Ухвала

від 29.11.2016 по справі 2а-7463/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2016 р. м. Київ К/800/24323/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року

у справі №2а-7463/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» (надалі - ТОВ «Лек-Оіл»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2011 року ТОВ «Лек-Оіл» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №0008462310/0 від 22.10.2010 року та №0008462310/1 від 28.01.2011 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2016 року позовні вимоги задоволено з огляду на те, що формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «Кватро-Центр» здійснювалось на підставі оформлених належним чином первинних документів, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість є необґрунтованим.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного отримання ним послуг від ТОВ «Кватро-Центр», що свідчить про неправомірне формування позивачем податкового кредиту внаслідок виконання спірних господарських операцій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Лек-Оіл» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лек-Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кватро-Центр» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт від 01.10.2010 року № 763/23-10/34047083.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 522934 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008462310/0 від 22.10.2010, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 784801 грн., у тому числі: 522934 грн. - основного платежу та 261467 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скаргу платника залишено без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення №0008462310/1 від 28.01.2011 року з тих самих підстав згідно якого сума зобов'язання залишилась незмінною.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як з'ясовано судами, між позивачем та ТОВ «Кватро-Центр» було укладено договір №1/9 від 01.09.2007, пунктом 1.1 якого передбачено, що виконавець зобов?язується надати замовнику послуги з пошуку покупців і постачальників нафтопродуктів, а замовник зобов?язується прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та 361 в яких відображено рух активів з контрагентами зазначеними в актах наданих послуг.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та включено до податкового кредиту за квітень 2008 р., травень 2008 р., червень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2008 р. та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди. В рахунок оплати за отримані послуги позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Кватро-Центр» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками які наявні в матеріалах справи.

Результати наданих послуг позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності шляхом укладення договорів з постачання нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва лише в 2011 році звернулась до суду з позовом про визнання недійсними установчих документів та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Кватро-Центр» (справа №2а-2490/11/2670).

Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із спірним контрагентом.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Крім того, у постанові Вишгородського районного суду м.Києва від 24.03.2009 року відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «Кватро-Центр» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б фіктивний характер господарських операцій з придбання послуг у контрагента, узгодженість дій позивача з ТОВ «Кватро-Центр» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, відповідачем не подано.

Поряд з цим слід також зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового обліку на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність прийняття ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2016 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лек-Оіл» -задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року - залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун