Ухвала

від 24.10.2016 по справі 22/57 

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

24.10.16 Справа № 22/57

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.10.2016р. № 22/57 (вх. № апеляційного суду 01-05/4956/16 від 20.10.2016 р.)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 29.09.2016р.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум»,

м. Сокаль, Львівська область

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної

виконавчої служби України

у справі № 22/57 (суддя - Ділай У.І.)

стягувач Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», м. Київ

Боржник 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Донснаб-Захід»,

м. Сокаль, Львівська область

Боржник 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум»,

м. Сокаль, Львівська область

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Львівської від 29.09.2016 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум", задоволено. Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України: закінчити виконавче провадження стосовно ТзОВ «Гранум»; зняти арешти з майна ТзОВ «Гранум» (виключити з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження №4717435, №471760, №4712229, №4711227, №4710908); передати виконавчий документ голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) ОСОБА_2 для виконання ним подальших дій, спрямованих на погашення кредиторських вимог.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не погодившись із винесеною, ухвалою подав апеляційну скаргу від 12.10.2016р. № 22/57 (вх. № апеляційного суду 01-05/4956/16 від 20.10.2016 р.), в якій просить, зокрема, ухвалу господарського суду Львівської області від 29.09.2016р. у справі № 22/57 скасувати.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст апеляційної скарги, зазначено, що до неї додаються докази сплати судового збору і надіслання апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Як вбачається з поданої Скаржником апеляційної скарги, ним не дотримано вимог ст. 94 ГПК України та не подано доказів надіслання апеляційної скарги іншій стороні у справі, про що свідчить акт господарського суду Львівської області від 17.10.2016р.

Пунктом 2 частини 1 статті 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Крім цього, при вивченні матеріалів апеляційної скарги, судова колегія встановила, що Апелянт, покликаючись на норми Закону України «Про судовий збір» просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

У відповідності до вимог ст. 8 Закону України В«Про судовий збірВ» , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" наголошується на тому, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Відтак, відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони , яка звертається з відповідним клопотанням.

Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.

Підставою для відстрочення сплати судового збору Скаржник вказує на те, що Міністерство юстиції України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.

Згідно вимог ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).

В даному випадку Апелянтом не подано жодного доказу в обгрунтування неможливості сплати судового збору, який би міг бути оцінений судом при вирішенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

В апеляційній скарзі зазначено лише про фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Дане твердження не обгрунтовано жодним доказом, а тому має лише інформаційний характер і не може слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки не відповідає вимогам ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р.

Пунктом 3 частини 1 статті 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК України, зокрема з посиланням на пункт 3 частини першої статті 97 ГПК України.

За викладених обставин та приймаючи до уваги невідповідність апеляційної скарги вимогам розділу ХІІ ГПК України, суд вважає за необхідне повернути її Скаржнику без розгляду.

Крім цього, судова колегія зазначає, що згідно ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини, сторона має право повторно подати апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 86, 93, 94, п.2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.10.2016р. № 22/57 (вх. № апеляційного суду 01-05/4956/16 від 20.10.2016 р.) з доданими до неї документами всього на 7 арк.та конверт повернути Скаржнику без розгляду.

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Судді Гриців В.М.

ОСОБА_1