Ухвала

від 27.10.2016 по справі 910/14861/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"27" жовтня 2016 р. Справа №910/14861/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

розглянувши матеріали апеляційної скарги (вх. № 06-29.2/6784 від 20.10.2016 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. № 3721» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015

у справі № 910/14831/13 (головуючий суддя - Гулевець О.В., судді - Стасюк С.В., Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П.- 3721»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «ВІПОС»

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.12.2010

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П.-3721» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «ВІПОС».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС» перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» у розмірі 75404418,50 грн., з яких: 30576000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 18568769 грн. 26 коп. - прострочена заборгованість по сплаті процентів, 308273 грн. 16 коп. - строкова заборгованість по сплаті процентів, 1844716 грн. 37 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 2072567 грн. 19 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1735053 грн. 05 коп. - 3 % річних за прострочення повернення кредиту, 727537 грн. 89 коп. - 3 % річних за прострочення сплати процентів, 12848520 грн. 00 коп. - інфляційні втрати в зв'язку з простроченням повернення кредиту, 6722981 грн. 58 коп. - інфляційні втрати у зв'язку з простроченням процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки (нежитлову будівлю гаража (літ. А) загальною площею 3060,10 кв.м., та нежитлову будівлю мойки (літ. Б) загальною площею 575,00 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 9-А) за іпотечним договором від 07.12.2010, зареєстрованим в реєстрі № 5643, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. - 3721» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк». Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором від 07.12.2010 зареєстрованим за номером 5643 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Встановлено, що початкова вартість предмету іпотеки для його реалізації на прилюдних торгах становить 39702894,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. - 3721» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» судовий збір у розмірі 68820 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. № 3721» подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/6784 від 20.10.2016 року), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 по справі № 910/14861/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

До апеляційної скарги апелянтом, Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. № 3721» додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки про рішення суду він дізнався лише у 2016 році, після отримання постанови про арешт коштів боржника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду встановила, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим судом. У разі якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення Господарським судом міста Києва було оголошено 07.07.2015 року, повний текст рішення підписано 10.07.2015 року. Відтак, враховуючи приписи ст. 50, 93 ГПК України, встановлений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення сплив 20.07.2015 року. Однак Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. -3721» подало апеляційну скаргу лише 20.10.2016, тобто апелянт подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом 10-тиденного строку на оскарження, а саме після спливу більше року після прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. При цьому, клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази, які подаються до апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження посилається на те, що він отримав копію рішення Господарського суду міста Києва у даній справі лише у 2016 році, після отримання постанови про арешт коштів боржника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, а тому не зміг своєчасно подати апеляційну скаргу.

Колегія суддів ставиться критично до посилання апелянта на те, що про існування рішення суду у даній справі йому стало відомо лише у вересні 2016 року з Постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, оскільки справа розглядалася Господарським судом міста Києва з 05.08.2013, неодноразово відкладалася, оголошувалися перерви в судових засіданнях, провадження у справі зупинялося на час проведення експертизи. При цьому, матеріали справи містять докази про належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, апелянт в ході розгляду справи скористався правом, закріпленим ст. 22 ГПК України, присутності в судових засіданнях, подання клопотань та заперечень, ознайомлень з матеріалами справи, був обізнаний про відкладення розгляду справи саме на 07.07.2015, відтак знав, повинен був знати, що 07.07.2015 може бути проголошено остаточне рішення у справі.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач був обізнаний про розгляд справи місцевим господарським судом, неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи,( а.с. 22 том. 6, а.с. 253 том. 5, а.с.3, том. 4 тощо), зокрема, як свідчить подане ним 07.07.2015 клопотання про відкладення розгляду справи був повідомлений і про проведення 07.07.2015 судового засідання, на якому місцевим господарським судом було прийнято рішення у справі. Окрім того, згідно штампу канцелярії Господарського суду міста Києва на звороті останнього аркуша рішення, останнє було направлено сторонам у справі 16.07.2015. Доказів того, що скаржник не отримав чи не міг отримати оскаржуване рішення суду відповідач не надав.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено, зокрема, і у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.

За змістом положень ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Європейського Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідачем подано апеляційну скаргу після спливу більше року від дня прийняття оскаржуваного рішення, при цьому апелянтом не надано жодного належного доказу, що підтверджували б його неповідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, про винесення рішення від 07.07.2015 чи доказів неможливості в розумні інтервали часу вчинити дії, щоб дізнатись про стан даної справи, про розгляд якої, як уже зазначалось вище, апелянту, Товариству з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. - 3721» було відомо.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не додано жодних доказів, що підтверджували б існування обставин, які перешкоджали б йому своєчасно або в розумний термін подати апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження, а відтак відхиляє клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. - 3721» про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 у справі №910/14861/13.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. - 3721» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 у справі № 910/14861/13 Київським апеляційним господарським судом не приймається до апеляційного провадження і повертається скаржнику.

Керуючись ст. 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. - 3721» у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 у справі № 910/14861/13.

2. Апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/6784 від 20.10.2016 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.П. № 3721» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 у справі № 910/14861/13 повернути скаржнику без розгляду.

3. Матеріали справи №910/14861/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська