Постанова

від 01.06.2017 по справі 911/2693/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року Справа № 911/2693/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Бондар С.В.,

Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року у справі № 911/2693/16 за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна", про розірвання договору, та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання договору частково недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про розірвання договору від 20.04.2015 року №02.5-14/1-29 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у зв'язку з передачею орендованого майна в суборенду, що є підставою для розірвання договору у відповідності до його п. 6.4.4.

У свою чергу відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним п. 8 Таблиці №1 пп. 1.1.1 п. 1.1 договору №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у зв'язку з його суперечністю вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року, що є підставою визнання зазначеного пункту недійсним в силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2016 року (суддя Антонова В.М.) в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено та визнано недійсним п. 8 таблиці №1 пп. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29 від 20.04.2015 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року (судді: Пашкіна С.А., Жук Г.А., Сітайло Л.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, первісний позов задоволено та розірвано договір від 20.04.2015 року №02.5-14/1-29 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладений між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Аеро Ресторанс", а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року розгляд справи було відкладено на 23.05.2017 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2017 року було продовжено строк розгляду касаційної скарги на 15 днів та її розгляд відкладено на 01.06.2017 року.

Заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 31.07.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтер Аеро Україна" (орендар), яке в подальшому перейменовано на товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1614, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 20,0 м 2 (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу "D" (інв. №47578) загальною площею 107850,5 м 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Договір оренди).

Вказане майно передане орендодавцем орендарю по акту приймання-передавання орендованого майна від 06.02.2015 року.

Згідно з п.п. 3.1., 3.6 Договору оренди орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 року - суму в розмірі 14 068,58 грн. та перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.10 договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання Майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі Майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Згідно з п. 5.18 договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 6.3 договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує термін дії договору оренди, а факт передачі майна в суборенду оформлюється шляхом укладення відповідного правочину в письмовій формі що і договір.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 року до 30.07.2024 року включно.

На виконання п. 5.18 договору оренди між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та ТОВ "Аеро Ресторантс" (орендар) 20.04.2015 року укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-29, за умовами якого балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці 1 цього договору, а саме: забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, вода холодна (з податком на воду), вода гаряча (з податком на воду), вода стічна, оплата за які визначена в залежності від орендованої площі або за показниками приладів обліку.

Пунктом 8 цієї таблиці 1 передбачено, що балансоутримувач також надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому Майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць).

Відповідно до п. 2.2.3 спірного договору щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки, акт приймання-здачі виконаних робіт та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Згідно з п. 6.1 договору договір про відшкодування витрат набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 року №1614 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 року.

У пп. 6.4.4 п. 6.4 договору сторони погодили, що договір може бути розірвано в разі передачі майна в суборенду.

За п. 8.5. договору про відшкодування витрат зміни і доповнення до нього вносяться шляхом підписання додаткових угод до нього.

25.03.2015 року між ТОВ "Аеро Ресторантс" (орендар) і ТОВ "Шоколадниця-Україна" (суборендар) укладено договір суборенди №1614/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір суборенди), відповідно до умов якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 20,0 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу "D" (інв. №47578) загальною площею 107 850,5 кв.м, що перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Строк дії договору суборенди згідно з пунктом 10.1 встановлений до 31.12.2015 року включно та був продовжений сторонами до 31.12.2017 року згідно Додаткового договору №1.

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 03.06.2015 року ТОВ "Аеро Ресторантс" передало, а ТОВ "Шоколадниця - Україна" прийняло вказане у Договорі суборенди майно загальною площею 20,0 кв.м.

Згідно з акту приймання-передавання орендованого майна від 05.06.2015 року ТОВ "Шоколадниця - Україна" передало із строкового платного користування, а ТОВ "Аеро Ресторантс" прийняло частину майна загальною площею 1,00 кв.м.

У зв'язку з передачею майна в суборенду ТОВ "Шоколадниця-України", Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відповідно до п. 6.4.4. договору про відшкодування витрат балансоутримувача листом № 01.22-1749 від 27.05.2016 зверталось до ТОВ "Аеро Ресторантс" з пропозицією розірвати укладений між ними договір №02.5-14/1-34 від 20.04.2015 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, з метою можливості подальшого укладення такого договору безпосередньо із ТОВ "Шоколадниця-України".

Однак листом № 408-06-16 від 17.06.2016 року ТОВ "Аеро Ресторантс" відмовилось від розірвання договору.

Предметом даного судового розгляду за первісним позовом є вимога балансоутримувача державного майна до орендаря про розірвання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю на підставі п. 6.4.4. договору в зв'язку з передачею майна в суборенду, та зустрічна вимога орендаря про визнання недійсним п. 8 Таблиці № 1 пп 1.1.1 п. 1.1 цього договору у зв'язку з його невідповідністю вимогам п. 11 Методики.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спірний договір укладений на виконання п. 5.18 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 року №1614 з метою компенсації витрат балансоутримувача, а також у зв'язку з тим, що у випадку розірвання спірного договору право ДП МА "Бориспіль" на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю не буде захищене, а позивач навпаки позбавиться права на отримання будь-якого відшкодування своїх витрат на утримання орендованого майна, а тому позивачем за первісним позовом не доведено істотного порушення умов договору як і того, що розірвання спірного договору призведе до поновлення його порушеного права.

Водночас, в частині зустрічного позову місцевий господарський суд дійшов висновку, що порядок розрахунку витрат на утримання території, прилеглої до орендованого ТОВ "Аеро Ресторантс" майна, який визначений п. 8 таблиці № 1 пп. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат, суперечить вимогам Методики щодо визначення розміру відшкодувань на утримання вказаного майна.

В свою чергу суд апеляційної інстанції приймаючи нове рішення про задоволення первісного позову, з посиланням на ст.ст. 901, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 188, 193 Господарського кодексу України, умови укладених договорів, і на те, що в результаті укладення між ТОВ "Аеро Ресторантс" і ТОВ "Шоколадниця-Україна" договору суборенди 1606/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, яке, у свою чергу, за умовами пункту 6.4.4. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є підставою для розірвання останнього, тоді як ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як балансоутримувач переданого в оренду майна, несе витрати у зв'язку із теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням даного майна, та підтриманням в належному стані території, у зв'язку з чим доводи та вимоги позивача за первісним позовом визнав обґрунтованими.

Водночас, обгрунтовуючи відмову у задоволенні зустрічного позову апеляційний господарський суд виходив з того, що Методика, на яку посилалось ТОВ "Аеро Ресторантс", не регулює порядок визначення сторонами розрахунків з відшкодування витрат за утримання орендованого майна та інші послуги, надання та оплата яких визначаються умовами окремих договорів, укладеними з балансоутримувачами такого майна, а пунктом 8 Таблиці № 1 пп. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року сторони погодили його зміст відповідно до порядку, передбаченого чинним цивільним законодавством та передбачили надання послуг, які, враховуючи особливості розміщення орендованого майна, не охоплюються зазначеною Методикою, тому посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на необхідність дотримання сторонами п. 11 Методики є помилковим.

Згідно з приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

За ст. 907 Цивільного кодексу України порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

При цьому, статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звертаючись з позовом про розірвання спірного договору, як підставу такого розірвання вказав саме укладення між ТОВ "Аеро Ресторантс" і ТОВ "Шоколадниця-Україна" договору суборенди, відповідно до пп. 6.4.4 п. 6.4 спірного договору.

Однак, в позовній заяві не наведено та не встановлено судами під час розгляду справи, яким чином укладення договору суборенди порушує права позивача за первісним позовом як балансоутримувача орендованого майна у відносинах за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

До того ж, позивачем за первісним позовом крім посилань на пп. 6.4.4 п. 6.4 спірного договору, не наведено будь-яких правових підстав для розірвання договору № 02.5-14/1-29 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю та не обгрунтовано яким чином укладення орендарем договору суборенди може впливати на правову долю договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

Водночас, місцевим господарський судом встановлено, що ТОВ "Аеро Ресторантс" умови договору № 02.5-14/1-29, який ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить розірвати, виконувало належним чином, зокрема, сплачувало виставлені останнім рахунки на оплату наданих за цим договором послуги щодо відшкодування витрат Балансоутримувача, що у свою чергу свідчить про недоведеність ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" істотного порушення, в розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ТОВ "Аеро Ресторантс" умов спірного договору № 02.5-14/1-29.

Більш того, за висновками місцевого господарського суду, у випадку розірвання такого договору позивач може позбавитись права на отримання будь-якого відшкодування своїх витрат на утримання орендованого майна.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність правових підстав для розірвання Договору № 02.5-14/1-29, обгрунтовано відмовивши у задоволенні первісного позову.

Натомість, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову в первісному позові, та прийнявши нове рішення про задоволення позову, виходячи лише фактичних обставин укладення між ТОВ "Аеро Ресторантс" і ТОВ "Шоколадниця-Україна" Договору суборенди, що за умовами п.п. 6.4.4. п. 6.4 Договору № 02.5-14/1-34, є підставою для розірвання останнього, та з того, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як балансоутримувач переданого в оренду майна, несе витрати у зв'язку із теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням даного майна і підтримання в належному стані території, не врахував, що таке право на суборенду було передбачено умовами Договору оренди № 1614, укладеного між ФДМУ та ТОВ "Аеро Ресторантс", яким останнє фактично і скористалось, тоді як право на розірвання Договору №02.5-14/1-29, яке справді передбачалось п.п. 6.4.4. п. 6.4 цієї угоди, в силу вимог законодавства, могло бути реалізоване стороною на його вимогу лише у випадку згоди на те обох сторін, або у разі істотного порушення умов такого договору.

В той же час, згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За п. 11 Методики витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепо- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Відтак, суд першої інстанції, на відміну апеляційного господарського суду, встановивши, що визначений в п. 8 Таблиці № 1 пп. 1.1.1 п.1.1 спірного договору, який є похідним від Договору оренди державного майна, порядок нарахування місячної плати саме у цій частині не відповідає п. 11 Методики, також дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Водночас, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 20.10.2016 року залишити без змін.

Стягнути з державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс" 3307,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Бондар

Б.Грек