Рішення

від 25.10.2016 по справі 363/159/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/159/15-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І. Провадження № 22-ц/780/3003/16 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В. Категорія 46 25.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С.В.

суддів: Гуля В.В.

Іванової І.В.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.,

розглянувши справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Димерське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, 3-і особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник прокурора Київської області звернувся з даним позовом в якому просить визнати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 09 квітня 2008 №№549-546 «Про вилучення , зміну цільового призначення із постійного користування ДП «Димерське лісове господарство».

Визнати недійсним розпорядження голови Вишгородської районного державної адміністрації від 16 липня 2008 року №№505 «Про передачу у власність громадян земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Ясногородської сільської ради».

Визнати недійсними :

- державний акт НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 0,9699 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району;

- державний акт НОМЕР_2 на право власності ОСОБА_21, на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 загальною площею 0,9699 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_22;

- державний акт НОМЕР_5 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_6 , загальною площею 0,9701 га , для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району;

- державний акт НОМЕР_7 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_8 загальною площею 0,9701 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району;

- державний акт НОМЕР_9 на право власності ОСОБА_23 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_10 загальною площею 0,9699 га для ведення особистого селянського господарства в адміністравтиних межах Ясногородської сльської ради Вишгородського району , з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_22;

- державний акт НОМЕР_11 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_12 загальною площею 0,9701 га , для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської Вишгородського району;

- державний акт НОМЕР_13 на право власності ОСОБА_9 , на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_14 , загальною площею 0,9801 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району;

- державний акт НОМЕР_15 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_16 загальною площею 0,9800 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району;

- державний акт НОМЕР_17 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_18 загальною площею 5,88 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району;

- державні акти НОМЕР_19 (площа 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_20); НОМЕР_21 (площа 0,12га, кадастровий номер НОМЕР_22); НОМЕР_23 (площа 0,0778 га, кадастровий номер НОМЕР_24); НОМЕР_25 (площа 0,12га, кадастровий номер НОМЕР_26); НОМЕР_27 (площа 0,12га, кадастровий номер НОМЕР_28) НОМЕР_29 (площа 0,12га, кадастровий номер НОМЕР_30); НОМЕР_31 (площа 0,0519 га, кадастровий номер НОМЕР_32), на право власності ОСОБА_5 на земельні ділянки в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського раойну;

- державні акти НОМЕР_33 (площа 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_34); НОМЕР_35 (площа 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_36); НОМЕР_37 (площа 0,1184 га кадастровий номер НОМЕР_38); НОМЕР_39 (площа 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_40); НОМЕР_41 (площа 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_42); НОМЕР_43 (площа 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_44); НОМЕР_45(площа 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_46); НОМЕР_47 (площа 0,0755 га , кадастровий номер НОМЕР_48); НОМЕР_49 (площа 0,0687 га, кадастровий номер НОМЕР_50) на право власності ОСОБА_10 на земельні ділянки в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського раойну.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,9699 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1223625,84 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Димерське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_22 земельні ділянки із кадастровими номером НОМЕР_4 та НОМЕР_10 площами по 0,9699 га кожна, в адміністративних межах Ясногородської сільської ради вартістю 1223625,84 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_6, земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_6 площею 0,9701 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського раойну вартістю 1223878,16 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_8 площею 0,9701 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1223878,16 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_8 земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_12 площею 0,9701 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1223878,16 грн.;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_9 земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_14 площею 0,9801 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1236494,16 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_11, земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_16 площею 0,9800 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1236368 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_12 земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_18, площею 5,88 га в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 7418208 грн;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_20; площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_22; площею 0,0778 га, кадастровий номер НОМЕР_24 площею 0,12га, кадастровий номер НОМЕР_25; площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_26; площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_28; площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_29; площею 0,12 га , кадастровий номер НОМЕР_30; площею 0,0519 га , кадастровий номер НОМЕР_32, в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1223373,52 грн.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП „Димерське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_10 земельні ділянки площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_34; площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_36; площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_38; площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_40; площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_42; площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_44; площею 0,1184 га, кадастровий номер НОМЕР_46; площею 0,0755 га, кадастровий номер НОМЕР_48; площею 0,0687 га , кадастровий номер НОМЕР_50 в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району вартістю 1227536,8 грн.

Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП „Димерське лісове господарство" право користування на земельні ділянки загальною площею 15,61 га з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_6; НОМЕР_8; НОМЕР_10; НОМЕР_12; НОМЕР_14; НОМЕР_16; НОМЕР_20; НОМЕР_22; НОМЕР_23; НОМЕР_24; НОМЕР_25; НОМЕР_26; НОМЕР_27; НОМЕР_28; НОМЕР_29; НОМЕР_30; НОМЕР_31; НОМЕР_34; НОМЕР_36; НОМЕР_38; НОМЕР_40; НОМЕР_42; НОМЕР_44; НОМЕР_46; НОМЕР_48; НОМЕР_50, що розташовані на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, загальною ринковою вартістю 19 684 492,48 гривень.

Свої вимоги прокурором було обґрунтовано тим, що вищезазначені земельні ділянки відповідачам було виділено в порушення ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 31 Лісового кодексу України ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до яких, до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі передачу у власність, наданні в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського та обласного значення та припинення права користування.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року в задоволенні позові відмовлено.

Прокурор з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову прокурора суд першої інстанції виходив з того, що всудовому засіданні не було доведено, що оспорюванні розпорядження Київської ОДА та Вишгородськогої РДА на підставі яких відповідачами було отримано державні акти на право власності на землю, та зміна цільового призначення земельних ділянок було проведено з порушенням норм ст. 31 Лісового кодексу, та ст.21 Закону України «Про місцеві адміністрації», а тому підстав для визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА, Вишгородської РДА, визнання недійсними державних актів, та витребування земельних ділянок на користь держави не вбачається.

Висновок суду ґрунтується на тому, що норми Лісового кодексу не містять такого поняття як «єдиний масив». Земельні ділянки було отримано 16 громадянами України, більша частина яких до даного часу являються власниками виділених їм земельних ділянок, які ними були отримані без порушень ст. 116 ЗК України, а також, що визначальним є саме розмір конкретної земельної ділянки, а не сукупна площа декількох земельних ділянок, розташованих одна біля одної, які були одночасно виділені різним особам і ДП «Димерське лісове господарство» було отримано кошти за збитки нанесені лісовому господарству за вилучення зазначених земель.

Колегія судів з цим висновком міськрайонного суду погодитися не може.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Також згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Пунктом п'ятим частини першої статті 27 ЛК України(в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Вилучення земельних ділянок, на підставі частини другої статті 149 ЗК України, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

З матеріалів справ вбачається таке.

Відповідно до розпоряджень Київської обласної державної адімінстрації від 09.04.08 №№ 549-564 «Про вилучення, зміну цільового призначення земельної ділянки» було вилучено із постійного користування ДП «Димерське лісове господарство» (Ясногородське лісництво, квартал 40 виділ 8, квартал 48 виділи 2,3,4), 16 земельних ділянок площею 0,97-0,98 га, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та віднесено до земель запасу без права вирубки дерев, а також зобов'язано Вишгородську районну державну адміністрацію забезпечити відшкодування збитків землекористувачу, що спричинені вилученням земельних ділянок із користування, та внести зміни до земельно-кадастрової документації.

У липні 2008 року ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_25, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_17,, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_8, ОСОБА_14 звернулися до Вишгородської РДА Київської області із заявами про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

За наслідком розгляду вказаних заяв Вишгородська РДА надала дозволи на підготовку проектів відведення земельних ділянок щодо передачі їх у власність вищезазначеним громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

На підставі розпорядження Вишгородської РДА № 507 від 16 липня 2008 року було передано безоплатно у власність 16 громадянам - відповідачам та 3-ім особам по справі земельні ділянки розміром 0,9699-0,9801га, для ведення особистого селянського господарства на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, за межами населеного пункту.

12 серпня 2008 року на підставі вищезазначеного розпорядження вказані особи отримали державні акти на земельні ділянки розмірами 0,9696-0,9801 га, для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому вищеозначені власники земельних ділянок звернулись із заявами до Вишгородської РДА Київської області із заявами про надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, за межами населеного пункту.

Після отримання належного дозволу Вишгородською РДА та підготовки проектів відведення земельних ділянок, та отримання позитивних висновків від Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі, відділу містобудування, архітектури, 14.10.2008 року на підставі розпорядження Вишгородської РДА Київської області за № 761 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок 16-и громадянам згідно Додатку з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, в адміністративних межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської, розроблену ТОВ «БУДПРОМ ПРОЕКТ» .

На підставі вищезазначеного розпорядження Вишгородської РДА вказані громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області площею 0,9696-0,9801 га.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спірні земельні ділянки відносилися до земель лісогосподарського призначення та до категорії лісів і вибули з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України та з користування ДП «Димерське лісове господарство» поза їх волею, правові акти індивідуальної дії голів обласної та районної державних адміністрацій були спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, розпорядження якими відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України, голови обласної та районної державних адміністрацій перевищили надані законом повноваження, а позов заступника прокурора Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу, тому являється обґрунтованим .

Разом з тим, стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36 1 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою цієї статті органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК України звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом перегляду, відповідачами заявлено про застосування позовної давності.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон № 4176 - VI) пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень, в тому числі Кабінету Міністрів України,довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року (№ 6-178цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-68цс15), від 28 вересня 2016 року (№ 6-832цс16), що судом першої інстанції враховано не було.

Оскільки право на звернення до суду з позовом виникло у 2008 році з моменту припинення права користування земельною ділянкою ДП «Димерське лісове господарство» і та передачі спірних ділянок у власність громадян, коли це підприємство і Кабінет Міністрів України, і в інтересах яких подано позов, довідалися або могли довідатися про порушення прав і законних інтересів, а позов прокурор подав лише 15 січня 2015 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявив і доказів поважності причин пропуску не надав, а також враховуючи заяву відповідача Київської обласної державної адміністраціїпро застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4) ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому колегія суддів, у відповідності до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України рахує за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. 218, ст. ст. 303, 304, п. 2) ч. 1 ст. 307, п. 4) ч. 1 ст. 309 ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Димерське лісове господарство» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: В.В. Гуль

І.В. Іванова