Постанова

від 27.10.2016 по справі 816/1434/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/1434/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представників позивача - Різник Т.С., Пономаренко О.В.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року №0002781401.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено права та законні інтереси ТОВ "Сільські традиції" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначав, що доводи контролюючого органу про порушення ТОВ "Сільські традиції" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, адже господарські правовідносини позивача з його контрагентом за спірний період є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Крім того, стверджував, що укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукас Індастріз" договори про надання послуг не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що в наданих до перевірки позивачем актах виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, наданих юридичних та консалтингових послуг, а вказана лише назва послуги. Також, посилався на інформацію з бази "Податковий блок", де встановлено: "внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Лукас Індастріз". Наголошував, що згідно штатного розкладу обліковується працівник, який здійснює юридичне супроводження господарської діяльності підприємства, не встановлено подальше укладення договорів оренди землі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у письмовому запереченні ГУ ДФС у Полтавській області, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Сільські традиції" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36156348 / том 1 а.с. 20-21/.

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 26.11.2008 року /том 1 а.с. 21/ та зареєстрований платником податку на додану вартість з 08.12.2008 року, у періоді, що перевірярявся було платником фіксованого сільськогосподарського податку /том 1 а.с. 38/.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 10.11 Виробництво м'яса, 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримується на фермах, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.23 Оптова торгівля живими тваринами, 46.23 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах / том 1 а.с. 17/.

У період з 14.06.2016 по 27.07.2016 року фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сільські традиції" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2016 року №300/16-31-14-01-09/36156348 (надалі - Акт перевірки) /том 1 а.с. 37-91/, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Сільські традиції" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, 201.1 статті 201, пунктів 209.2, 209.5, 209.7, пп. 209.15.1 п. 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 199667,00 грн, у тому числі:

- за травень 2015 року в сумі 116667,00 грн;

- за червень 2015 року в сумі 83000,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 11.08.2016 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0002781401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 299500,50 грн (в т.ч. 199667,00 грн - основний платіж, 99833,50 грн - штрафні (фінансові) санкції) /том 1 а.с. 22/.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лукас Індастріз" (код ЄДРПОУ 39422008), у травні-червні 2015 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 199667,00 грн /том 1 а.с. 118 зворот, а.с. 112 зворот/.

Однак, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сільські традиції" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету в розмірі 199667,00 грн.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що в наданих до перевірки позивачем актах виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, наданих юридичних та консалтингових послуг, а вказана лише назва послуги. Також, посилався на інформацію з бази "Податковий блок", де встановлено: внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Лукас Індастріз".

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, згідно пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку (пункт 209.5. статті 209 Податкового кодексу України).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання послуг.

До матеріалів справи залучено копію договору про надання юридичних послуг від 18.05.2015 року №18/05 /том 1 а.с. 121-122/, за умовами якого Замовник (ТОВ "Сільські традиції") дає завдання, а Виконавець (ТОВ "Лукас Індастріз") приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим говором консалтингових та юридичних послуг за плату.

За змістом пункту 2.1 вказаного договору Виконавець із урахуванням положень п. 1.2 цього Договору бере на себе зобов'язання щодо надання наступних консалтингових та юридичних послуг:

- участь у переддоговірних заходах з метою підготовки й укладання договорів оренди землі з орендодавцями з числа мешканців сільських районів Полтавської та Харківської областей: підшукання потенційних орендодавців, дослідження умов щодо укладання договорів на вигідних для Замовника умовах, проведення інших переддоговірних заходів;

- участь у переговорах або, за дорученням Замовника, веденні переговорів з потенційними орендодавцями, підготовці документів, необхідних для укладання договорів оренди;

- надання консультацій та рекомендацій з питань, пов'язаних із проведенням переддоговірних заходів і укладання договорів;

При наданні послуг за цим Договором Виконавець зобов'язується /пункт 2.2 Договору/:

- досліджувати питання, що надаються Замовником, шляхом надання йому роз'яснень, консультацій, рекомендацій, письмових довідок (у залежності від обставин, що склалися), результатів/висновків тощо;

- здійснювати економічний аналіз, вивчати правову позицію, встановлювати можливість досягнення позитивного результату та шляхи його досягнення;

- надавати інші послуги в рамках цього Договору, необхідні для досягнення позитивних результатів;

- надавати послуги Замовнику з питань оформлення договорів оренди;

- виконувати чесно й сумлінно обов'язки, передбачені цим Договором, вчасно й точно виконувати розпорядження Замовника, дотримуватися вимог нормативних актів про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, або іншої конфіденційної інформації, передбачених чинним законодавством України та локальними актами Замовника;

- своєчасно усувати допущені відхилення від умов цього Договору або недоліки у наданих послугах, що погіршують їх результати. /том 1 а.с. 121/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Лукас Індастріз" протягом травня 2015 року надав ТОВ "Сільські традиції" юридичні послуги загальна вартість яких склала 583333,33 грн, в т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.

Крім того між позивачем (Замовник) та ТОВ "Лукас Індастріз" (Виконавець) укладено договір від 08.06.2015 року № 08/06 /том 1 а.с. 181-182/, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання функцій Замовника по підготовці матеріалів для купівлі та відведення земельних ділянок, розташованих у Кіровоградській області, для розміщення свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Лукас Індастріз" протягом червня 2015 року надав ТОВ "Сільські традиції" послуги із пошуку об'єктів нерухомості та земельних ділянок для розташування свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів загальна вартість яких склала 415000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 83000,00 грн.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "Лукас Індастріз" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних: від 20.05.2015 року № 9 та від 17.06.2015 року № 10 /том 1 а.с. 124, 186/.

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень 2015 року та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 116666,67 грн (за тарвнь 2015 року) та ПДВ в розмірі 83000,00 грн (за червень 2015 року), що відображено у податковій декларацій з ПДВ за травень 2015 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /том 1 а.с. 115-119/ та у податковій декларацій з ПДВ за червень 2015 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /том 1 а.с. 109-113/.

Дослідивши в судовому засіданні згадані вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, відповідачем не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Лукас Індастріз" послуг загальною вартістю 998333,33 грн (в т.ч. ПДВ - 199666,67 грн), у тому числі у травні 2015 року на суму 583333,33 грн (ПДВ - 116666,67 грн) та у червні 2015 року на суму 415000,00 грн (ПДВ - 83000,00 грн), є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту травня - червня 2015 року та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що за умовами пункту 4.1 договору про надання юридичних послуг від 18.05.2015 року № 18/05 /том 1 а.с. 121 зворот/ по мірі завершення надання чергового етапу послуг, Виконавець звітує перед Замовником про зміст та обсяг фактично наданих послуг та результати їх надання у формі Акта приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання наданих послуг від 20.05.2015 року №7 /том 1 а.с. 123/, що складений та підписаний договірними сторонами. Зазначений акт містить відомості про обсяг, вартість послуг, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій тощо.

Відомості про зміст наданих послуг чітко визначені у пункту 2.1-2.2 Договору від 18.05.2015 року № 18/05.

За умовами пункту 1.4 договору від 08.06.2015 року № 08/06 /том 1 а.с. 181/ приймання робіт здійснюється по Акту передачі-приймання.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акта приймання наданих послуг від 17.06.2015 року №11 /том 1 а.с. 185/, що складений та підписаний договірними сторонами. Зазначений акт містить відомості про зміст та обсяг, вартість послуг, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій тощо.

Дослідивши в судовому засіданні копії вказаних актів приймання наданих послуг від 20.05.2015 року №7 та від 17.06.2015 року № 11, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, даний акт є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймається судом як належний доказ у справі.

Суд зазначає, що не відповідають дійсності доводи представника відповідача, викладені у запереченнях від 19.09.2016 року вих. № 476 /том 2 а.с. 20 зворот/, про те, що акти приймання наданих послуг 20.05.2015 року №7 та від 17.06.2015 року № 11 не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже не містить детального опису (змісту) наданих послуг та їх вартості, з огляду на наступне.

Позивачем надано до перевірки та до суду:

- Звіт юридичних послуг та консалтингових послуг ТОВ "Лукас Індастріз" відповідно до договору № 18/05 про надання юридичних послуг від 18.05.2015 в якому висвітлені юридичні питання, які були вирішенні при наданні юридичних послуг;

- Звіт по підготовці матеріалів для купівлі, та відведення земельних ділянок, розташованих у Кіровоградській області для обслуговування свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів якому наведений перелік матеріалів, потрібний для роботи на ринку сільськогосподарської нерухомості у Кіровоградській області.

Складені звіти, в яких відображено проведену роботу, є невід'ємною частиною Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) - первинних бухгалтерських документів та відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та п.п. 1.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

Крім того, сторонами засвідчено, що послуги надано у повній відповідності до умов договору, замовник та виконавець претензій один до одного не мають /том 1 а.с. 123, 185/. Позивач сплатив ТОВ "Лукас Індастріз" за вказані послуги кошти в розмірі 1189000,00 грн, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 20.05.2015 року № 2060 та від 17.06.2015 року № 2295 /том 2 а.с. 45-46/.

За змістом письмових пояснень позивача ТОВ "Сільські традиції" з ТОВ "Лукас Індастріз" з метою пошуку об'єктів нерухомості та земельних ділянок для розташування свинокомплексів та обслуговуючих об'єктів в деяких областях України, ТОВ "Сільські традиції" планувалось розширення бізнесу.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що на підприємстві ТОВ "Сільські традиції" згідно штатного розкладу обліковується працівник, який здійснює юридичне супроводження господарської діяльності підприємства, не встановлено подальше укладення договорів оренди землі, з огляду на наступне.

Приписами статей 42 та 43 Господарського кодексу України визначається суть підприємницької діяльності.

Так, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залученням матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом , встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, ТОВ "Сільські традиції" не позбавлено права укладати договори, залучати у своїй господарській діяльності інших фахівців у галузі права та здійснювати свою господарську діяльність на свій власний ризик.

А відтак, висновок відповідача про те, що факт придбання послуг позивачем не містить у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та відповідачем не встановлено факту подальшого використання результату надання вищевказаних послуг у своїй господарській діяльності, суд вважає необґрунтованим, оскільки господарська операція може бути як прибуткова, так і не прибуткова. Це ризик, який несе суб'єкт господарювання.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних послуг ПДВ в розмірі 199667,00 грн, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за травень-червень 2015 року суму ПДВ в розмірі 199667,00 грн.

Суд зазначає, що сама по собі неможливість реалізації контролюючим органом визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірок контрагентів по ланцюгу постачання не є беззаперечним свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відтак, наявність інформації про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Лукас Індастріз" жодним чином не впливає на право останнього на податковий кредит.

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201, 209 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Сільські традиції" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 99833,50 грн /том 1 а.с. 22/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту за травень-червень 2015 року суми ПДВ в розмірі 199667,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 11.08.2016 року №0002781401 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Сільські традиції" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 11 серпня 2016 року №0002781401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 4492,51 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко