Постанова

від 25.10.2016 по справі 910/22897/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/22897/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пархомчук Р.І. - представник;

від відповідача: Сич Є.Ю. - представники;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2:не з'явився;

від третьої особи-3: Пархомчук Р.І. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 15.07.2016 року

у справі 910/22897/13 (суддя -Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-плюс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк"

2) Командитне товариство "Д-Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

3) Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Девелопмент

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромейл" у листопаді 2013 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Плюс" про визнання за позивачем право власності на нежиле приміщення (літ. Р) загальною площею 4 242,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ. К, Е, Е') загальною площею 495,70 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. по справі №910/22897/13 позовні вимоги задоволено частково, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" право власності на нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 апеляційні скарги ТОВ "Євромейл" та ТОВ "Техноторг - Плюс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду від 21.10.2014 № 910/22897/13 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 касаційну скаргу ТОВ "Техноторг - Плюс" та ТОВ "Євромейл" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/22897/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 - скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 року у справі № 910/22897/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромейл" звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" право власності на нежиле приміщення (літ. Р) площею 4 242,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 та нежилий будинок - корпус цеху № 23 та компресорну (літ. К, Е, Е' ) загальною площею 495,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з»ясування обставин справи, що призвело до прийняття рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт звертає увагу суду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг- Ллюс» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромейл» та Командитного товариства «Д-Груп» про визнання недійсним Договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р. Господарський суд міста Києва під час розгляду зазначеного позову дійшов висновку про відсутність порушення положень законодавства при укладенні оскаржуваного Договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р., а пред'явлений позов не підлягає задоволенню ( справа №№ 910/3716/16). З зазначеним висновком місцевого господарського суду погодились суди апеляційної та касаційної інстанції.

Апелянт зазначає, що він повністю сплатив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу від 15.08.2000 р. в розмірі 629 041,75 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31 жовтня 2002 р., а тому існують всі правові підстави для отримання ним предмета лізингу у власність.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що перехід права власності на предмет лізингу згідно положень Договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р. не передбачає необхідності укладення окремого договору-купівлі-продажу, а є наслідком належного виконання умов самого договору фінансового лізингу, а укладення окремого договору-купівлі продажу предмету лізингу є травом, а не обов'язком сторін договору фінансового лізингу, яке реалізується ними у визначених законодавством випадках.

В судове засідання представники третіх осіб-1, 2 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України. Виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 25.10.2016 року у відсутності представників третіх осіб-1, 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-3, колегія встановила наступне.

15 серпня 2000 року між Командитним товариством "Д-Груп", яке є правонаступником Командитного товариства "Корпорація " ВЕДА" ( лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" ( лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу б/н (т.1 а.с.11).

Відповідно до п.1.1. укладеного договору лізингодавць передає, а лізингоодержувач отримує в платне користування нежиле приміщення, а саме - Корпус № 2, літера "Р" площею 4 705,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Пунктом 7.4 зазначеного договору передбачено, що в разі переходу права власності на корпус від лізингодавця до іншої особи, даний договір зберігає свою дію по відношенню до іншого власника.

Згідно п.7.7. договору право власності на корпус переходить до лізингоотримувача в момент підписання сторонами акта прийому-передачі корпусу. Лізінгодавець зобов»язаний передати корпус у власність лізингоотримувача на протязі 2-х робочих днів з моменту, обумовленого п.7.5.,п.7.6. договору.

Сторонами було визначено розрахунок місячної лізингової плати, яка визначалась виходячи з балансової вартості корпуса на 01.07.2000 року та дорівнювала 600 604,63 грн. (а.с. 16 том 1), розмір місячної лізингової платі по договору фінансового лізингу від 15 серпня 2000 року визначався в сумі 2 700 грн., до яких входила в тому числі амортизація в розмірі 2 502,52 грн. (а.с. 15 том 1).

На виконання умов договору лізингу, відповідно до акту прийому - передачі корпуса в фінансовий лізинг лізингодавцем було передано лізингоодержувачу визначений за договором об'єкт лізингу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33. (а.с.17 том 1)

Крім того, 31 жовтня 2002 року між лізингодавцем Командитним товариством "Корпорація "Веда" та лізингоотримувачем ТОВ "Євромейл" було укладено акти звірки взаєморозрахунків до договору фінансового лізингу від 15.08.2000 року, відповідно до якого лізингоотримувач перерахував лізингодавцю згідно договору фінансового лізингу всі фінансові платежі в повному обсязі, а саме: повну вартість нерухомості, отриманої в фінансовий фізинг, згідно додатку № 2 до договору лізингу та повну вартість винагородження, згідно додатку №1, загальна сума платежів склала 629 041,75 грн. При цьому зазначено, що всі платежі виконані в повному обсязі , сторони претензій одна до одної не мають. (а.с. 18 том 1) .

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідачів на підставі того, що Командитне товариство "Д-Груп" є правонаступником Командитного товариства "Корпорація "Веда" (лізінгодавець), яке відмовилось виконати умови договору лізингу, оскільки, внесло предмет лізингу до статутного фонду ТОВ "Бізнес парк" , який пізніше, отримавши свідоцтва про право власності на зазначене майно, продав його ТОВ "Техноторг -Плюс".

Відмовляючи у задоволення позову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач станом на дату звернення до суду з позовом не набув право власності на майно: окремий договір-купівлі продажу спірного майна не укладався, обумовлений в п.п.7.7, 7.9 договору акт приймання-передачі корпуса у власність позивача не складався, як і не передавалась необхідна для оформлення права власності документація, крім того відсутні будь-які правовстановлюючі документи в підтвердження права власності на спірне майно та його реєстрацію саме за позивачем, тобто відсутній документ, що підтверджує набуття права власності позивачем на об'єкт лізингу.

Крім того, місцевий суд зазначив, що відповідно до ст. 12 ч.2. підп. 5 Закону у разі, якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, він зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі. Сторони договору лізингу обумовили відповідальність у випадку відмови нового власника корпусу від виконання умов договору: він виплачує лізингоодержувачу штраф у розмірі 100000,00 грн., повертає лізингоодержувачу всі здійснені лізингові платежі, компенсує лізингоодержувачу всі витрати, понесені лізингоодержувачем на ремонт корпусу, а також відшкодовує йому та суборендарям усі збитки, завдані такою відмовою згідно з діючим законодавством України (п. 7.1, 7.4 договору). В разі порушення строків, передбачених п.п.7.7, 7.9. договору лізингодавець сплачує лізингоотримувачу штраф в розмірі 100% від сплачених лізингоотримувачем платежів, а також відшкодовує збитки, спричинені такою відмовою (п.7.10 договору).

Місцевим судом встановлено, що 26.02.2016 право власності на нежиле приміщення (літера Р) загальною площею 4242,4 кв. м по вул. Смоленській, 31-33 у м. Києві було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" на підставі рішення суду від 21.10.2014 № 910/22897/13 (скасовано постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016). Право власності на вказане нежитлове приміщення 11.03.2016 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Девелопмент", як внесок у статутному капіталі, зроблений ТОВ "Євромейл".

Місцевий суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи право власності на нежиле приміщення (літера Р) загальною площею 4242,4 кв. м по вул. Смоленській, 31-33 у м. Києві не зареєстровано ні за позивачем, ні за відповідачем.

Суд зазначив, що позивач не набув у встановленому законом порядку права власності на нежиле приміщення (літера Р) загальною площею 4242,4 кв. м по вул. Смоленській, 31-33 у м. Києві (відсутнє суб'єктивне право), а тому у нього немає підстав звертатись до суду з позовом про визнання права власності (не є власником), а суду відсутні підстави для задоволення такого позову.

Судова колегія не погоджується з вищезазначеним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромейл» та Командитного товариства «Д-Груп» про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/3716/16 від 11.05.2016 р. копія міститься в матеріалах даної справи) в задоволені вищевказаного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/3716/16 від 15.06.2016 р. (копія постанови міститься в матеріалах даної справи) рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України по справі № 910/3716/16 від 10.08.2016 р. (копія додається) рішення судів попередньої інстанції залишено без змін.

Під час розгляду вищевказаної справи № 910/3716/16 Господарський суд міста Києва, з чим погодились суди апеляційної та касаційної інстанції встановив, що відсутні порушення положень законодавства при укладенні оскаржуваного Договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р., а пред'явлений позов не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Як вбачається з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (зміщаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору ( ст.628 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачно, що у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором переходять до нового власника предмета лізингу.

Договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі- продажу. У зв'язку із чим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у справі № 908/2352/15-г від 04.11.2015 р. Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний .платити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 р. у справі № 11/5005/2290/2012.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/22897/13 Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромейл» на користь Командитного товариства «Д-Груп» (що є повним правонаступником Командитного товариства «Веда») було сплачено лізингових платежів протягом 2000-2002 років за договором фінансового лізингу від 15 серпня 2000 року в розмірі 629 041,75 грн., що підтверджується належним чином завірені копії платіжних доручень з відмітками банківської установи про перерахування грошових коштів з банківського рахунку, що підтверджують перерахування грошових коштів.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромейл» повністю сплатило лізингові платежі за договором фінансового лізингу від 15.08.2000 р. в розмірі 629 041,75 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31 жовтня 2002 г., який міститься в матеріалах справи, а отже існують всі правові підстави для отримання позивачем предмета лізингу у власність. Аналогічний висновок міститься у постановах Вищого господарського суду України № 911/1352/13, № 911/2129/14 та№ 911/1065/15.

Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про лізинг» (в редакції, що діяла на момент укладення договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р.) право власності на об 'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Згідно договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р. та Закону України «Про лізинг» за лізингоодержувачем залишається право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що перехід права власності на предмет лізингу згідно положень договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р. не передбачає необхідності укладення окремого договору купівлі-продажу, а є наслідком належного виконання умов самого договору фінансового лізингу. Укладення окремого договору-купівлі продажу предмету лізингу є правом, а не обов'язком сторін договору фінансового лізингу, яке реалізується ними у визначених законодавством випадках.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності (ст.392 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи згідно актів передачі майна від 5 травня 1997 року (т.2 а.с.233-235) ВАТ "Веда" передало на баланс Командитного товариства "Веда-Лізінг" будівлю компресорної інв. № 16, будівлю корпусу № 2 (будівля металоконстр., будівля металоконстр. нова, будівля цеху хім. очистки, будівля загот. дільниці, будівля станції очистки) та будівлю корпусу № 23 інв. № 42, які знаходяться по вул. Смоленській 31-33 у м. Києві.

Відповідно до свідоцтва про право власності, серія МК № 010001750, виданого 22 грудня 1998 року ( т.1 а.с.189), майновий комплекс в частині площею 8220, 500 кв.м., розташований у м. Києві по вул. Смоленській 31-33, належить на праві власності Командитному товариству "Веда-Лізінг", до складу комплексу входять 3 будівель та споруд, а саме: корпус № 5 (літера С); корпус № 2: будівля металоконструкцій, будівля металоконструкцій нова, будівля заготівельної дільниці, станція очистки (літера Р); корпус № 29 (літера Т) (додаток до свідоцтва серія МК № 010001750).

Як пояснив представник позивача на будівлю компресорної і корпус № 23 свідоцтва про право власності окремо не оформлялись, оскільки вони входили до складу корпусу № 2 загальною площею 4 881 кв.м.

У 2000 році Командитне товариство "Веда-Лізінг" внесло до Статутного фонду Командитного товариства "Корпорация "Веда" майно корпуса № 2 літера Р, який складається з: будівлі металоконструкцій інв. № 3, будівлі металоконструкцій нової інв. № 4, будівлі хімічної очистки інв. № 15, будівлі заготівельної ділянки інв. № 34, станції очистки інв. № 16315, площею 4675,7 кв.м., згідно додатку № 1 до свідоцтва про право власності № 010001750 від 22 грудня 1998 року, та корпус цеху № 23 інв. № 42, загальною площею 219, 2 кв.м., розташовані у м. Києві по вул. Смоленській 31-33, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі.

Згідно свідоцтва про право власності, серія НБ № 010004597, виданого 22 листопада 2001 року (т.1 а.с.165), нежилий будинок - виробнича будівля № 2 площею 4457, 500 кв.м., розташована у м. Києві по вул. Смоленській 31-33 належить Командитному товариству "Корпорація "Веда".

29 грудня 2002 року за актом прийому-передачі Командитне товариство "Корпорація "Веда", правонаступником якого є Командитне товариство "Д-Груп", внесло до статутного капіталу ТОВ "Бізнес Парк" (протокол № 1 від 5 листопада 2002 року) нежилий будинок - виробничу будівлю № 2 (крім приміщення підвалу № 1 площею 40,3 кв.м. та приміщень цоколю № 2 площею 42, 6 кв.м., № 3 площею 106, 0 кв.м., № 4 площею 26, 2 кв.м.); виробничу будівлю - корпус № 23 площею 219, 2 кв.м.; виробничу будівлю - компресорну площею 276, 00 кв.м., які знаходяться у місті Києві по вул. Смоленській 31-33.(т.1 а.с.21)

Згідно свідоцтва про право власності, виданого 20 лютого 2003 року, нежиле приміщення площею 4242, 40 кв.м., розташована у м. Києві по вул. Смоленські 31-33 належить ТОВ "Бізнес Парк" (т. 1 а.с.22).

11 березня 2011 року між ТОВ "Бізнес Парк" (продавець) та ТОВ "Техноторг-Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу б/н, за яким продавець продав, а покупець придбав нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4242, 4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ вул. Смоленська 31-33, та нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ К, Е, Е1), загальною площею 495, 70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ вул. Смоленська 31-33 (а.с. 24-26 том 1).

Таким чином, станом на 11.03.2011р. вже ТОВ "Техноторг-Плюс" зважаючи на п. 7.4. Договору та ст. 10 Закону України "Про лізинг" став новим лізингодавцем за договором лізингу.

За умовами пунктів 7.5. та 7.6. договору на наступний день після дати закінчення терміну дії Договору Корпус переходить у власність лізингоодержувача. Корпус переходить у власність лізингоодержувача до закінчення терміну дії договору (але не раніше терміну, за який відбудеться амортизації 60% вартості Корпуса) в разі виплати лізингоотримувачем його повної вартості.

Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про лізинг» (в редакції, що діяла на момент укладення договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р.) право власності на об 'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Згідно договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р. та Закону України «Про лізинг» за лізингоодержувачем залишається право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.

Перехід права власності на предмет лізингу згідно положень договору фінансового лізингу від 15.08.2000 р. не передбачає необхідності укладення окремого договору-купівлі-продажу, а є наслідком належного виконання умов самого договору фінансового лізингу. Укладення окремого договору-купівлі продажу предмету лізингу є травом, а не обов'язком сторін договору фінансового лізингу, яке реалізується ними у визначених законодавством випадках.

Відповідно до висновку експертизи від № 2605/15-42 від 11.11.2015 року, призначеної за ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року - об'єкт нерухомого майна , який належить на праві власності ТОВ "Техноторг-Плюс", а саме - нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4242,4 кв.м, яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, та об'єкт нерухомості, який Товариство з обмеженою відповідальністю - "Євромейл" отримав у користування за Договором фінансового лізингу від 15.08.2000 р. , укладеного між ТОВ "Євромейл" та Командитним товариством "Корпорація "Веда", а саме: "нежитлове приміщення Корпус № 2, літера "Р", яке розташовано вздовж вул. Металістів за адресою м. Київ вул. Смоленська, 31-33, загальною площею 4705,0 кв.м. є одним і тим же об'єктом.

Таким чином, внесення 29.12.2002р. КТ "Д-Груп" до Статутного фонду ТОВ "Бізнес парк" нежитлового будинку № 2, літера "Р", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 та наступний продаж об'єкту за вказаною адресою площею 4 242,40 кв.м. за договорами купівлі продажу від 11.03.2011р. на користь нового власника ТОВ "Бізнес-парк" не припиняє дії договору фінансового лізингу від 15 серпня 2000 року та, відповідно до п.7.4, зазначений договір зберігає свою дію по відношенню до нового власника.

Відповідно до умов п.1.1. договору фінансового лізингу від 15 серпня 2000 року лізингоодержувач отримав в платне користування нежиле приміщення, а саме - корпус № 2, літера "Р", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, при цьому нежилий будинок - корпус цеху № 23 (двадцять три), компресорних (літ. К, Е, E') в договорі зазначені не були, однак предмет лізингу включав в себе корпус цеху № 23 (двадцять три) та компресорну (літ. К, Е, E') загальною площею 495,70 кв.м.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" право власності на нежиле приміщення (літ. Р) загальною площею 4 242, 4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ. К, Е, E') загальною площею 495, 70 кв.м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви ТОВ "Технополіс - Плюс" про застосування строків позовної давності, з посиланням на п. 7.6. договору фінансового лізингу та виходячи з того, що виплата лізингоотримувачем повної вартості об'єкта лізингу відбулась у 2002 році, колегія суддів зазначає на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно зі ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю 3 роки.

Як вбачається з метеріалів справи, а саме пункту 2.1 договору фінансового лізингу договір вступає в силу з моменту передачі корпуса в лізинг і діє до 15 серпня 2012 року.

Про порушення свого права позивач дізнався лише в січні 2013 року, згідно листа № 1/21 від 21.01.2013р. ( а.с. 20 том 1), отже, відсутні підстави для застосування положень п. 4 ст. 267 ЦК України.

Під час розгляду справи представник ТОВ «Техноторг - Плюс» заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Триазот», якому ТОВ «Стар Девелопмент» в якості забезпечення грошового зобов»язання передало в іпотеку спірне нежиле приміщення (літ. Р) загальною площею 4 242, 4 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33, а також просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграса» якому ТОВ «Стар Девелопмент» 14.07.2016 передав спірне нежитлове приміщення в оренду до 2026 року. Оскільки на думку представника ТОВ «Техноторг - Плюс» рішення у даній справі стосується безпосередньо прав та обов»язків ТОВ «Триазот» та ТОВ «Аграса».

Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання з тих підстав, що право оренди зберігається не зважаючи на перехід права власності та не впливає на права та обов»язки зазначених третіх осіб.

Судова колегія дослідивши матеріали справи відмовила у заявленому представником ТОВ «Техноторг - Плюс» клопотанні про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Триазот» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграса», оскільки права зазначених осіб у даному випадку не порушуються, оскільки при іпотеціі при лізингу іпотека і лізнг зберігають свою силу.

Представник ТОВ «Техноторг - Плюс» в судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом м. Києва по суті справи № 910/6851/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Девелопмент» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вислухавши думку представника позивача, який заперечує проти зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/22897/13 до розгляду Господарським судом м. Києва по суті справи № 910/6851/16, оскільки справа 910/22897/13 є первісною по відношенню до інших справ.

Доводи відповідача про те, що на даний час ніяким чином не порушує права позивача оскільки не є власником спірного майна до уваги не приймаються, оскільки право влансості на спірне майно було перереєстровано на позивача на підставі рішення у даній справі, яке було скасовано Вищим гоподарським судом України, а тому фактично сторони повернулися у попереднє становище.

Даний факт також підтверджується діями відповідача щодо подачі позову у справі № 910/6851/16 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, в повній мірі не врахував норми матеріального права, належним чином не встановив всі обставини справи та дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на майно.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2016 року у справі 910/22897/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2016 року у справі 910/22897/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" (04050, м. Київ, вул.Мельникова, буд.12, ЄДРПОУ 25661620) право власності на нежиле приміщення (літ. Р) загальною площею 4 242, 4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ. К, Е, E') загальною площею 495, 70 кв.м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул.Смоленська, 31-33.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-плюс" (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, 6, код ЄДРПОУ 36309527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл" (04050, м. Київ, вул.Мельникова, буд.12, ЄДРПОУ 25661620) 12012,10 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 13213, 31 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/22897/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх