.с. 86) щебінь із природного каменю для будівельних робіт, фракції 20-40 мм. в кількості 73м.куб., на суму 14527 грн.(без ПДВ), ПДВ- 2905,4 грн., щебінь фракції 10-20 мм. в кількості 51,0 м.куб. на суму 9163,17 грн.(без ПДВ). Сума сплаченого податку на додану вартість підтверджується податковою накладною від 02.09.2010 року № 30 (а.с. 87).

Згідно Договору № 4/20 від 31.08.2010 року ПП «Транс Строй» (а.с. 94-97) поставив Позивачу згідно видаткової накладної № 31 від 02.09.2010 року (а.с. 98) щебінь фракції 10-20 мм. в кількості 5,8 м.куб. на суму 1325,41 грн. (без ПДВ), ПДВ - 265,07 грн. Сума сплаченого податку на додану вартість підтверджується податковою накладною від 02.09.2010 р. № 33.

Згідно Договору № 3/21 від 31.08.2010 року (а.с. 88-91) ПП «Транс Строй» надав позивачу згідно акту виконаних робіт від 13.09.2010 року послуги машини для холодного фрезерування «Wirtgen» 2100 ДС» асфальтобетонного покриття на суму 15714,6 грн.(без ПДВ), ПДВ - 3142,92 грн.,та послуги причепа ваговоза на суму 138,73 грн.(без ПДВ), ПДВ - 27.75 грн. Надання вказаних послуг підтверджується Актом № 831 (а.с. 92), а сума сплаченого податку на додану вартість підтверджується податковою накладною від 13.09.2010 року № 252 (а.с.93).

Розрахунки за отриманий товар та надані послуги здійснювались шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПП « Транс Строй», що підтверджується платіжними дорученнями № 65, 66, 67, 68 (а.с. 100 -103), а рух коштів на рахунках позивача у банках підтверджується випискою (а.с. 104).

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону № 334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансовий звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, зазначені вище первинні документи - Договори, Акти приймання - передачі робіт (послуг), видаткові накладні, платіжні доручення, що були предметом дослідження під час перевірки та на підставі яких визначався розмір валових витрат, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань, включаючи назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, відтиск печатки підприємств тощо.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність відтиску печатки позивача на товарно-транспортних накладних, що були надані при проведенні перевірки, то суд вважає, що такі не спростовують реальності господарських операцій позивача, оскільки представник відповідача у судовому засіданні визнав, що такі товарно-транспортні накладні (а.с. 106 - 132) відповідають встановленим до первинних документів вимогам, а виявлені перевіркою їх недоліки не впливають на їх чинність.

Щодо посилань представника відповідача на безтоварність а тому і нікчемність вказаних вище правочинів, то суд звертає увагу на те, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення а реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Разом із тим, відповідачем у справі не доведено факту неможливості виконання як позивачем так і його контрагентом ПП «Транс Строй» господарських операцій, які спричинили наслідки для податкового обліку позивача, оскільки виходячи із суті операцій позивача із ПП «Транс Строй», останній не був позбавлений можливості на їх здійснення із залученням інших, аніж власних ресурсів. Окрім цього, додатково реальність операцій між позивачем та ПП «Транс Строй» підтверджується і Довідкою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20.02.2012 року № 44/23-317/60 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Транс Строй» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «ШляхБуд Ван», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень - вересень 2010 року», із висновків якої вбачається, що ПП «Транс Строй» повністю відобразило у податковому обліку результати господарських відносин із ПП «ШляхБуд Ван».

Окрім вказаного, суд бере до уваги, що представником відповідача не оспорювався у судовому засіданні факт виконання робіт позивачем із використанням матеріалів, що були поставлені йому на підставі вказаних вище договорів. При цьому, представник відповідача поставив під сумнів факт поставки матеріалів саме ПП «Транс Строй». Проте, такі доводи відповідача спростовуються додатково поданими представником позивача доказами, зокрема Довідкою про придбання товаро - матеріальних цінностей на ПП «ШляхБуд Ван» в серпні 2010 року, Довідкою про придбання товаро - матеріальних цінностей на ПП «ШляхБуд Ван» в вересні 2010 року, які підтверджують факт виникнення та реальності господарських відносин саме із ПП «Транс Строй».

На підставі встановленого, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій позивача із ПП «Транс Строй», а тому висновки відповідача які стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_2 яким визначено приватному підприємству «ШляхБуд Ван» податкове зобов'язання із податку на прибуток підприємств в розмірі 59303 грн. 75 коп. є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_1 яким визначено приватному підприємству «ШляхБуд Ван» податкове зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 44893 грн. 75 коп., то суд надаючи йому оцінку виходить із того, що підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Водночас, узагальнюючи судову практику, Верховний Суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» (далі - Інформаційний листі № 1112/11/13-10) звертає увагу на те, що при оцінці доказів, на які слід посилатися при ухвалені рішень, наявність або відсутність належним чином оформлений податкових накладних вважається обов'язковою, але не вичерпною умовою, оскільки предмет доказування у цій категорії справ становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними.

В Інформаційному листі № 1112/11/13-10 Верховний Суду України визначив, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак слід звертати увагу і надавати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Як встановлено вище, господарські операції позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит носили реальний характер.

Судом при вирішенні справи досліджено наступні податкові накладні: № 185 від 10.08.2010 р. (а.с. 69), від 20.08.2010 р. № 380 (а.с. 75), від 13.09.2010 року № 251 (а.с. 81), від 02.09.2010 року № 30 (а.с. 87), від 02.09.2010 р. № 33 та від 13.09.2010 року № 252 (а.с.93). Вказані податкові накладні видані ПП «Транс Строй» у час коли вказане підприємство було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, тобто підстав вважати їх недійсними у суду немає.

Отже, зважаючи на реальний характер господарських операцій позивача, а також на підтвердження сум податкового кредиту у встановленому п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних відносин) порядку, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача про незаконність сформованого податкового кредиту, що свідчить про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_1 яким визначено приватному підприємству «ШляхБуд Ван» податкове зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 44893 грн. 75 коп.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 ст. 94 КАС України, якою передбачено - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). При цьому встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1041 грн. 98 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_1 яким визначено приватному підприємству «ШляхБуд Ван» податкове зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 44893 грн. 75 коп. (сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто три гривні сімдесят п'ять копійок) та податкове повідомлення - рішення Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 28 лютого 2012 року № НОМЕР_2 яким визначено приватному підприємству «ШляхБуд Ван» податкове зобов'язання із податку на прибуток підприємств в розмірі 59303 грн. 75 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч триста три гривні сімдесят п'ять копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ШляхБуд Ван» судові витрати в розмірі 1041 грн. 98 коп. (одна тисяча сорок одна гривня дев'яносто вісім копійок)шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович