Рішення

від 20.10.2016 по справі 911/2693/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа № 911/2693/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

про розірвання договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Шоколадниця-УкраїнаВ»

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про визнання недійсним п. 8 Таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю

За участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 (дов. №01-22/7-8 від 04.01.2016);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 (керівник, витяг з ЄДРПОУ); ОСОБА_3 (дов. б/н від 12.09.2016)

від третьої особи ОСОБА_4 (дов. б/н від 04.10.2016).

Обставини справи:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач за первісним позовом / відповідач за зустрічним позовом) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (далі - відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом) про розірвання договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом уклав договір суборенди, що в свою чергу підставою для розірвання договору на підставі п. 6.4.4 договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі № 911/2693/16, розгляд справи призначено на 22.09.2016.

14.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшов супровідний лист №35-22/1-414 від 13.09.2016 (18762/16) з долученими до нього документами.

20.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву №474 (вх. №19340/16), згідно якого заперечував проти задоволення позову, зазначаючи при цьому, що ним виконуються умови договору в повному обсязі, сплачуються всі рахунки, що виставляє балансоутримувач.

20.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшов супровідний лист №476 (вх. №19341/16) з долученими до нього документами.

20.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від ТОВ «Аеро Ресторантс» надійшло клопотання №473 (вх. №19342/16), згідно якого просив залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна».

21.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від ТОВ «Аеро Ресторантс» (позивач за зустрічним позовом / відповідач за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (відповідач за зустрічним позовом / позивач за первісним позовом) про визнання недійсним п. 8 Таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 8 Таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 не відповідає вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, що в свою чергу є підставою визнання зазначеного пункту недійсним в силу вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2016 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 06.10.2016.

22.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача за зустрічним позовом відповідача за первісним позовом надійшла заява про зміну підстав зустрічного позову №478 від 22.09.2016 (вх. №19514/16) та заява про зміну предмету зустрічного позову №477 від 22.09.2016 (вх. №19515/16).

Зазначені заяви про зміну підстав та предмету зустрічного позову не приймаються судом до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до абз. 6 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене та оскільки позивач за зустрічним позовом, шляхом подання хоча і двох окремих заяв про зміну предмету зустрічного позову та про зміну підстав зустрічного позову, але спрямував свої дії на одночасну зміну і предмету, і підстав зустрічної позовної заяви, що є неприпустимим в силу вимог ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про зміну підстав зустрічного позову №478 від 22.09.2016 (вх. №19514/16) та заяви про зміну предмету зустрічного позову №477 від 22.09.2016 (вх. №19515/16).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2016 розгляд справи відкладено на 06.10.2016, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна».

03.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №35-22/1-448 від 30.09.2016 (вх. №20266/16), згідно якого відповідач за зустрічним позовом не погодився з зустрічними позовними вимогами та просив відмовити в їх задоволенні.

06.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли пояснення до зустрічної позовної заяви №491-10-16 від 05.10.2016 (вх. №20615/16).

06.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли пояснення (вх. №20614/16), згідно яких третя особа заперечує проти задоволення первісного позову та повністю підтримує зустрічні позовні вимоги.

В судовому засіданні 06.10.2016 оголошено перерву до 20.10.2016.

11.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшли заперечення №35-22/1-469 від 10.10.2016 (вх. №21190/16).

20.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли пояснення до зустрічної позовної заяви №494-10-16 від 19.10.2016 (вх. №21895/16).

У судовому засіданні 20.10.2016 представник ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підтримав первісні позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі, крім того заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник ТОВ «Аеро Ресторантс» та представник ТОВ «Шоколадниця-Україна» заперечували проти задоволення первісного позову та просили задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_5 УкраїнаВ» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю В«Аеро РесторантсВ» ) (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1614, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу В« DВ» загальною площею 20,0кв.м (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу В« DВ» (інв..№47578) загальною площею 107850,5кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі обєктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства В«Міжнародний аеропорт В«БориспільВ» (балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Договір оренди).

Вказане майно передане орендодавцем орендарю по акту приймання-передавання орендованого майна від 06.02.2015.

Відповідно до пункту 5.10 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання Майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі Майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Згідно пункту 5.18 Договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання Договору, звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 6.3 Договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує термін дії Договору оренди, а факт передачі майна в суборенду оформлюється шляхом укладення відповідного правочину в письмовій формі що і Договір.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 до 30.07.2024 включно.

На виконання п. 5.18 договору оренди №1614 від 31.07.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (орендар) 20.04.2015 укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29.

За умовами підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Договору на відшкодування витрат балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці 1 цього договору, а саме: забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, вода холодна (з податком на воду), вода гаряча (з податком на воду), вода стічна, оплата за які визначена в залежності від орендованої площі або за показниками приладів обліку).

Пунктом 8 цієї таблиці 1 передбачено, що балансоутримувач також надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому Майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць).

Відповідно до п. 2.2.3 спірного договору щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки, акт приймання-здачі виконаних робіт та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 Договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Згідно п. 6.1 договору договір про відшкодування витрат набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 №1614 або з моменту укладання Договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024.

Підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 Договору про відшкодування витрат сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у випадку передачі майна в суборенду.

Згідно п. 8.4 спірного договору у разі передачі майна в суборенду, орендар повинен узгодити договір суборенди з балансоутримувачем. У випадку передачі майна в суборенду, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладається між балансоутримувачем та суборендарем.

Крім того, судом встановлено, що 25.03.2015 між ТОВ В«Аеро РесторантсВ» (орендар) і ТОВ В«Шоколадниця-УкраїнаВ» (суборендар) укладено договір суборенди №1614/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу В« DВ» загальною площею 20,0кв.м (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу В« DВ» (інв..№47578) загальною площею 107850,5кв.м, що перебуває на балансі державного підприємства В«Міжнародний аеропорт В«БориспільВ» (балансоутримувач) і знаходиться в орендному користуванні орендаря відповідно до Договору оренди №1614 від 31.07.2014, з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Договір суборенди).

Строк дії Договору суборенди згідно пункту 10.1 встановлений до 31.12.2015.

Згідно п. 10.4 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов та/або у випадку продовження договору оренди між орендодавцем і орендарем (Договір оренди №1614 від 31.07.2014) після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.10 Договору суборенди передбачено, що суборендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод з постачальниками послуг. Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними розрахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної суборендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих суборендареві.

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 03.06.2015 ТОВ В«Аеро РесторантсВ» передало, а ТОВ В«Шоколадниця-УкраїнаВ» прийняло вказане у Договорі суборенди майно загальною площею 20,0кв.м.

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 05.06.2015 ТОВ В«Шоколадниця-УкраїнаВ» передало із строкового платного користування, а ТОВ В«Аеро РесторантсВ» прийняло частину майна загальною площею 1,00кв.м.

Докази надання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області згоди на передачу орендованого ТОВ В«Аеро РесторантсВ» майна (повністю чи частково) в суборенду, як то передбачено пунктом 6.3 Договору оренди, відсутні.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом виконує умови договору, зокрема, сплачує виставлені позивачем за первісним позовом рахунки на оплату наданих за договором послуг щодо відшкодування витрат балансоутримувача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 та платіжними дорученнями про оплату зазначених послуг.

Звертаючись з позовними вимогами про розірвання договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, первісний позивач зазначив, що підставою такого розірвання є саме укладення договору суборенди між ТОВ «Аеро Ресторантс» та ТОВ «Шоколадниця-Україна», а тому, у зв'язку з тим, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» має на меті укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача безпосередньо з суборендарем, просить розірвати спірний договір.

В своїх заперечення на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом зазначив, що ним щомісячно сплачуються рахунки-фактури, які виставляються ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», крім того відповідно до наданих актів здачі-прийняття виконаних послуг згідно договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 відсутні будь-які претензії з боку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з приводу оплати зазначених послуг.

Крім того, ТОВ «Аеро Ресторантс» зазначило, що згідно договору суборенди ним було передано в суборенду на майно визначене договором №02.5-14/1-29 від 20.04.2015, а частина спірного приміщення.

Відтак, на думку відповідача за первісним позовом, з його боку відсутні порушення умов договору, що могли б бути підставою розірвання спірного договору.

Предметом первісного позову є вимоги позивача за первісним позовом про розірвання договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом згоди щодо розірвання Договору на відшкодування витрат не досягли, що підтверджується листом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» №01.22-1749 від 27.05.2016 та листом ТОВ «Аеро Ресторантс» №408-06-16 від 17.06.2016, а тому позивач звернувся із цим позовом у господарський суд.

Крім того, судом встановлено, що спірний договір був укладений саме на виконання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1614 від 31.07.2014.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів особи, а також суб'єкта господарювання судом передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, а тому суд може застосувати інші способи захисту. За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що спірний договір №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 укладений на виконання п. 5.18 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1614 від 31.07.2014 з метою компенсації витрат балансоутримувача, а також оскільки у випадку розірвання спірного договору право ДП МА В«БориспільВ» на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю не буде захищене, а позивач навпаки позбавиться права на отримання будь-якого відшкодування своїх витрат на утримання орендованого майна, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено в встановленому порядку істотного порушення умов договору та не доведено, що розірвання спірного договору призведе до поновлення порушенного права позивача за первісним позовом.

Натомість, в разі розірвання зазначеного договору ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» може бути позбавлений права на отримання відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення, відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

При цьому судом враховано, що згідно пункту 6.4.4 Договору на відшкодування витрат передбачено можливість, а не обов'язок його розірвання у разі передачі майна в суборенду.

Крім того, під час розгляду справи №911/2693/16 відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічним позовом до ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання недійсним п. 8 Таблиці №1 п.п 1.1.1 п. 1.1 спірного договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015.

В обґрунтування зазначених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначив, що п. 8 Таблиці №1 не відповідає вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8 Таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, зокрема, підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування. За зазначену послугу передбачена щомісячна плата в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності орендаря на орендованій площі.

Пунктом 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 передбачено, що витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що зміст п. 8 таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 суперечить вимогам методики щодо визначення розміру відшкодувань на утримання орендованого майна.

Крім того, судом враховано, що послуга визначена п. 8 таблиці № 1, а саме підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, не є витратами балансоутримувача на утримання саме спірного приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене, те, що послуга, зазначена в п. 8 таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 не є витратами балансоутримувача на утримання приміщення переданого в оренду та те, що визначений порядок нарахування місячної плати не відповідає п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) про визнання недійсним п. 8 Таблиці №1 п.п 1.1.1 п. 1.1 спірного договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним п. 8 таблиці №1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29 від 20.04.2015.

4. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; ідентифікаційний код: 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1; ідентифікаційний код: 37222400) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 26.10.2016

Суддя В.М. Антонова