Ухвала

від 27.10.2016 по справі 826/623/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/623/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Івашина В. В., Колібаби А. Е., представника третьої особи Петричук І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 13.09.2013 р. № 1101/6/99-99-1903-02-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2014 р. по справі № 826/623/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р., позов ТОВ «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 р. позов задоволено частково.

Визнано недійсною податкову консультацію, викладену в листі Міністерства доходів і зборів України від 13.09.2013 р. № 1101/6/99-99-1903-02-15 в частині надання відповіді на питання: чи підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 Податкового кодексу України оплата за придбані майнові права на ефірний час, що здійснюється товариством на користь нерезидента?

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги в цій частині залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 195 КАС України колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» є резидентом України та здійснює комерційну діяльність на ринку ефірних послуг України.

Компанія Discovery Communications Europe Limited (далі - DCEL) є нарезидентом (резидент Великобританії) та правовласником локалізованого наповнення платних телевізійних каналів, які працюють під товарним знаком Discovery (в тому числі, Discovery Channel, TLC та будь-які інші канали), та веде мовлення на території України.

Між позивачем та DCEL укладено договір б/д про купівлю - продаж майнових прав № 1 (а. с. 20 - 28 Т. 1).

Предметом договору є ефірний час на каналах (відповідні майнові права на нього) на відповідний період, що визначений в актах приймання-передачі майнових прав відповідно ст. 2 цього договору.

Майнові права на ефірний час передаються нерезидентом на користь позивача на відповідний період шляхом підписання акта приймання-передачі за встановленою формою. Вартість майновий прав на ефірний час розраховується та визначається сторонами в актах приймання-передачі за відповідний період. Оплата за цим договором здійснюється у доларах США.

Звертаючись за податковою консультацією позивач поставив відповідачу запитання: чи підлягають оподаткуванню згідно зі ст 160 ПК України оплата за придбані майнові права на ефірний час, що здійснюється товариством на користь нерезидента (а. с. 13 Т .1).

В той же час, у своєму зверненні позивач акцентував увагу на відмежуванні майнових прав, що були предметом вищезазначеного договору, від доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Листом Міністерства доходів і зборів України від 13.09.2013 р. № 1101/6/99-99-1903-02-15 позивача в цій частині було повідомлено, що розміщення рекламних матеріалів здійснює компанія - нерезидент, відтак, виплати за розповсюдження реклами, здійснені позивачем на користь DCEL оподатковуються під час цих виплат за ставкою 20 %.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправильно ідентифікував предмет договору купівлі - продажу майнових прав на ефірний час, підмінивши його реламними послугами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

За змістом пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Згідно ст 160 ПК України (в редакції, що буда чинною на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Натомість, будова вказаної норми передбачає виключення з даного правила у вигляді доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п. п. «й» п. 160.1 ст. 160 ПК України).

Надаючи податкову консультацію, відповідач суті та змісту вказаної норми не розкрив, незважаючи на посилання позивача на неї у своєму зверненні.

В свою чергу, відповідач здійснив посилання на п.160.7 ст.160 ПК України, згідно якого резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок, що не стосується запитуваної інформації.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана відповідачем податкова консультація в оспорюваній частині суперечить змісту п. п. «й» п. 160.1 ст. 160 ПК України в розрізі спірних відносин.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в силу суті спірних відносин у нерезидента виникають зобов'язання перед резидентом транслювати ефірні матеріали позивача.

Оскільки за умовами договору до ефірних матеріалів належить і реклама, то, фактично, компанія - нерезидент розміщує в ефірі рекламні матеріали, за що отримує відповідну плату від позивача.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що ті платники податку на прибуток, які виплачують дохід нерезидентам, умовно є податковими агентами стосовно таких нерезидентів.

Проте, лише в тій частині що не суперечить суті подвійного оподаткування.

Чинний перелік країн, з якими Україна підписала угоди про усунення подвійного оподаткування та взаємний захист інвестицій, наведено в листі ДПС України від 12.01.2012 р. № 811/7/12-1017.

Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна набрала чинності 11.08.1993 р.

Згідно ст. 7 даної Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.

У відповідності до ст. 21 Конвенції види доходу, справжнім власником яких є резидент Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, інші, ніж доходи, сплачувані із трасту або із майна особи, яка померла, в ході розподілу, оподатковуються тільки в цій Державі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дохід, отриманий DCEL оподатковуватиметься за нормами податкового законодавства Великобританії, позаяк, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено належність до предмету договору, що наявний в матеріалах справи, надання послуг з виробництва та/або розповсюдження реклами, в той час як предметом вказаного договору виступає продаж товару, а не надання послуг.

Таким чином, надана відповідачем податкова консультація суперечить змісту та суті уникнення подвійного оподаткування, так як контрагент позивача сплачуватиме податок з отриманого доходу на території свої держави, однак, за твердженням відповідача, позивач виступатиме також податковим агентом по відношенню до контрагента та сплачуватиме податок з цієї ж суми доходу на території України.

Докази вирахування позивачем утриманих сум податків з доходів нерезидента в матеріалах справи відсутні, так само як і в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено конкретного обсягу наданих послуг з розміщення реклами (бази оподаткування для обрахунку податку) та несплату нерезидентом на території своєї країни податку на дохід.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

(Повний текст ухвали виготовлено 27.10.2016 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.