Рішення

від 26.10.2016 по справі 922/2984/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р.Справа № 922/2984/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна", м. Валки до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Перспектива", м. Харків відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків про за зустрічним позовом: до про стягнення коштів Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна", м. Валки повернення майна та визнання права власності за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (дов. № 22-Д/1 від 18.12.2015 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (дов. № б/н від 03.10.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Перспектива" (відповідача 1) та до Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (відповідач 2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення коштів у розмірі 5 500 193, 79 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" умов договору купівлі-продажу від 30.05.2013 року у частині повернення суми коштів, що стало підставою для звернення позивача до поручителя - Приватного акціонерного товариства "Перспектива".

Ухвалою господарського суду від 07.09.2016 року порушено провадження у справі № 922/2984/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2016 року та залучено до участі у справі № 922/2984/16 у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко".

Ухвалою господарського суду від 03.10.2016 року залучено до участі у справі у якості відповідача 2, а саме: ОСОБА_3 акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" та виключено його з числа третьої особи у справі. Відкладено розгляд справи на 17.10.2016 року.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року відстрочено Публічному акціонерному товариству "Концерн АВЕК та Ко" сплату судового збору до прийняття рішення у справі № 922/2984/16 та прийнято зустрічний позов вх. № 34509 Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про повернення майна та визнання права власності для спільного розгляду з первісним позовом (вх. № 2984/16). Розгляд справи відкладено на 26.10.2016 року.

ОСОБА_3 акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (відповідач 2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) просить суд:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" повернути Публічному акціонерному товариству "Концерн АВЕК та Ко" нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові.

- визнати за ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" право власності на нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові.

В обґрунтування наданої зустрічної позовної заяви, ОСОБА_3 акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" зазначає, що 30.05.2016 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (відповідач, покупець) було укладено договори купівлі-продажу за яким покупець придбав нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові. В процесі експлуатації покупцем було виявлено суттєві недоліки вказаного нерухомого майна, які не можна усунути. 20.04.2016 року відповідач із посиланням на частину 2 статті 678 Цивільного кодексу України повідомив своїм листом про відмову від договорів та вимагав повернути сплачених ним за такими договорами грошових коштів. Приймаючи до уваги розірвання договорів купівлі-продажу, на сьогоднішній день відпала підстава набуття відповідачем права власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна. Також на сьогоднішній день нерухоме майно не повернуто, право власності на вказане майно відповідач за позивачем не визнає. Вищевказані обставили сталою причиною звернення відповідача із зустрічним позовом до суду.

14.09.2016 року позивач через канцелярію суду надав позовну заяву уточнену у справі вх. № 30243 у якій зазначає, що як продавець та і його поручитель, повинні солідарно відповідати перед позивачем та просить суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Перспектива" та з Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" 5 500 193, 79 грн.

30.09.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 32211 на позовну заяву у якому зазначає, що позивач мав пред'явити вимогу до відповідача не пізніше 07.05.2016 року. Позивачем не було пред'явлено жодних вимог до відповідача у вказані строки, таму на думку відповідача порука припинилася, що не уможливлює задоволення даного позову. У зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та просить суд справу слухати за відсутністю представника відповідача.

03.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав довідку вх. № 32502 у якій зазначає, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору.

06.10.2016 року відповідач 2 через канцелярію суду надав відзив вх. № 32880 на позовну заяву у якому зазначає, що відповідач 2 підтверджує отримання повідомлення позивача про відмову від договору купівлі-продажу від 30.05.2013 року, та не заперечує проти повернення останньому сплачених ним грошових коштів у сумі 5 500 193,79 грн. Проте позивач в свою чергу відмовляється повернути отримане ним за такими договорами купівлі-продажу нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше 50-річчя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові та не визнає право власності нашого підприємства на вказане майно. У зв'язку із чим відповідач не здійснює дії щодо повернення грошових коштів позивача.

17.10.2016 позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення вх. № 34003 у яких зазначає, що від 1-го відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач 1 просить суд відмовити у позові до нього у зв'язку із пропуском позивачем строків пред'явлення вимоги до поручителя. Відповідно до пункту 3.3. договору поруки від 11.07.2016 року визначено, що даний договір припиняється у випадку не пред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом 10 днів з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Приймаючи до уваги, що відповідач 2 повинен був повернути грошові кошти позивачу не пізніше ніж 27.04.2016 року, позивач дійсно пропустив строки пред'явлення вимоги до поручителя - відповідача 1.

20.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав відзив вх. № 34711 на зустрічний позов відповідача 2 у якому зазначає, що проти задоволення зустрічного позову заперечує у повному обсязі, з тих підстав що ОСОБА_3 акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" безпідставно вимагає повернути йому нерухоме майно у той час, як сам позивач за зустрічним позовом не повертає грошові кошти позивачу за первісним позовом більше 5-ти місяців з квітня 2016 року. У зв'язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" не визнає за ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" право власності на спірне нерухоме майно та просить суд відмовити у задоволенні його позову повністю.

Уповноважений представник відповідача 1 у призначене судове засідання не з'явися, про причини неявки станом на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) первісний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким що не підлягає до задоволення.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не заперечував проти повернення позивачу сплачених ним грошових коштів у сумі 5 500 193, 79 грн., але зазначив що позивач відмовляється повернути отримане ним нерухоме майно та не визнає за відповідачем 2 права власності на вказане майно. У зв'язку із чим просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

13.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (далі-позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, покупець) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (далі-відповідач 2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, продавець) було укладено договори купівлі-продажу (т. 1, а.с. 10-15). Які зареєстровано в реєстрі за № 2792 та № 2730 приватним нотаріусом ОСОБА_4

Відповідно до пунктів 1 договорів, продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв та зобов'зувався сплатити суму, що вказана в пункті 4 договорів, належну продавцю на праві приватної власності нежитлову будівлю літ. "В-2", загальною площею 1528,4 кв.м., що розташовано по пр. П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 24/88-А в м. Харкові на земельній ділянці площею 2,2500 га, кадастровий номер якої 6310137500:02:043:0043 та нежитлову будівлю - літ. "Г-2", загальною площею 1256,2 кв.м.. що розташовано по пр. П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 24/88-А в м. Харкові на земельній ділянці площею 2,2500 га, кадастровий номер якої 6310137500:02:043:0043.

Згідно пунктів 3 договорів, майно що відчужується, належить продавцеві на праві власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2008 року у справі № 40/510-10 зареєстрованого у комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 23.12.2012 року за реєстраційним № 38766128 та № 38766047, номер запису № 3842. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 30.05.2013 року.

Пунктом 4 договорів сторони погодили, що продаж вчинено за 2 943 557,78 грн. та 2 556 636, 06 грн. у тому числі ПДВ 20 %. Зазначену грошову суму покупець зобов'язується сплатити продавцеві шляхом перерахунку на його поточний рахунок.

Продавець в особі виконавчого органу стверджує покупцеві та повідомляє усім заінтересованим особам, що зокрема, прихованих недоліків, які відомі продавцеві, та про які б вона свідомо не попередила покупця, відчужувана нерухомість немає (пункти 7 договорів).

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на виконання умов договорів, було здійснено розрахунок із продавцем у повному обсязі на загальну суму у розмірі 5 500 193, 79 грн. про свідчать платіжні доручення, які долучено до матеріалів справи, а саме:

- № 50172029 (#50334265) від 04.10.2013 року на суму 300 00, 00 грн.;

- № 50172031 від 04.10.2013 року на суму 26 000, 00 грн.;

- № 50172030 (#50334352) від 04.10.2013 року на суму 500 000, 00 грн.;

- № 50172307 (#50578462) від 09.10.2013 року на суму 32 636,01 грн.;

- № 50172004 (#50640660) від 10.10.2013 року на суму 400 000, 00 грн.;

- № 50172351 (#50638071) від 10.10.2013 року на суму 100 000, 00 грн.;

- № 50172081 (#50571549) від 09.10.2013 року на суму 900 000, 00 грн.;

- № 50172053 (#50453126) від 07.10.2013 року на суму 1 124 000, 00 грн.;

- № 50172037 (#50404108) від 07.10.2013 року на суму 97 000, 00 грн.;

- № 50172003 (#50450671) від 07.10.2013 року на суму 1 920 557,78 грн.;

- № 50172010 (#50332160) від 04.10.2013 року на суму 100 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 16-26).

Як зазначає позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в процесі експлуатації придбаним нерухомим майном було виявлено істотні недоліки такого майна, а саме: скритий дефект в частині улаштування фундаментів будівель, який допущено при проектуванні фундаментів, розташування фундаментів в зоні сезонного промерзання ґрунтів призводить до деформації надземної частини будівель та їх руйнування, що не уможливлює експлуатацію цих будівель, що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження, складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса від 08.07.2016 року. На думку позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) викладене свідчить, що продавець свідомо замовчав існування прихованих недоліків нерухомого майна, тобто істотно порушив умови договорів купівлі-продажу.

04.04.2016 року позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на адресу відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) направлено лист № 80/41 у якому зазначено, що в процесі експлуатації придбаним нерухомим майном покупцем виявлено істотні недоліки такого майна, а саме скритий дефект в частині улаштування фундаментів будівель, який допущено при проектуванні фундаментів. На усі телефонні розмови до цього часу не призвели до конструктивного вирішення вказаного питання. Тому просить терміново скласти та направити пропозиції стосовно можливостей усунення за ваш рахунок виявлених недоліків вище вказаного нерухомого майна або інших варіантів вирішення даного питання. В протилежному випадку будемо змушені звернутися за захистом свої прав до суду (т. 1, а.с. 27).

20.04.2016 року позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на адресу відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) направлено лист № 86/41 у якому із посиланням на частину 2 статті 678 Цивільного кодексу України було повідомлено відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відмову від договорів купівлі-продажу від 30.05.2013 року та негайного повернення сплачених за договорами грошових коштів у розмірі 5 500 193, 79 грн. (т. 1, а.с. 28).

Вищезазначені вимоги відповідачем 2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) залишені без відповіді та задоволення.

11.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (ділі-позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Перспектива" (далі-відповідача 1, поручитель) було укладено договір поруки (т. 1,а.с. 9).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 1.1. договору, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (далі-боржник) зобов'язань з повернення грошових коштів за договорами купівлі-продажу від 30.05.2013 року реєстраційні номери № 2892 та № 2730.

Згідно пункту 2.1. договору, якщо протягом 7 днів з дня укладання даного договору боржником не будуть повернуті кредиторові грошові кошти, сплачені останнім за договорами купівлі-продажу, поручитель зобов'язується виплатити кредиторові відповідні грошові кошти.

У зв'язку із неповернення відповідачем 2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) сплачених позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) за договорами купівлі-продажу грошових коштів у розмірі 5 500 193, 79 грн. останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору га інших угод, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо солідарного стягнення з Приватного акціонерного товариства "Перспектива" та з Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" 5 500 193, 79 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 стаття 554 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У пункті 3.3. договору поруки, сторони погодили, що договір припиняється у випадках, зокрема: непред'явленням кредитором вимоги до поручителя протягом 10 днів з дня настання строку виконання основного зобов'язання (пункт 3.3. договору).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не було пред'явлено жодних вимог до відповідача 1 у вказані строк, тому порука припинилась (т. 1, а.с. 65).

Враховуючи вищевикладене та те що станом на час розгляду справи зобов'язання відповідача 1 перед позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) припинено, суд приходить до висновку про відмову у частині задоволення позовних вимог до відповідача 1.

Вирішуючи позовні вимоги позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в частині стягнення із відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно частин 1, 2 статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі - продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що підприємством отримано повідомлення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про відмову від договорів купівлі-продажу від 30.05.2013 року, та н заперечує проти повернення останньому сплачених ним грошових коштів у сумі 5 500, 193, 79 грн. якщо позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) поверне отримане ним за такими договорами купівлі-продажу нерухоме майно (т. 1, а.с. 92).

Судом встановлено та сторонами підтверджено, що договори купівлі - продажу були розірвані за згодою сторін.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення суми коштів.

Враховуючи вищевикладене та те, що станом на час розгляду справи зобов'язання відповідача 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) перед позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не виконані, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення відповідача 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) суму у розмірі 5 500 193, 79 грн.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, В«особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.В»

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами договори купівлі - продажу від 30.05.2013 року були розірвані за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, задоволення первісного позову в частині стягнення із відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суми у розмірі 5 500 193, 79 грн. позовні вимоги за зустрічним позовом в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" повернути Публічному акціонерному товариству "Концерн АВЕК та Ко" нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (відповідач 2 за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом) про визнання права власності на нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному(раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ) 24/88-А в м. Харкові, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що суд підтверджує наявне право власності в разі, якщо його хтось заперечує або не визнає це право (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 12.11.2014 року у справі № 6-129цс14).

Верховний суд України в аналізі практики застосування судами статі 16 Цивільного кодексу України також зазначив, що у разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу (постанова Верховного Суду України від 07.11.2012 року у справі N 6-107цс12).

В аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ Верховний суд України зазначив, що вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.).

Позивач за зустрічним позовом (відповідач 2 за первісним позовом) обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що у зв'язку із розірванням договорів купівлі-продажу, на сьогоднішній день відпала підстава набуття відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) права власності на об'єкти нерухомого майна та надав копії витягів про державну реєстрацію прав власності на нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2" та копію рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2008 року у справі № 40/510-07 (т. 1, а.с. 114-118).

Станом на час розгляду справи спірні нежитлові будівлі позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не повернуті, права власності на об'єкти нерухомого майна нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2" позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не визнає за відповідачем 2 за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), суд вважає, що позивач за зустрічним позовом (відповідач 2 за первісним позовом) належними та допустимими доказами довів суду, як документально так і нормативно, правомірність та законність своїх вимог щодо набуття права власності на спірні нежитлові будівлі.

Відповідно до статей 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": пункту 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за первісним позовом, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із доведенням спору до суду із вини відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) судові витрати у розмірі 82 502, 90 грн. підлягають до стягнення з відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пунктом 2.2. зазначено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що: 2.2.1. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини 5 статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 2 статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України та Закону України В«Про судовий збірВ» , позивач за зустрічним позовом (відповідач 2 за первісним позовом) повинен був сплатити судовий збір у розмірі 165 005, 84 грн. за звернення до суду із даним позовом. Натомість позивачем за зустрічним позовом (відповідача 2 за первісним позовом) частково сплачено суму судового збору, а саме у розмірі 83 880, 92 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року було задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом (відповідача 2 за первісним позовом) про відстрочення сплати судового збору та відстрочено позивачу за зустрічним позовом (відповідача 2 за первісним позовом) сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Однак, на момент прийняття рішення у даній справи позивачем за зустрічним позовом (відповідача 2 за первісним позовом) не було подано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2016 року.

Згідно пункту 3.4 Постанови Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року В«Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , у разі коли господарським судом було відстрочено сплату судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача в доход державного бюджету України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що рішення суду прийняте на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача 2 за первісним позовом), сума судового збору підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) в доход Державного бюджету України у розмірі 81 124, 92 грн. та 83 880, 92 грн. на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача 2 за первісним позовом).

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61000, м. Харків, вул. Сумська, 70, ЄДРПОУ 22649344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (63002, Харківська обл., Валківський р-н., м. Валки, вул. Колгоспна, 2, ЄДРПОУ 38077373) суму у розмірі 5 500 193, 79 грн. та судові витрати у розмірі 82 502, 90 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (63002, Харківська обл., Валківський р-н., м. Валки, вул. Колгоспна, 2, ЄДРПОУ 38077373) повернути Публічному акціонерному товариству "Концерн АВЕК та Ко" (61000, м. Харків, вул. Сумська, 70, ЄДРПОУ 22649344) нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Визнати за ОСОБА_3 акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (61000, м. Харків, вул. Сумська, 70, ЄДРПОУ 22649344) право власності на нежитлові будівлі літ. "В-2" та літ. "Г-2", розташовані по пр. Ювілейному (раніше П'ятидесятиріччя ВЛКСМ), 24/88-А в м. Харкові.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (63002, Харківська обл., Валківський р-н., м. Валки, вул. Колгоспна, 2, ЄДРПОУ 38077373) на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61000, м. Харків, вул. Сумська, 70, ЄДРПОУ 22649344) судові витрати у розмірі 83 880, 92 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Менеджмент Україна" (63002, Харківська обл., Валківський р-н., м. Валки, вул. Колгоспна, 2, ЄДРПОУ 38077373) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 81 124, 92 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5