Ухвала

від 25.10.2016 по справі 2а-1529/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 876/5055/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Богдан А. О.

представника позивача Бойко Р. Б.

представника відповідача Урядко Р. Я.

прокурора Ожог М. М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та Прокуратури Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року по справі № 2а-1529/10/0970 за позовом Приватного підприємства "Росім" до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000982301/0 від 9 квітня 2010 року, 0000992301/0 від 9 квітня 2010 року, 0001002301/0 від 9 квітня 2010 року, 0001012301/0 від 9 квітня 2010 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000982301/0 від 9 квітня 2010 року, 0000992301/0 від 9 квітня 2010 року, 0001002301/0 від 9 квітня 2010 року, 0001012301/0 від 9 квітня 2010 року.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що документальною перевіркою встановлено, що одним із постачальників бітуму нафтового дорожнього для ПП «Росім» було ПП «Реноваціо». Взаємовідносини між ПП «Росім» та ПП «Реноваціо» відбувались на підставі договору № 312/08 від 12 серпня 2008 року, крім того, перевіркою встановлено, що ПП «Реноваціо» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Також встановлено, що фактично діяльність підприємства здійснювалась в період 2008 року, тобто тоді коли директором та головним бухгалтером підприємства був ОСОБА_3, який фактично керівництво підприємства -контрагента позивача не здійснював. На підставі чого відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ПП «Реноваціо», а на суми облікованих в бухгалтерському та податковому обліку операцій з цим підприємством оскаржуваними повідомленнями-рішеннями нараховані зобов'язання із сплати прибуткового податку підприємств та зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Зазначену постанову в апеляційному порядку також оскаржила прокуратура Івано-Франківської області. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що первинні документи, надані позивачем до перевірки, містять недоліки, які не дозволяють використати їх для підтвердження реальності правочинів між позивачем та контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Прокурор та представник відповідача в судовому засіданні надали пояснення. Просили апеляційні скарги задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 24 березня 2010 року № 893/2301/32754217.

Під час проведення перевірки відповідачем зроблено висновки про те, що позивач прийняв до виконання документи, підписані без зазначення даних що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала такі документи і, відповідно, не відповідають законодавчим та нормативним актам. Також, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, оскільки підприємство - контрагент не здійснював належного бухгалтерського та податкового обліку і є неможливим встановити надмірну сплату цього податку. Вважає, що по постачальнику позивача не підтверджено сплату податку на додану вартість, а суми сплачених коштів за цими операціями також не можуть собою утворювати валові витрати підприємства.

На підставі даного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000982301/0 від 9 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 447260 грн в т.ч. штрафні санкції в сумі 149087 грн, № 0000992301/0 від 9 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій в сумі 111997 грн, № 0001002301/0 від 9 квітня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375039 грн в т.ч. штрафні санкції в сумі 125013 грн, № 0001012301/0 від 9 квітня 2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95465 грн в т.ч. штрафні санкції в розмірі 86229 грн, на загальну суму 1029761 грн.

З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення: підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.7.1, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що між ПП «Росім»(покупець) та ПП «Реноваціо»(продавець) укладено договір постачання № 312/08 від 12 серпня 2008 року. Умовами вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується здійснити поставки бітуму дорожнього партіями, а продавець зобов'язується їх оплатити і прийняти в асортименті.

На виконання умов договору ПП «Реноваціо»було виписано видаткові накладні оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України ПДВ", підписані та скріплені печаткою ПП "Реноваціо" та проведено оплату за продукцію відповідно до платіжних доручень в матеріалах справи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Для підтвердження включення витрат на поставку до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а саме: документи, що підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, які були оформлені сторонами, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключения до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закону) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом 1 та 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В абзаці 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Абзацом 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР , бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та у про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих з відшкодування сум ПДВ відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в Акті, про те, що постачальник ПП "Реноваціо", покупцем якої був позивач, не здійснювало господарської діяльності.

Суд вважає, що обставини, які слугували підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимоги пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем розрахункові документи підтверджують факт сплати сум податку по придбання бітуму нафтового дорожнього.

Висновок відповідача про нікчемність договору позивача з ПП "Реноваціо" є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Реноваціо" підтверджується наявними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені під час розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що порушення, виявлені податковим органом при перевірці контрагента позивача, не можуть бути підставою для визнання операцій між позивачем та контрагентом нікчемними, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії вчинені контрагентом.

Оскільки позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи на підтвердження реальності вчинення правочину, а відповідачем не надано доказів зворотнього, хоч саме на відповідача покладено обов'язок доведення у справі у відповідності до вимог частини 2 статті 71 КАС України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та Прокуратури Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року по справі № 2а-1529/10/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 31 жовтня 2016 року