Рішення

від 19.10.2016 по справі 509/4772/15-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4772/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт.Овідіополь

19 жовтня 2016 року

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Паламарчук І.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за первісним позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в нерухомому майні, стягнення грошової компенсації,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_4

до

ОСОБА_3

про визначення житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що 19 вересня 2013 року між ними був укладений шлюб. Під час перебування у шлюбі вони набули у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею 99,8 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0137 га., кадастровий номер 5123755800:01:003:3882, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1. Також, під час перебування у шлюбі ними була придбана побутова техніка, меблі на загальну суму 71491,73 грн.

З наведених підстав позивач ОСОБА_3 просить суд визнати за нею право власності на ? ідеальну частку житлового будинку загальною площею 99,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1, ? ідеальну частку земельної ділянки площею 0,0137 га., кадастровий номер 5123755800:01:003:3882, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1, стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію, що становить ? вартості побутової техніки та меблів у розмірі 35745,86 грн.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 із зустрічним позовом, в якому зазначив, що 19 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. 30 січня 2015 року згідно з договором купівлі - продажу ОСОБА_4 продав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, ж/м «Совіньйон» Овідіопольського району Одеської обл., яка була його особистою приватною власністю. В той же день, 30 січня 2015 року, за особисті грошові кошти ОСОБА_4, які він отримав з продажу зазначеної квартири, в того ж приватного нотаріуса було укладено договір купівлі продажу згідно з яким ОСОБА_4 придбав житловий будинок (котеджного типу) № 133/1 та земельну ділянку площею 0,0137 га, що знаходяться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1.

З наведених підстав позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1, право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0137 га., кадастровий номер 5123755800:01:003:3882, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, земельна ділянка 133/1.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував, а позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами по справі, 19 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1691.

Згідно договору купівлі продажу від 30 січня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за номером 218, ОСОБА_4 придбав житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1. Вартість житлового будинку склала 520290,00 грн.

Згідно договору купівлі продажу від 30 січня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за номером 219, ОСОБА_4 придбав земельну ділянку, площею 0,0137 га., кадастровий номер 5123755800:01:003:3882, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1. Вартість земельної ділянки склала 51944,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується письмовими доказами, 30 січня 2015 року, ОСОБА_4 продав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, ж/м «Совіньйон» Овідіопольського району Одеської області, яка належала йому на праві приватної власності та була придбана у 2005 році, тобто за довго до укладення шлюбу з ОСОБА_3.

Договір купівлі - продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_2, ж/м «Совіньйон» Овідіопольського району Одеської області посвідчувався приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 Даний договір зареєстровано в реєстрі за номером 217.

В цей же день, 30 січня 2015 року, приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 були посвідчені та зареєстровані в реєстрі за номерами 218 та 219 договір купівлі - продажу житлового будинку, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1 та договір купівлі - продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1, відповідно.

Таким чином, ОСОБА_4 спочатку продав квартиру, яка була придбана ним до шлюбу та належала йому на праві приватної власності, і відразу ж, за ці кошти були придбані житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1.

Згідно зі Звітом про оцінку майна № АS00-160713-002 від 13.07.2016 року, ринкова вартість житлового будинку (котеджу), загальною площею 99,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1 становить 340274,54 грн.

Згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № АS00-160713-001 від 13.07.2016 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0137 га, що знаходиться під цим будинком, за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1, кадастровий номер 5123755800:01:003:3882 становить 109145,56 грн..

Отже, вартість зазначеного нерухомого майна складає 449420,10 грн., а за продаж квартири АДРЕСА_1, ж/м «Совіньйон» Овідіопольського району Одеської області, що належала ГлущенкоАндрію Валерійовичу на праві приватної власності, він отримав суму в розмірі 459 981,00 грн., яка була витрачена на купівлю вищевказаного нерухомого майна.

Верховним судом України за 2015-2016 роки сформовані наступні правові позиції по справам щодо поділу майна подружжя:

- від 07 вересня 2016 року, справа № 6-801цс16, у своїй постанові Верховний суд дійшов до висновку, що уразі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

- у постанові від 25 листопада 2015 року Верховний Суд України дійшов висновку про правильність застосування судом першої інстанції статей 57, 60 СК України, оскільки судом установлено, що спірна квартира придбана за особисті кошти одного з подружжя, не є об'єктом спільної сумісної власності, а належить одному з подружжя на праві приватної власності;

- у постанові від 16 грудня 2015 року Верховний Суд України, передаючи справу на новий розгляд, указав на те, що, застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя;

- у постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-211цс14), під час вирішення спору щодо поділу майна частка кожного з подружжя в спільному майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін у придбане майно, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Отже, житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1 та земельна ділянка площею 0,0137 га., кадастровий номер 5123755800:01:003:3882, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, земельна ділянка 133/1є особистою приватною власністю ОСОБА_4, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу між ними.

Суд критично відноситься до посилань позивача ОСОБА_3 на договір банківського вкладу від 17 червня 2013 року на суму 40 тисяч гривень та заяву на видачу готівки від 13 січня 2015 року на суму 121580,58 грн., як на підтвердження участі у придбанні спірного майна, оскільки під час судового засідання, позивачка ОСОБА_3 зазначила, що під час укладення договору купівлі - продажу від 30 січня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за номером 218 щодо придбання житлового будинку та договору купівлі продажу від 30 січня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за номером 219 щодо придбання земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1, вона присутня не була, їй невідомо яким чином передавались грошові кошти та відбувались розрахунки під час купівлі - продажу зазначеного вище майна, участі у пошуку майна вона не приймала.

З приводу позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації 1/2 вартості меблів та побутової техніки, суд дійшов наступних висновків.

Позивачка зазначає, що під час шлюбу у житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, 133/1, були придбані наступні речі: тумба під умивальник, шкаф навісний, умивальник, сифон під умивальник, картини репродукції - 3 шт., дзеркало,світильник, відро для сміття, шафа з під світкою, ліжко, матрац, прикро ватні тумби, ламельний вклад, меблі гостинна, диван, витяжка, плитка настінна, світильник, люстра, профдекор для сходів, ролети, стопор для дверей, шафа, шафа для взуття, вішалка настінна, замок дверний, стопор для сходів, плінтуса, шпалери, магніт для ножів, шланги під воду, лента світлодіодна, комплект мойка, кран, сифон, тумба під умивальник, умивальник, труби, розтер, дзеркало з під світкою, люстра, світильник. На грошову компенсацію 1/2 вартості меблів та побутової техніки погоджується.

Представник відповідача дані твердження спростовує, мотивуючи це тим, що частина речей була вивезена ОСОБА_3, а інша частина ніколи не знаходилась у будинку та про їх походження нічого невідомо.

Проте, згідно з Актом опису та арешту майна від 15 серпня 2016 року, складеного заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_6 при примусовому виконанні ухвали про забезпечення позову по справі № 509/4772/15-ц у житловому будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1 було виявлено та описане наступне майно: плитка настінна, стопор для дверей, дверний замок, плінтуси, шпалери, стопор для сходів загальною вартістю 4152,86 грн.

Іншого майна у вказаному будинку не виявлено.

Суду не надано жодних належних та допустимих доказів перебування заявленого майна, крім того, яке зазначено у акті опису та арешту, у будинку.

Відповідно до частини 1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1, 2, 4, ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_4 грошову компенсацію 1/2 вартості меблів та побутової техніки, що зазначені в акті опису та арешту майна від 15.08.2016 року та знаходяться у житловому будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Бризова, будинок 133/1.

З урахуванням вимог ст.154 ЦПК України суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову застосовані судом на час розгляду справи.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки первісний позов задоволено частково, стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 551,20 грн.

Оскільки зустрічний позов задоволено у повному обсязі стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає сплачений відповідачем судовий збір у сумі 5051,20 грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст.57, 60-63, 69-71 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в нерухомому майні, стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 вартості меблів та побутової техніки у розмірі 2076,43 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 551,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватно власністю - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Таїрове, вул. ризова, 133/1.

Визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0137 га., кадастровий номер 5123755800:01:003:3882, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Таїрове, вул.Бризова, 133/1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачений відповідачем судовий збір у сумі 5051,20 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 07 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя А.І.Бочаров