Рішення

від 24.10.2016 по справі 913/774/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 жовтня 2016 року Справа № 913/774/16

Провадження №16/913/774/16

За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», с. Комісарівка, Сорокинський район Луганської області

про стягнення 667 882 грн. 88 коп.

Суддя Секірський А.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №14/20-51-16 від 25.04.2016;

від відповідача - ОСОБА_2О, представник за довіреністю б/н від 13.07.2016,

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» (далі - відповідач) простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 310 724,46 грн, пені в розмірі 209 770,66 грн, 3% річних в розмірі 14 128,05 грн, інфляційних втрат в розмірі 133 363,30 грн. за договором фінансового лізингу №12-10-216 стз-фл/317 від 13.07.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.07.2010 між сторонами було укладено договір №12-10-216 стз-фл/317 фінансового лізингу, відповідно до умов якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмети лізингу, які були набуті ним у власність у постачальників, самостійно обраних Лізингоодержувачем, та визначені у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмету лізингу, а останній зобов'язався сплачувати йому за це лізингові платежі на умовах Договору. Лізингодавець виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач прийняв Предмети лізингу, що підтверджується ОСОБА_2 приймання-передачі сільськогосподарської техніки № З від 19.07.2010 року, № 10 від 05.08.2010 року та № 11 від 05.08.2010 року.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати лізингових платежів згідно з умовами укладеного договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 310 724,46 грн., яку позивач просить стягнути. Крім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 209 770,66 грн., 3% річних у розмірі 14 128,05 грн. та 133 363,30 грн. інфляційні втрати.

Представником позивача до канцелярії суду була подана заява № 150 від 31.08.2016 про уточнення кількісних показників позовних вимог. Згідно якої позивач провівши перевірку розрахунку позовних вимог вважає за необхідне зменшити позовні вимоги в частині нарахування розміру пені та 3% річних.

Таким чином позивач просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства В«КолосВ» (далі - відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу № 12-10-216 стз-фл/317 від 11.07.2010 в загальному розмірі 667 882,88 грн., з яких:

- 310 724,46 грн. - сума лізингових платежів;

- 209 675, 75 грн. - пеня;

- 133 363,30 грн. - індекс інфляції;

- 14 119,37 грн. - 3% річних від суми боргу.

Відповідну заяву суд розцінив як заяву про зменшення позовних вимог та прийняв до розгляду.

Протягом розгляду справи, представником позивача було надано додаткові пояснення №112 від 15.07.2016; №161 від 16.09.2016 та додаткові пояснення №185 від 20.10.2016, які оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відзивом від 31.08.2016 відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме суму лізингових платежів 310 724,46 грн., в інший частині платежів відповідач суми не визнає з наступних підстав.

По договору фінансового лізингу № 12-10-216 стз-фл/317 від 13.07.2010 були придбані пристосування ПЗС-8-03 для збирання соняшника у кількості 7 одиниць на суму - 550200, 00 грн., пристосування КМС-8-03 для збирання кукурудзи у кількості 2 одиниці на суму 267000,00 грн., трактор МТЗ-82.1.26 у кількості 2 одиниці на суму 331000,00 грн., по договору була нарахована комісія за супровід договору у розмірі 7% річних - 179334,51 грн., сплачено по договору - 972033,73 грн. (73,2%). Заборгованість за договором склала - 355500,78 грн.

03.12.2014 ПСП В«КолосВ» звернулось до ДПАТ В«НАК В«УкрагролізингВ» з проханням перенести платежі які згідно графіків припадають на перше та друге півріччя 2014. Це було обумовлено тим, що підприємство в 2013 постраждало від дії непереборної сили, вираженої в несприятливих погодних умовах, які призвели до пошкодження посівів сільськогосподарських культур, на що є відповідне підтвердження Торгово-промислової палати від 08.11.2013 № 2731/05-4. Значний матеріальний збиток, який підприємство отримало у 2013 призвів до неможливості підприємством своєчасно виконувати свої зобов`язання по сплаті платежів, які припадали на перше півріччя 2014 і тому виникла необхідність перенести строки платежів на друге півріччя 2014.

Так у 2014 розпочались бойові дії на території Луганської та Донецької області, внаслідок чого підприємство потрапило, ще в більш скрутне становище.

Постійні обстріли, перебої в постачанні електроенергії, сировини, призвели до зупинки роботи підприємства. Це надзвичайні та невідтворні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

Наразі підприємство не працює, обігових коштів для відновлення зруйнованої інфраструктури та сільськогосподарської техніки на підприємстві не має. Виконати свої зобов`язання підприємство зможе лише після закінчення бойових дій і відновлення роботи підприємства.

Вищевказане підтверджується як заключенням про суттєву зміну обставин Луганської регіональної торгово-промислової палати від 02.07.2014 № 25.12-656, так і сертифікатом № 1578 про форс-мажорні обставини торгово-промислової палати України.

Таким чином нарахування будь-яких санкцій за невиконання зобов`язань по договору є незаконними так як суперечать діючому законодавству України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 12-10-216 стз-фл/317 від 13.07.2010, відповідно до п.1 якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмети лізингу, які були набуті ним у власність у постачальників, самостійно обраних Лізингоодержувачем, та визначені у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмету лізингу, а останній зобов'язаний сплачувати йому за це лізингові платежі на умовах Договору (а.с. 18-25).

Лізингодавець виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач прийняв Предмети лізингу, що підтверджується ОСОБА_2 приймання-передачі сільськогосподарської техніки № З від 19.07.2010 року, № 10 від 05.08.2010 року та № 11 від 05.08.2010 року (а.с. 37-39).

Відповідно до ОСОБА_2 приймання-передачі Позивач передав у користування Відповідачу ОСОБА_3 МТЗ-82.1.26 - 2 одиниці, Пристосування для збирання кукурудзи КМС-8-03 - 2 одиниці та Приставою для збирання соняшника ПЗС-8-03 і/ - 7 одиниць (далі - Предмет лізингу/Техніка), загальною вартістю 1 148 200,00 грн. (один мільйон сто сорок вісім тисяч двісті гривень 00 копійок), строком на 5 (п'ять) років.

Згідно із пунктами 4.1. та 4.3. Договору, за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу Техніки; комісію за супроводження Договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: рівними частинами у терміни сплати всіх чергових лізингових платежів. Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 (трьом) місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання ОСОБА_2. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання ОСОБА_2, подальші платежі - через кожні 3 (три) місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів» (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 3.4.3. Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Згідно із п. 3.5. Договору, Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору, Відповідач повинен був сплатити черговий лізинговий платіж № 15 в сумі 15 544,59 грн. - не пізніше 19.04.2014 року, № 16 в сумі 15 298,41 грн. - не пізніше 19.07.2014 року, № 17 в сумі 15 052,23 грн. - не пізніше 19.10.2014 року, № 18 в сумі 14 806,04 грн. - не пізніше 19.01.2015 року, № 19 в сумі 14 559,86 грн. - не пізніше 19.04.2015 року та №20 в сумі 14 313,68 грн. - не пізніше 19.07.2015 року (а.с 27).

Відповідно до Додатку № 4 до Договору, Відповідач повинен був сплатити черговий лізинговий платіж № 15 в сумі 12 538,99 грн. - не пізніше 05.05.2014 року, № 16 в сумі 12 340,41 грн. - не пізніше 05.08.2014 року, № 17 в сумі 12 141,83 грн. - не пізніше 05.11.2014 року, № 18 в сумі 11943,24 грн. - не пізніше 05.02.2015 року, № 19 в сумі 11 744,66 грн. - не пізніше 05.05.2015 року та № 20 в сумі 11 546,08 грн. - не пізніше 05.08.2015 року (а.с. 29).

Відповідно до Додатку № 6 до Договору, Відповідач повинен був сплатити черговий лізинговий платіж № 15 в сумі 25 838,77 грн. - не пізніше 05.05.2014 року, № 16 в сумі 25 429,56 грн. - не пізніше 05.08.2014 року, № 17 в сумі 25 020,35 грн. - не пізніше 05.11.2014 року, № 18 в сумі 24 611,13 грн. - не пізніше 05.02.2015 року, № 19 в сумі 24 201,92 грн. - не пізніше 05.05.2015 року та № 20 в сумі 23 792,71 грн. - не пізніше 05.08.2015 року (а.с. 31).

Таким чином, станом на 17 червня 2016 року, Лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання за Договором перед Лізингодавцем та не сплатив чергові лізингові платежі №№ 15, 16, 17, 18, 19 та 20, загальна сума заборгованості за якими склала 310 724,46 грн.

Пункт п. 8.1. Договору передбачає, що Договір діє до закінчення строку лізингу, зазначеного у Додатках до Договору «Найменування, кількість, ціна та вартість Предмета лізингу», та виконання Сторонами всіх зобов'язань за ним.

Відповідно до Додатків «Найменування, кількість, ціна та вартість Предмета лізингу», строк лізингу за Договором становить 5 (п'ять) років.

