Постанова

від 27.10.2016 по справі 826/24761/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2016 року № 826/24761/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Три О» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» (далі-позивач або ТОВ «Три О») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2015р. №67126552210.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного рішення, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Екс Нова». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки та монтажу офісних перегородок фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, реальність вчинення спірних господарських операцій не підтверджується, а тому відсутні передбачені ПК України підстави для податкового обліку вказаних операцій та, відповідно, для формування спірної суми податкового кредиту.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Три О» (код ЄДРПОУ 23167814) з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Екс Нова» (код ЄДРПОУ 31028948) за період серпня 2014 року , про що складено акт перевірки від 06.10.2015р. №420/22-55-22-10/23167814 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Три О» було зареєстровано платником ПДВ з 23.10.1997р. і по день складання акту перевірки. До видів діяльності товариства належить - 41.10 - «Організація будівництва будівель»; 68.20 - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Фактичне місцезнаходження ТОВ «Три О»: 01001, м. Київ, пл. Спортивна, б.1-А.

Зокрема, в Акті перевірки зазначається та в ході розгляду справи встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Три О» з ТОВ «Екс Нова» (код за ЄДРПОУ 31028948) здійснювались на підставі договору підряду №17/12 від 17.12.2013р., відповідно до умов якого ТОВ «Екс Нова» (підрядник) за завданням ТОВ «Три О» (замовника) зобов'язується за свій страх і ризик і власними силами здійснити поставку визначеного цим договором товару, а також виконати роботи з його збирання та монтажу, а замовник зобов'язується прийняти товар та належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до цього Договору під товаром маються на увазі комплекти офісних перегородок з подвійним склом, шпонованих натуральним шпоном, з вбудованими шафами, перелік якого наведено у Специфікації-кошторисі (Додаток №1 до цього Договору) та у Детальному переліку Товару (Додаток №2 до цього Договору). Результат робіт за цим Договором (змонтований Товар) повинен становити систему офісних перегородок, описану у Ескізному проекті (Додаток .№3 до Договору).

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Три О» було перераховано у серпні 2014 року грошові кошти на користь ТОВ «Екс Нова» у сумі 261 600 грн., в тому числі ПДВ 43 600 грн.

ДПІ зазначає, що згідно наданих до перевірки документів ТОВ «Екс Нова» складено видаткову накладну від 19.08.2014р. №РН-0000006 на загальну суму 1684750 грн., в т.ч. ПДВ 280791,67 грн., а також податкову накладну від 19.08.2014р. №14 на загальну суму 463950 грн., в т.ч. ПДВ - 77325 грн. Номенклатура товару - офісні перегородки.

Разом з тим, як стверджує ДПІ, ТОВ «Три О» включено у серпні 2014 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Екс Нова» (код ЄДРПОУ 31028948) у розмірі 87 200 грн. згідно податкових накладних від 19.08.2014р. №14 (сума ПДВ - 77325 грн.) та від 19.08.2014р. №15 (сума ПДВ - 9875 грн.), останню з яких, як зазначає ДПІ, не було надано до перевірки чим порушено пп. 198.6 ст. 198 ПК України.

Також, в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Три О» до перевірки не було надано документи, які підтверджують факт транспортування товарів від ТОВ «Екс Нова» до місця встановлення та монтажу. Відсутність таких документів, як вказує ДПІ, може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на нереальність відповідної господарської операції.

Надалі цитуються певні положення Договору та зазначається про ненадання до перевірки актів прийому-передачі виконаних робіт, що підтверджує факт виконання ТОВ «Екс Нова» своїх зобов'язань, а тому, як вважає ДПІ, ТОВ «Три О» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Екс Нова».

Крім того, в Акті перевірки вказується, що згідно наданих під час проведення перевірки документів було встановлено, що податкові накладні, що були складені ТОВ «Екс Нова» містять коди УКТЗЕД, а саме - 392590800, тобто товар є ввезеним на митну територію України. В той же час, згідно інформації яка міститься в АРМ «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Екс Нова» імпортні операції за період з моменту реєстрації платником податків не здійснював.

Водночас, зазначається, що згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні контрагентів» встановлено, що ТОВ «Екс Нова» у серпні 2014 року було придбано офісні перегородки у ПП «ІН КАР» - код ЄДРПОУ 38438640 (не є контрагентом позивача за спірними операціями ), яке у свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «ХОЛ АВТО», код ЄДРПОУ 38438258 (не є контрагентом позивача за спірними операціями ), яким декларація з податку на додану вартість за серпень 2014 року не подавалась, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не декларувалися.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, не можливо зробити висновок, щодо джерел походження товару (офісні перегородки), який було реалізовано ТОВ «Екс Нова» на адресу ТОВ «Три О», оскільки не можливо підтвердити факт придбання вищезазначеного товару ТОВ «Екс Нова» від контрагентів-постачальників.

Як зазначає ДПІ, враховуючи неможливість встановлення джерел походження товару, а також відсутність документів, які підтверджують факт виконання ТОВ «Екс Нова» своїх зобов'язань, ТОВ «Три О» було завищено податковий кредит за серпень 2014 року у сумі 84965 грн.

Інших доводів та обставин Акт перевірки позивача не містить.

Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначає про порушення ТОВ «Три О» п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного періоду, у сумі 84965 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2015р. №67126552210, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 84 965 грн., звітний період серпень 2014 року.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкового кредиту), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що твердження в Акті перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Між тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій , зокрема: договір про поставку та монтаж офісних перегородок №17/12 від 17.12.2013р. із додатком №2 (детальний перелік товару) та №3 (ескізний проект) (т.1 а.с. 19-30); додаткова угода до договору №3 від 10.12.2014р. (т.1 а.с.31-33); податкова накладна від 19.08.2014р. №14 на загальну суму 463950 грн., в т.ч. ПДВ - 77325 грн., з доказами її реєстрації в ЄРПН (т.1 а.с.34-36), яка включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2014 року; видаткова накладна від 19.08.2014р. №РН-0000006 на загальну суму 1684750 грн., в т.ч. ПДВ 280791,67 грн. (т.ч. а.а.43); платіжні доручення щодо здійснення оплати позивачем на користь ТОВ «Екс Нова»; податкова звітність позивача з ПДВ; докази здійснення листування між позивачем та ТОВ «Екс Нова» щодо виконання зобов'язань за спірним договором та погодження робочих ескізів по улаштуванню перегородок тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагента у виконанні обумовленої поставки.

Що ж до доводів ДПІ про непідтвердження реальності здійснення поставки у зв'язку із ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, які підтверджують транспортування, суд зазначає, що відповідно до умов договору №17/12 від 17.12.2013р. ТОВ «Екс Нова» зобов'язувався самостійно та за власний рахунок забезпечити розвантаження, складування, зберігання товару, його переміщення на об'єкті та доставку до місця виконання робіт. Згідно пп. 1.3 Договору Товар підлягав поставці на об'єкт «Торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом) за адресою : 01001, м. Київ, пл. Спортивна, б.1-А.

З наведеного у сукупності вбачається, що позивач в даному конкретному випадку не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором , має прийняти товар у себе на складі (об'єкті), у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою, на що власне і звертав увагу представник позивача під час розгляду справи. Тобто, за даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі. В даному випадку до матеріалів справи надано видаткову накладну, яка є достатнім первинним документом, який підтверджує факт поставки товару позивачу.

Слід зазначити, що до матеріалів справи позивачем залучено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18.10.2013р. індексний номер - 11139519, яке засвідчує, що позивач є власником Торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: 01001, м. Київ, пл. Спортивна, б.1-А., що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у позивача приміщення, куди згідно договору здійснювалася спірна поставка офісних перегородок. Наведене додатково свідчить про реальність наведених операцій.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи ДПІ, викладені в Акті перевірки, про ненадання позивачем до перевірки податкової накладної від 19.08.2014р. №15 (сума ПДВ - 9875 грн.) та актів прийому-передачі виконаних робіт, оскільки до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2014 року (спірний період) позивачем було включено лише податкову накладну від 19.08.2014р. №14 із сумою ПДВ - 77325 грн., яка виписана ТОВ «Екс Нова» за фактом поставки та відвантаження матеріалів, що підтверджується наявною у справі податковою звітністю позивача з ПДВ та не спростовано ДПІ. Водночас судом встановлено, що податкова накладна від 19.08.2014р. №15 на суму 59250 грн., у т.ч. ПДВ - 9875 грн., виписана ТОВ «Екс Нова» вже за фактом виконання монтажних робіт, сума ПДВ за якою включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ лише у червні 2015 року , а тому, відповідно, ця накладна та акти прийому-передачі виконаних (монтажних) робіт не мають жодного відношення до формування позивачем податкового кредиту з ПДВ саме за період серпня 2014 року, який перевірявся відповідачем.

При цьому суд враховує, що з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки витребовувались певні документи, пов'язані з виконанням вказаного договору (у т.ч. ті, що зазначені в Акті перевірки як не надані до перевірки), але позивач відмовився їх надати. В контексті наведеного не надано актів відмови у наданні документів, як-то передбачено п.85.6 ст. 85 ПК України.

ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням сутності операцій, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента , з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, необхідних для здійснення операцій.

Відтак , сукупність вказаних матеріалів підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Стосовно ж викладених в Акті перевірки доводів ДПІ про те, що в ході проведення аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що в акті перевірці наводиться інформація по ланцюгу контрагента ТОВ «Екс Нова»до 3 ланки та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Екс Нова». При цьому Акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Екс Нова».

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

У зв'язку із наведеним суд також зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків , письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

В силу положень ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З метою необхідності перевірки реальності спірних операцій між позивачем та його контрагентом, судом на підставі ст.ст. 65, 69 КАС України у судовому засіданні було допитано як свідка директора ТОВ «Екс Нова» - ОСОБА_1. Зазначена особа приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань.

По суті поставлених питань свідок пояснила, що станом на момент спірних операцій та на даний час працює генеральним директором ТОВ «Екс Нова». З позивачем ТОВ «Екс Нова» укладало договір на поставку офісних перегородок, який вона, як директор підприємства, підписувала особисто в офісі. Свідок пояснила, що не є виробником спірної продукції, а офісні перегородки підприємством придбавалися ТОВ «Екс Нова» у постачальника ПП «ІН КАР», який і здійснював їхню доставку на об'єкт ТОВ «Три О» власними силами. Також свідок зазначила, що на момент виконання спірних операцій у штаті підприємства працювало до 12 осіб.

В ході розгляду даної справи вказані обставини відповідачем жодним чином не спростовані.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Наведені ж ДПІ в Акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.10.2015р. №67126552210.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» (код ЄДРПОУ 23167814) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 275,00 грн. (одна тисяча двісті сімдесят п'ять гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко