Постанова

від 31.10.2016 по справі 826/20668/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2016 року 13:40 №826/20668/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» (далі по тексту - ТОВ «КУА «АОЛА») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.08.2013 №0003262250, №0063252250, №0003242250 та №0003232250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду зазначених судових рішень, Вищим адміністративним судом України 19.04.2016 постановлено ухвалу, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 року №0003262250 та від 07.08.2013 року № 0003232250 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 залишено без змін.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 зазначено, що для правильного визначення правової природи спірних активів (векселів, емітованих товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинговий центр», та корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Капітал») слід перевірити, чи перебували на момент здійснення операцій з купівлі-продажу зазначених об'єктів в управлінні ТОВ «КУА «АОЛА» активи ПВІФ «Основа» та ПВІФ «Солідарні активи», хто виступав інвесторами зазначених пайових інвестиційних фондів, чи були придбані відповідними інвесторами інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «АОЛА» та на яку суму. Також дослідженню підлягає порядок відображення відповідних активів у податковому та бухгалтерському обліку позивача з урахуванням правил частини 6 статті 23 Закону України «Про інститут спільного інвестування».

По епізоду, пов'язаному з непідтвердженістю сформованих платником валових витрат, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 4237015 грн., судам необхідно встановити, які саме витрати, за які періоди та в якій сумі підтверджуються документами, наданими позивачем, та визначити суму завищення ТОВ «КУА «АОЛА» витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ) з урахуванням цих документів.

12.05.2016 справа №826/20668/13-а надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно автоматизованого розподілу позовних заяв справу №826/20668/13-а для розгляду передано судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянського К.М. від 18.05.2016 справу прийнято до провадження, призначено її до розгляду, а сторін зобов'язано подати письмові пояснення на підтвердження власної правової позиції з врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «КУА «АОЛА» податкового законодавства не відповідають дійсності. На виконання вимог ухвали суду надав докази на підтвердження перебування активів ПВІФ «Основа» та ПВІФ «Солідарні активи» в управлінні ТОВ «КУА «АОЛА», інформацію про інвесторів названих фондів та про придбання ними інвестиційних сертифікатів, а також відображення відповідних активів у податковому та бухгалтерському обліку фондів.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 15.07.2013 № 372/2250/32985411 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 року №0003262250 та № 00032322501.

09.08.2016 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, 09.08.2016 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва у період з 30.05.2013 по 20.06.2013 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «КУА «АОЛА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КУА «АОЛА», зокрема:

- вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме ТОВ «КУА «АОЛА» (ПВІФ «Основа» НВЗТ) не включено до складу інших доходів за І квартал 2010 року грошові кошти, що надійшли з розрахункового рахунку ТОВ «Зайтек», загальну суму 10000000,00 грн., які не є операціями з активами пайового венчурного інвестиційного фонду ПВІФ «Основа»; ТОВ «КУА «АОЛА» (ПВІФ «Солідарні активи» НВЗТ) не включено до складу інших доходів за І квартал 2010 року грошові кошти, що надійшли з розрахункового рахунку ВАТ «Страхова компанія «ЕйЕмДжиГруп», загальну суму 7305420,75 грн., які не є операціями з активами пайового венчурного інвестиційного фонду ПВІФ «Солідарні активи» НВЗТ;

- вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилось у наступному: ТОВ «КУА «АОЛА» не було надано до перевірки первинні документи, що підтверджують формування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за 2010 рік, І, ІІ-IV квартали 2011 року та 2012 рік;

За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 15.07.2013 складено акт №372/2250/32985411 та 07.08.2013 прийнято податкові повідомлення - рішення, зокрема:

№0003262250, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 4467510 грн. за основним платежем та на 1082223,75 грн. за штрафними санкціями;

№0003232250, яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 57429 грн.

Не погоджуючись з названими податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ «КУА «АОЛА» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 січня 2010 року №040-10-Б ТОВ «КУА «АОЛА», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Основа» недиверсифікованого виду закритого типу (далі по тексту - ПВІФ «Основа» НВЗТ), купило у ТОВ «Мерсес Плюс» цінні папери - 3 векселі прості, емітентами яких є ТОВ «Бізнес консалтинговий центр» та ТОВ «Старт-капітал» загальною номінальною вартістю 20000000,00 грн.

Придбані прості векселі у кількості 2 штук, емітентом яких є ТОВ «Бізнес консалтинговий центр», номінальною вартістю 10000000,00 грн., продано ТОВ «Зайтек» на підставі договору купівлі продажу від 27 січня 2010 року №029/02-10-Б.

Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, на рахунок ТОВ «КУА «АОЛА», що діє в інтересах ПВІФ «Основа» НВЗТ, від ТОВ «Зайтек» надішли грошові кошти, як оплата за прості векселі, у розмірі 10000000,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Старт-капітал» від 04 грудня 2009 року №04/12/09-КП позивач, що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Солідарні активи» недиверсифікованого виду закритого типу (далі по тексту - ПВІФ «Солідарні активи» НВЗТ), купив у ТОВ «Зайтек» частину частки у статутному фонді ТОВ «Старт-капітал» розміром 3921542,55 грн. грошовими коштами, що становить 25% статутного капіталу ТОВ «Старт-капітал».

Придбана частка статутного капіталу ТОВ «Старт-капітал» на підставі договору від 09 грудня 2009 року продана ВАТ «Страхова компанія «ЕйЕмДжиГруп» вартістю 7305420,75 грн.

В Акті перевірки зазначено, що не заперечується сторонами, на рахунок ТОВ «КУА «АОЛА», що діє в інтересах ПВІФ «Солідарні активи» НВЗТ, від ВАТ «Страхова компанія «ЕйЕмДжиГруп» надішли грошові кошти, як оплата за корпоративні права, у розмірі 7305420,75 грн.

В акті перевірки зазначено, що оскільки на момент відчуження зазначені цінні папери та корпоративні права не були оплачені ПВІФ «Основа» та ПВІФ «Солідарні активи», вони не є активами ІСІ у розумінні пункту 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», у зв'язку з чим розглядувані операції не підпадають під дію підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 №2299-ІІІ у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №2299-ІІІ).

Згідно з пунктами 1, 7, 9 частини 1 статті 3 названого Закону активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд; кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ).

Виходячи з наведених правових норм вбачається, що до складу валових доходів не включаються лише ті доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, які фактично сформовані за рахунок коштів спільного інвестування.

Тим часом, відповідно до частини 1 статті 22 Закону України №2299-ІІІ пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Частинами 6 та 7 статті 23 Закону України №2299-ІІІ закріплено, що бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що залучені від інвесторів кошти у процедурі розміщення компанією з управління активами інвестиційних сертифікатів є активами ІСІ, так само як і доход, одержаний від операцій з такими активами, незалежно від порядку здійснення розрахунків за операціями з купівлі-продажу цих активів.

Наведене у світлі обставин розглядуваної справи означає, що сама по собі відсутність оплати придбаного активу у рамках провадження позивачем діяльності зі спільного інвестування не є підставою для виключення такого активу з активів ІСІ.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 позивач надав:

копію свідоцтва про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ «Солідарні активи» №1145 від 25.07.2008;

копію свідоцтва про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ «Основа» №196 від 02.08.2005;

копію розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - НКЦПФР) №0106-ІС від 13.12.2013, яким скасовано реєстрацію регламенту ПВІФ «Солідарні активи» недиресифікованого виду закритого типу ТОВ «КУА «АОЛА», зареєстрованого 25.07.2008 та анульовано свідоцтво про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ «Солідарні активи» №1145 від 25.07.2008;

копію розпорядження НКЦПФР №0136-ІС від 11.04.2014, яким скасовано реєстрацію регламенту ПВІФ «Основа» недиресифікованого виду закритого типу ТОВ «КУА «АОЛА», зареєстрованого 02.08.2005 та анульовано свідоцтво про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ «Солідарні активи» №196 від 02.08.2005;

копії розпоряджень депозитарію ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» на виконання облікової операції по переказу цінних паперів на рахунок власника цінних паперів (первинне розміщення) від 08.09.2008 №235/02/1 та 23.10.2008 №278/02;

картки рахунку №6852 та №361 ПВІФ «Солідарні активи» та ПВІФ «Основа».

З огляду на викладене суд приходить до висновку про безпідставне віднесення відповідачем до оподатковуваного доходу позивача суми, сплачені за векселі, емітовані ТОВ «Бізнес консалтинговий центр», та корпоративні права ТОВ «Старт-Капітал», оскільки такі є доходами, отриманими від здійснення операцій з активами ІСІ, які фактично сформовані за рахунок коштів спільного інвестування.

Також під час перевірки податковим органом встановлено, що завищення задекларованих позивачем показників «від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» (р. 4.9) за 2010 рік на 325648,00 грн., за І квартал 2011 року на 1828166,00 грн. та за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на 2083201,00 грн.

Як стверджує позивач, від'ємне значення об'єкта оподаткування, задеклароване в рядку 4.9 у 2010 році виникло за результатами попередньої діяльності позивача, яка була предметом перевірки, за результатами якої складено акт №178/2201/32985411.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України №334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Тим часом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 №2275-VI, який набрав чинності 16.06.2010, до Закону України №334/94-ВР внесено зміни, а саме статтю 22 доповнено пунктом 22.4 наступного змісту:

«У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.».

Як вбачається із матеріалів справи, а саме декларації з податку на прибуток за 2009 рік з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивач отримав збитки в розмірі 1628240,00 грн. (746582,00+881659).

20% названої суми складають 325648,00 грн., які були відображені в податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року (т. 2 а.с. 168).

Збитки в розмірі 1302592,00 грн. в силу приписів пункту 22.4 статті 22 Закону України №334/94-ВР підлягали включенню до рядка 4.9 декларації за І квартал 2011 року так само як і об'єкт оподаткування, визначений у рядку 8 декларації за 2010 рік.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік об'єкт оподаткування, визначений у рядку 8 визначено -525573,00 грн. та за результатами додавання суми збитків за 2009 рік, які не були задекларовані у 2010 році на підставі пункту 22.4 статті 22 Закону України №334/94-ВР, в розмірі 1302592,00 грн., у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року в рідку 4.9 зазначено 1828166,00 грн. (525573,00+1302592,00) (т. 2 а.с. 185).

З 01.04.2011 набув чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

На виконання наведених положень позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 «від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду зазначено 1775692,00 грн. (т. 2 а.с. 183) - значення рядка 11 декларації за І квартал 2011 року (т. 2 а.с. 186).

За результатами розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток у наступних податкових періодах, від'ємне значення зменшувалось на суми отриманого прибутку за результатами здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, а також враховую те, що відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було зазначено, які саме витрати, враховані під час розрахунку об'єкта оподаткування у періоді, за який проводилась перевірка, не підтверджені позивачем та в якому розмірі, а також те, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникло у позивача у періоді, якій не був предметом даної перевірки, суд приходить до висновку про твердження відповідача щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток є недоведеним.

Додатково суд звертає увагу, що постановою старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.10.2013 за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42013110100000404 від 09.04.2013 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «КУА «АОЛА», проведеної ДПА у м. Києві, викладеними в акті перевірки №04/35-40/32985411 від 02.03.2011, а також за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «КУА «АОЛА», проведеної ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеними в акті перевірки №372/2250/32985411 від 15.07.2013 кримінальне провадження закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діях складу кримінального порушення.

В мотивувальній частині названої постанови зазначено, що згідно висновку судово-економічної експертизи №2-16/09/2013 від 16.09.2013, проведеної Донецьким документально-консультаційним центром (код 34850296) не підтверджено документально та нормативно висновки акта перевірки №372/2250/32985411 від 15.07.2013 щодо, зокрема, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (т. 2 а.с. 125).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині направленої Вищим адміністративним судом України на новий розгляд, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.08.2013 року №0003262250 та № 0003232250.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.08.2013 року №0003262250 та № 0003232250.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» (код ЄДРПОУ 32985411) судові витрати в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський