Постанова

від 16.01.2012 по справі 40/354

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2012 № 40/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 107" Голосіївського району"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011

у справі № 40/354 (ОСОБА_2

за позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

до Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 107" Голосіївського району"

про стягнення заборгованності за спожиту теплову енергію 76328,80 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. у справі № 40/354 задоволений позов ПАТ „КиївенергоВ» до КП «ЖЕО 107» про стягнення 76 328,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить його скасувати.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи,01.08.2009 сторонами укладено договір № 1532303 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами кого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднання теплового навантаження, в свою чергу відповідач зобов'язався здійснювати оплату з отриманих послуг відповідно діючих тарифів.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що за період з 01.08.09 по 01.09.11 виникла заборгованість в розмірі 53 141,53 грн., крім того, за неналежне виконання зобов'язань за договором, відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що сума боргу є доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач звертає увагу на те, що він є лише посередником між безпосередніми споживачами послуг-мешканцями будинку. Він не є належним відповідачем і не зобов'язано відшкодовувати різницю у тарифів, яку позивач видає як заборгованість, але повинна компенсуватись позивачеві за рахунок бюджетних коштів, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет 2009-2010». Господарський суд безпідставно не прийняв клопотання відповідача про зупинення провадження в зв'язку з розглядом адміністративним судом справи № 2а-1888/10.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пункт 2.3.5 договору, містить обов'язок відповідача прийняти всіх заходів (в т.ч. примусових) для своєчасного надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ від мешканців за спожиті послуги. Матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем мір щодо повноти та своєчасності сплати послуг з опалення та гарячої води мешканцями будинків.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи відсутність у позивача договірних взаємовідносин з безпосередніми споживачами послуг - фізичними особами, зобов'язання здійснити оплату послуг покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що розглядаючи дану справу, у суду не має можливості врахувати фактори на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, а саме: невиконання Закону Про державний бюджет в частині відшкодування позивачеві різниці у тарифах, що виключає стягнення коштів з відповідача, оскільки не стосується предмету позову.

Посилання відповідача на безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження не є обґрунтованим з огляду на наступне.

Як зазначено в п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів, за частиною першою ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки розпорядження КМДА щодо встановлення тарифів не визнані такими що є недійсними/незаконними з моменту їх прийняття, перерахунок різниці для зменшення суми боргу є неможливим.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу КП «ЖЕО 107» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 40/354 від 24.11.2011 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

ОСОБА_1

23.01.12 (відправлено)