Постанова

від 06.10.2016 по справі 812/667/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/667/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

при секретарі судового засідання - Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Луганській області до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення від № 0018231703,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Луганській області (далі за текстом Позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі за текстом Відповідач), в якому Позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

В обґрунтування позову посилається на наступне.

Рішенням Відповідача від 22.12.2015 № 0018231703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області було нараховано штраф у розмірі 48787,99 грн. за період з 21.08.2014 по 28.11.2014, штраф у розмірі 71224,05 грн. за період з 23.06.2015 до 30.11.2015 та пеню у розмірі 44738,96 грн., загальна сума складає 164751,00 грн.

Зазначене рішення Відповідача Позивач вважає незаконним, посилаючись на положення Розділу VІІІ Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі за текстом Закон № 1669), відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом - Закон № 2464), на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Державна фінансова інспекція в Луганській області є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 08.08.2000 перебувала на обліку в Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м. Луганську.

З квітня 2014 року на території Луганської області, зокрема, м. Луганськ, відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» здійснюється антитерористична операція.

З метою збереження життя і здоров'я працівників територіального органу Позивача, захисту їх законних прав та інтересів діяльність Позивача була тимчасово призупинена.

Відповідно до наказу Державної фінансової інспекції України від 29.10.2014 №349 «Про тимчасове розміщення Держфінінспекції в Луганській області» місцем тимчасового розташування Позивача визначено м. Кремінна, Луганської області, де Позивач був зареєстрований з 06.11.2014.

06 листопада 2014 року призначено нового головного бухгалтера Позивача, відповідно до наказу № 3-0 від 06.11.2014 року.

Проте Позивач не мав змоги відновити платежі відразу після перереєстрації за новою юридичною адресою, оскільки Позивач є бюджетною установою та обслуговується органами Державного казначейства відповідно до законодавчих документів та нормативно - правових актів.

Так, згідно з Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 за № 758 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2012 р. за № 1206/21518), визначено проведення певного комплексу дій.

Також, відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 р. за № 130/22662), внаслідок переміщення з м. Луганська до м. Кремінна, Позивач був перереєстрований у Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Позивач є юридичною особою, яка здійснювала свою діяльність у містах Луганськ та Кремінна, які визначені у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015. Внаслідок чого Державна фінансова інспекція в Луганській області звільнена від штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464, а Рішення від 22.12.2015 підлягає скасуванню.

Представник Позивача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника у письмовому провадженні.

Представник Відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника у письмовому провадженні. Надав заперечення, в яких посилається на такі факти та вимоги чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Стосовно застосування штрафних санкцій, ДПІ у м. Сєвєродонецьку зазначає, що частиною 11 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 10 статті 25 Закону № 2464 визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (до 01.01.2015 року - 10 відсотків, зміни внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. N 77-УІІІ).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція).

Пунктом 1 розділу VІІ Інструкції визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили - зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

Щодо звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції повідомляємо, що зазначена норма була визначена пунктом 9-3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669). Зокрема, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обов'язків платників єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, не застосовуються.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Згідно із статтею 10 Закону України № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України № 2464.

Наданий Позивачем сертифікат №5951 від 03.03.2016 по-перше, засвідчує період дії форс-мажорних обставин за період з 14 липня 2014 року по 06 листопада 2014 року, в той час як штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовані за період з 21.08.2014 по 28.11.2014 та за період з 23.06.2015 по 30.11.2015.

По-друге, сертифікат виданий відповідно до п. 100.4 - п. 100.5 ст.100 ПК України є підставою для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Таким чином, у ДПІ у м. Сєвєродонецьку мало застосувати штрафні санкції і пені по єдиному соціальному внеску. Тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази, враховуючи пояснення сторін, суд встановив такі обставини справи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Позивач зареєстрований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, Леніна, 32а (а.с.67-70).

Позивач отримав сертифікат Торгово-промислової палати щодо настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють сплату ним єдиного соціального внеску в період з 14.07.2014 по 06.11.2014 відповідно до п. 100.4 - п. 100.5 ст.100 ПК України. За сертифікатом №5951 від 03.03.2016 встановлено місцезнаходження позивача до 07.11.2014 було м. Луганськ, з 07.11.2014 - м. Кремінна Луганської області, з 22.05.2015 - м. Сєвєродонецьк та факт перебування позивачем на обліку як платника податків з 08.08.2000 в Ленінській МДПІ м. Луганська, з 07.11.2014 у ДПІ у Кремінському районі ГУ Міндоходів у Луганській області, а з 24.04.2015 в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області (а.с.13).

Зазначені в сертифікаті факти не оспорюються сторонами, зазначений документ прийнято судом до розгляду як належний доказ у справі.

