Постанова

від 25.10.2016 по справі 904/2930/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016 року Справа № 904/2930/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Джихур О.В., Чимбар Л.О.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чумак С.О., довіреність №1879 К-Н-О від 29.04.2015р.;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016р. по справі №904/2930/16

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

до приватного підприємства "ФОРЕСТ-ПЛЮС", м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "ФОРЕСТ-ПЛЮС" (далі ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС") про зобов'язання ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за договором №б/н від 17.05.2011р., що утворилися станом на 12.02.2016р. у розмірі 168 498, 44 грн., з яких: заборгованість за кредитом 52 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 50 550, 34 грн., заборгованість по комісії 10 078, 81 грн., пеня 55 869, 29 грн., та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016р. по справі №904/2930/16 (суддя Мілєва І.В.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, є відкритими і загальнодоступними та надаються у вигляді безоплатного доступу, містять дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи; позивач не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитися з інформацією щодо відповідача, а відповідно і направити свою заяву з кредиторськими вимогами у строк, визначений Цивільним кодексом України; позивачем пропущений строк для заявлення своїх кредиторських вимог до відповідача, оскільки відомостей щодо публікації оголошення про припинення ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" та встановлення іншого строку для пред'явлення вимог кредиторів матеріали справи не містять.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016р. по справі №904/2930/16 та прийняти нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнити; стягнути з ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" витрати по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що висновок суду першої інстанції, що інформація про порядок і строк заявлення вимог кредиторами, яка публікується у друкованому засобі інформації, може якимось чином відрізнятись від інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, що єдиним допустимим доказом такого строку є публікація у пресі, не відповідає дійсності; в матеріалах справи наявна інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що припинення юридичної особи - відповідача відбувається на підставі рішення засновників, при цьому, будь-якого строку для заявлення вимог кредиторами до ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" не встановлено; ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" перебуває в стані припинення, але не припинено, тому позивач не може пропустити строк, який фактично не існує; виходячи зі змісту чинного законодавства, не визначення ліквідаційною комісією строку для заявлення кредиторами своїх вимог не позбавляє кредитора права на їх заявлення; ліквідаційна комісія ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" протиправно ухиляється від виконання обов'язку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується; згідно ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії, отже, з відповідним позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" мало право звернутись до 25.04.2016р., а фактично звернулось 12.04.2016р., тобто, в межах закріпленого законом строку.

ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" явку представника в судові засідання не забезпечено, відзив на апеляційну скаргу не надано, про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином (а.с. 76-79, 97, 109, 110-112, 118-120, 125).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17.05.2011р. ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" (клієнт) було підписано заяву, адресовану ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк), про здійснення обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку.

Згідно із заявою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 17.05.2011р., відповідно до якого відповідачу було визначено кредитний ліміт на поточний рахунок №26007050400753, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Банком було встановлено для ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" кредитний ліміт у розмірі 1 000, 00 грн. з 17.05.2011р., у розмірі 50 000, 00 грн. з 27.02.2012р., у розмірі 52 000, 00 грн. з 13.03.2013р., що випливає з довідки банку від 24.11.2015р. №08.7.0.0.0/151124180559 (а.с.15).

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача на його поточний рахунок №26007050400753 кредитні кошти відповідно до вказаних вище лімітів.

Відповідно п. 3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, (в редакції, чинній на момент укладення договору), які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору від 17.05.2011р., кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Періодом непереривного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на змінення дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду непереривного користування вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо (п. 3.18.1.11 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку проценти і пеню за використання кредиту від суми залишку не погашеної заборгованості в розмірі, передбаченому даним розділом "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.1.13 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Пунктом 3.18.4.1 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата здійснюється з дня, наступного з датою порушення зобов'язань( п. 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом в банк заяви на приєднання до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і карток із зразками підписів і відтисків печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) і/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання засобів в рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в об'ємі перерахованих коштів до повного виконання обов'язків сторонами (п. 3.18.6.1 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на момент укладення договору).

Відповідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних права та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 17.05.2011р. №б/н є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії, у останнього, за розрахунком позивача, станом на 12.02.2016р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 168 498, 44 грн., з яких: 52 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 50 550, 34 грн. заборгованість по відсоткам, 55 869, 29 грн. пеня, 10 078,81 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Як зазначає позивач, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців йому стало відомо, що ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" перебуває в стані припинення.

16.02.2016р. банк направив на адресу ліквідатора ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" заяву з кредиторськими вимогами та розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, що підтверджується фіскальним чеком №4902712316380 від 16.02.2016р. та описом вкладення у цінний лист.

25.03.2016р. заяву повернуто на адресу позивача відділенням поштового зв'язку із відміткою про повернення за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с.19).

Вказана обставина банком розцінена як протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку щодо визнання заборгованості перед позивачем за кредитним договором та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (ч. 2 ст. 105 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла станом на момент прийняття рішення про припинення юридичної особи відповідача).

Згідно ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. (ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами , що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Господарського кодексу України в редакції, що діяла станом на момент прийняття рішення про припинення юридичної особи відповідача).

За положеннями п. п. 1, 2, 26 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк , визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - ПП "ФОРЕСТ-ПЛЮС" (ідентифікаційний код 32387795) з 07.06.2013р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників.

В наведеному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також визначено відомості про строк , визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 17.08.2013р. (а.с.27, 93)

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

У будь-якому разі, граничний строк подачі заяв кредиторів відповідача сплинув до моменту направлення заяви позивача від 16.02.2016р.

Оскільки вищезазначеними нормами закону обов'язок внести вимоги кредиторів до проміжного ліквідаційного балансу існував стосовно вчасно заявлених кредитором вимог, а позивач звернувся з відповідними вимогами із суттєвим порушенням цього строку (більше ніж через 2 роки), позовні вимоги про зобов'язання включити кредиторські вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання грошових вимог не є самостійними грошовими вимогами, оскільки вони не містять ознак спору про право, їх можливе задоволення не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним, а отже і задоволенню ці вимоги також не підлягають.

За змістом ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способом захисту свого права позивач обрав зобов'язання ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

За вимогами ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи .

Згідно ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи , яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

В п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Такого клопотання позивачем не заявлено.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача після спливу строку, встановленого для їх пред'явлення, відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту - визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, оскільки до останнього включаються вчасно заявлені кредиторські вимоги, а вимоги, заявлені після спливу строку, встановленого для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

За таких обставин, судова колегія зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016р. по справі №904/2930/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя О.В. Джихур

Суддя Л.О. Чимбар

(Повний текст постанови складений 28.10.2016р.)