Згідно із п. 7.1. Договору, за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.7. Договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Згідно розрахунку заборгованості, Позивачем нараховано пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання Відповідачем, розмір якої становить 209 675,75 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

У зв'язку з тим, що Відповідач не виконав взяті на себе Договором грошові зобов'язання, на суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні витрати за період з травня 2014 року по травень 2016 року у розмірі 133 363,30 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 22.04.2014 по 16.06.2016 у розмірі 14 119,37 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Розглянувши матеріали додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність у їх задоволенні частково з таких підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст.599 Цивільного України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а саме передав відповідачу в користування предмети лізингу, що підтверджується ОСОБА_2 пройму - передачі майна, які підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Однак, відповідач належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів за договором 12-10-216 стз-фл/317 фінансового лізингу від 13.07.2010 не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 310 724,46 грн ., яка також визнається відповідачем.

Доказів сплати заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 310 724,46 грн ., відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 310 724,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 7.1. Договору, за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.7. Договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Згідно розрахунку заборгованості, Позивачем нараховано пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання Відповідачем, розмір якої становить 209 675,75 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Проте, суд звертає увагу на наступне.

У відзиві на позовну заву, відповідач посилається на те, що 03 грудня 2013 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» звернулось до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» Украгролізинг» з проханням перенести платежі які згідно графіків припадають на перше півріччя 2014 року та на друге півріччя 2014 року. Це було обумовлено тим, що підприємство в 2013 році постраждало від дії непереборної сили, вираженої в несприятливих погодних умовах, які призвели до пошкодження посівів сільськогосподарських культур, на що є відповідне підтвердження Торгово-промислової палати від 08.11.2013 року за № 2731/05-4. Значний матеріальний збиток, який підприємство отримало у 2013 році призвів до неможливості підприємством своєчасно виконувати свої зобов'язання по сплаті платежів, які припадали на перше півріччя 2014 року і тому виникла необхідність перенести строки погашення платежів на друге півріччя 2014 року.

До виникнення труднощів на підприємстві ПСП «КОЛОС» своєчасно і в повному обсязі сплачували платежі згідно графіків і зібравши новий врожай вже у 2014 році ПСП «КОЛОС» продовжило б сплату платежів, однак обставини склалися проти ПСП «КОЛОС».

Так у 2014 року розпочались бойові дії на території Луганської та Донецької області, внаслідок чого підприємство потрапило, ще в більш скрутне фінансове становище.

Постійні обстріли, перебої в постачанні електроенергії, сировини, призвели до зупинки роботи підприємства, в господарстві була зруйнована інфраструктура, сільськогосподарська техніка, знищено 62% посівів сільськогосподарських культур. Це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань за договором. Підприємства в зоні бойових дій не можуть своєчасно і в повному обсязі вносити платежі. У регіоні не працюють відділення банків, не працює пошта, мобільний і телефонний зв'язок працює з перебоями.

Активні бойові дії, що проводилися в районі Луганського міжнародного аеропорту, у населених пунктах Новоганнівка, Комісарівка, Красне, Катеринівка, Новосвітлівка, Тернове, Хрящувате призвели до загибелі посівів сільськогосподарських культур господарства на площі 983 га. Площа посівів у зоні бойових дій по господарству складала - 1573 га.

З 1 липня 2014 підприємству необхідно було почати збирання ранніх зернових культур. Але через тривалість бойових дій було дуже складно, а в деяких випадках було практично неможливо здійснити своєчасне збирання врожаю. Підприємству вдалося зібрати 211 га озимої пшениці, 62 га ярого ячменю. Внаслідок того, що підприємство не провело всі необхідні агротехнічні заходи щодо обробки посівів від хвороб і шкідників, врожай зерна був отриманий в невеликій кількості та низької якості. На підприємстві у зоні бойових дій на землях, прилеглих до окупованої території, згоріло 462 га озимої пшениці, 42 га ярого ячменю. Поля пізніх зернових і технічних культур (соняшник, кукурудза) у господарстві, -постійно піддавалися мінометним обстрілам, обстрілам з установок град, ураган, смерч, гаубиць. Посіви були повністю пошкоджені вибухами снарядів і витоптані гусеницями танків, колесами БТРів, і іншими самохідними артилерійськими установками, земля була вкрита воронками після обстрілів, все це призвело до загибелі посівів соняшнику на площі - 61 га, кукурудзи на площі - 418 га. Частково збереглися посіви соняшнику на площі - 79 га, посіви сорго - 56 га, посіви кукурудзи - 182 га Проте підприємство не в змозі було здійснити збирання врожаю пізніх зернових культур, оскільки поля були заміновані. На самих полях знаходиться безліч боєприпасів, снарядів, протипіхотних мін, і безліч інших знарядь які несуть загрозу для життя і здоров'я людей. Крім того вся сільськогосподарська техніка підприємства та інфраструктура були зруйновані.

У судовому засіданні 01.09.2016 відповідачем надано суду засвідчені копії висновку Луганської Торгово-промислової палати №25.12-650 від 01.07.2014 та сертифікату Торгово-промислової палати України №1578 від 17.11.2014 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Із змісту висновку Луганської регіональної Торгово-промислової палати №25.12-650 від 01.07.2014 вбачається, що Луганська регіональна Торгово-промислова палата вважає можливим факт дії для ПСП "КОЛОС" за договором №12-10-216 стз-фл/317 укладеному з Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" с 22 травня 2014 року, обставини непереборної сили, які виникли в результаті проведення на території Луганської та Донецької областей згідно указу в.о. Президента України ОСОБА_4 від 14.04.2014 №405/2014 антитерористичної операції силами Національної гвардії, зведення блокпостів на автомобільних дорогах населених пунктів Луганської та Донецької областей, які контролюються озброєними угрупуваннями, фактичного проведення бойових дій поблизу угідь підприємства ПСП "КОЛОС", що об'єктивно перешкоджає ПСП "КОЛОС" виконувати свої обов'язки за договором №12-10-216 стз-фл/317 належним чином.

У зв'язку з неможливістю на момент видачі даного висновку встановити строк закінчення дії обставин непереборної сили, ПСП "КОЛОС" зобов'язано протягом 5-ти робочих днів, з моменту їх закінчення письмово повідомити Луганську РТПП та ВАТ "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ".

Із змісту сертифіката №1578 від 17.11.2014 вбачається, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що спричинили пошкодження та загибель сільськогосподарських культур, зокрема: посівів озимої пшениці на площі 462 Га, посівів ярового ячменя на площі 42 Га, посівів кукурудзи на площі 418 Га, посівів соняшника на площі 61 Га, на сільськогосподарських площах ПСП "КОЛОС" у Краснодонському районі Луганської області станом на 14 жовтня 2014 року. На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

З огляду на матеріали справи, листом від 04.07.2014 р. № 63 відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014.

Таким чином, тривалість АТО на сході країни, що зазначена у якості причини виникнення форс-мажорних обставин у висновку Луганської регіональної торгово-промислової палати та сертифікаті ТПП України, закріплена на законодавчому рівні та її закінчення має бути визначено відповідним Указом Президента України, який на даний момент відсутній.

Суд вказує, що Висновок та Сертифікат засвідчує зв'язок між наявністю АТО на спірній території та неможливістю виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, оскільки проведення АТО триває, тобто обставини не припинили свої дії.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування пені за порушення зобов'язання за договором від 13.07.2010 №12-10-216 стз-фл/317 фінансового лізингу у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується висновком Луганської Торгово-промислової палати №25.12-650 від 01.07.2014 та сертифікатом №1578 від 17.11.2014 Торгово-промислової палати України.

Таким чином, у задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 209 675,75 грн. слід відмовити.

Суд не приймає заперечення позивача з посиланням на п. 3.5 договору, оскільки умови даного пункту договору розповсюджуються на основну заборгованість, а не на штрафні санкції за невиконання умов договору.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні витрати за період з травня 2014 року по травень 2016 року у розмірі 133 363,30 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 22.04.2014 по 16.06.2016 у розмірі 14 119,37 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно з п. 1.10. постанови Пленуму за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Згідно з позиції Верховного суду України, висловленої в постановах від 08.11.2010р. №3-12гс10 та від 15.11.2010р. №3-11гс10 правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних від простроченої суми не є штрафними санкціями.

Крім того, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальністю боржника за прострочення грошового зобов'язання , оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, як визначено в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14.

Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності. Тому, посилання відповідача на неможливість виконання грошового зобов'язання та відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, наведений в позовній заяві, судом встановлено, що при розрахунку 3% річних позивачем зроблено деякі арифметичні помилки.

Перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних, судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних у сумі 14 108,91 грн. В решті слід відмовити.

Позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення інфляційні витрати у сумі 133 363,30 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу розподілу решти судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1,5 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги.

Таким чином наразі існує необхідність повернення Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" судового збору в сумі 1 грн 56 коп., який у відповідності до приписів Закону України В«Про судовий збірВ» може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" до Приватного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС" 94455, Луганська область, Сорокинський район, с. Комісарівка, код 30764092, на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16А, код 30401456, заборгованість за договором № 12-10-216 стз-фл/317 від 13.07.2010 фінансового лізингу за лізинговими платежами у розмірі 310 724 грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 14 108 грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 133 363 грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6872 грн. 95 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2016

Суддя А.В. Секірський