Ухвала

від 10.01.2017 по справі 826/6241/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6241/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Інституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Інститут колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення - рішення від 20.10.2015 №0034971503, №0034901503 та зобов'язання здійснити залік грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 45512,20 грн. та 25000,00 грн. за рахунок коштів переплати, яка підлягає до повернення Інституту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.10.2015 №0034901503 та №0034971503. Зобов'язано ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії щодо розгляду заяв Інституту колоїдної хімії та хімії води імені А.В. Думанського Національної академії наук України від 24.02.2015 №99/119 та від 26.03.2015 №99/179. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позивачами в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, колегія суддів суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Інститутом по податку за землю за 2015 рік.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.09.2015 №980/26-57-15-03-09, в якому зроблено висновок про порушення позивачем строки сплати податкових зобов'язань по податку за землю за 2015 рік (період 03.03.2015 - 12.08.2015), за що передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 20.10.2015 №0034901503, яким до Інституту застосовано штраф у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 19383,32 грн. та №0034971503, яким до Інституту застосовано штраф у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу у розмірі 4319,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 270 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.4 статті 287 ПК України закріплено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана декларація з плати за землю за 2015 рік, в якій визначено грошові зобов'язання для сплати щомісяця в розмірі 31007,33 грн.

При цьому, згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тим часом пунктом 54.1 статті 54 ПК України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На підставі наведених положень позивачем 26.03.2015, 21.05.2015 та 22.06.2016 були подані уточнюючі розрахунки по земельному податку, проте відповідачем в обліковій картці по земельному податку вказаного не було відображено.

Так, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів врегульований Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений наказ Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №765).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №765, територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 11 зазначеного розділу закріплено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

При цьому, зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення наведених положень відповідачем не забезпечено відображення в обліковій картці позивача по податку на землю сум грошових зобов'язань, визначених в уточнюючих розрахунках, що, як наслідок, призвело до виникнення недоїмки у значно більшому розмірі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення Державною фінансовою інспекцією у місті Києві ревізії фінансово-господарської діяльності Інституту за період з 01.01.2010 по 01.08.2013 встановлено, що в порушення частини 3 статті 3 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу від 07.02.2002 №3065-ІІІ, частини 15 статті 6 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010 №2154-VI, частини 14 статті 4 Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік від 23.12.2010 №2857-VI, частини 12 статті 4 Закону України Про Державний бюджет України на 2012 рік від 22.12.2011 №4282-VI, статті 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2013 рік від 06.12.2012 №5515-VI у період з 01.01.2010 по 01.08.2013 підконтрольним суб'єктом проводилось перерахування до державного бюджету обов'язкових платежів від орендної плати за користування майном Національної академії наук України і галузевих академій наук на загальну суму 856,69 тис. грн., яке не передбачене вищезазначеними нормативними документами.

У зв'язку з виявленням зазначеного Інститут 04.11.2013 направив до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС лист №99/594, в якому просив повернути перераховані кошти на розрахунковий рахунок платника

У зв'язку з не проведенням податковим органом перерахування на рахунок платника суми переплати протягом 2013-2014 року проводилось зарахування сум, які обліковувались як переплата по податку на прибуток, на погашення грошових зобов'язань з податку за землю, що підтверджується зворотнім боком облікової картки з податку на прибуток.

Станом на 01.01.2015 за позивачем обліковувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 376380,60 грн.

З метою повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на прибуток Інститут 24.02.2015 звернувся до ДПІ у Святошинському районі м. Києва з відповідною заявою, в якій просив перенести кошти в розмірі 45512,20 грн. на рахунок податку на землю.

З аналогічним листом позивач звернувся до відповідача 26.03.2015, в якому просив перенести кошти в розмірі 25000,00 грн. на рахунок податку на землю.

За результатами розгляду зазначених листів відповідачем 15.04.2015 направлено лист №5310/10/26-57-20-04-39, в якому зазначив, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями статті 43 ПК України.

Відповідно до пункту 43.1 згаданої статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви про проведення зарахування сум надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток в рахунок погашення грошового зобов'язання з податку за землю від 24.02.2015 та 26.03.2015 позивачем подані в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містять посилання про перерахування відповідних сум на рахунок податку на землю.

Відсутність пропуску позивачем 1095-денного строку підтверджується обліковою карткою з податку на прибуток, яка міститься у матеріалах справи.

На виконання положень статті 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі по тексту - Порядок №787).

Пунктом 5 названого Порядку закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Також наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за №146/24923, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (далі по тексту - Порядок №882).

Пунктом 1 названого Порядку закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини 2 статті 45 та частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічно положенням Податкового кодексу України, у пунктах 5 та 6 Порядку №882 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, всупереч до наведених вище положень чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативних актів, відповідач дій по зарахування сум переплати з податку на прибуток для погашення грошового зобов'язання з податку за землю не здійснив. Вказане також не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності розрахунку штрафів, а тому податкові повідомлення - рішення від 20.10.2015 №0034901503 та №0034971503 підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.