Заяви про звільнення позивача від сплати єдиного внеску до податкового органу ними подано не було, що не оспорюється сторонами.

Рішенням № 0018231703 від 22 грудня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було нараховано позивачу штраф у розмірі 48787,99 грн за період з 21.08.2014 по 28.11.2014, у розмірі 71224,05 грн. за період з 23.06.2015 по 30.11.2015, а також пеню у розмірі 44738,96 грн - загальна сума 164751,00 грн (а.с.8).

За встановлених обставин суд приймає рішення на підставі таких норм чинного законодавства.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2010 № 2464-УІ (надалі Закон 2464) серед іншого встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 10 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пункт 9-4 Розділу VIII "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону № 2464 має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Закону № 1669), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закон № 1669 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно з Додатком в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 1 зазначене м. Луганськ (Луганська міська рада) та під номер 5 Кремінський район: м. Кремінна, під номером 13 м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно з Додатком в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 1 зазначене м. Луганськ (Луганська міська рада) та під номер 5 Кремінський район: м. Кремінна, під номером 13 м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, з аналізу норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Кремінна та місто Сєвєродонецьк. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Рубіжне. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Кремінна та місто Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що в період, за який нараховані штрафні санкції, а також на момент винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених Законів.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо застосування чи незастосування заходів зі стягнення штрафу та пені Відповідач повинен був керуватися положеннями п. 9-4 Розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та нормами Закону № 1669. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ч. 11 ст. 9 та ч. 10, 11 ст. 25 Закону 2464, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для стягнення штрафу та пені.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно звільнення від сплати штрафних та фінансових санкцій на час проведення антитерористичної операції певної категорії осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Закону № 2464 та Інструкцією, тому прийняте Рішення № 0018231703 від 22.12.2015 підлягає скасуванню.

Посилання Відповідача на ст. 10 Закону № 1669 в частині необхідності обов'язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань відповідно до положень Закону № 2464 є незмістовним з наступних підстав.

Дані спірні правовідносини стосуються обов'язку Позивача щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 має посилання на Закон № 1669 лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 Закону № 1669.

Як встановлено в судовому засіданні, м. Креміннна, м. Сєвєродонецьк Луганської області включено у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до положень Закону № 1669.

Стаття 10 Закону № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов'язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність надання платником єдиного внеску до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 Закону № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 Закону № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами Закону № 2464.

Посилання представника Відповідача на пункт 9 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1669-VІІ як підставу для не застосування за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обов'язків платників єдиного внеску у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції є незмістовним, оскільки до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення норм Закону № 2464 як спеціальні норми законодавства з наведених вище підстав, зокрема, положення 9-4 Розділу VIII Закону № 2464.

Посилання представника Відповідача на необхідність подання Позивачем заяви у довільній формі до органу доходів і зборів як обов'язкової підстави для звільнення від штрафних та фінансових санкцій є необгрунтованим з наступних підстав.

Згідно положень абзацу 2 пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 вказана заява подається до відповідного органу як підстава для звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, тобто від обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина друга статті 6 Закону № 2464, яка не містить положень щодо обов'язку платника сплати штрафних санкцій.

Застосування ж штрафних та фінансових санкцій передбачено частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону, про що безпосередньо зазначено в самому оскаржуваному рішенні від 22.12.2015 за № 0018231703.

Оскільки норма абзацу 3 пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, якою передбачено звільнення платника єдиного внеску від сплати штрафних та фінансових санкцій, не містить вимог щодо наявності заяви платника про звільнення як передумови такого звільнення, таке звільнення є безумовним і не вимагає наявності вказаної заяви платника.

Таким чином, відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669.

Як встановлено судом, позивач як платник податків перебував на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, в тому числі в період, за який йому оскарженим рішенням нараховані штрафні санкції, а саме: з 21.08.2014 по 28.11.2014 та з 23.06.2015 по 30.11.2015.

Встановлений судом факт вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди та в сумах, зазначених в оскарженому Рішенні від 22.12.2015.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що Відповідач не мав правових підстав для винесення Рішення від 22.12.2015 відносно Позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено при розгляді даної справи, відповідно до платіжного доручення № 139 від 23 червня 2016 року Позивач сплатив суму судового збору у розмірі 2471,26 грн (а.с.27).

Позивач як платник податків звернувся до суду за захистом своїх майнових прав з позовом до відповідача - суб'єкта владних повноважень, що прийняв оскаржене рішення відносно позивача, реалізуючи надані чинним законодавством повноваження контролюючого органу у сфері податків та зборів.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0018231703 від 22.12.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код 39890583) на користь Державної фінансової інспекції в Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, 32а, код 21796517) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2471,26 грн (дві тисячі чотириста сімдесят одна гривня 26 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 11 жовтня 2016 року.

Суддя В.С. Шембелян