Ухвала

від 31.10.2016 по справі 926/3697/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"31" жовтня 2016 р. Справа № 926/3697/16

Суддя Господарського суду Чернівецької областіОСОБА_1 Розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс Україна» у справі де:про забезпечення позову позивачТовариство з обмеженою відповідальністю «Вертекс Україна» відповідачЧернівецьке міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба 0-80» суть спорупро скасування процедури відкритих торгів та визнання договору поставки недійсним представники сторінне викликались

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертекс Україна» звернулось із позовною заявою до Чернівецького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба 0-80» про скасування процедури відкритих торгів та визнання договору поставки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення процедури відкритих торгів (закупівлі каналопромивочного комплексу на базі автомобіля «Газель» 29.10.59-90.00 (ДК 021:2015)), відповідачем порушено приписи Закону України «Про здійснення державних закупівель», що є підставою для скасування процедури відкритих торгів та визнання договору поставки недійсним укладеного на підставі даних торгів.

При цьому, позивач разом із позовною заявою подав до суду заяву, в якій просить суд в якості забезпечення позову, заборонити Чернівецькому міському комунальному підприємству «Аварійно-диспетчерська служба 0-80» ЕДРПОУ 21430160 здійснювати будь-які дії щодо виконання договору від 03.10.2016 року про закупівлю каналопромивочного комплексу на базі автомобіля «Газель», код предмету закупівлі - 29.10.59-90.00 (ДК 021:2015), укладеного між Чернівецьким міським комунальним підприємством «Аварійно-диспетчерська служба 0-80» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імест-Плюс» ЄДРПОУ 35390910 за результатами проведення процедури відкритих торгів оголошення №143822 бюлетень № 129 (11.07.2016).

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що результатом оскаржуваної процедури закупівлі стало укладення договору між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імест-Плюс» про закупівлю товару, а саме каналопромивочного комплексу на базі автомобіля «Газель», код предмету закупівлі - 29.10.59-90.00 (ДК 021:2015) від 03.10.2016 року. Виконання умов такого договору повністю унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову та саме оскарження втратить усілякий сенс.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив:

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може забезпечуватися шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії та шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 зазначеної вище постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства під час розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів, заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо виконання договору поставки від 03.10.2016р., оскільки, навіть у випадку задоволення позову резолютивна частина рішення не буде містити вказівок про виконання певних дій (щодо вимоги про визнання недійсним договору), позивачем не ставилось питання про застосування наслідків недійсності спірного правочину, а тому позивачем не наведено жодних підстав, які б могли утруднити виконання рішення господарського суду у даній справі.

Крім того, подібне забезпечення позовних вимог, щодо заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо виконання договору поставки є фактичним вирішенням справи по суті. Невиконання умов дійсного договору (забезпеченого ухвалою суду) порушує права сторін договору та є фактичним втручанням у господарську діяльність відповідача та ТОВ «Імест-Плюс».

(Зазначеної правової позиції дотримується ВГСУ в постановах від 14.06.2016р. у справі № 910/5947/16 та від 04.10.2016р. у справі № 910/11089/16)

Також, слід зазначити, що в додатках доданих до позовної заяви та заяви про забезпечення позову взагалі відсутній примірник даного договору від 03.10.2016 року, щодо виконання якого заявник просить заборонити здійснювати будь-які дії.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Суддя М.В.Швець