Постанова

від 31.10.2016 по справі 826/6241/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2016 року 16:25 №826/6241/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомІнституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Інститут колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України (далі по тексту - позивач, Інститут) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.10.2015 №0034971503 і №0034901503 та зобов'язати відповідача здійснити залік грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 45512,20 грн. та 25000,00 грн. за рахунок коштів переплати, яка підлягає до повернення Інституту.

В обґрунтування позовних вимог Інститут зазначає, що за позивачем обліковується переплата з податку на прибуток, яка виникла у період з 01.10.2010 по 01.07.2013 у сумі 738145,00 грн., яка не була повернута на рахунок платника.

24.02.2015 Інститут направив на адресу відповідача лист №99/119, та 26.03.2015 лист №99/179, в яких просив зарахувати грошове зобов'язання з земельного податку за рахунок коштів переплати, яка підлягає до повернення в сумі 45515,20 грн. та 25000,00 грн., відповідно.

Листом від 15.04.2015 №5310/10/26-57-20-04-39 ДПІ у Святошинському районі ДФС у м. Києві повідомила Інститут про те, що протягом 2013 - 2014 років було здійснено перекид коштів на суму 367262,01 грн. згідно заяв платника, поданих з 24.02.2012 по 26.03.2015, а решта переплати поверненню не підлягає.

Саме не проведення зарахування відповідної переплати відповідачем призвело до виникнення боргу з земельного податку в обліковій картці платника, що стало підставою для застосування штрафів у розмірі 10% та 20% суми боргу.

Посилаючись на безпідставну відмові податкового органу здійснити погашення грошового зобов'язання з земельного податку за рахунок переплати по податку на прибуток, яка виникла в межах 1095 днів від дати звернення платника про її повернення, нарахування штрафних санкцій, на переконання позивача, є протиправним, а тому рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного у податковій декларації по земельному податку за 2015 рік, визначеного у декларації від 12.02.2015 №3013433018.

Погашення зазначеного зобов'язання проведено подання уточнюючого розрахунку від 26.03.2015 №9050669412 та платіжними дорученнями, що і було встановлено за результатами проведення камеральної перевірки.

У зв'язку з викладеним відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа з повісткою (а.с. 55).

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, 07.06.2016 року суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Інститутом по податку за землю за 2015 рік.

За результатом перевірки 25.09.2015 складено Акт №980/26-57-15-03-09 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що позивачем порушено строки сплати податкових зобов'язань по податку за землю за 2015 рік (період 03.03.2015 - 12.08.2015), за що передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу.

На підставі Акта перевірки податковим органом 20.10.2015 прийнято податкові повідомлення - рішення №0034901503, яким до Інституту застосовано штраф у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 19383,32 грн. та №0034971503, яким до Інституту застосовано штраф у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 4319,50 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Інститут звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі документами, а саме зворотнім боком облікової картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 11020100 - податок на прибуток, переплата в розмірі 376380,37 грн. утворилась за період з 26.02.2013 по 27.09.2013 (а.с. 143-144).

12.02.2015 позивачем була подана декларація з податку на землю, в якій визначено грошове зобов'язання в розмірі 372087,89 грн. зі сплатою щомісяця 31007,33 грн. (а.с. 104-107).

Згідно зворотнього боку облікової картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 - земельний податок з юридичних осіб 02.03.2015 проведено нарахування самостійно визначеної платником суми грошового зобов'язання в розмірі 31007,33 грн. у зв'язку з чим утворилась недоїмка в розмірі 29524,83 грн. (а.с. 120).

26.03.2015 позивачем було подано уточнюючий розрахунок №9050669412, згідно з яким грошове зобов'язання з земельного податку за лютий 2015 зменшено на 175,41 грн., за березень - листопад на 29200,22 грн., а за грудень на 29200,24 грн. (а.с. 100-103).

Зменшення грошового зобов'язання за лютий 2015 проведено по обліковій картці платника (а.с. 120).

Однак, зменшення грошового зобов'язання за березень - травень 2015 по уточнюючому розрахунку №9050669412 в обліковій картці по земельному податку не відображено та 30.03.2015, 30.04.2015 і 30.05.2015 проведено нарахування у розмірі 31007,33 грн. (а.с. 120-121).

Так само не враховано і не відображено у обліковій картці зменшення грошових зобов'язань, проведених за результатами подання позивачем уточнюючого розрахунку 21.05.2015.

Тільки за результатами подання 22.06.2015 уточнюючого розрахунку №9129897205 в обліковій картці позивача зменшено розмір грошового зобов'язання на 115944,06 грн. та погашено недоїмку.

За результатами проведення відповідних дій відповідачем застосовано штраф у розмірі 10% та 20% на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Також з матеріалів справи встановлено, що за результатами проведення Державною фінансовою інспекцією у місті Києві ревізії фінансово-господарської діяльності Інституту за період з 01.01.2010 по 01.08.2013 встановлено, що в порушення частини 3 статті 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» від 07.02.2002 №3065-ІІІ, частини 15 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 №2154-VI, частини 14 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 №2857-VI, частини 12 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VI, статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI у період з 01.01.2010 по 01.08.2013 підконтрольним суб'єктом проводилось перерахування до державного бюджету обов'язкових платежів від орендної плати за користування майном Національної академії наук України і галузевих академій наук на загальну суму 856,69 тис. грн., яке не передбачене вищезазначеними нормативними документами (а.с. 19-24).

У зв'язку з виявленням зазначеного Інститут 04.11.2013 направив до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС лист №99/594, в якому просив повернути перераховані кошти на розрахунковий рахунок платника (а.с. 25-26).

У зв'язку з не проведенням податковим органом перерахування на рахунок платника суми переплати протягом 2013-2014 року проводилось зарахування сум, які обліковувались як переплата по податку на прибуток, на погашення грошових зобов'язань з податку за землю, що підтверджується зворотнім боком облікової картки з податку на прибуток (а.с. 144, 141).

Станом на 01.01.2015 за позивачем обліковувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 376380,60 грн.

З метою повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на прибуток Інститут 24.02.2015 звернувся до ДПІ у Святошинському районі м. Києва з відповідною заявою, в якій просив перенести кошти в розмірі 45512,20 грн. на рахунок податку на землю (а.с. 27).

З аналогічним листом позивач звернувся до відповідача 26.03.2015, в якому просив перенести кошти в розмірі 25000,00 грн. на рахунок податку на землю (а.с. 28).

За результатами розгляду зазначених листів відповідачем 15.04.2015 направлено лист №5310/10/26-57-20-04-39, в якому зазначив, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Протягом 2013-2014 років перекид коштів був здійснений на суму 367262,01 грн., згідно поданих Інститутом заяв з 24.02.2012 по 26.03.2015.

Враховуючи викладене, станом на 24.02.2015 переплата з податку на прибуток, яка обліковується в особовому рахунку більше ніж 1095 календарних днів, поверненню не підлягає.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 36 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 270 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.4 статті 287 ПК України закріплено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до наведених вище положень Податкового кодексу України позивачем була подана декларація з плати за землю за 2015 рік, в якій визначено грошові зобов'язання для сплати щомісяця в розмірі 31007,33 грн.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, а платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тим часом пунктом 54.1 статті 54 ПК України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На підставі наведених положень позивачем 26.03.2015, 21.05.2015 та 22.06.2016 були подані уточнюючі розрахунки по земельному податку.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №1588) стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів врегульований Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений наказ Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №765).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №765, територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 11 зазначеного розділу закріплено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

При цьому, зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

В порушення наведених положень відповідачем не забезпечено відображення в обліковій картці позивача по податку на землю сум грошових зобов'язань, визначених в уточнюючих розрахунках, що, як наслідок, призвело до виникнення недоїмки у значно більшому розмірі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями статті 43 ПК України.

Відповідно до пункту 43.1 згаданої статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

На виконання положень статті 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі по тексту - Порядок №787).

Пунктом 5 названого Порядку закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Також наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі по тексту - Порядок №882).

Пунктом 1 названого Порядку закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини 2 статті 45 та частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічно положенням Податкового кодексу України, у пунктах 5 та 6 Порядку №882 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви про проведення зарахування сум надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток в рахунок погашення грошового зобов'язання з податку за землю від 24.02.2015 та 26.03.2015 позивачем подані в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містять посилання про перерахування відповідних сум на рахунок податку на землю.

Твердження відповідача про недотримання позивачем терміну в 1095 календарних днів суд до уваги не приймає, оскільки таке спростовується обліковою карткою з податку на прибуток, яка міститься у матеріалах справи.

Проте, відповідно до наведених вище положень чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативних актів, відповідач дій по зарахування сум переплати з податку на прибуток для погашення грошового зобов'язання з податку за землю не здійснив.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність розрахунку штрафів, а тому податкові повідомлення - рішення від 20.10.2015 №0034901503 та №0034971503 підлягають скасуванню.

В частині вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити залік грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 45512,20 грн. та 25000,00 грн. за рахунок коштів переплати, яка підлягає до повернення Інституту, суд приходить до висновку, що відповідна вимога є передчасною, оскільки, як зазначено вище, відповідні заяви позивача податковим органом розглянуті не бути.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав позивача, на відновлення яких подано відповідний позов, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та постановити рішення про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії по розгляду заяв Інституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України від 24.02.2015 №99/119 та від 26.03.2015 №99/179.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Інституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.10.2015 №0034901503 та №0034971503.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вчинити дії щодо розгляду заяв Інституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України від 24.02.2015 №99/119 та від 26.03.2015 №99/179.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Інституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05417348) судові витрати в сумі 3445 (три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський