Постанова

від 03.08.2011 по справі 2а-7463/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2011 року 13:18 № 2а-7463/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лек-Оіл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.08.11 року о 13 год. 18 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0008462310/0 від 22.10.2010р., № 0008462310/1 від 28.01.2011р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що договір укладений між ТОВ «Лек-Оіл»та ТОВ «Кватро-Центр»№ 1/9 від 01.09.2007 р. не спричиняє реального настання правових наслідків, а податкові накладні, що складені ТОВ «Кватро-Центр»не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту позивачем суми ПДВ у розмірі 522 934 грн. в бухгалтерському та податковому обліку та, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту податок на додану вартість на суму 522934 грн., за рахунок виписаних податкових накладних, які відображені в додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 р., травень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2008 р.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної невиїзної Перевірки ТОВ «Лек-Оіл»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кватро-Центр».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем було допущено порушення пп. 7.4.1., пп.. 7.2.3., пп.7.4.5. п. 7.4.ст. 7 Закону України 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями зокрема, віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних від імені ТОВ «Кватро-Центр», які відповідачем кваліфікуються як недійсні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл», з питання дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кватро-Центр»за період 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. За результатами якої складено 01.10.2010 р. відповідачем складений Акт №763/23-10/34047083, (надалі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 522 934,00 грн., в тому числі за квітень 2008 р. в сумі 83 333,33 грн., за травень 2008 р. в сумі 83 333,33 грн., серпень 2008 р. в сумі 52 101,00 грн., за вересень 2008 р. в сумі 304 167,00 грн.

На підставі Акту №763/23-10/34047083 від 01.10.2010 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008462310/0 від 22.10.2010р. на суму 522 934,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн., застосованих за порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем було подано скаргу до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України, в результаті розгляду яких оспорюванні рішення -залишені без змін, а скарги -без задоволення.

Після розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, відповідачем було надіслано позивачу додаткове податкове повідомлення-рішення № 0008462310/1 від 28.01.2011р. з тих же самих підстав, що й рішення № 0008462310/0 від 22.10.2010р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Кватро-Центр», до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 522 934,00 грн. Податкові накладні, отримані ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»підписані директором ТОВ «Кватро-Центр» ОСОБА_3 та скріплені печаткою ТОВ «Кватро-Центр».

В акті перевірки зазначено, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 року по кримінальній справі №1-119/09 порушеній відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів передбачених ст. 205, ч.2, та ОСОБА_5 за ознаками злочинів передбачених ст. 205, ч.2, ст. 358, встановлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили умисні дії, які виразились у скоєні фіктивного підприємництва, з метою прикриття незаконної діяльності використовуючи реквізити та банківські рахунки підприємств до яких входить і ТОВ «Кватро-Центр». На підставі цієї постанови відповідач робить висновок про визнання громадянин ОСОБА_3, який значився засновником та директором ТОВ «Кватро-Центр»не мав на меті займатися фінансово-господарською непричетним до господарської діяльності підприємства ТОВ «Кватро-Центр»та визнання установчих документів зазначеного підприємства недійсними з моменту реєстрації.

Судом встановлено, що 01.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл»(Замовник) в особі директора ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кватро-Центр»(Виконавець) в особі директора ОСОБА_3 укладено Договір №1/9.

У відповідності до п.1.1 вищезазначеного Договору, за яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з пошуку покупців і постачальників нафтопродуктів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору.

Укладений Договір №1/9 від 01.07.2007 р. року підписаний від імені обох сторін та підписи скріплені печатками сторін (копія договору міститься в матеріалах справи).

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у зв'язку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час укладання Договору між Позивачем та ТОВ «Кватро-Центр» останнє підприємство не було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність, що підтверджується наявний в матеріалах справи витяг з ЄДР від 14.06.2011 р.

В матеріалах справи наявний актами приймання-передачі наданих послуг від 30.04.08 р. на суму 300151,38грн., в т. ч. ПДВ 50025,23грн.; від 31.05.08 р. на суму 251034,25грн., в т. ч. ПДВ 41839,04грн.; від 30.06.08 р. на суму 116385,35грн., в т. ч. ПДВ 19397,56грн.; від 31.07.08 р. на суму 226161,32 грн., в т. ч. ПДВ 37693,56грн.; від 31.08.08 р. на суму 958672,57грн., в т. ч. ПДВ 159778,76рн.; від 30.09.08 р. на суму 730963,88грн., в т. ч. ПДВ 121827,31рн., та податковими накладними № 182 від 24.04.08 на суму 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ 83333,33грн.; № 258 від 26.05.08 на суму 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; № 357 від 26.06.08 на суму 500000,00 грн. в т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; № 581 від 31.08.08 на суму 312605,51 грн. в т. ч. ПДВ 52100,92 грн.; № 623 від 09.09.08 на суму 325002,50 грн. в т. ч. ПДВ 54167,03 грн.; № 673 від 30.09.08 на суму 1000000,00 грн. в т. ч. ПДВ 166666,67 грн.

В судовому засіданні було досліджено виписки з банківських рахунків від 24.042008 р., 26.05.2008 р., 26.06.2008 р., 09.09.2008 р., 30.09.2008 р., копії, з яких вбачається, що Позивач перераховував ТОВ «Кватро-Центр» вартість виконаних робіт, з урахуванням ПДВ.

Результати наданих послуг позивач в подальшому використав в своїй господарський діяльності уклавши з наданими виконавцем постачальниками та покупцями договори постачання нафтопродуктів та здійснення позивачем постачання, отримання передбачених такими угодами нафтопродуктів.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З пояснень представника відповідача, що були надані ним в судовому засіданні, та наявної в матеріалах справи копії акту перевірки, судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані «АІС співставлення ПЗ та ПК», при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.

Відповідно до ч.1 ст.2 закону України «Про Державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Відповідно до ст. 3 цього ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509/ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.

У відповідності до ст. 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій якими вони наділені для виконання покладених функцій, а саме : здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; 4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); 5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності та ін.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача фактично притягнуто до відповідальності за віднесення сум до податкового кредиту, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами, однак, як вже встановлено судом вище, відповідачем під час проведення документальної перевірки не досліджувалось первинних документів на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, усі висновки викладені у акту перевірки ґрунтуються лише на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи та пояснень сторін, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ в разі не сплати контрагентом податкових зобов'язань, а тому податкові повідомлення-рішення № 0008462310/0 від 22.10.2010р та № 0008462310/1 від 28.01.2011р підлягають скасуванню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0008462310/0 від 22.10.2010р. про сплату 522934,00 грн. податку на податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0008462310/1 від 28.01.2011р. про сплату 522934,00 грн. податку на податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 261467,00 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук