Постанова

від 26.10.2016 по справі 925/40/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 925/40/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Кононенка В.А.,

відповідача - Махаринець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016

у справі № 925/40/16 господарського суду Черкаської області

за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ"

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "РСТ" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір про постачання електричної енергії до нежитлового приміщення магазину "Обнова", розташованого по бульвару Шевченка, 398 у м. Черкаси із дня набрання чинності рішенням суду без подання позивачем документів, що визначені п. 5.4. Правил користування електричною енергією для об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше, для новозбудованих або реконструйованих електроустановок, документів, подання яких передбачено п. 5.4. Правил користування електричною енергією за наявності чи за необхідності, а також без подання позивачем будь-яких інших документів, що не передбачені п. 5.4. Правил користування електричною енергією.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.05.2016 (суддя Грачов В.М.) позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Черкасиобленерго" укласти з Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "РСТ" договір про постачання електричної енергії на основі типового договору згідно додатка № 3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, щодо нежилого приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 398. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Пашкіна С.А. - головуючий, судді Чорна Л.В., Кропивна Л.В.) вказане рішення господарського суду від 23.05.2016 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 02.08.2016, а рішення господарського суду першої інстанції від 23.05.2016 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги 179, 184, 275 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику". Так, скаржник зазначає про те, що в даному випадку господарським судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено про неможливість укладення договору про постачання електричної енергії у зв'язку з наявністю у відповідача договору з попереднім власником.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного господарського суду від 02.08.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, відповідач зазначив про те, що укладення договору з позивачем буде здійснено після розірвання договору з попереднім власником. Крім того, на думку відповідача, позивачем не було подано йому повного пакету документів необхідних для укладення договору про постачання електричної енергії.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 06.03.2006 ВАТ "Черкасиобленерго" в особі свого відокремленого структурного підрозділу - Черкаського міського району електричних мереж як постачальником укладено з приватним підприємцем ОСОБА_4 як споживачем типовий договір № 4162 про постачання електричної енергії на об'єкт споживача - магазин по бульвару Шевченка, 398 у м. Черкаси із приєднаною потужністю 10 кВт;

- рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2014 у справі № 711/9578/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21.04.2015 і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2015, задоволено позов Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ", витребувано на його користь у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 нежитлове приміщення магазину "Обнова" (приміщення з №№ 3-1 по №№ 3-15), А-9, А`-І, площею 590,2 м 2 , розташоване за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 398; зобов'язано останніх передати вказане приміщення позивачу та визнано за позивачем право власності на це нежитлове приміщення;

- відповідно до Витягу № 38439393 від 03.06.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 22.05.2015 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2014 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення магазину "Обнова", розташованого за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 398, за Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "РСТ";

- 09.10.2015, 11.01.2016 та 10.03.2016 позивач звертався до відповідача з письмовими заявами про укладення з ним договору про постачання електричної енергії на об'єкт позивача - магазин "Обнова" по бульвару Шевченка, 398 у м. Черкаси;

- відповідно до відповідей відповідача від 03.12.2015, 30.12.2015 і 06.01.2016 на наведені заяви позивача та на інші звернення позивача протягом листопада-грудня 2015 року, відповідач зазначив про те, що укладення договору про постачання електричної енергії на об'єкт позивача буде здійснено після припинення дії договору з попереднім споживачем ПП ОСОБА_4 з 01.01.2016 та за умови дотримання позивачем вимог п. 5 Правил користування електричною енергією, будь-які претензії позивача щодо неправомірного зволікання в укладенні договору відповідач вважав безпідставними;

- листом від 30.11.2015 відповідач звернувся до ПП ОСОБА_4 з пропозицією припинити дію договору № 4162 від 06.03.2006 з 01.01.2016. У разі наявності заперечень пропонувалось надати повідомлення про це з наданням відповідних підтверджуючих документів;

- у відповідь на лист позивача від 30.11.2015 ПП ОСОБА_4 подала 17.12.2015 письмове заперечення щодо припинення чи розірвання договору № 4162 від 06.03.2006 до остаточного вирішення по суті цивільних і кримінальних справ щодо визнання права власності на приміщення магазину "Обнова".

Предметом спору у справі є вимога позивача до відповідача про зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії споживачу, оскільки, на думку позивача, відповідач безпідставно та необґрунтовано зволікає з укладенням такого договору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу не надано права відмови в укладенні договору про постачання електроенергії зі споживачем електроенергії, оскільки укладення таких договорів є обов'язковим на підставі закону.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанцій про часткове задоволення позову та відмовляючи у задоволення позову в повному обсязі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладення договору про постачання електричної енергії з позивачем по об'єкту за адресою: м. Черкаси, вул. Шевченка, 398 (магазин "Обнова") може бути здійснено після розірвання договору з попереднім власником та у відповідності до вимог законодавства про електроенергетику.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не погоджується з висновками, викладеними в постанові господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке:

Порядок укладення договорів визначений у ст.ст. 179-188 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів , зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією , зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 ГК України.

Так, відповідно до ч. 3 вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як встановлено господарськими судами, позивач неодноразово протягом жовтня 2015 року - березня 2016 року звертався до позивача з пропозицією укласти договір на постачання електричної енергії та надавав у цьому зв'язку докази, що підтверджують його право власності на відповідний об'єкт.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається .

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів , які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу .

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику", який також регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Згідно з ч. 6 ст. 24 та ст. 26 вказаного Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії .

Отже, за наявності такої відмови споживач вправі звернутися до господарського суду із позовною заявою про спонукання відповідного енергопостачальника до укладення договору на постачання електричної енергії.

Господарськими судами встановлено, що відповідач повідомляв позивача про те, що укладення договору про постачання електричної енергії на об'єкт позивача буде здійснено після припинення дії договору з попереднім споживачем ПП ОСОБА_4 з 01.01.2016. При цьому, після 01.01.2016 такий договір також не був укладений.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.

Пунктом 1.13 Правил користування електричною енергією передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з п. 1.6 вказаних Правил договір про постачання електричної енергії укладається на основі типового договору (додаток 3) постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом

Пунктом 5.1 цих Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п. 5.2 Правил користування електричною енергією).

Згідно з п. 5.3 вказаних Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 цих Правил.

Пунктом 5.4 Правил користування електричною енергією визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи. Ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що подання документів, що передбачені підпунктами 2-4, 6, 10-12 пункту 5.4 Правил, є необхідним лише для об'єктів, що вводяться в експлуатацію вперше, тоді нежитлове приміщення - магазин по бульвару Шевченка, 398 у м. Черкаси по вул. Шевченка, 120 у м. Львові не є новоствореним.

За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача не узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює спірні відносини, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом спонукання відповідача до укладення договору з позивачем на постачання електричної енергії, виходячи із приписів чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 179 ГК України. Зазначеною нормою регламентовані основні засади укладення публічних договорів. За визначенням ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Отже, кваліфікуючою ознакою публічного договору у сфері господарської діяльності є те, що зобов'язаний укласти договір суб'єкт господарювання здійснює діяльність, пов'язану, зокрема, з енергопостачанням, наданням послуг, перевезенням тощо.

Враховуючи приписи п 1.6 Правил, який встановлює обов'язок постачальника електричної енергії укласти договір про постачання електричної енергії з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії, на основі типового договору, зміст якого викладений в додатку 3 до цих Правил, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність договору з попереднім власником об'єкта електропостачання не може бути перешкодою для укладення договору з новим споживачем, який ініціював укладення відповідного договору.

В свою чергу господарський суд апеляційної інстанції наведені вище приписи законодавства та фактичні обставини справи не врахував, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову у задоволенні позову в силу неправильного застосування наведених вище норм матеріального права .

У той же час, з огляду на наведене, рішення місцевого господарського суду у даній справі є законними та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі № 925/40/16 скасувати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.05.2016 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285; ідентифікаційний код 22800735) на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "РСТ" (18009, м. Черкаси, вул. Золотоніська, 2, ідентифікаційний код 30284345) 1 653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко