Рішення

від 24.10.2016 по справі 903/89/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №903/89/16

За позовомПриватного підприємства «Ларссон» до 1. Волинської митниці Державної фіскальної служби 2. Держаної казначейської служби України простягнення 142 501,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Ніколаєнко В.В., Омелянюк М.В. від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду Волинської області перебувала справа №903/89/16 за позовом Приватного підприємства «Ларссон» (надалі - «Підприємство») до Волинської митниці Державної фіскальної служби та Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення 142 501,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Волинської митниці Державної фіскальної служби, які полягають у незаконному вилученню майна та неналежних умовах його зберігання, позивач поніс збитки у розмірі 142 501,00 грн., обов'язок по відшкодуванню яких покладається на державу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2016 р. у справі №903/89/16 позов Приватного підприємства «Ларссон» задоволено частково.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. замінено неналежного відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області на належного - Держану казначейську службу України, рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2016 р. скасовано, а справу №903/89/16 передано за підсудністю на розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2016 р. справу №903/89/16 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2016 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 26.09.2016 р.

26.09.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача 1 на позовну заяву, в яких представник Волинської митниці Державної фіскальної служби вказував на те, що незаконність дій посадових осіб Волинської митниці ДФС щодо вилучення у позивача товару на підставі протоколу про порушення митних правил №1309/20500/2015 не доведено у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 24.10.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 2 та неподанням витребуваних доказів.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

В судове засідання представник відповідача 1, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103040205121.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2015 р. о 07:01 в зону митного контролю МП «Ягодин» в напрямку «Виїзд з України» заїхав вантажний автомобіль з д.н.з. НОМЕР_1/НОМЕР_2. Відповідно до поданих товаросупровідних документів відправником даного товару був позивач.

Під час проведення митного огляду та встановлення кількісних та якісних характеристик товару 22.09.2015 р. відносно директора позивача було складено протокол про порушення митних правил №1309/20500/2015 на підставі ст. 472 Митного кодексу України та застосовано вилучення товару (на термінал митного поста «Ягодин»), що переміщався через митний кордон України, а саме теслярські вироби з деревини листяних порід, елементи риштувань загальною вагою 22000 кг. на 16 місцях, розміром 32X120-400X2500-3000 мм, кількістю 1120 шт. загальною вартістю - 5 175,04 євро.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 10.12.2015 р. у справі №163/2693/15-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016 р., провадження у справі за протоколом про порушення митних правил №1309/20500/2015 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях директора позивача складу правопорушення, вилучений згідно даного протоколу товар постановлено повернути позивачу або уповноваженій особі для подальшого оформлення.

29.01.2016 р. експертом Торгово-промислової палати України було складено висновок експертного товарознавчого дослідження рухомого майна №О-7, яким встановлено, що:

- на час проведення товарознавчого дослідження пиломатеріали з деревини листяних порід (вільха), розміром 32x120-400x2500-3000 мм, а саме дошки необроблені та стругані (пиломатеріали товщиною до 100 мм та шириною понад подвійну товщину) складені у пачки та являють собою теслярські вироби з деревини листяних порід - елементи риштування, в розібраному вигляді, по якості не відповідають вимогам нормативних документів. Подальше використання непридатне в якості будівельного конструкційного матеріалу (теслярського), а саме елементів риштування, в розібраному вигляді;

- умови зберігання пилопродукції не відповідають нормативним вимогам, а саме відсутність вентиляції. При виявленні на деревині грибків або нашарування плісняви пилопродукцію не перекладали та не дезінфікували. Порушення умов зберігання привело до втрати споживчих властивостей та зниження якості.

Спір у справі виник у зв'язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 143 501,00 грн., завданих протиправними діями відповідача 1.

Зокрема, позивач вказує, що внаслідок прийняття відповідачем 1 неправомірного рішення про вилучення товару та зберігання його в умовах, які не відповідають нормативним вимогам, позивачем були понесені збитки у розмірі 142 501,00 грн., в тому числі 126 435,35 грн. - вартість виробів з деревини; 14 266,00 грн. - вартість здійсненої оплати за перевезення вантажу; 1 800,00 грн. - витати на відшкодування витрат за проведення експертизи.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Спеціальна правова конструкція ст. 1173 Цивільного кодексу України на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної фіскальної служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача 1, виникнення шкоди та причинний зв'язок між її неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння шкоди позивачу. Неправомірність дій (бездіяльності) відповідача 1 має підтверджуватись належними доказами.

Суд відзначає, що за умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Судом встановлено, що неправомірність дій митниці щодо складання протоколу відносно посадової особи Підприємства та вилучення товару встановлена постановою Любомльського районного суду Волинської області від 10.12.2015 р. у справі № 163/2693/15-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016 р.

При цьому, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №1309/20500/2015 в порядку ст. 511 Митного кодексу України товар - теслярські вироби з деревини листяних порід, елементи риштувань» загальною вагою 22000 кг. на 16 місцях, розміром 32X120-400X2500-3000 мм, кількістю 1120 шт. загальною вартістю - 5 175,04 євро, були поміщені на склад митниці всупереч змісту п. 4 ст. 239 Митного кодексу України, яка зобов'язує митний орган вилучати такий вид товару на склад виключно із відповідними умовами зберігання та всупереч п. 2 ст. 240, п. 4, 6 ч. 1 ст. 238 Митного кодексу України зберігалися на складі понад 90 днів.

Вартість та причини псування деревини підтверджені матеріалами висновку №О-7 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна складеного 29.01.2016 р. Волинською торгово-промисловою палатою.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 р. висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Суд вважає доведеним позивачем факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача 1 та понесенню позивачем витрат у розмірі 126 435,35 грн. як вартості вилученого у позивача товару, який внаслідок неналежного зберігання його за час вилучення митним органом прийшов у непридатне використання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

В свою чергу, підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення шкоди у розмірі 14 266,00 грн. за користування автомобільним транспортом та 1 800,00 грн. на відшкодування витрат за експертизу, судом не встановлено, оскільки витрати по доставці вантажу були включені у вартість товару (графа 20 митної декларації №205100000/2015/002632 «Умови поставки товару DAP», які згідно правил Інкотермс 2012 передбачають, що витрати на перевезення несе продавець і останні мають бути включені у ціну товару), а експертизу позивач проводив із власної ініціативи та використав отриманий висновок в якості доказу у даній справі.

Згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, вищенаведені приписи Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України свідчать про те, що фізичним та юридичним особам гарантується відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (що також було зазначено у Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 року).

Згідно п. 7 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» за приписом статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою. Відшкодування такої шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету. Відтак участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України заподіяної шкоди у розмірі 126 435,35 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Ларссон» задовольнити частково.

2. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ларссон» (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 42; ідентифікаційний код 36131978) грошові кошти у розмірі 126 435 (сто двадцять шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 35 коп. та судові витрати у розмірі 1 896 (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість) грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В Іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2016 р.

Суддя В.П. Босий