Постанова

від 06.10.2016 по справі 808/2414/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року о 18 год. 09 хв.Справа № 808/2414/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проект землеустрою, який подавався відповідачу, було погоджено відділом Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області про що складено висновок від 19.10.2015. Зазначив, що наявність висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчить про відповідність даного проекту вимогам законодавства, а дії відповідача щодо відмови позивачу у затвердженні проекту з підстав відсутності детального плану території є протиправними та необґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових заперечення (вх. 28722 від 06.10.2016). В обґрунтування заперечень зазначає, що у наданому позивачем проекті землеустрою запроектовано відведення земельної ділянки з видом угідь - землі під сільськогосподарськими, під господарськими будівлями і дворами, що в свою чергу передбачає будівництво. Вважає, що детальний план території та план зонування території є містобудівною документацією, яка повинна використовуватись в силу ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши докази, надані сторонами, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, судом встановлено таке.

Наказом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 20.03.2015 №8-621/15-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами). Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,6000 га. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а.с.22).

Позивачем замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.23).

Позивач звертався до відповідача з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Однак, у затвердженні такого проекту позивачу неодноразово було відмовлено (а.с.10-16).

Зокрема, у листі від 15.04.2016 №Х-2401-1959/6-16 відповідач зазначає, що: "Проектом землеустрою запроектовано земельну ділянку з видом угідь - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, що в свою чергу передбачає будівництво.

Дана підгрупа включає землі, зайняті тваринницькими фермами, тракторними станціями, літніми таборами, забудовані іншими будівлями і дворами сільськогосподарського призначення (додаток 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру).

Частиною третьою ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що набула чинності з 01.01.2015, заборонена передача у власність чи в користування земельних ділянок для містобудівних потреб у разі відсутності затвердженого детального плану території. При цьому, термін "містобудівні потреби" в контексті зазначеної статті розглядається як цільове призначення земельної ділянки, що передбачає її забудову" (а.с.16).

Позивач з діями відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою не погодився та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання суб'єктом владних повноважень вказаних критеріїв при вчиненні дій та прийнятті рішень.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частина 1 ст. 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства погоджено Управлінням Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області (а.с.35).

В спірному випадку відповідач, отримавши погоджений проект землеустрою, відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність.

Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою відповідач зазначив, що для надання дозволу на передачу земельної ділянки у власність відсутній затверджений детальний план території. При цьому відповідач покликається на ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З приводу такої підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою, суд зазначає, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно ч. 3 ст. 24 Закону № 3038-VI, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

З положення зазначеної статті вбачається, що визначальним для застосування Закону № 3038-VI та вирішення питання про наявність заборони на передачу земельних ділянок у власність є факт надання їх саме для містобудівних потреб.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, а не для містобудівних потреб.

Разом з тим суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що на вказаній земельній ділянці є будь-яка забудова, або позивач планує здійснювати забудову земельної ділянки.

А відтак, в ході розгляду справи не здобуто будь-яких доказів, які можуть свідчити про намір позивача використовувати земельну ділянку для містобудівних потреб.

На підставі вищезазначеного, суд робить висновок, що дії відповідача щодо відмови позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 1,6 га із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області не ґрунтуються на законних вимогах та суперечать положенням чинного законодавства, а відтак такі дії слід визнати протиправними.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження вказаного проекту землеустрою, суд зазначає, що вказана вимога до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (оскільки за результатами розгляду поданого клопотання та проекту землеустрою може прийняти рішення про його затвердження чи про відмову у передачі земельної ділянки у власність), то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень та зобов'язувати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області прийняти рішення саме про затвердження проекту землеустрою.

За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються позивачу відповідно до задоволених вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова