Постанова

від 09.12.2010 по справі 2а-1529/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2010 р. Справа № 2a-1529/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом : Приватного підприємства "Росім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Росім звернулось до суду із адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення №0000982301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 447260грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 149087грн., № 0000992301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій в сумі 111997грн., № 0001002301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375039грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 125013грн., № 0001012301/0 від 09.04.2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95465грн. в т.ч. штрафні санкції в розмірі 86229 грн. на підставі помилкових висновків про порушення вимог Законів України Про оподаткування прибутку підприємств , Про податок на додану вартість . Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що документальною перевіркою встановлено, що одним із постачальників бітуму нафтового дорожнього для ПП Росім було ПП Реноваціо . Взаємовідносини між ПП Росім та ПП Реноваціо відбувались на підставі договору № 312/08 від 12.08.2008 року, крім того, перевіркою встановлено, що ПП Реноваціо за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Також встановлено, що фактично діяльність підприємства здійснювалась в період 2008 року, тобто тоді коли директором та головним бухгалтером підприємства був гр.ОСОБА_3, який фактично керівництво підприємства -контрагента позивача не здійснював. На підставі чого відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП Реноваціо , а на суми облікованих в бухгалтерському та податковому обліку операцій з цим підприємством оскаржуваними повідомленнями-рішеннями нараховані зобов'язання із сплати прибуткового податку підприємств та зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 24.03.2010 року № 893/2301/32754217.

Під час проведення перевірки відповідачем зроблено висновки про те, що ПП Росім прийняло до виконання документи, підписані без зазначення даних що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала такі документи і, відповідно, не відповідають законодавчим та нормативним актам. Також, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, оскільки підприємство - контрагент не здійснював належного бухгалтерського та податкового обліку і є неможливим встановити надмірну сплату цього податку. Вважає, що по постачальнику позивача не підтверджено сплату податку на додану вартість, а суми сплачених коштів за цими операціями також не можуть собою утворювати валові витрати підприємства.

На підставі даного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000982301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 447260грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 149087грн., № 0000992301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій в сумі 111997грн., № 0001002301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375039грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 125013грн., № 0001012301/0 від 09.04.2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95465грн. в т.ч. штрафні санкції в розмірі 86229грн., на загальну суму 1 029 761грн.

Позивач не згоден із зазначеними податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Для підтвердження включення витрат на поставку до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а саме: документи, що підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, які були оформлені сторонами, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

За своїм змістом наведені норми Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення: пп.1.22.2 п.1.22 ст.1, пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп..5.2.1, пп..5.2.5 п.5.2, пп..5.3.9 п.5.3, пп..5.7.1, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп..11.2.1 п.11.2.1 п.11.2, пп..11.3.1 п.11.3 ст11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.4.1 ст.4, пп..7.2.1, пп..7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2, пп..7.3.1 п.7.3, пп..7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що між ПП Росім (покупець) та ПП Реноваціо (продавець) укладено договір постачання № 312/08 від 12.08.2008 року. Умовами вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується здійснити поставки бітуму дорожнього партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити і прийняти в асортименті.

На виконання умов договору від 12.08.2008 року укладеного між ПП Росім (покупець) та ПП Реноваціо (продавець), ПП Реноваціо було виписано видаткові накладні від 12.08.2008 року № РН-0000038, 15.08.2008 року № РН-0000046, 26.08.2008 року № РН-0000070, 03.09.2008 року № РН-0000081, 05.09.2008 року № 90, 12.09.2008 року № РН-108, 12.09.2008 року № РН-109, 24.09.2008 року № РН-138, 30.09.2008 року № РН-146, 03.10.2008 року № РН-149, 09.10.2008 року № РН-198, 10.10.2008 року № РН-158, 27.10.2008 року № РН-186, 07.11.2008 року № РН-207, 13.11.2008 року № РН-212, 02.12.2008 року № РН-231, 08.12.2008 року № РН-240 оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» , підписані та скріплені печаткою ПП «Реноваціо» , яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та проведено оплату за продукцію відповідно до платіжних доручень, а саме від 15.08.2008 року № 1, 20.08.2008 року № 90, 27.08.2008 року № 97, 04.09.2008 року № 107, 09.09.2008 року № 112, 12.09.2008 року № 117, 30.09.2008 року № 145, 02.10.2008 року № 147, 08.10.2008 року № 155, 14.10.2008 року № 162, 29.10.2008 року № 205, 06.11.2008 року № 224,11.11.2008 року № 236, 18.11.2008 року № 252, 03.12.2008 року № 280, 11.12.2008 року № 296 (а.с. 127-135).

Фактичне виконання договору позивача з ПП Реноваціо підтверджено податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.92-126).

Оплата товару здійснювалася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з банку (т.2 а.с.242-275).

Посилання представника відповідача на неточності у товарно-транспортних накладних, подорожніх листах, видаткових накладних (невірне чи неправильне зазначення прізвища водія, відсутність відомостей про всі якісні характеристики товару, тощо), не можуть обґрунтовувати правомірність винесених рішень, оскільки згідно договору, документом, який визначає точну назву, кількість, вид, вагові категорії товару є накладні на кожну поставку товару, які підтверджували перехід права власності на товар від постачальника до покупця, в собі містять достатні відомості про вчинені господарські операції.

Також суд враховує, що, товаро-транспортна накладна, не єдиний первинний документ для перевезень і податкового обліку, при здійсненні перевезень, досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх облік суд виходить з наступного.

До правовідносин, що існували між позивачем та ПП Реноваціо не підлягає застосуванню Інструкція про порядок виготовлення, зберігання єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Мінстату та Мінтрансу України від 07.08.1996 року № 228/253, оскільки наказом Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.11.2006 року № 507/1059, спільний наказ від 07.08.1996 року № 228/253 скасовано.

Щодо спільного наказу Мінстату та Мінтрансу України від 29.12.1995 року № 488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля , який встановлює форму товарно-транспортної накладної, то зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Отже, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, що може бути підставою для бухгалтерського обліку вищевказаних господарських операцій, а посилання представника відповідача на невідповідність складених товарно-транспортних накладних нормативним вимогам не обґрунтовує заперечень проти позову.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що віднесення до складу валових витрат сум за результатами господарських операцій з ПП Реноваціо позивачем здійснено на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Натомість, висновок перевірки про заниження позивачем податку на прибуток на зазначену суму є необґрунтованим.

Вирішуючи питання про правомірність зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з сплати цього податку суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі - Закону) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункт 7 ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом 1 та 4 підпункт 7.2.3. пункт 7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В абзаці 1 підпункт 7.2.6. пункт 7.2. ст.7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункт 7.3.1. пункт 7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Абзацом 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР , бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в Акті, про те, що постачальник ПП "Реноваціо", покупцем якої був позивач, не здійснювало господарської діяльності.

Суд вважає, що обставини, які слугували підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимоги пункту 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Будь-яких доводів, стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, Калуською оДПІ не наведено.

Водночас, судом встановлено, що 14.12.2005 року до 09.07.2008 року керівником був гр.ОСОБА_4 Засновниками являлись ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в період 2008 року, директором та головним бухгалтером підприємства був гр..ОСОБА_3, з 03.02.2009 року керівником та засновником підприємства зареєстровано ОСОБА_6, свідоцтво анульоване 29.01.2010 року

Отже, суд не може взяти до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит у зв'язку з тим, що ПП Реноваціо анульовано свідоцтво, яке було контрагентом позивача по ланцюгу господарської операції, та яке фактично не сплатило податок до бюджету. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу

Анулювання свідоцтва платника ПДВ продавця (постачальника) товарів саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру чи анулювання свідоцтва платника, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Отже, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП Реноваціо було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Надані позивачем розрахункові документи підтверджують факт сплати сум податку по ціні придбання бітуму нафтового дорожнього (т. 2 а.с.242-275).

Висновок відповідача про нікчемність договору позивача з ПП «Реноваціо» є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Реальність господарських операцій позивача з ПП «Реноваціо» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Посилання відповідача на те, що підприємство не має найманих працівників (або мають 1 працівника), не відображають відомості щодо основних засобів в декларації з податку на прибуток, не є підтвердженням нікчемності укладених ним угод, оскільки вказаним підприємством могли використовуватися залучені трудові ресурси, а для господарських операцій з поставки бітуму наявність основних засобів не є обов'язковою та не суперечить змісту такої операції. Неподання звітності окремим підприємством також не може мати наслідком нікчемність укладених ним угод, натомість даний факт стосується індивідуальної відповідальності суб'єкта господарювання за дотримання ним вимог законодавства щодо подання податкової звітності.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача подано штатний розклад працівників апарату управління за серпень-грудень 2008 року, накази про прийняття на роботу, контракти (трудові договори), що підтверджує трудову діяльність ПП Росім (т.2 а.с. 200-241).

Також судом встановлено, що відповідно до відповіді Кременчуцької ОДПІ та її листа за №10439/7/26 від 31.07.2009 року щодо проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків ПП Росім із ПП Реноваціо , останнє зареєстроване в Кременчуцькій оДПІ 14.12.2005 року, основний та фактичний вид діяльності: оптова торгівля нафтопродуктами (бітумом нафтовим дорожнім). В ході розшуку посадових осіб ПП Реноваціо встановлено, що директор, головний бухгалтер та засновник підприємства був гр. ОСОБА_6

Крім того, судом встановлено, що в період 2008 року директором та головним бухгалтером підприємства був гр.ОСОБА_3, який будучи допитаним в кримінальній справі по факту вчинення злочинів посадовими та службовими особами ПП Реноваціо показав, що він фактично керівництво підприємством не здійснював.

Однак, вказана обставина, а також наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ПП Реноваціо саме по собі не може бути підставою для визнання договору нікчемним, а посилання представника відповідача на них, як на докази нікчемності укладеної угоди є недостатнім та не обґрунтовує такі посилання, дані обставини є непрямим доказами та враховуються судом в сукупності з іншими доказами по справі, виходячи з встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи.

Незнаходження підприємства - контрагента за юридичною адресою на момент проведення відповідачем перевірки, про що зазначено в акті, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

В період 2008 року контрагентом позивача - ПП Реноваціо здійснювався податковий облік, в тому числі і податку на додану вартість та здійснювалось подання декларацій до органів податкової служби за наслідками такого обліку (т.2 а.с.221).

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача судом встановлено, що придбаний бітум дорожній відповідно до договору суборенди №1 від 04 січня 2007р.,який знаходився в оренді згідно договору №420 від 27 лютого 2004р з Фондом комунального майна Калуської міської ради був використаний для виготовлення асфальтобетонної суміші та у подальшій господарській діяльності позивача, про що свідчать договори підряду, які реально виконані, а роботи позивачем здійснені:

- від 28.08.2008 року № 12 з сільською радою с.Сівка-Калуська;

- від 03.09.2008 року № 22 з Томашівською сільською радою;

- від 09.10.2008 року № 270 з УЖКГ Калуською міською радою;

- від 09.10.2008 року № 271 з УЖКГ Калуською міською радою

- від 14.11.2008 року № 81 з Тужилівською сільською радою;

- від 17.10.2008 року № 58 з Станьківською сільською радою;

- від 17.10.2008 року № 59 з Станьківською сільською радою;

- від 17.11.2008 року № 16 з Зборянською сільською радою;

- від 19.11.2008 року № 82 з Верхнянською сільською радою;

- від 20.11.2008 року № 80 з Тужилівською сільською радою;

- від 10.12.2008 року № 98 з Кропивницькою сільською радою;

- від 18.12.2008 року № 106 з Пійлівською сільською радою;

- від 28.08.2008 року № 14 з сільською радою с.Сівка-Калуська;

- від 28.08.2008 року № 15 з Тужилівською сільською радою;

- від 01.09.2008 року № 17 з Зборянською сільською радою;

- від 01.09.2008 року № 17 з Завадківською сільською радою;

- від 03.09.2008 року № 24 з Войнилівською сільською радою;

- від 03.09.2008 року № 30 з Мостищенською сільською радою;

- від 16.10.2008 року № 57 з Студінською сільською радою;

- від 22.10.2008 року № 63 з Завійською сільською радою;

- від 13.11.2008 року № 84 з Перевозецькою сільською радою;

- від 13.11.2008 року № 85 з Перевозецькою сільською радою;

- від 26.11.2008 року № 75 з Зборянською сільською радою;

- від 28.11.2008 року № 80 з Зборянською сільською радою;

- від 01.12.2008 року № 99 з Кропивницькою сільською радою.

Та відповідно акти приймання виконання підрядних робіт:

- акт приймання виконаних робіт за вересень 2008 року № 34-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 25-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 73-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 73/3-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за листопад 2008 року № 27/6-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 32-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 32/3-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за листопад 2008 року № 82-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 39/2-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за листопад 2008 року № 48-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 23/1/1-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 55/3-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 61-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за вересень 2008 року № 34/2-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за листопад 2008 року № 22/6-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 58/4-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 57/1-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 45/2-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року № 51/3/1-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за вересень 2008 року № 79-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 41-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 49-07-1-1, № 49/1-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за листопад 2008 року № 82/3-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 82/2-07-1-1;

- акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року № 38/1/1-07-1-1.

Крім того, досліджуючи реальне використання в своїх господарських операціях придбаного позивачем у ПП Реноваціо бітуму дорожнього судом винесено ухвалу, якою витребувано з Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області копії довідок зустрічних звірок з метою підтвердження видів, обсягів операцій правильності визначення вартості виконаних робіт та розрахунків №06(57) від 17.11.2009р, №910-39(24) від 07.05.2009 р. зустрічних звірок по ПП Росім . Вказаними перевірками правильності застосування розміру кошторисного прибутку та розміру адміністративних витрат та формування вартості виконаних робіт в частині застосування понижуючих коефіцієнтів до І та ІІІ-го блоків загально виробничих витрат порушень вимог ДБН Д 1.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2008 року № 174 які закладені у акти виконання підрядних робіт форми КБ-2в порушень не встановлено.

У відповідності до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державна податкова адміністрація України за №327 від 10.08.2005 року за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідачем вказаних вимог Порядку не дотримано, під час проведення документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ПП Реноваціо оригінали первинних бухгалтерських документів не досліджувались та Інспекцією для здійснення перевірки не витребовувались, висновок про відсутність належних первинних бухгалтерських документів, як підстави для віднесення коштів до валових витрат та формування податкового кредиту зроблено на підставі досліджених світлокопій, будь-яких інших документів чи даних бухгалтерського та податкового обліку в обґрунтування таких висновків відповідачем не виявлено.

Тому, посилання представника відповідача на висновок спеціаліста від 08.02.2010 року № 01-ДПА, яким досліджено тільки світлокопії вищевказаних податкових та видаткових накладних та зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_3 ймовірно виконані іншою особою, також не обґрунтовують заперечень відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок перевірки, а податкові повідомлення-рішення № 0000982301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов язання з податку на прибуток на суму 447260грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 149087грн., № 0000992301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов язання з штрафних санкцій в сумі 111997грн., № 0001002301/0 від 09.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов язання з податку на додану вартість на суму 375039грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 125013грн., № 0001012301/0 від 09.04.2010 року, якими визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 95465грн. в т.ч. штрафні санкції в розмірі 86229грн., винесено Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності спірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 0000982301/0 від 09.04.2010 року, 0000992301/0 від 09.04.2010 року, 0001002301/0 від 09.04.2010 року, 0001012301/0 від 09.04.2010 року винесені Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства , код ЄДРПОУ 32754217 - 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 14.12.2010 року.