Рішення

від 28.10.2016 по справі 916/2442/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2016 р.Справа № 916/2442/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за договором №24-02-2016 від 24.02.2016р.

Від відповідачів: не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРОВ» та товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАГРООЛІЯВ» про стягнення 40 295,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» (далі по тексту - ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРОВ» (далі по тексту - ТОВ „СОВАГРОВ» ) та товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАГРООЛІЯВ» (далі по тексту - ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» ) про солідарне стягнення збитків від інфляції у розмірі 10 831,20 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 241,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачами зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, в результаті чого у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36 104,00 грн., на яку позивачем було здійснено нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції.

27.10.2016р. позивачем було подано до суду заяву (вх. № 2-5103/16) про збільшення позовних вимог у справі №916/2442/16, у відповідності до якої останній просить суд стягнути солідарно із відповідачів 34 623,74 грн. інфляційних витрат, три відсотки річних у розмірі 5 671, 36 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом як остаточна.

Представники відповідачів в судове засідання по даній справі не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „СОВАГРО /65012, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А/ та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» /27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Кандаурове, вул. Леніна, 23/ згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресатам. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „СОВАГРО та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. по справі №916/4546/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРОВ» та товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАГРООЛІЯВ» про стягнення 36 104 грн. було задоволено та встановлено наступні обставини справи.

Протягом періоду з лютого по квітень 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРОВ» було поставлено ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» насіння с/г культур на загальну суму 229104,00 грн., вартість якої була частково оплачена на суму 193 000,00 грн. Вартість поставленого товару у розмірі 36 104,00 грн. ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» оплачена не була

26.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРОВ» (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю В«НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯВ» (Новий кредитор) було укладено угоду №НЮК-24-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до умов якої, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ТОВ В«УКРАГРООЛІЯВ» /код ЄДРПОУ 34374814/, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, 3%-річних, інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі документів первинного бухгалтерського обліку у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ В«УКРАГРООЛІЯВ» грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

10.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯВ» (Первісний кредитор) та ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (Новий кредитор) було укладено угоду №11/06-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до розділу 1 якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ТОВ В«УКРАГРООЛІЯВ» /код ЄДРПОУ 34374814/, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, 3%-річних, інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі документів первинного бухгалтерського обліку та згідно Угоди №57-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 12 січня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ В«УКРАГРООЛІЯВ» грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Разом з тим, господарським судом по справі №916/4546/15 було встановлено, що 28.01.2014р. між ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (Кредитор) та ТОВ В«СОВАГРОВ» (Поручитель) було укладено договір поруки №28-01-2014, у відповідності до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ТОВ В«УКРАГРООЛІЯВ» /код ЄДРПОУ 34374814/ щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно документів первинного бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Одеської області по справі №916/4546/15 дійшов висновку, що позов ТОВ В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» до ТОВ В«УКРАГРООЛІЯВ» та ТОВ В«СОВАГРОВ» підлягає задоволенню у повному обсязі, а із відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 36 104,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положеннями п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено наступне. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Позовні вимоги ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» до ТОВ „СОВАГРОВ» та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» про солідарне стягнення збитків від інфляції у розмірі 34 623,74 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5 671,36 грн. обґрунтовані невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, оскільки основна заборгованість так і не була погашена останніми.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

В силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачами прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачам до сплати 3% річних за період з 01.10.2008р. по 31.12.2013р. у розмірі 5 671,36 грн. Перевіривши розрахунок, господарський суд зазначає, що правильним розміром трьох відсотків річних за вказаний період складає 5 691,57 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищезазначене, з ТОВ „СОВАГРОВ» та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» на користь позивача підлягають стягненню три відсотки у річних у розмірі 5 671,36 грн.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачам до сплати збитки від інфляції в сумі 36 623,74 грн. через порушення останніми власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції протягом періоду з жовтня 2008р. по травень 2016р. господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу за вказаний період складають 55 902,41 грн.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням п. п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , з ТОВ „СОВАГРОВ» та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції за період з жовтня 2008р. по травень 2016р. у розмірі 36 623,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „СОВАГРОВ» та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» в загальній сумі 40 295,00 грн., яка складається із збитків від інфляції у розмірі 34 623,74 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 5 671, 36 грн., витікає з умов укладеного між сторонами по справі договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачами суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Звертаючись до господарського суду із позовом до ТОВ „СОВАГРОВ» та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» , ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» було заявлено вимогу про стягнення із відповідачів витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) від 11 липня 2013 року N 6-рп/2013 1129 зазначається, Конституційний Суд України вважає, що в господарському судочинстві не передбачено відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права. Однак це не виключає можливості законодавчого врегулювання питання про відшкодування вказаних витрат суб'єкту права на звернення до господарського суду на послуги, надані йому таким фахівцем.

Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» від 21 лютого 2013 року N 7 (з наступними змінами доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» та адвокатом ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір №24-02-2016р. від 24.02.2016р. про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати правові консультації, підготувати позовну заяву у відповідності до вимог ст.54-57 ГПК України, з необхідними додатками для подачі її до господарського суду, здійснити нарахування 3%-річних та інфляційних витрат та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Також позивачем в обґрунтування стягнення із відповідачів витрат на правову допомогу було надано суду також, зокрема, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 26.08.2016р., копію свідоцтва ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю № 388 та платіжне доручення №77 від 19.04.2016 про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн. згідно договору №24-02-2016 від 24.02.2016р.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підставі для стягнення із ТОВ „СОВАГРОВ» та ТОВ „УКРАГРООЛІЯВ» на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення у солідарному порядку із товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРОВ» та товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАГРООЛІЯВ» на користь „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» збитків від інфляції у розмірі 34 623,74 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 5 671, 36 грн. відповідно до ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу адвоката судом покладаються на відповідачів згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49,75, 82-85, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРОВ» /65012, місто Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А, ідентифікаційний код 33494460/ та товариства з обмеженою відповідальністю „УКРАГРООЛІЯВ» /27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Кандаурове, вул. Леніна, 23, ідентифікаційний код 32374814/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙСВ» /03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код 38039872/ збитки від інфляції у розмірі 34 623 грн. 74 /тридцять чотири тисячі шістсот двадцять три грн. 74 коп./, три відсотки річних у розмірі 5 671 грн. 36 коп. /п'ять тисяч шістсот сімдесят одна грн. 36 коп./, судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн. 00 коп. /чотири тисячі грн. 00 коп./ Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28 жовтня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна