Рішення

від 27.10.2016 по справі 904/8338/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.16р. Справа № 904/8338/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ

до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради, м.Дніпро

про стягнення 38 860 995,74 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-1027 від 18.04.14;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 2110 від 16.08.16.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради про стягнення 38 860 995,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору №13/3777-БО-4 на купівлю -продаж природного газу від 28.12.12.

Ухвалою суду від 01.08.16 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.08.16.

У судовому засіданні 17.08.16 оголошено перерву до 26.09.16.

У судовому засіданні 26.09.16 оголошено перерву до 05.10.16.

Ухвалою суду від 05.10.16. розгляд справи відкладено на 17.10.16.

Позивач в судове засідання з'явився, надав пояснення, відповіді на поставлені питання та документи. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив, в якому проти позову заперечує.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.10.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір №13/3777-БО-4 на купівлю -продаж природного газу від 28.12.15 та додаткова угода №1.

Відповідно до п.1.1 договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. За пунктом 2.1 Договору - Продавець зобов'язаний передати Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 11374,954 тис. куб.м. У пункті п.5 договору визначена ціна газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Позивачем протягом січня 2013 по грудень 2013 поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 44 402 514,37 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 28-34).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач порушив умови договору. Оплату отриманого природного газу здійснював несвоєчасно та значним порушенням строку встановленого договором, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, станом на час розгляду цієї справи, заборгованість за поставлений газ - відсутня.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Рішенням господарського суду від по справі №904/7180/14 стягнуто з Комунального підприємства В«ТеплоенергоВ» Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" основний борг в розмірі 43 705 214,37 грн., пені - 1 283 326,92 грн., інфляційні втрати - 461 950,64 грн., 3% річних - 988 262,22 грн., витрати по сплаті судового збору - 73 014,34 грн., про що видано відповідний наказ 28.11.14. Зазначеним рішенням охоплюється стягнення штрафних санкцій за період з 14.02.13 по 25.03.14.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договорі він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікованої облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку із цим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за наступні періоди прострочки:

за зобов'язання жовтня 2013 року - 105 500,87 грн. від суми боргу 4 748 189,52 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання листопада 2013 року - 157 343,14 грн. від суми боргу 4 102 160,37 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16

за зобов'язання грудня 2013 року - 385 295,32 грн. від суми боргу 7 138 720,42 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16.

Всього в сумі 648 139,33 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Враховуючи те, що відповідачем, не було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, тому, вимоги позивача про її стягнення є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, в силу приписів статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку із тим, що відповідачем сума заборгованості у справі № 904/7180/14 сплачена лише 16.04.16. Таким чином позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за зобов'язання жовтень-грудень 2013 року за період з 26.03.14 по 19.04.16.

Тому позивач, заявляє до стягнення 3% річних згідно наступного розрахунку:

за зобов'язання січня 2013 року - 623 397,24 грн. від суми боргу 10 036 617,51 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання лютого 2013 року - 540 884,87 грн. від суми боргу 8 708 178,79 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання березня 2013 року - 439 743,24 грн. від суми боргу 7 079 811,09 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання квітня 2013 року - 117 848,66 грн. від суми боргу 1 891 536,67 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання жовтня 2013 року - 294 920,90 грн. від суми боргу 4 748 189,52 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання листопада 2013 року - 254 794,55 грн. від суми боргу 4 102 160,37 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16;

за зобов'язання грудня 2013 року - 443 402,23 грн. від суми боргу 7 138 720,42 грн. за період прострочки з 26.03.14 по 19.04.16.

Всього в сумі 2 714 630,68 грн.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат згідно наступного розрахунку:

за зобов'язання січня 2013 року - 8137567,43 грн. від суми боргу 10 146 930,16 грн. за період прострочки березень 2014 по березень 2016;

за зобов'язання лютого 2013 року - 7 067 563,40 грн. від суми боргу 8 812 716,19 грн. за період прострочки березень 2014 по березень 2016;

за зобов'язання березня 2013 року - 5 745 973,40 грн. від суми боргу 7164 793,57 грн. за період прострочки березень 2014 по березень 2016;

за зобов'язання квітня 2013 року - 1 535,170,82 грн. від суми боргу 1 914 241,72 грн. за період прострочки з березень 2014 по березень 2016;

за зобов'язання жовтня 2013 року - 3865 337,85 грн. від суми боргу 4819 783,50 грн. за період прострочки з березень 2014 по березень 2016;

за зобов'язання листопада 2013 року - 3 332 762,21 грн. від суми боргу 4 155 702,01 грн. за період прострочки з березень 2014 по березень 2016.

за зобов'язання грудня 2013 року - 5 813 850,62 грн. від суми боргу 7 152 997,86 грн. за період прострочки з лютого 2014 по березень 2016

Всього в сумі 35 498 225,73 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, оскільки позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, визначаючи суму боргу з урахуванням інфляції за попередній місяць.

Відповідно до ч.3 п.3.2 постанови ВГСУ №14 від 17.12.13, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).За розрахунком суду інфляційні втрати за заявлений період складають 35 042 355,66 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про інфляційних втрат є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 35 042 355,66 грн.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради (49000, м.Дніпро, вул. Погребняка, б.7, код 32688148) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Хмельницького,6, код 20077720) пені в розмірі 648 139,33 грн., 3% річних в розмірі 2 714 630,68 грн., інфляційні втрати в розмірі 35 042 355,66 грн. та судовий збір в розмірі 204 275,24 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 24.10.16.

Суддя М.О.Ніколенко