Постанова

від 25.10.2016 по справі 923/552/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 923/552/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Ю. Аленіна

' О.Л. Воронюк

при секретарі І.М. Станковій

За участю представників сторін:

Від прокуратури Одеської області - Кірющенко А.В.

Від Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" - директор Воєводова Г.М.,

Від Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" - Федоренко Н.А., Ковальчук-Медведенко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти"

на рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2016

по справі №923/552/16

за заявою Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1 : Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

позивача-2 : Державної фінансової інспекції в Херсонській області

до відповідача-1 : Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти"

відповідача-2 : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про визнання недійсним договору № 279 від 11.01.2016р.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року керівник Богуславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фінансової інспекції в Херсонській області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до комунальної установи «Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти» (у наступному за текстом - КУ «БРЦ ОЗО») та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) про визнання недійсним договору № 279 від 11.01.2016 р., укладеного між відповідачами, про постачання продуктів харчування за бюджетні кошти на загальну суму 213 941,18 грн. без проведення процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09 серпня 2016 року (суддя Літвінова В.В.) позовні вимоги задоволені. Визнаний недійсним договір про постачання продуктів харчування № 279 від 11.01.16 р.; з КУ «БРЦ ОЗО» та ФОП ОСОБА_6 на користь прокуратури Херсонської області стягнуто по 689 грн. судового збору з кожного. Також вирішено повернути на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у розмірі 72 грн., зайво сплачений за платіжним дорученням № 588 від 27 травня 2016 року.

Не погоджуючись з цим рішенням, КУ «БРЦ ОЗО» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині визнання недійсним згаданого вище договору та стягнення витрат по сплаті судового збору з відповідачів, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обстави, що мають значення для справи, оскільки предметом оспорюваного договору були саме вісім предметів закупівлі, жоден з яких не перевищує вартість в 200 тис.грн., а тому застосування процедури закупівлі було необов'язковим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статей 202, 626 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначено, що договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Названий Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти для забезпечення потреб держави та територіальної громади з метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Закон передбачає наступні основні процедури державних закупівель: а) відкриті торги; б) двоступеневі торги; в) запит цінових пропозицій; г) попередня кваліфікація учасників; д) переговорна процедура закупівлі (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Виходячи з роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору .

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11).

Частиною 5 статті 2 та частиною 4 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2016 року між КУ «БРЦ ОЗО» та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про постачання продуктів харчування № 279, за умовами якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язався у передбачений договором строк передати продукти харчування на загальну суму 213 941,18 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що КУ «БРЦ ОЗО», будучи замовником та укладаючи один договір на поставку окремих товарів на загальну суму, що перевищує 200 тис. грн., повинен був діяти на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель» та здійснити закупівлю вказаних товарів за результатами однієї з процедур передбачених ч. 1 ст. 12 названого Закону.

Однак ці висновки суду першої інстанції судова колегія вважає помилковими, зробленими із невірним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

У даному випадку мова йде не про товари, послуги чи будь-які роботи взагалі, а саме про вартість предмета закупівлі, про що зазначено у абз. 2 ч. 1 ст. 2 названого Закону.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, на які учасникам дозволяється подавати пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні, цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Для проведення процедури закупівлі має бути не менше двох пропозицій, крім випадків застосування замовником переговорної процедури закупівлі (пункт 21 частини першої статті 1 Закону).

На момент укладення оспорюваного договору діяв Порядок визначення предмета закупівлі, затверджений наказом Мінекономіки від 26.07.2010 р. № 921 та який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 454 від 17.03.2016 р.

Згідно до п. 2.1 Порядку № 921 від 26.07.2010 р. предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 20 і 27 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457, за показником п'ятого знака із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників третьої - п'ятої цифр основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749, а також конкретної назви товару чи послуги.

З умов оспорюваного договору вбачається, що ФОП ОСОБА_6 зобов'язався поставити: горох за кодом ДК 016-2010 на суму 7674,43 грн., капуста за кодом 01.13.1 - 44898,77 грн., томат-паста, ікра кабачкова та огірки консервовані за кодом 10.39.1 - 36152,36 грн., апельсини за кодом 01.23.1 - 3987 грн., банани за кодом 01.22.1 - 4518,60 грн., сіль за кодом 10.84.1 - 4085,89 грн., яйця курячі за кодом 01.47.2 - 51265 грн. та олія соняшникова за кодом 10.41.5 на суму 50453,54 грн., а всього в розмірі 213 941,18 грн.

Оскільки коди згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 відрізняються до п'ятого знаку, то це свідчить, що зазначені товари не є просто окремими товарами за однією процедурою закупівлі, як помилково зазначає прокурор в позові та з чим погодився господарський суд, а саме є різними предметами закупівлі. При цьому, вартість по кожному з зазначених предметів окремо не перевищує (або не дорівнює) 200 тис.грн., це є фактично «допорогова» закупівля, а тому положення Закону України «Про здійснення державних закупівель» до закупівель за оспорюваним договором могли не застосовуватися, а замовник, КУ «БРЦ ОЗО», вправі був укласти прямий договір із ФОП ОСОБА_6

Отже, оспорюваний договір був вчинений без порушення вимог ч. 1, 5 ст. 2, ч. 4 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», недійсність правочину прямо не встановлена законом, а будь-яких інших правових підстав для визнання його недійсним позивачем не доведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області підлягає частковому скасуванню відносно пунктів 1-4 його резолютивної частини, із постановленням нового судового рішення у зазначеній частині, яким у задоволені позову належить відмовити у повному обсязі. При цьому, судовий збір за апеляційний розгляд справи має бути сплачений позивачами, в інтересах яких було заявлено відповідний позов прокурором.

Керуючись статтями 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу комунальної установи «Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти» задовольнити, а рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2016 р. по справі № 923/552/16 - скасувати в частині пунктів 1-4 його резолютивної частини; у задоволені позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (ідентифікаційний код 37508596) на користь комунальної установи «Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти» (ідентифікаційний код 39002073) 757,90 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Херсонській області (ідентифікаційний код 21296045) на користь комунальної установи «Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти» (ідентифікаційний код 39002073) 757,90 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Накази доручити видати господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя О.Л. Воронюк