Ухвала

від 06.02.2017 по справі 509/4772/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/803/17

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Громіка Р.Д.

- Сидоренко І.П.

при секретарі - Лопотан В.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в нерухомому майні, стягнення грошової компенсації, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 від імені та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року, -

встановила:

У жовтні 2015 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що 19 вересня 2013 року між ними був укладений шлюб. Під час перебування у шлюбі вони набули у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме житловий будинок, загальною площею 99,8 кв. м. та земельну ділянку площею 0,0137 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 Також, під час перебування у шлюбі ними була придбана побутова техніка, меблі на загальну суму 71 491,73 грн.

З наведених підстав позивач ОСОБА_3 просить суд визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку загальною площею 99,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею 0,0137 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію, що становить 1/2 вартості побутової техніки та меблів у розмірі 35 745,86 грн.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 із зустрічним позовом, в якому зазначив, що 19 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. 30 січня 2015 року згідно з договором купівлі - продажу ОСОБА_4 продав двокімнатну квартиру АДРЕСА_5., яка була його особистою приватною власністю. В той же день, 30 січня 2015 року, за особисті грошові кошти ОСОБА_4, які він отримав з продажу зазначеної квартири, в того ж приватного нотаріуса було укладено договір купівлі продажу згідно з яким ОСОБА_4 придбав житловий будинок (котеджного типу) АДРЕСА_6

З наведених підстав позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_7, право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0137 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_8

Представник позивачки за первісним позовом позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував, а позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в нерухомому майні, стягнення грошової компенсації задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 вартості меблів та побутової техніки у розмірі 2 076,43 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 551,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватно власністю задоволені в повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_9

Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0137 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачений відповідачем судовий збір у сумі 5 051,20 грн.

Скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 07 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1691.

Згідно договору купівлі продажу від 30 січня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за номером 218, ОСОБА_4 придбав житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_7. Вартість житлового будинку склала 520 290,00 грн.

Договором купівлі продажу від 30 січня 2015 року, зареєстрованому в реєстрі за номером 219 підтверджується, що ОСОБА_4 придбав земельну ділянку, площею 0,0137 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Вартість земельної ділянки склала 51 944,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2015 року ОСОБА_4 продав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_10 яка належала йому на праві приватної власності та була придбана у 2005 році, тобто за довго до укладення шлюбу з ОСОБА_3.

Даний факт підтверджується договором купівлі - продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_11 посвідчувався приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 Даний договір зареєстровано в реєстрі за номером 217.

В цей же день, 30 січня 2015 року, приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 були посвідчені та зареєстровані в реєстрі за номерами 218 та 219 договори купівлі - продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_7 та купівлі - продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, відповідно.

Тобто судом встановлено, що ОСОБА_4 спочатку продав квартиру, яка була придбана ним до шлюбу та належала йому на праві приватної власності, і відразу ж, за ці кошти були придбані житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3

Згідно зі Звітом про оцінку майна № АS00-160713-002 від 13.07.2016 року, ринкова вартість житлового будинку (котеджу), загальною площею 99,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 становить 34 0274,54 грн.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № АS00-160713-001 від 13.07.2016 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0137 га, що знаходиться під цим будинком, за адресою: АДРЕСА_12, кадастровий номер НОМЕР_1 становить 109 145,56 грн..

Отже, вартість зазначеного нерухомого майна на момент оцінки складає 449 420,10 грн., а за продаж квартири АДРЕСА_10 що належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, він отримав суму в розмірі 459 981,00 грн., яка була витрачена на купівлю вищевказаного нерухомого майна.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно cyд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язка з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано послався на правову позицію Верховного Суду України викладену у Постановах - від 07 вересня 2016 року, (справа № 6-801цс16), від 25 листопада 2015 року, від 16 грудня 2015 року.

Згідно статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

При таких даних суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що житловий будинок, загальною площею 99,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_7 та земельна ділянка площею 0,0137 га., кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_13, земельна ділянка 133/1є особистою приватною власністю ОСОБА_4, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу між ними.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивачки ОСОБА_3, що під час укладення договору купівлі - продажу від 30 січня 2015 року, житлового будинку та договору купівлі продажу від 30 січня 2015 року, земельної ділянки,були використані її особисті кошти у розмірі 112 253 грн., оскільки вона не надала переконливих доказів того, що вказані кошти у зазначеному розмірі були її особистою власністю, а знаходження коштів на її банківському рахунку не є переконливим доказом того, що вони були у неї до шлюбу у вказаному розмірі.

Колегія суддів не розглядає питання про стягнення цих коштів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, оскільки остання таких позовних вимог не заявляла.

Відносно позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації 1/2 вартості меблів та побутової техніки.

Позивачка стверджувала, що під час шлюбу у житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_4, були придбані наступні речі: тумба під умивальник, шкаф навісний, умивальник, сифон під умивальник, картини репродукції - 3 шт., дзеркало,світильник, відро для сміття, шафа з під світкою, ліжко, матрац, прикро ватні тумби, ламельний вклад, меблі гостинна, диван, витяжка, плитка настінна, світильник, люстра, профдекор для сходів, ролети, стопор для дверей, шафа, шафа для взуття, вішалка настінна, замок дверний, стопор для сходів, плінтуса, шпалери, магніт для ножів, шланги під воду, лента світлодіодна, комплект мойка, кран, сифон, тумба під умивальник, умивальник, труби, розтер, дзеркало з під світкою, люстра, світильник. На грошову компенсацію 1/2 вартості меблів та побутової техніки погоджується.

Представник відповідача дані твердження спростовував, мотивуючи тим, що частина речей була вивезена ОСОБА_3, а інша частина ніколи не знаходилась у будинку та про їх походження нічого невідомо.

Згідно з Актом опису та арешту майна від 15 серпня 2016 року, складеного заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 при примусовому виконанні ухвали про забезпечення позову по справі № 509/4772/15-ц у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_7 було виявлено та описане наступне майно: плитка настінна, стопор для дверей, дверний замок, плінтуси, шпалери, стопор для сходів загальною вартістю 4152,86 грн.

Іншого майна у вказаному будинку не виявлено.

Суду не надано жодних належних та допустимих доказів перебування заявленого майна, крім того, яке зазначено у акті опису та арешту, у будинку.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1, 2, 4, ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується знаходження у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_7 тільки описаного майна, відповідно до Акту опису та арешту майна від 15 серпня 2016 року, складеного заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області а саме: плитки настінної, стопору для дверей, дверного замку, плінтусів, шпалер, стопору для сходів, а всього на загальною суму 4152,86 грн., то суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_4 грошову компенсацію 1/2 вартості цього майна.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: Р.Д. Громік

І.П. Сидоренко