Постанова

від 24.10.2016 по справі 905/309/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.10.2016 справа №905/309/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін:

від позивача: від відповідачів: від держвиконавця:не прибув не прибув ОСОБА_5 - довір. розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 25 серпня 2016 р. у справі№ 905/309/15 (суддя Г.Є. Курило) за позовомПублічного акціонерного товариства В«Креді Агріколь банкВ» , м. Київ до відповідачів 1.Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДПАВ» , м. Донецьк 2. Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДогмаВ» , м. Донецьк 3. Товариства з обмеженою відповідальністю В«Північ+В» , м. Донецьк про за скаргою на діїсолідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13259990,91 грн. Публічного акціонерного товариства В«Креді Агріколь банкВ» , м. Київ Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2016р. по справі №905/309/15:

- частково задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м. Київ від 29.06.2016 №13206/606 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 27.05.2016 ВП № 51244003 про відмову у відкритті виконавчого провадження відносно боржника ТОВ «Північ+» на підставі наказу господарського суду Донецької області по справі № 905/309/15, виданого 05.04.2016 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2016 про стягнення заборгованості;

- в решті вимог відмовлено.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 25.08.2016р. по справі №905/309/15 в частині задоволенні позовних вимог та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що правомірно прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.05.2016р., оскільки стягувач додав до заяви про відкриття виконавчого провадження засвідчену неналежним чином копію довіреності, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження на підставі п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач у судове засідання 24.10.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач-1 у судове засідання 24.10.2016р. не прибув, через канцелярію суду надав клопотання, яким просив розглянути справу без участі його представника, яка була розглянута та задоволена судом.

Відповідач-2 у судове засідання 24.10.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач-3 у судове засідання 24.10.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Держвиконавець у судовому засіданні 24.10.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2016 по справі №905/309/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м. Київ задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м.Донецьк (83009, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, ЄДРПОУ 32123193) та з Товариства з обмеженою відповідальністю Догма, м.Донецьк (83009, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, ЄДРПОУ 32123146) на користь Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м.Київ (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, буд.42/4, ЄДРПОУ 14361575) строкову заборгованість за кредитом у розмірі 7975976,00грн., прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 2316000,00 грн., нараховані відсотки за період з 01.06.2015 по 09.06.2015 у розмірі 52532,29грн., прострочені відсотки у розмірі 1062319,38грн.; стягнуто з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м.Донецьк (83009, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, ЄДРПОУ 32123193) та з Товариства з обмеженою відповідальністю Північ +, м.Донецьк (83009, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, ЄДРПОУ 32123125) на користь Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м.Київ (01004, м.Київ, вул. Пушкінська, буд.42/4, ЄДРПОУ 14361575) строкову заборгованість за кредитом у розмірі 7975976,00грн., прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 2316000,00 грн., нараховані відсотки за період з 01.06.2015 по 09.06.2015 у розмірі 52532,29грн., прострочені відсотки у розмірі 1062319,38грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м.Донецьк (83009, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, ЄДРПОУ 32123193) на користь Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м.Київ (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, буд. 42/4, ЄДРПОУ 14361575) прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1544000,00 грн., судовий збір в розмірі 73080,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення видано відповідні накази від 05.04.2016р.

Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь банк, м. Київ звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою вих. № 13206/425 від 20.04.2016 про відкриття виконавчого провадження, до заяви був наданий оригінал наказу по справі № 905/309/15 від 05.04.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Північ +, м.Донецьк (83009, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, ЄДРПОУ 32123125) на користь Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м.Київ (01004, м.Київ, вул. Пушкінська, буд.42/4, ЄДРПОУ 14361575) заборгованості; засвідчена копія договору застави №2/1175010 та копія довіреності на представника банка ОСОБА_6 Заява підписана представником банку за довіреністю ОСОБА_6 У відповідності до довіреності від 17.03.2014 Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк, м.Київ, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 17.03.2014, ОСОБА_6 уповноважена подавати виконавчі документи до виконання; подавати та підписувати від імені банку заяви про вчинення виконавчих дій; посвідчувати своїм підписом відповідність оригіналу копій всіх документів, що наявні в розпорядженні банку, в тому числі і копію даної довіреності. Строк дії довіреності десять років. На копії довіреності зазначено: копія вірна 13 травня 2016 р. підпис представника ОСОБА_6 засвідчена печаткою.

27.05.2016 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 05.04.2016, виданого господарським судом Донецької області у справі № 905/309/15, на підставі п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що представником стягувача до заяви про відкриття виконавчого провадження надана неналежно завірена копія довіреності.

Не погодившись із вищевказаною обставиною, Публічне акціонерне товариство Креді Агріколь банк, м. Київ звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 27.05.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження відносно боржника ТОВ Північ + на підставі наказу господарського суду Донецької області по справі №905/309/15 виданого 05.04.2016; зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області по справі №905/309/15 виданого 05.04.2016р.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За приписами ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі: Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст.9 Закону сторони можуть реалізовувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 2.11. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі Інструкція) повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені, зокрема, довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо).

Відповідно до підпункту 2.11.4 Інструкції у випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви Публічного акціонерного товариства В«Креді Агріколь банкВ» про відкриття виконавчого провадження додано довіреність, якою Публічне акціонерне товариство В«Креді Агріколь банкВ» уповноважило на представництво ОСОБА_6 від імені підприємства вчиняти дії, підписувати заяви про відкриття виконавчого провадження та подавати виконавчі документи до виконання, посвідчувати своїм підписом відповідність оригіналу копії всіх документів, в тому числі і копію даної довіреності та вчиняти інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав, за якими державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст. 26 Закону).

Отже, обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження та, як наслідок, зумовлюють відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання (на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону) повинні бути встановлені законом.

Колегія судів зазначає, що такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як надання засвідченої неналежним чином копії довіреності, діючим законодавством не передбачено. Крім того, державним виконавцем взагалі не зазначено, які саме порушення порядку засвідчення довіреності були допущені представником стягувача, при цьому відмітка стягувача про засвідчення копії довіреності, що надана до заяви про відкриття виконавчого провадження, відповідає вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2016 по справі №905/309/15 підписано та подано належним представником, який діяв на підставі довіреності із наявністю повноважень щодо подання і підписання заяв про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що якщо у державного виконавця під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження з тих чи інших підстав виникли сумніви щодо наявності у представника стягувача ОСОБА_6 повноважень на підписання та подання заяви про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не був позбавлений права перевірити, ким підписана заява, витребувати оригінал довіреності, тощо.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 26.05.2015р. по справі №918/1253/14.

Крім того, даний висновок викладено Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 28.01.2016р. №01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження"».

Із аналізу діючого законодавства вбачається, що у господарського суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України В«Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» №01-08/369 від 29.06.2010р. вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що постанова державного виконавцю від 27.05.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягає визнанню недійсною.

Стосовно вимог щодо зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області по справі №905/309/15 виданого 05.04.2016р., колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі визнання неправомірними рішень, дій або бездіяльність державного виконавця, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати згаданих осіб до вчинення тих дій, які за Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідальною особою державної виконавчої служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги в частині зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області по справі №905/309/15 виданого 05.04.2016р.

До того ж, апеляційний суд наголошує, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 В«Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людиниВ» ).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі В«Півень проти УкраїниВ» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_9 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Європейський суд наголосив, що В«відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"В» . Європейський суд також зазначив, що В«адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.В»

З огляду на вищезазначене та конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Донецької області від 25.08.2016р. по справі №905/309/15 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.08.2016р. по справі №905/309/15 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.08.2016р. по справі №905/309/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: А.М. М'ясищев

ОСОБА_3